Рішення № 2899462, 02.02.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.02.09 р. Справа № 7/275

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В.Сгара

При секретарі судового засідання Х.Р. Косьміній

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” м. Горлівка особі структурного підрозділу Краматорські електричні мережі м. Краматорськ

До відповідача: Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” м. Донецьк

Предмет спору: стягнення 15 842 666,55 грн.

За участю представників:

від позивача: Радіонов Я.С. – довір.

від відповідача: Бабінова З.М. – довір.

У судовому засіданні 22.01.2009р. оголошено перерву в порядку ст..77 ГПК України до 02.02.2009р.

СУТЬ СПОРУ:

ВАТ “Донецькобленерго” м. Горлівка особі структурного підрозділу Краматорські електричні мережі м. Краматорськ звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до КП “Компанія “Вода Донбасу” м. Донецьк про стягнення 15 842 666,55 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір про постачання електричної енергії №1026 від 01.11.2006р. з додатками, протоколом врегулювання розбіжностей; рішення господарського суду Донецької області №32/385пд від 14.03.2007р.; рахунки за електроенергію №30/1026 за вересень – жовтень 2008р.; повідомлення про вручення поштового відправлення від 11.11.2008р.

Відповідач у відзиві №32 від 22.01.2009р. суму боргу за активну електроенергію у розмірі 15 455 229, 59 грн. визнав у повному обсязі, повідомив, що сума 3% річних складає 24 848, 46 грн., пені – 198 787, 69 грн., інфляційних – 161 049, 09 грн., просить зменшити розмір заявлених 3% річних на 2 751, 72 грн., посилаючись на допущення позивачем арифметичної помилки при розрахунку цієї суми. Також відповідач просить зменшити розмір пені на 90% та відстрочити виконання рішення строком на 6 місяців.

Позивач проти зменшення суми пені та відстрочення виконання рішення заперечив.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту ПКЕЕ), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. ПКЕЕ регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та відповідачем укладено договір про постачання електричної енергії №1026 від 01.11.2006р. (далі по тексту Договір). Договір укладено з додатками та протоколом врегулювання розбіжностей.

Згідно п.9.5 Договору, його укладено на строк до 31.12.2007р. та договір вважається продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що на момент виникнення заявленої суми боргу сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до п.1 Договору, постачальник (позивач) продає електричну енергію для забезпечення електроустановок споживача (відповідача) з приєднаною потужністю 160000 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно п.2.3.4 договору, споживач зобов’язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку №3 „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії” та додатку №5 „Порядок розрахунків” до цього договору.

Пунктом 10 додатку №5 „Порядок розрахунків” передбачено, що розрахунки за активну електроенергію здійснюються споживачем грошовими коштами на рахунки постачальника електричної енергії, які вказані в розділі 10 договору, у терміни, що не перевищують 10 операційних днів від дня отримання рахунку.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобов’язання за договором у вересні-жовтні 2008р. виконав належним чином, поставив відповідачу електроенергію та виставив відповідні рахунки на оплату, що підтверджено матеріалами справи та відповідачем. Відповідач свої зобов’язання стосовно оплати спожитої ним електричної енергії належним чином не виконав, чим порушив умови договору.

У зв’язку з викладеним позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача суму боргу за активну електроенергію за вересень – жовтень 2008р. у розмірі 15 455 229, 59 грн., яка підтверджена матеріалами справи, визнана відповідачем та підлягає стягненню у повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі викладеного, позивач, посилаючись на здійснення відповідачем платежів за електроенергію несвоєчасно та не в повному обсязі, просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 27.10.2008р. по 29.11.2008р. у сумі 27 600, 18 грн. та за вересень-жовтень 2008р. інфляційні у сумі 161 049, 09 грн.

Відповідач у відзиві №32 від 22.01.2009р. повідомив, що сума 3% річних складає 24 848, 46 грн., інфляційних – 161 049, 09 грн., посилаючись на допущення позивачем арифметичної помилки при розрахунку цієї суми.

3% річних перераховані судом відповідно до чинного законодавства, з урахуванням умов договору та дат отримання відповідачем рахунків, складають 24848, 46 грн. та підлягають стягненню у цьому розмірі.

Інфляційні перераховані судом відповідно до чинного законодавства, з урахуванням умов договору та дат отримання відповідачем рахунків, складають 101689, 81 грн. та підлягають стягненню саме у цьому розмірі.

Вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних в залишковій частині задоволенню не підлягають у зв’язку з безпідставністю заявлення.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.4.2.1 Договору, за внесення платежів передбачених пунктами 2.3.4-2.3.5 договору, з порушенням термінів, визначених додатком №5 „Порядок розрахунків” до цього договору, споживач оплачує постачальнику пеню у розмірі 1% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 198 787, 69 грн. з 27.10.2008р. по 29.11.2008р.

Відповідач у відзиві №32 від 22.01.2009р. повідомив, що сума пені складає 198 787, 69 грн., тобто нарахована арифметично вірно.

Пеня перерахована судом відповідно до чинного законодавства, з урахуванням умов договору та дат отримання відповідачем рахунків, складає 198 787, 69 грн.

Відповідач заявив клопотання про зменшення розміру пені на 90% у зв’язку з тяжким фінансово-економічним становищем підприємства, посилається на збитковість підприємства та відсутність вини підприємства у створенні заборгованості через неможливість припинення забезпечення споживачів питною водою при тарифах на водопостачання, що не покривають витрат на сплату електричної енергії. В обґрунтування клопотання надав суду довідку про наявність заборгованості населення та кількість укладених договорів про реструктуризацію боргу, баланс станом на 30.09.2008р., звіт про фінансові результати за 9 місяців 2008р.

Позивач заперечує проти зменшення розміру стягуваної пені.

Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України, господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов’язання.

Згідно ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст.233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, прийнявши до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником, майновий стан сторін, які приймають участь в зобов’язанні, не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання, суд об’єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов’язання, причини неналежного виконання (невиконання) зобов’язання, незначності прострочення у виконанні зобов’язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення та його наслідків.

Враховуючи наведене, той факт, що відповідач є підприємством житлово-комунального господарства, перебуває у тяжкому фінансовому стані, враховуючи наявність значної заборгованості населення за послуги водопостачання та водовідведення, та незначність прострочення, а також враховуючи інтереси обох сторін, суд дійшов висновку, щодо зменшення розміру стягуваної пені на 20%.

Таким чином з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 159030,15 грн.

В судовому засіданні також оговорено клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення на 6 місяців, в обґрунтування якого відповідач посилається на тяжкий фінансовий стан на підприємстві, збитковість підприємства та відсутність вини підприємства у створенні заборгованості через неможливість припинення забезпечення споживачів питною водою при тарифах на водопостачання, що не покривають витрат на сплату електричної енергії. В обґрунтування клопотання надав суду довідку про наявність заборгованості населення та кількість укладених договорів про реструктуризацію боргу, баланс станом на 30.09.2008р., звіт про фінансові результати за 9 місяців 2008р.

Позивач проти відстрочки виконання рішення заперечив.

Враховуючи обставини, викладені відповідачем, той факт, що відповідач є підприємством житлово-комунального господарства, перебуває у тяжкому фінансовому стані, що негайне виконання судового рішення призведе до суттєвого погіршення фінансового стану КП „Компанія „Вода Донбасу”, а також враховуючи матеріальні інтереси обох сторін та їх фінансовий стан, суд дійшов висновку, що існують обставини, які ускладнять виконання рішення і вважає можливим на підставі п. 6 ст. 83 ГПК України клопотання відповідача задовольнити частково і надати відстрочку виконання рішення на 3 місяці.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 256, 257, 261, 267, 526, 527, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.67, 193, 216-218, 275 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику” №575/97-ВР від 16.10.1997р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 р. N 28 (у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17 жовтня 2005 р. N 910), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 2 серпня 1996 р. за N 417/1442 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” м. Горлівка особі структурного підрозділу Краматорські електричні мережі м. Краматорськ до Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” м. Донецьк про стягнення 15 842 666,55 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” (83001, м.Донецьк, вул..Артема, 85, р/р 26000301796023 в ГУ „ПІБ” України в Донецькій області, МФО 334635, ЗКПО 00191678) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” в особі структурного підрозділу Краматорські електричні мережі (84302, Донецька область, м.Краматорськ, вул..Островського, 8) на р/р 260333021295 в ОПЕРВ філії Донецьке обласне управління ВАТ „Ощадбанк”, МФО 335106, ЗКПО 00131127 – заборгованість за активну електроенергію у сумі 15 455 229, 59 грн.; на р/р 26001045365300 в АКІБ „УкрСибБанк” м.Краматорська, МФО 351005, ЗКПО 00131127 – 24848,46 грн. 3% річних, 101689,81 грн. інфляційних, 159030,15 грн. пені, 25 400, 03 грн. державного мита, 117, 54 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відстрочити виконання рішення на 3 місяці.

В залишковій частині вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дати його прийняття.

Суддя