Ухвала суду № 28992895, 30.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2013 року м. Київ К/9991/43617/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Карася О.В., Костенка М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2012 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2012 року

у справі № 2а-12772/11/2070

за позовом Акціонерного товариства закритого типу «Харківський канатний завод»(далі -позивач, АТЗТ «Харківський канатний завод»)

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова (далі -відповідач, ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

АТЗТ «Харківський канатний завод»звернулось у вересні 2011 року до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова від 26.07.2011 року № 0000370700 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 182 048,00 грн. та застосування штрафних фінансових санкцій у розмірі 8788,50 грн., а також скасування податкового повідомлення-рішення від 26.07.2011 року № 0000380700 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі за основним платежем 9057,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2264,25 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2012, позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняте нове рішення, яким у задоволені позову відмовити. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 пп. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 14.1.18 ст. 14, ст. 198, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України.

Відповідач своїх заперечень на касаційну скаргу позивача до суду не надав, що не перешкоджає розгляду справи.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справ, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини справи.

За наслідками проведеної фахівцями ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова з 05.04.2011 року по 18.04.2011 року позапланової виїзної перевірки АТВТ «Харківський канатний завод» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку, згідно поданої декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалась за серпень та грудень 2010 року, було складено акт перевірки від 22.04.2011 року № 792/07-12/00306443.

У висновках акту перевірки стверджувалось про порушення АТВТ «Харківський канатний завод» вимог пп. 7.2.3 пп. 7.2.6 пп. 7.2 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1 п. 7.4, п. 7.8, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2, пп. 7.7.10, п. 7.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 14.1.18 ст. 14, ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України, оскільки завищений податковий кредит з податку на додану вартість по деклараціям за грудень 2010 року на суму 190 241,00 грн., січень 2011 року на суму 36 347,00 грн., що спричинило завищення від'ємного значення різниці між собою податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по деклараціям за грудень 2010 року на суму 190 241,00 грн., січень 2011 року на суму 36 347,00 грн., а також заниження суми ПДВ. яка підлягає до сплати до бюджету, по декларації за грудень 2010 року у сумі 9077 грн., завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, по декларації за січень 2011 року в розмірі 146 898,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000370700 від 26.07.2011 року, яким визначено позивачу зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 182 048,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 8788,50 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000380700 від 26.07.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі за основним платежем 9057 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 2264,25 грн.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду достатніх беззаперечних доказів, на яких ґрунтуються його заперечення, та не довів правомірності прийнятого ним рішення щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередній інстанцій норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що суди попередніх інстанцій повно встановили обставини у справі та надали їм правильну правову оцінку на підставі законодавства, що підлягало застосуванню при вирішення даного спору.

Відповідно до п. п. 1.6, 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», що діяв на час здійснення господарських операцій, податковим кредитом визначено суму, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є податкова накладна.

Визначення суми податкового кредиту провадилось за приписами пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»: із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Сума податку, що підлягала сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначалася як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду, відповідно до вимог пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Визначення позивачем спірних сум бюджетного відшкодування здійснювалось вже у 2011 році, коли розпочав свою дію Податковий кодекс України, п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 якого бюджетним відшкодуванням є відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу .

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено ст. 200 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу -зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, аналіз зазначених норм податкового законодавства зумовлює висновок, що отримання податкової накладної є необхідною умовою правомірного формування податкового кредиту (а в подальшому сум бюджетного відшкодування) покупця товарів, робіт, послуг, проте не виключною, оскільки суттєвим фактором є найперше фактична наявність таких товарів, робіт, послуг за реально здійсненими господарськими операціями, відображеними у таких податкових накладних

Саме з цих підстав були прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення, залишивши поза увагою формальне виконання АТВТ «Харківський канатний завод» вимог законодавства по сплаті податку на додану вартість в ціні товару та послуг ТОВ «Укрнадраресурси», ТОВ «Ротофлекс», ТОВ «Перероблюючий завод», ТОВ «Харківметал-1», ТОВ «Палтеск», ТОВ «Амалтея», які, в свою чергу, теж виконали вимоги діючого законодавства видавши АТВТ «Харківський канатний завод» належним чином оформлені податкові накладні на сплачені суми податку.

Як вбачається з матеріалів справи, фактичною підставою для винесення податкового повідомлення-рішення слугували відображені в акті перевірки від 22.04.2011 року № 792/07- 12/00306443 висновки відповідача про відсутність доказової бази в частині підтвердження транспортування та зберігання поліпропілену в гранулах, отриманого АТВТ «Харківський канатний завод» за договором поставки № 10/06/10 від 10.06.2010 року від ТОВ «Амалтея» на загальну суму 807 300 грн., в т.ч. ПДВ 134 549,99 грн., зазначена сума ПДВ включена до податкового кредиту грудня 2010 року.

Судами попередніх інстанцій також було досліджено питання щодо ствердження податковим органом про безтоварність господарських операцій на загальну суму 190 241,24 грн. по податку на додану вартість у грудні 2010 року між АТВТ «Харківський канатний завод» з ТОВ «Укрнадраресурси» (сума ПДВ -29 493,96 грн.); ТОВ «Ротофлекс» (сума ПДВ -2101,75 грн.); ТОВ «Палтеск» (сума ПДВ -22 806,63 грн.); ТОВ «Харківметал-1» (сума ПДВ -1289,01 грн.), та на суму 36 346,73 грн. по податку на додану вартість у січні 2011 року, ТОВ «Укрнадраресурси» (сума ПДВ -34 117,52 грн.); ТОВ «Ротофлекс» (сума ПДВ -2080,25 грн.); ТОВ «Перероблюючий завод» (сума ПДВ -102 грн.); ТОВ «Харківметал-1» (сума ПДВ -46,98 грн.)

При цьому, податковий орган визнавав факт реєстрації ТОВ «Укрнадраресурси», ТОВ «Ротофлекс», ТОВ «Перероблюючий завод», ТОВ «Харківметал-1», ТОВ «Палтеск», ТОВ «Амалтея» як платників ПДВ на час виписки ними спірних податкових накладних.

Перевіряючи доводи відповідача про безтоварність спірних господарських операцій, суд апеляційної інстанції досліджував наявні в матеріалах справи договори комісії, укладені між позивачем (в якості комітента) та ТОВ «Укрнадраресурси»(в якості комісіонера), додаткові угоди до них, предметом яких є забезпечення позивача газом природним.

Реальність виконання господарських операцій за такими договорами з ТОВ «Укрнадраресурси» підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних послуг, приймання-передачі природного газу, банківськими виписками про безготівковий розрахунок, податковими накладними, довідкою та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців щодо відсутності будь-яких записів про відсутність юридичної особи за вказаною адресою чи про банкрутство або припинення юридичної особи на час здійснення господарських операцій.

Фактичне здійснення господарських операцій з ТОВ «Амалтея» підтверджується наданим договором від 10.06.2010 року, прибутковими ордерами, видатковими накладними, банківськими виписками, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, журналами реєстрації довіреностей, фактом подальшого використання для виробництва поліпропіленових мішків.

На підтвердження реальності взаємовідносин з ТОВ «Ротофлекс» було надано договір поставки від 05.01.2011 року, предметом якого є поставка добавок для мішків поліпропіленових (метаксипропанол, етилацетат, розчинник, лак), прибуткові ордери, видаткові накладні, копія журналу реєстрації довіреностей, подорожні листи, банківські виписки, податкові накладні, довідка та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо ТОВ «Ротофлекс».

Дійсність виконання господарських операцій з ТОВ «Перероблюючий завод» підтверджується наданим договором про надання послуг від 15.02.2006 року, з додатковою угодою від 25.12.2008 року, предметом якого є надання позивачеві місця для вивезення твердих побутових відходів та подальша його утилізація, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), подорожні листи, банківські виписки та податкові накладні, довідка та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо ТОВ «Перероблюючий завод».

Фактичне виконання позивачем господарських операцій з ТОВ «Харківметал-1» підтверджується наявними у матеріалах справи: договором поставки продукції від 04.01.2011 року з протоколом розбіжностей, предметом якого є поставка проволоки, кутків металевих, прибуткові ордери, накладні, банківські виписки, копія журналу реєстрації довіреностей, подорожній лист, фіскальні чеки та податкові накладні, довідка та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо ТОВ «Харківметал-1» (з яких вбачається дійсне знаходження контрагента за юридичною адресою та перебування у реєстрі не у статусі банкрута на час здіснення господарських операцій)

По взаємовідносинам з ТОВ «Палтеск» було надано договір № 005-1/2010 від 15.07.2010 року постачання сировини для виробництва, разом з додатками № 1 від 15.07.2010 року, №2 від 05.08.2010 року, №3 від 02.09.2010 року, №4 від 14.10.2010 року, №5 від 29.11.2010 року, №6 от 24.12.2010 року, додатковою угодою №1 від 23.09.2010 року, видаткову накладну, прибутковий ордер, товарно-транспортну накладну, банківську виписку та податкову накладну, які не містять будь-яких вад щодо їх змісту та форми та є достатніми доказами фактичного виконання спірної угоди, на час якої у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо ТОВ «Палтеск» були відсутні будь-які записи щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою, її припинення чи визнання банкрутом.

Доводи податкового органу про відсутність за юридичною адресою та впровадження у справі про банкрутство контрагентів, що мало місце значно пізніше часу фактичного здійснення господарських операцій та формування податкового кредиту, визначення суми бюджетного відшкодування позивачем, не можуть слугувати належними доказами в обґрунтування правомірності винесення податкових повідомлень-рішень. При цьому слід зауважити, що у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Формування позивачем податкового кредиту не залежить від розрахунку з бюджетом його контрагентів.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби -відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2012 року у справі № 2а-12772/11/2070 -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: О.В. Карась

М.І. Костенко