Постанова № 2899656, 03.02.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2009 № 1/282

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Буравльова С.І.

Гольцової Л.А.

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - Корнієнко Ю.В. - представник, дов. б/н від 22.10.2008;

від відповідача 1 - Яхнівська Г.С. - представник, дов. № 4053-НЮ від 04.11.2008;

від відповідача 2 - не викликався та не з’явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Колективне підприємство збагачувальна фабрика "Центральна"

на рішення Господарського суду м.Києва від 07.11.2008

у справі № 1/282 (Мельник В.І.)

за позовом Приватне підприємство "Торговельна компанія "Енергія"

до Державне територіально-галузеве об"єднання "Південно-Західна залізниця"

Колективне підприємство збагачувальна фабрика "Центральна"

про стягнення 6669,00 грн.

Розпорядженням В.о. голови Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2009 № 01-23/1/1 змінено склад колегії суддів.

На підставі ст.ст.77, 99 ГПК України 13.01.2009 розгляд апеляційної скарги відкладено на 03.02.2009.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.11.2008 у справі №1/282 позов задоволено частково, з другого відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4 446,00 грн. фактичної шкоди, 102,00 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; у частині стягнення боргу з першого відповідача відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що згідно з матеріалами справи можна зробити висновок, що другим відповідачем не були вжиті всі заходи по забезпеченню цілісності та збереженню вантажу; нестача згідно з комерційним актом БК 047294/667 від 01.08.2008 становить 8 100 кг, а з урахуванням норми природної втрати – 7 410 кг, всього на загальну суму з урахуванням ПДВ – 4 446,00 грн.

В апеляційній скарзі другий відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2008 у справі № 1/282 скасувати з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення та неправильного застосування норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення, яким відповідальність за нестачу вантажу покласти на першого відповідача.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Заявник стверджує, що так само як і інші, вагон № 67844001 був зважений, розрівняно поверхню вантажу та нанесено захисне маркування вапном; згідно з Правилами перевезення залізниця не приймає вантаж до перевезення у разі відсутності або неналежного його маркування, у разі неправильно зазначених даних у перевізних документах; перед прийняттям вантажу до перевезення згідно зі ст. 24 Статуту залізниць України станцією відправлення була здійснена перевірка (вибіркове переважування), про що складено акт контрольного переважування від 27.07.2008.

На думку заявника, обставини справи вказують на розкрадання вантажу на шляху проходження; відповідно до ст.ст. 110, 113, 114, 127 Статуту залізниць України відповідальність за втрату, псування або пошкодження вантажу під час перевезення несе перевізник.

Заявник посилається на складення актів загальної форми №№ 13908, 13909 та комерційного акту № БК 047294/677 без виклику відправника, одержувача, власника вантажу та здійснення перевезення протягом 9-ти діб замість встановленого строку; недотримання порядку досудового врегулювання спору, який, на думку заявника, є обов’язковим відповідно до Статуту залізниць України та ГПК України.

Заявник посилається на прийняття позивачем вантажу за кількістю відповідно до комерційного акту з порушенням вимог Інструкції № П-6.

Заявник вказує на те, що згідно з актом передання-прийняття вугілля, складеним ПП "Фірма "Атіна-2007" і ПП "ТК "Енергія" від 28.07.2008, продавець поставив і передав, а покупець прийняв вугілля у кількості 69 т, вагон № 67844001 – Фастівський паливний склад, що вказує на невідповідність обставин, викладених позивачем, дійсності та відсутність правової підстави позивача щодо позовних вимог.

Заявник посилається на порушення ст. 84, ч. 1 ст. 4-1, ч.ч. 1, 2 ст. 85, ст. 87 ГПК України, зазначення у резолютивній частині другим відповідачем Комунальне підприємство збагачувальна фабрика "Центральна", у той час коли відправником вантажу є Колективне підприємство збагачувальна фабрика "Центральна".

На думку заявника, судом неправильно застосовано норми п. 5 Правил перевезень вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Мінтрансу України від 20.08.2001 № 542, ч. 3 ст. 27 Статут залізниць України, ст.ст. 173, 193 ГК України.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю та стягнути з першого відповідача на користь позивача суму завданих збитків у розмірі 6 669,00 грн., посилаючись на порушення судом норм матеріального права, зважаючи на те, що на зворотній стороні залізничної накладної № 50821990 вказано, що вантаж розміщено і закріплено згідно з розділом 2 пар. 3-5 Технічних умов; згідно з пар. 19 розд. 1 гл. 1 Технічних умов працівники залізниці здійснюють контроль за дотриманням відправниками вантажу Технічних умов навантаження і кріплення вантажів на відкритому рухомому складі шляхом огляду вагонів; залізниця прийняла завантажений вагон до відправлення без зауважень; фактичну шкоду, завдану позивачеві, необхідно розраховувати виходячи з того, що вантаж надходив позивачеві відповідно до договору поставки № 1/03-У від 01.03.2008, укладеного з ПП "Фірма "Атіна-2007", згідно з накладною № 28/07-2 від 28.07.2008 позивачем отримано вугілля у кількості 69 тонн на загальну суму 66 580,00 грн., з урахуванням залізничного тарифу, ціна 1 тонни становить 900,00 грн., в тому числі ПДВ, визначаючи розмір шкоди необхідно керуватись нормою, яка міститься в ЦК України; твердження, що залізниця несе відповідальність, виходячи з вартості вантажу, визначеної на підставі документа вантажовідправника суперечить п. 22 ст. 92 Конституції України, ст. 924 ЦК України.

Перший відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скарги, посилаючись, зокрема, на те, що залізниця має право перевіряти правильність відомостей, зазначених вантажовідправником у накладній, але це не є її обов’язком; форма акту про вибіркове переважування не передбачена п. 1 Правил складання актів, які затверджені наказом Мінтрансу України від 28.05.2002 № 334, і на залізниці не використовується; відповідно до комерційного акту № БК 047294/677 держповірка ваг, на яких здійснювалось переважування по станції Знам’янка була проведена 20.03.2008; із даних у залізничній накладній № 50821990 (гр.гр. 1, 4) вбачається, що відправником вантажу не застосовані заходи по збереженню, а саме: заходи щодо запобігання видуванню, просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення; відправник повинен нести відповідальність, виходячи з вимог ст. 24, ч. 3 ст. 27 Статуту залізниць України; наявність поглиблення свідчить не про виїмку вугілля при транспортуванні, а про просипання (видування) вугілля під час руху вагону, що є більш вірогідним, адже відправник не вжив заходів, які могли б завадити просипанню та видуванню, що чітко передбачено в п. 5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу.

Відповідно до ухвал апеляційного господарського суду від 22.12.2008 та від 13.01.2009 першим та другим відповідачами надані матеріали.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників позивача та першого відповідача, враховуючи доводи відзивів на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Позивачем пред’явлено позов про стягнення суми завданої фактичної шкоди в розмірі 6 669,00 грн., спричиненої нестачею вугілля за залізничною накладною № 50821990, яке було придбано позивачем у Приватного підприємства "Фірма "Атіна-2007" згідно з договором № 1/03-У від 01.03.2008.

Згідно з актом загальної форми станції Знам’янка від 31.07.2008 № 13908 при огляді вагону № 67844001, що прибув за накладною № 50821990, було виявлено на поверхні вантажу поглиблення, витікання вантажу немає, двері цільнометалеві люки щільно закриті.

Відповідно до акту загальної форми станції Знам’янка від 31.07.2008 № 13909 встановлено, що у вагоні № 67844001 навантаження рівномірне нижче бортів 300 мм, на поверхні вантажу є поглиблення справа по ходу поїзда над 1-2-3 люками довжиною 3 000 мм, шириною 1 200 мм, глибиною 500мм, над 4-5 люками довжиною 3 000 мм, шириною 1 200 мм, глибиною 500 мм, зліва по ходу поїзда над 1-2 люками довжиною 3 000 мм, шириною 1 200 мм, глибиною 600 мм, над 4-5-6-7 люками довжиною 5 000 мм, шириною 1 200 мм, глибиною 800 мм; захисне маркування нанесене вапном, на місці поглиблення маркування відсутнє, є доступ до вантажу; доступ до вантажу в місці поглиблень усунули шляхом нанесення маркування вапном, витікання вантажу немає, каток не застосовувався.

Згідно з актом № 392 про технічний стан вагону станції Знам’янка від 31.07.2008 вагон № 67844001 технічно справний, втрата вантажу неможлива.

Відповідно до комерційного акту № 047294/677 від 01.08.2008 станції Знам’янка при переважуванні вагону виявлено нестачу антрациту 8 100 кг.

Згідно з відміткою станції призначення при видачі вантажу різниці між нестачею, зазначеною у комерційному акті, не виявлено.

Як вбачається із залізничної накладної № 50821990, вантаж – антрацит АМ був навантажений у вагон засобами відправника, навантаження нижче бортів, як зазначено на зворотній стороні накладної, розміщений згідно з Р2 пар. 3-5 Технічних умов, вантаж маркований вапном.

Положеннями пар. 3-5 розділу 2 Технічних умов навантаження та кріплення вантажів передбачено, що поверхня вантажу, що складається із дрібних фракцій, після його навантаження на відкритий рухомий склад повинна бути розрівняна, а при необхідності і ущільнена; перед завантаженням сипких вантажів дрібних фракцій в напіввагони з нижніми вивантажувальними люками відправник зобов’язаний вжити заходи по ущільненню наявних зазорів, у тому числі і конструктивних, через які можливе висипання вантажу при перевезенні.

Другий відповідач стверджує, що після навантаження вагону № 67844001 ним було розрівняно поверхню вантажу та на розрівняну поверхню нанесено захисне маркування вапном.

Як зазначено в акті про технічний стан вагону № 392 від 31.07.2008, вагон № 67844001 технічно справний.

Відповідно до п. 15.2.1 нормативного документу "Вантажні вагони залізниць України колії 1520 (1524) мм. Правила з деповського ремонту" ЦВ-0017, затвердженого наказом Державної адміністрації залізничного транспорту України Укрзалізниця від 16.10.2007 № 492-Ц та введеним в дію з 01.03.2008, місцеві зазори між кришкою люка і площиною її прилягання допускаються не більше 5 мм.

Згідно з таблицею 1 ТУ У 10.1-23472138-234:2007 розміри вугілля донецького марки А (АМ 13-25) становлять 13-25 мм.

Отже, навіть якщо і допустити наявність у вагоні № 67844001 допустимих зазорів між кришкою люка і площиною її прилягання, то, враховуючи розмір фракцій вантажу, висипання вантажу є неможливим через допустимі зазори.

У зв’язку з чим із матеріалів справи не вбачається наявності причинно-наслідкового зв’язку між місцями розташування поглиблень на поверхні вантажу та люків.

Згідно з ч. 1 ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу з моменту прийняття до перевезення та до видачі одержувачу, якщо не доведе, що втрата, нестача, або пошкодження вантажу сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Згідно зі ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

В ст. 111 Статуту залізниць України передбачені випадки, за наявності яких залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу, однак із матеріалів справи не вбачається того, що мав місце будь-який із випадків, перелічених у ст. 111.

Апеляційна інстанція не погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що згідно з матеріалами справи можна зробити висновок, що другим відповідачем не були вжиті всі заходи по забезпеченню цілісності та збереженню вантажу, з огляду на таке.

Як вже було зазначено, у залізничній накладній № 50821990 відправником вказано, що вантаж розміщено та закріплено згідно з Р2 пар. 3-5 Технічних умов правильно та вказано про маркування вантажу вапном.

Доказів того, що зазначені відмітки відправника не відповідали дійсності, у матеріалах справи немає.

Також у комерційному акті № 047294/677 не зазначено про наявність порушень у навантаженні, хоча у п. 9 Правил складання актів, затверджених наказом Мінтрансу України 28.05.2002 № 334, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, вказано, що у комерційному акті зазначається чи правильно навантажений вантаж, у разі неправильного завантаження в акті зазначається, яке порушення було допущено.

Як вбачається з рішення суду першої інстанції, останній погодився із думкою першого відповідача про те, що наявність поглиблень свідчить не про виїмку вугілля при транспортуванні, оскільки маркування вапном було цілим, а про те, що відправником не вжито заходів по збереженню та запобіганню висипання та видування вантажу.

Однак, слід врахувати наступні обставини.

Як вказано в актах загальної форми № 13909 та комерційному № 047294/677 на станції Знам’янка виявлено, що навантаження у вагоні № 67844001 рівномірне, нижче бортів на 300 мм.

Отже, оскільки скошення поверхні вантажу по відношенню до бортів напіввагону не було, навантаження було нижче рівня бортів, через допустимі зазори у напіввагоні вантаж не міг висипатись, то відсутні підстави стверджувати про те, що мали місце видування та просипання вантажу.

Щодо виникнення поглиблень на поверхні вантажу, то, враховуючи, що за описом в акті загальної форми та комерційному акті, поглиблення являють собою окремі пустоти посеред рівного навантаження вантажу глибиною від 500 до 800 мм у кількості 11-ти; ознак хаотичності розміщення або розмірів поглиблень, не вбачається, оскільки всі поглиблення мають однакову величину ширини – 1м 20 см ; із 11-ти поглиблень 7 мають довжину 3 000 мм, а 4 – 5 000 мм, немає підстав для висновку, що зазначені поглиблення на поверхні вантажу виникли внаслідок видування частини вантажу у процесі руху потягу.

Твердження, що маркування було цілим не відповідає матеріалам справи, оскільки в акті загальної форми № 13909 зазначено, що захисне маркування вапном на місці поглиблення відсутнє.

Отже дані щодо виявлених поглиблень та стану маркування свідчать про доступ до вантажу в процесі транспортування, внаслідок чого виникла нестача вантажу.

Таким чином відповідальність на нестачу вантажу повинен нести перевізник відповідно до ст. 314 ГК України, ст. 924 ЦК України, ст. 110 Статуту залізниць України, у зв’язку з чим другий відповідач підлягає звільненню від відповідальності.

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України накладна є обов’язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони –одержувача.

Згідно з ч. 3 ст. 314 ГК України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає у разі нестачі вантажу – в розмірі вартості вантажу, якого не вистачає.

Відповідно до ч. 2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за нестачу прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактичної шкоди.

Згідно зі ст. 114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення за нестачу – у розмірі дійсної вартості нестачі вантажу; у разі нестачі вантажу відшкодування провізної плати не передбачено.

Отже, оскільки підставою позовних вимог позивача до перевізника є його права вантажоодержувача за договором залізничного перевезення по накладній № 50821990, а не права покупця за договором поставки № 1/03-У від 01.03.2008, укладеного з ПП "Фірма "Атіна-2007", то твердження позивача про застосування ціни, передбаченої договором поставки та зазначеної у накладній № 28/07-2 від 28.07.2008, по якій відпущено вугілля в рахунок виконання договору поставки, з урахуванням залізничного тарифу, є таким, що не відповідає нормам законодавства.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції – скасуванню.

Враховуючи те, що у позовній заяві та процесуальних документах суду першої інстанції у найменуванні другого відповідача допущено описку щодо організаційно-правової форми цієї юридичної особи, оскільки замість того, щоб вказати: "колективне підприємство", як вказано у Свідоцтві про державну реєстрацію № 451579, Статуті, зареєстрованому за № 04051885100010151, довідки АБ № 066307 з ЄДРПОУ Управління статистики у місті Антрациті, помилково зазначено: "комунальне підприємство", суд апеляційної інстанції усуває цю описку та вказує правильне найменування другого відповідача – Колективне підприємство збагачувальна фабрика "Центральна".

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2008 у справі № 1/282 скасувати.

2. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного територіально-галузевого об’єднання "Південно-Західна залізниця" (01029, м. Київ, вул. Лисенка, 9; рахунок № 26002001504 АБ "Експресбанк", МФО 322959; код ЄДРПОУ 04713033) на користь Приватного підприємства "Торговельна компанія "Енергія" (02125, м. Київ, пр-т Визволителів, 1, оф. 504; рахунок № 260070154400 АБ "Брокбізнесбанк", МФО 300249; код ЄДРПОУ 31244738) 4 446,00 грн. збитків, 68,00 грн. державного мита, 78,67 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

В позові до Колективного підприємства збагачувальної фабрики "Центральна" відмовити.

3. Стягнути з Державного територіально-галузевого об’єднання "Південно-Західна залізниця" (01029, м. Київ, вул. Лисенка, 9; рахунок № 26002001504 АБ "Експресбанк", МФО 322959; код ЄДРПОУ 04713033) на користь Колективного підприємства збагачувальної фабрики "Центральна" (94613, Луганська область, м. Антрацит, вул. Старокам’яна, 1; код ЄДРПОУ 8019598; рахунок № 26006053701304 ЛФ "ПриватБанк" м. Луганськ, МФО 304795) 51,00 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

4. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

5. Справу № 1/282 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Ропій Л.М.

Судді Буравльов С.І.

Гольцова Л.А.