Рішення № 2899362, 22.01.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.09 Справа№ 2/127

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С. за участю представника позивача Черниш В.В., представника відповідача Хіппеля О.Н. розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Закритого акціонерного товариства “Дніпропетровський інженерно-технічний центр “Контакт”, м. Дніпропетровськ до Відкритого акціонерного товариства “Дрогобицький машинобудівний завод”, м. Дрогобич про стягнення 158935 грн. 12 коп.

В С Т А Н О В И В:

Закрите акціонерне товариство “Дніпропетровський інженерно-технічний центр “Контакт”, м. Дніпропетровськ звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Дрогобицький машинобудівний завод”, м. Дрогобич про стягнення 158935 грн. 12 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 05.12.2008р. ухвалив призначити розгляд справи на 23.12.2008р. Ухвалою суду розгляд справи відкладено на 22.01.2009р.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність товар. Однак відповідач свої зобов’язання щодо оплати за отриманий товар не виконав, на дату звернення до суду заборгованість за товар становить 155063 грн. 80 коп. У зв’язку з порушенням строків оплати товару відповідачу нараховано пеню сумі 3871 грн. 32 коп. В судовому засіданні 22.01.2009р. представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог, просить стягнути з відповідача основний борг в сумі 155063 грн. 80 коп., пеню в сумі 8965 грн. 17 коп., інфляційні втрати в сумі 6736 грн. 60 коп., 3% річних в сумі 1118 грн. 94 коп.

В судовому засіданні представник відповідача підтвердив наявність заборгованості перед позивачем, просив зменшити розмір пені у зв’язку з складним фінансовим становищем, відсутністю коштів на рахунках.

Представникам сторін роз’яснено їх права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

24 березня 2008р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №2020811781. Додатком до цього договору було укладено специфікацію.

За цим договором постачальник (позивач) зобов’язувався продати, а покупець (відповідач) придбати на умовах, викладених в договорі, продукцію в асортименті, кількості і за ціною відповідно до специфікацій, які є невід’ємною частиною цього договору.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач поставив і передав у власність відповідачу товар на загальну суму 309600 грн. 00 коп., що підтверджується видатковими накладними №Т-802625 від 21.08.2008р. та №Т-803036 від 08.10.2008р., довіреностями серії ЯПБ №370568 від 21.08.2008р. та серії ЯПБ №370700 від 08.10.2008р.

Пунктом 2.4. договору поставки №2020811781 від 24.03.2008р. передбачено, що оплата проводиться в наступному порядку: 50% вартості товару покупець (відповідач) оплачує у вигляді авансового платежу, решту 50% вартості товару покупець оплачує протягом 10 календарних днів з моменту поставки партії товару.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача та відповідача, відповідач свої зобов’язання перед позивачем щодо оплати за отриманий товар виконав частково, на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 155063 грн. 80 коп.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до пункту 6.3. договору поставки №2020811781 від 24.03.2008р., у випадку порушення строків оплати, передбачених цим договором, покупець (відповідач) зобов’язаний сплатити постачальнику (позивачу) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми оплати за кожен день такої прострочки.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано пеню в розмірі 8965 грн. 17 коп., а також інфляційні втрати в розмірі 6736 грн. 60 коп. та 3% річних в розмірі 1118 грн. 94 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 155063 грн. 80 коп. основного боргу, 8965 грн. 17 коп. пені, 6736 грн. 60 коп. втрат від інфляції та 1118 грн. 94 коп. 3% річних.

Відповідно до ст. 552 ЦК України, ст. 233 ГК України, суд може зменшити розмір штрафних санкцій за наявності істотних обставин. Представником відповідача заявлено клопотання про зменшення розміру нарахованої пені у зв’язку з важким фінансовим становищем. Оскільки представником відповідача не подано належних доказів, які б підтверджували наявність обставин, на які посилається, представник позивача заперечує проти такого зменшення, суд дійшов висновку про необґрунтованість такого клопотання та відмовляє в його задоволенні.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Дрогобицький машинобудівний завод”, м. Дрогобич, вул. Бориславська, будинок 51/1, Львівська область (ідентифікаційний код 00153362) на користь Закритого акціонерного товариства “Дніпропетровський інженерно-технічний центр “Контакт”, м. Дніпропетровськ, вул. Кабардинська, 5 (ідентифікаційний код 13428292) 155063 грн. 80 коп. боргу, 8965 грн. 17 коп. пені, 6736 грн. 60 коп. втрат від інфляції, 1118 грн. 94 коп. 3% річних, 1718 грн. 85 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Мазовіта А.Б.