Рішення № 2899497, 03.02.2009, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

03 лютого 2009 р. Справа 11/195-08

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Україна-Рибсервіс», м. Харків

до приватного підприємства «Вінпродлайн», м. Вінниця

про стягнення 7906 грн. 90 коп..

Суддя В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Кармаліта, за участю представників:

від позивача - не з‘явився;

від відповідача - А. Кащук керівник.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з приватного підприємства «Вінпродлайн»заборгованості за дистриб‘юторським договором № 4/02/2008-1 від 04.02.2008р. в загальному розмірі 7906,90 грн..

В процесі розгляду справи позивач зменшив розмір позовних вимог, про що подав відповідну заяву в якій просить стягнути з відповідача 7241,88 грн., з яких: 5500 грн. –основний борг, 485,73 грн. - сума інфляційного збільшення суми боргу, 1256,15 грн. - пеня.

Позов мотивовано тим, що 04.02.2008р. між сторонами укладено дистриб‘юторський договір за № 4/02/2008-1, відповідно до якого позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 13411,01 грн.. Згідно з договором, відповідач повинен сплатити вартість отриманого товару протягом 30 календарних днів з моменту поставки. В порушення взятих на себе зобов‘язань відповідач розрахувався за отриманий товар частково, перерахувавши на рахунок позивача 7911,01 грн..

Відповідач в заяві від 03.02.2008р. позовні вимоги частині основного боргу в розмірі 5500 грн. визнає.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

04.02.2008р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Україна-Рибсервіс»(позивач) та приватним підприємством «Вінпродлайн» (відповідач) укладено дистриб‘юторський договір № 4/02/2008-1 відповідно до якого позивач зобов‘язався виготовити і передати у власність відповідача товар, а відповідач прийняти й оплатити його вартість.

На виконання умов вказаного договору позивач згідно накладних № РН-0000142 від 05.02.2008р., № РН-0000405 від 20.03.2008р. та № РН-000541 від 11.04.2008р. поставив відповідачу товару загальною вартістю 13411,01 грн..

Відповідно до п. 3.4 договору розрахунки за кожну партію поставленого товару здійснюються шляхом перерахування Дистриб’ютором 100% вартості партії товару на протязі 30 календарних днів з моменту здійснення поставки.

Як свідчать матеріали справи зокрема виписки банку, відповідач провів часткові розрахунки, а саме: 01.04.2008р. перерахував на рахунок позивача 3620 грн., 04.07.2008р. –1000 грн., 08.07.2008р. –1000 грн., 03.10.2008р. –650 грн., 07.10.2008р. –500 грн., 12.11.2008р. –641,01 грн., 04.12.2008р. –500 грн., що загалом становить 7911,01 грн..

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником відносин, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, позовні вимоги позивача про стягнення основної суми заборгованості в розмірі 5500 грн. підлягають задоволенню.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, позивачем правомірно заявлено до стягнення 485,73 грн. інфляційних нарахувань.

Згідно з п. 4.2 договору, у випадку прострочення оплати товару Дистриб‘ютор виплачує Виробнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

Відповідно до ч.1 ст.624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається з розрахунку , позивач просить стягнути пеню в розмірі 1256,15 грн., за період з 20.04.2008р. по 04.12.2008р. виходячи з приписів ЦК України.

Суд не може погодитись з твердженням позивача щодо нарахування пені за нормами ЦК України, оскільки між сторонами договору виникли господарські правовідносини і до них слід застосовувати норми ГК України, як спеціального закону, який регулює господарські відносини.

Так, відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Статтею 258 Цивільного кодексу України передбачений спеціальний строк позовної давності в один рік для стягнення неустойки (штрафу, пені).

Таким чином, ч.6 ст.232 ГК України, передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ст. 258 ЦК України в 1 рік.

Беручи до уваги вищевикладене, період нарахування пені обмежений ч.6 ст.232 ГК України та становить з 06.03.2008р. по 11.11.2008р., розмір якої складає 1040,24 грн..

Наведене свідчить, що позивачем не вірно визначено період нарахування пені і як наслідок її розмір, а тому в позові в частині стягнення 215,91 грн. пені слід відмовити.

Відповідно до ст. ст. 4-3, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 43 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.

Враховуючи, що викладені вище позовні вимоги є обгрунтованими, відповідають фактичним обставинам, матеріалам справи та законодавству, а отже позов підлягає частковому задоволенню з розподілом судових витрат за правилами ст.. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.43, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства «Вінпродлайн»(21034, м. Вінниця, вул. Карла Маркса, код 34266314) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Україна-Рибсервіс»(61166, м. Харків, вул. Новгородська 11, оф. 306, код 32030997) 5500 (п‘ять тисяч п‘ятсот) грн. –основного боргу; 485 (чотириста вісімдесят п‘ять) грн. 73 коп. –інфляційних нарахувань; 1040 (одну тисячу сорок) грн. 24 коп. –пені; 90 (дев‘яносто) грн. 64 коп. витрат зі сплати державного мита та 104 (сто чотири) грн. 85 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В стягненні 215 грн. 91 коп. пені відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити сторонам.

Рішення оформлено та підписано 04.02.2009р.

Суддя В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу

3 - відповідачу