Постанова № 28999604, 16.01.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 січня 2013 р. (12:31) Справа №2а-12321/09/6/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Латиніна Ю.А., при секретарі Захаровій М.В.,

за участю представника позивача - Хасина І.С.,

представника відповідача - Гомель А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Кримзалізобетон»

до Кримської митниці

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень

Суть справи: Відкрите акціонерне товариство «Кримзалізобетон» звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом (з урахуванням уточнень) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень форми «Р» № 14 від 13.08.2009, яким позивачу визначено податкове зобов'язання зі сплати мита на товари, що ввозяться на територію України, у загальному розмірі 10 677,50 грн., та № 15 від 13.08.2009, яким позивачу визначено податкове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у загальному розмірі 29 305,86 грн.

Ухвалою від 15.04.2010 року зупинено провадження у справі та призначено судово-економічну експертизу.

Ухвалою від 25.08.2010 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою від 09.11.2010 року зупинено провадження у справі та призначено судово-економічну експертизу.

Ухвалою від 14.01.2011 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою від 03.03.2011 року зупинено провадження у справі та призначено судово-економічну експертизу.

Ухвалою від 08.11.2011 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою від 23.01.2012 року зупинено провадження у справі та призначено судово-економічну експертизу.

Ухвалою від 12.11.2012 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою від 10.12.2012 року зупинено провадження у справі.

Ухвалою від 14.01.2013 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою від 16.01.2013 року замінено позивача у справі - Відкрите акціонерне товариство «Кримзалізобетон» на Публічне акціонерне товариство «Кримзалізобетон», як правонаступника.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, на його задоволенні наполягав, з підстав викладених в останньому.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у письмовому запереченні на адміністративний позов № 17-07/7791 від 10.12.2009р., звернув увагу суду, що податкові повідомлення були складені та надіслані ВАТ «Кримзалізобетон» відповідно до діючого законодавства.

Розглянув матеріали справи, дослідив докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1,2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, у тому числі на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч.1 ст.3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При вирішенні справи суд повинен з'ясувати, чи використане повноваження, надане відповідачу, як це передбачено положеннями ч.3 ст.2 КАС України.

Кримською митницею проведена планова документальна перевірка дотримання відкритим акціонерним товариством «Кримзалізобетон» (код ЄДРПОУ 01267308) законодавства України з питань митної справи за період з 01.01.2008 по 01.04.2009.

Перевірка проведена відповідно до Порядку проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1730 від 23.12.2004 (далі - Порядок № 1730), на підставі плану-графіку проведення документальних перевірок суб'єктів господарської діяльності на другий квартал 2009 року, наказів Кримської митниці № 205 від 20.05.2009 та № 260 від 24.06.2009.

Проведеною перевіркою встановлено, що позивач у періоді серпень 2008 - січень 2009 порушив вимоги статей 81, 267 Митного кодексу України від 11.07.2002, статті 4 Закону України «Про Єдиний митний тариф» № 2097-ХІІ від 05.02.1997, пункту 4.3. статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997, в частині повноти визначення митної вартості товарів та в частині правильності визначення бази оподаткування митом та податком на додану вартість, що спричинило заниження податкових зобов'язань товариства при сплаті митних платежів. Загалом, згідно висновків проведеної перевірки, сплаті до Державного бюджету України підлягають суми податкових зобов'язань, які визначені Кримською митницею у розмірі 39 983,36 грн, в тому числі мита - 10 677,50 грн, податку на додану вартість - 29 305,86 грн.

За результатами перевірки Кримською митницею було складено акт перевірки № 0012/9/600000000/01267308 від 08.07.2009, а також складені та направлені позивачу податкові повідомлення форми «Р» від 13.08.2009:

№ 14 - про визначення суми податкового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій по сплаті мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності у розмірі 10 677,50 грн., з яких 7 118,33 грн. - за основним платежем, 3 559,17 грн. - за штрафними санкціями;

№ 15 - про визначення суми податкового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій з податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності у розмірі 29 305,86 грн., з яких 19 537,24 грн. - за основним платежем, 9 768,62 грн. - за штрафними санкціями.

Позивач не погоджується з направленими йому податковими повідомленнями з огляду на те, що вказані повідомлення про донарахування мита та податку на додану вартість були прийняті на підставі акту перевірки, що проведена з порушенням вимог пункту 3.2.2. Порядку оформлення результатів проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України № 254 від 30.03.2006 року, що стало підставою для звернення до суду за захистом свого порушеного права.

Вирішуючи заявлені вимоги, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень пунктів 14, 15 частини 1 статті 1 Митного кодексу України від 11.07.2002, митне оформлення - це виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів; митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Статтею 11 Митного кодексу України від 11.07.2002 визначено, що митні органи, реалізуючи митну політику України, виконують певні основні завдання, зокрема, здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до статті 40 Митного кодексу України від 11.07.2002, митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України.

Статтею 41 Митного кодексу України від 11.07.2002 визначено, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів, зокрема, шляхом: перевірки документів та відомостей, необхідних для такого контролю; перевірки системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України.

Суд зазначає, що основною і найбільш поширеною формою митного контролю є перевірка документів та відомостей, необхідних для такого контролю - документальний контроль. У ході здійснення такого контролю перевіряються документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю (за визначенням статті 45 Митного кодексу України від 11.07.2002). При цьому, встановлюється наявність документів, необхідних для митного контролю товарів у відповідності з заявленим режимом та найменуваннями товарів, перевіряється правильність заповнення товаротранспортних документів, відповідність зазначених у них відомостей відомостям, що містяться у зовнішньоекономічному договорі (контракті) та інших документах, наданих до митного контролю та митного оформлення, перевіряються відомості та документи, що стосуються нетарифних заходів регулювання (ліцензування, сертифікації, дозволи інших державних органів), платіжні документи, сертифікати про походження товарів і інші документи.

Окремою формою митного контролю є перевірка систем звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України. Відповідно до статті 60 Митного кодексу України від 11.07.2002 це передбачає проведення митними органами на підприємствах дій щодо встановлення відповідності документації про зазначені товари і транспортні засоби, вимогам, встановлених Митним кодексом та іншими законами України.

З метою забезпечення завдань здійснення митної справи митні органи, у разі необхідності, можуть використовувати усі форми митного контролю, передбачені статтею 41 Митного кодексу України від 11.07.2002 та проводити такий контроль у повному обсязі, у тому числі й після пропуску товарів і транспортних засобів.

На час проведення перевірки позивача Митним кодексом України від 11.07.2002 було закріплено принцип вибірковості здійснення митного контролю. Вибір форм митного контролю та його обсягу здійснюється у відповідності з принципом достатності для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи, з урахуванням положень статті 40 Кодексу стосовно проведення мінімуму митних процедур.

Незастосування будь-яких форм митного контролю, так само як і звільнення від них, не звільняє громадян і підприємства від обов'язків по додержанню законодавства України з питань митної справи.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів відповідно до положень статті 265 Митного кодексу України від 11.07.2002 здійснюється митними органами згідно з положеннями Митного Кодексу України. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів.

Крім того, на час складання акту перевірки процедуру здійснення митними органами контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення і після закінчення операцій їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України, а також донарахування обов'язкових платежів, було встановлено Порядком здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 339 від 09.04.2008 (далі - Порядок контролю).

Відповідно до підпункту 5 пункту 3 Порядку контролю, контроль за правильністю визначення митної вартості товарів після закінчення операцій їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України здійснюється митним органом відповідно до пункту 5 частини першої статті 41, статей 60 і 69 Митного кодексу України, зокрема, у разі виявлення обставин, що мали вплив на митну вартість товарів та не були відомі чи документально підтверджені на момент їх митного контролю та митного оформлення.

Згідно з пунктом 4 Порядку контролю, контроль за правильністю визначення митної вартості товарів після закінчення операцій їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України здійснюється митним органом шляхом:

1) проведення:

- перевірки відомостей, заявлених у декларації митної вартості товарів;

- камеральної перевірки;

- перевірки згідно з Порядком проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1730 від 23.12.2004;

2) надсилання запитів до:

- митних органів іноземних держав з метою встановлення автентичності документів, поданих під час митного оформлення товарів митним органам України;

- державних органів, установ та організацій для встановлення автентичності документів, поданих під час митного оформлення, та достовірності відомостей, що в них містяться, у тому числі з метою підтвердження дотримання вимог статті 267 Митного кодексу України;

3) вжиття інших передбачених Митним кодексом України та законами з питань митної справи заходів.

Послідовність дій посадових осіб митного органу під час здійснення передбаченого цим пунктом контролю встановлюється Держмитслужбою України.

На час проведення Кримською митницею перевірки позивача механізм проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, як у процесі митного оформлення товарів і транспортних засобів, так і після його закінчення, в частині дотримання ними вимог законодавства з питань митної справи було врегульовано Порядком № 1730.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1730, перевірки проводяться у плановому та позаплановому порядку.

Пунктом 3 Порядку № 1730 встановлено, що план перевірок складається митними органами на кожний квартал виходячи з результатів аналізу імпортно-експортних операцій, що здійснюються підприємствами, відповідно до Порядку координації проведення планових виїзних перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності контролюючими органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 112 від 29.01.1999.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 1730, про проведення планової перевірки підприємству повідомляється за 10 календарних днів до її початку.

Судом встановлено, що перевірка позивача проведена Кримською митницею на підставі наказів Кримської митниці № 205 від 20.05.2009 та № 260 від 24.06.2009, відповідно до плану-графіку проведення документальних перевірок суб'єктів господарської діяльності на другий квартал 2009 року. Про початок перевірки позивача повідомлено листом Кримської митниці № 19397/10/23-2 від 24.04.2009.

Судом досліджено акт перевірки дотримання ВАТ «Кримзалізобетон» законодавства України з питань митної справи № 0012/9/600000000/01267308 від 08.07.2009, з якого вбачається, що комісією з проведення перевірки були вибірково перевірені, наданні за її запитом, наступні документи: установчі документі, реєстраційні документі в органах виконавчої влади та накази про призначення керівництва позивача; зовнішньоекономічні контракти, вантажні митні декларації та первині документи, що були підставою для митного оформлення товарів; облікові регістри та оборотно-сальдови відомості за рахунками 311, 312, 362, 631, 632; первині документи, що підтверджують оплату імпортованих товарів й стан справ щодо кредиторської та дебіторської заборгованості, яка виникла при операціях з цими товарами у період з 01.01.2008 по 01.04.2009.

На неодноразові запити з питань надання документів необхідних для проведення перевірки, а саме: завірених належним чином копій наказів про відрядження, що відносяться до імпортування товарів у вказаному вище періоді; обґрунтованих та документально підтверджених пояснень стосовно розбивки витрат фактично понесених ВАТ «Кримзалізобетон» (паливо та паливно-мастильні матеріали, відряджувальні витрати, заробітна платня працівників, технічне обслуговування, ремонт, шини, страхування та дозволи, паркування, проїзд платними дорогами тощо) на доставку товарів; всіх завірених належним чином копії авансових звітів про відрядження, що відносяться до імпортування товарів. Позивачем під час проведення перевірки не надані згадані документи до комісії та не повідомлено про поважні причини ненадання запитуваних документів. Відомості, що були надані комісії суперечливі та неповні.

Більш того, суд вважає, що викладені позивачем обставини щодо порушення, на його думку, порядку проведення перевірки, невірного оформлення акту перевірки самі по собі не можуть бути єдиною підставою для скасування прийнятих на підставі такого акту перевірки актів індивідуальної дії.

За таких обставин, будь-які процедурні порушення здійснення перевірки чи оформлення акту не є, на думку суду, самі по собі підставою для визнання недійсним акту індивідуальної дії, прийнятого за результатами такої перевірки за умови доведення суб'єктом владних повноважень факту порушення суб'єктом господарювання визначених законодавством правил здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

Судом встановлено, що ПАТ «Кримзалізобетон» здійснює зовнішньоекономічну діяльність з імпорту та експорту товарів. У періоді, що підлягав перевірці декларантом позивача подано до Кримської митниці, серед інших, 31 вантажну митну декларацію, у яких задекларовано товари: сідлові тягачі, напівпричіпи, автонавантажувачі, автобетономішалки, самоскиди. Відповідно до відомостей, зазначених у поданих вантажних митних деклараціях, первинних та облікових документах, позивач здійснював ввезення товарів на митну територію України від трьох іноземних фірм.

Постачання товариству імпортованих товарів від нерезидентів здійснювалося на договірних умовах EXW, CPT, DDU (офіційні правила Міжнародної торгової палати - Інкотермс).

Поставка товарів від фірми TRAXIM B.V (Нідерланди) здійснювалась на умовах EXW Eindhoven. Перевезення товарів як за межами митної території України, так і по митній території України забезпечував власно позивач. До контрактів, укладених між позивачем та фірмою TRAXIM B.V (Нідерланди) надавалися калькуляції затрат по доставці товарів:

- контракт KZB 2008-001 від 05.02.2008, калькуляція № ТВ 20/10 від 20.10.2008 з м. Eindhoven, калькуляція № ТВ 20/06 від 20.06.2008 з м. Eindhoven, калькуляція № ТВ 02/09 від 02.09.2008 з м. Будапешт;

- контракт KZB 2008-002 від 05.02.2008, калькуляція № ТВ 07/08 від 07.08.2008 з м. Будапешт;

- контракт KZB 2008-003 від 05.02.2008, калькуляція № ТВ 21/07 від 21.07.2008 з м. Будапешт;

- контракт KZB 2008-004 від 05.02.2008, калькуляція № ТВ 30/07 від 30.07.2008 з м. Будапешт;

- контракт KZB 2008-005 від 01.06.2008, калькуляція № ТВ 02/09 від 02.09.2008 з м. Будапешт;

- контракт KZB 2008-006 від 01.06.2008, калькуляція № ТВ 25/09 від 25.09.2008 з м. Будапешт, калькуляція № ТВ 29/09 від 29.09.2008 з м. Будапешт, калькуляція № ТВ 08/10 від 08.10.2008 з м. Будапешт;

- контракт KZB 2008-007 від 01.06.2008, калькуляція № ТВ 06/10 від 06.10.2008 з м. Eindhoven, калькуляція № ТВ 10/10 від 10.10.2008 з м. Будапешт, калькуляція № ТВ 10/10 від 10.10.2008 з м. Eindhoven, калькуляція № ТВ 20/10 від 20.10.2008 з м. Eindhoven;

- контракт KZB 2008-008 від 01.06.2008, калькуляція № ТВ 11/09 від 11.09.2008 з м. Eindhoven, калькуляція № ТВ 11/09 від 11.09.2008 з м. Eindhoven;

- контракт KZB 2008-009 від 01.06.2008, калькуляція № ТВ 07/10 від 07.10.2008 з м. Будапешт.

Вказані вище контракти укладені на умовах EXW Eindhoven. Інформація, яка наведена в інвойсах щодо поставленого товару також свідчить про умови постачання EXW Eindhoven. Декларантом позивача до митного оформлення також надавались калькуляції вартості транспортування товарів від м. Будапешт. Відомості про доповнення до контрактів або зміну умов постачання товарів на момент митного оформлення не надавались.

Вартість послуг з транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України розрахована позивачем згідно з калькуляціями та включена до складу митної вартості імпортованих товарів.

При цьому судом встановлено, що вартість доставки товарів з м. Eindhoven (калькуляція № ТВ 20/06 від 20.06.2008) складає 1 762,00 Євро (1506км), але за іншими калькуляціями вартість доставки товарів з м. Eindhoven складає 983 Євро (950км). Калькуляція № ТВ 10/10 від 10.10.2008 має різні відомості щодо місця відправки, але суми доставки та протяжність маршруту є однаковими із тими, що відображені у калькуляції витрат по доставці товарів з м. Будапешт при умовах EXW Eindhoven.

На час декларування позивачем товарів загальні положення визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, методи її визначення передбачені статтями 266 - 275 Митного Кодексу України від 11.07.2002. Умови та форми декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, встановлені Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006.

Відповідно до статті 266 Митного кодексу України від 11.07.2002, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4) на основі віднімання вартості;

5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6) резервного.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо послідовно застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ними відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (стаття 264 Митного кодексу України від 11.07.2002). Відповідно до частини 2 статті 265 Митного кодексу України від 11.07.2002, митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Відповідно до статті 267 Митного кодексу України від 11.07.2002 до митної вартості включається: ціна товару, зазначена у рахунку-фактурі (інвойсі), та інші витрати, якщо вони не включені до рахунку-фактури (фактурної вартості). Серед таких витрат основною складовою є транспорті витрати.

Транспорті витрати розподіляються між продавцем та покупцем товару залежно від умов поставки товару, про що суб'єкти господарювання домовляються при укладенні контракту. Якщо умови поставки передбачають оплату транспортних витрат за рахунок покупця товару (наприклад, EXW), то такі витрати додаються до фактурної вартості. При цьому, відповідно до зазначених вище норм законодавства, витрати на транспортування товару після його ввезення на митну територію України не включаються за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена за оцінювані товари, які документально підтверджено та піддаються обчисленню.

Згідно з Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс-2000 термін EXW Франко-завод (... назва місця) означає, що продавець тільки забезпечує покупцю доступ до товару на власних площах продавця.

Термін «франко-завод» означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб. Таким чином, цей термін покладає мінімальні обов'язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення.

Згідно з інформацією, наданою листом Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України № 1295/3-1 від 11.06.2009, відстань найкоротшого автомобільного маршруту з пункту м. Eindhoven до пункту пропуску Ягодин-Дорохуск складає 1412 км. Калькуляція транспортних витрат № ТВ 20/06 від 20.06.2008 з м. Eindhoven, яка надана до першого контракту KZB 2008-001 від 05.02.2008 відражає найбільш правдиві відомості, щодо відстані з м. Eindhoven до митного кордону України. Враховуючи, найкоротший маршрут між пунктами м. Eindhoven до пункту пропуску на митної границі України, Кримською митницею визначено, що затрати, понесені позивачем по доставці товарів фірми TRAXIM B.V. на умовах EXW Eindhoven за контрактами KZB 2008-001 від 05.02.2008, KZB 2008-002 від 05.02.2008, KZB 2008-005 від 01.06.2008, KZB 2008-006 від 01.06.2008, KZB 2008-007 від 01.06.2008, KZB 2008-008 від 01.06.2008, повинні становити 1 652,00 Євро.

Як вбачається з акту перевірки № 0012/9/600000000/01267308 від 08.07.2009 відділом контролю митної вартості та номенклатури товарів Кримської митниці здійснена митна оцінка, згідно з якою митна вартість товарів складає згідно:

ВМД від 29.10.08 №600000001/8/007208 - 75214,32 євро;

ВМД від 04.11.08 №600000001/8/007359 - 42421,40 євро;

ВМД від 09.01.09 №600000001/9/000011 - 32826,28 євро;

ВМД від 19.11.08 №600000001/8/007667 - 32826,28 євро;

ВМД від 29.10.08 №600000001/8/007207 - 75214,32 євро;

ВМД від 19.11.08 №600000001/8/007672 - 42421,40 євро;

ВМД від 19.11.08 №600000001/8/007674 - 75219,14 євро;

ВМД від 27.11.08 №600000001/8/007856 - 32827,70 євро;

ВМД від 29.10.08 №600000001/8/007213 - 67274,80 євро;

ВМД від 27.11.08 №600000001/8/007857 - 32829,68 євро;

ВМД від 19.11.08 №600000001/8/007675 - 67155,37 євро;

ВМД від 25.11.08 №600000001/8/007794 - 111377,00 євро;

ВМД від 19.11.08 №600000001/8/007793 - 111377,00 євро;

ВМД від 19.11.08 №600000001/8/007666 - 37779,58 євро;

ВМД від 19.11.08 №600000001/8/007660 - 37778,39 євро;

ВМД від 15.08.08 №600000001/8/005408 - 37777,20 євро;

ВМД від 15.08.08 №600000001/8/005420 - 37779,58 євро;

ВМД від 24.09.08 №600000001/8/006367 - 67313,55 євро;

ВМД від 24.09.08 №600000001/8/006368 - 32288,45 євро;

ВМД від 24.09.08 №600000001/8/006369 - 32281,86 євро;

ВМД від 24.09.08 №600000001/8/006370 - 67320,14 євро;

ВМД від 25.09.08 №600000001/8/006425 - 67320,14 євро;

ВМД від 04.11.08 №600000001/8/007327 - 32281,86 євро;

ВМД від 25.09.08 №600000001/8/006426 - 67313,55 євро;

ВМД від 04.11.08 №600000001/8/007326 - 32288,45 євро;

ВМД від 29.09.08 №600000001/8/006507 - 75336,60 євро;

ВМД від 04.11.08 №600000001/8/007325 - 37765,40 євро;

ВМД від 29.09.08 №600000001/8/006508 - 75336,60 євро;

ВМД від 04.11.08 №600000001/8/007324 - 37765,40 євро;

ВМД від 08.10.08 №600000001/8/006730 - 75333,63 євро;

ВМД від 04.11.08 №600000001/8/007323 - 37768,37 євро.

Згідно зі статтею 261 Митного кодексу України від 11.07.2002 відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів.

Стаття 7 Закону України «Про Єдиний митний тариф» від 05.02.1992 № 2097-XII, визначає, що адвалерне мито, нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, які обкладаються митом;

Згідно з абзацем 3 пункту 1.4, пункту 1.14 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 (далі - Закон України № 168/97-ВР) поставка послуг - це будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Супутні послуги - послуги, вартість яких включається відповідно до норм митного законодавства до митної вартості товарів, що експортуються або імпортуються.

Як встановлено підпунктами 3.1.1, 3.1.2 статті 3 Закону України № 168/97-ВР, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю); ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту.

База оподаткування операції з поставки товарів (послуг), згідно з пунктом 4.1 статті 4 Закону України № 168/97-ВР, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Відповідно до пункту 4.3. статті 4 Закону України № 168/97-ВР, для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону України № 168/97-ВР об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

Підстав для застосування нульової ставки податку на додану вартість відповідно до закону за операціями, які були здійснені позивачем, судом не встановлено.

Судом досліджені надані відповідачем до матеріалів справи вантажні митні декларації, контракти, інвойси, калькуляції транспортних витрат по кожному конкретному перевезенню та встановлено неправомірне зменшення бази оподаткування митом та податком на додану вартість, у зв'язку з неврахуванням повної вартості транспортування товарів, згідно з умовами укладених зовнішньоекономічних контрактів.

Дані документальної перевірки результатів діяльності платника податків ВАТ «Кримзалізобетон» свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у вантажних митних деклараціях. Відповідно до абзацу б) підпункту 4.2.2. пункту 4.2. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 (далі - Закон України № 2181-ІІІ), Кримська митниця, як контролюючий орган, самостійно визначила суму податкового зобов'язання товариства.

Згідно з підпунктом 2.1.1 пункту 2.1. статті 2 Закону України № 2181-ІІІ митні органи є контролюючими органами стосовно акцизного збору та податку на додану вартість, ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів, які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України.

Відповідно до пункту 1.9. статті 1 Закону України № 2181-ІІІ податкове повідомлення - це письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з пунктом 6.1. статті 6 цього ж Закону у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

З огляду на викладене, підстав для скасування податкових повідомлень форми «Р» № 14 та № 15 від 13.08.2009, якими позивачу визначено податкове зобов'язання зі сплати мита на товари, що ввозяться на територію України, у загальному розмірі 10 677,50 грн. та податку на додану вартість у загальному розмірі 29 305,86 грн., в даному випадку немає, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Судом також враховано, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, акти індивідуальної дії якого оскаржуються, в повній мірі виконано вимоги статті 71 КАС України.

Таким чином, суд вважає, що адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Кримзалізобетон» до Кримської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень задоволенню не підлягає.

Під час судового засідання, яке відбулось 16.01.2013 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову складено 21.01.2013 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 160-163, 167, 255-267 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Латинін Ю.А.