Рішення № 2899022, 22.01.2009, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" січня 2009 р.

Справа № 17/135-3378

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

при секретарі судового засідання Грохольській В.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Відділу державної виконавчої служби Кременецького районного управління юстиції, м. Кременець Тернопільської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Мультисервіс”, м. Київ, Тернопільської філії ТОВ “Мультисервіс”, м. Тернопіль

за участю представників сторін:

позивача: Ячменьов С.М., заступник начальника, доручення № 27166 від 15.12.2008р.;

Паньків Н.М., в.о. завідувача сектору представництва інтересів держави та органів юстиції в судах, доручення № 606 від 22.01.09р.;

відповідача: Мацейків О.А., в.о. директора, довіреність № 11-л від 28.11.2008р.

Представникам сторін роз’яснено права та обов’язки учасника судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 811 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Відділ державної виконавчої служби Кременецького районного управління юстиції, м. Кременець Тернопільської області, звернувся до господарського суду Тернопільської області 26.11.2008р. з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Мультисервіс”, м. Київ, Тернопільської філії ТОВ “Мультисервіс”, м. Тернопіль, про стягнення 50000,00 грн. коштів, отриманих відповідачем від переможця торгів в результаті реалізації арештованого ДВС майна на прилюдних торгах та 3257,34 грн. нарахованої пені (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 15.12.08р. №27167), посилаючись на умови договору №8181073 від 14.05.2008р. “Про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна”.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує копією договору № 8181073 від 14.05.08р.; копією генерального договору № 2 від 11.04.08р. про реалізацію арештованого майна, на яке звернено стягнення державними виконавцями при примусовому виконанні рішень; копією виписки по рахунку ДВС за 22.09.2008 р., видану Управлінням Держказначейства України в Тернопільській області; копією протоколу №8181073 від 15.08.08р. проведення прилюдних торгів з реалізації майна; копією претензії від 26.08.08р. з доказами її надіслання відповідачу у справі; розрахунком суми позовних вимог; іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 01.12.08р. порушено провадження у даній справі та призначено судове засідання на 16.12.08р. Розгляд справи неодноразово відкладався в порядку ст. 77 ГПК України, востаннє на 22.01.2009р. у зв’язку з неявкою повноважного представника відповідача.

Окрім того, в ході судового розгляду справи позивачем подано клопотання в порядку ст. 22 ГПК України про збільшення розміру позовних вимог, згідно якого ДВС просило стягнути 50000,00 грн. боргу та 3257,34 грн. пені, котру розраховано за період з 23.08.08р. по 25.11.08р. у відповідності до п. 4.1. Договору від 14.05.08р. №8181073 у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Дана заява прийнята до розгляду як обґрунтована та правомірна.

Представник позивача в судовому засіданні 22.01.2009р. позовні вимоги підтримав повністю з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач згідно поданого відзиву на позовну заяву №793 від 15.12.08р. позовні вимоги в частині стягнення пені вважає необґрунтованими, стверджує, що позивачем невірно здійснено розрахунок періоду нарахування пені. На думку відповідача, пеня повинна нараховуватися з 28.08.08р. по 22.09.08р. із суми боргу 57000,00 грн. Разом з тим, Товариство визнає наявність боргу в розмірі 50000,00 грн., що виник із зобов’язань по договору від 14.05.08р. №8181073, однак зазначає, що наявність боргу спричинено низкою обставин, що негативно вплинули на фінансове становище підприємства. Так, згідно листа Департаменту державної виконавчої служби №25-32/1054 від 13.11.2008р. начальникам Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі було зобов’язано припинити передачу арештованого державними виконавцями майна ТОВ “Мультисервіс” та розірвати договори про реалізацію арештованого державними виконавцями майна, яке не було реалізоване до моменту виключення підприємства з переліку спеціалізованих організацій.

Позивач, згідно поданого заперечення на відзив на позовну заяву №28286 від 29.12.2008р., вважає, що розмір та терміни нарахування пені (з урахуванням поданого в судовому засіданні 16.12.2008р. клопотання про збільшення суми позову) органом ДВС розраховано у відповідності до п. 4.1. Договору та вимог чинного законодавства України.

Окрім того, відповідачем в судовому засіданні 22.01.2009р. подано клопотання №797/4 від 12.01.2009р. про направлення матеріалів даної справи для розгляду за місцезнаходженням юридичної особи - ТОВ «Мультисервіс», тобто м. Київ у зв’язку з ліквідацією Тернопільської філії Товариства. На обґрунтування поданого клопотання відповідачем надано суду копію наказу ТОВ «Мультисервіс»від 24.11.2008р. №96-А та копію довідки районного відділу статистики у Солом’янському районі №185 від 25.12.2008р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, оцінивши зібрані по справі докази, суд встановив:

14 травня 2008 року між Відділом державної виконавчої служби Кременецького районного управління юстиції в особі начальника Кондратюка А.В. як Відділом та Тернопільською філією Товариства з обмеженою відповідальністю “Мультисервіс” в особі в.о. директора Мацейків О.А. як Спеціалізованою організацією, укладено договір №8181073 про надання послуг по організації і проведенню торгів з реалізації арештованого нерухомого майна –приміщення столярного цеху з підвалом, що знаходиться за адресою: м. Почаїв Кременецького району Тернопільської області, вул.. Лосятинська, 23 і належить Кременецькому райсількомунгоспу.

Згідно умов даного договору, у відповідності до Генерального договору №2 від 11.04.2008р., позивач взяв на себе зобов’язання передати Спеціалізованій організації для реалізації арештоване державним виконавцем майно з метою подальшого перерахування виручених коштів стягувачу- Управлінню Пенсійного фонду України в Кременецькому районі, а Тернопільська філія ТОВ “Мультисервіс” –здійснити реалізацію, переданого їй арештованого майна, на прилюдних торгах у порядку, встановленому чинним законодавством України. (п.1.2. договору).

У відповідності до п.3.2 вказаної угоди Спеціалізована організація, зобов’язалася перерахувати на відповідний рахунок Відділу виконавчої служби одержані кошти від переможця прилюдних торгів за придбане останнім нерухоме майно (за відрахуванням винагороди), в терміни, передбачені цим договором, а саме протягом 5-ти банківських днів з дня надходження коштів на рахунок Спеціалізованої організації.

Матеріали справи свідчать, що позивачем на виконання п.п. 1.2, 1.3 Договору, на прилюдні торги передано Спеціалізованій організації для реалізації арештоване державним виконавцем, на підставі акту опису й арешту майна від 23.04.2008р. №АА019824, нерухоме майно –приміщення столярного цеху, в тому числі підвал, яке є власністю Кременецького «Райсількомунгоспу» згідно свідоцтва про право власності від 25.12.2000р., котре було реалізовано ТОВ «Мультисервіс»за ціною 60000 грн., що підтверджується протоколом №8181073 від 15.08.2008р. проведення прилюдних торгів з реалізації майна, актом про проведення прилюдних торгів арештованого майна від 21.08.2008р. та актом №8181071 від 18.08.2008р. про виконання робіт.

Переможець прилюдних торгів –Кикіш Жанна Григорівна здійснила розрахунок за придбане майно в повному обсязі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю “Мультисервіс”, ідент. код 25635917, що підтверджується копіями квитанцій №624 від 11.08.2008р. на суму 2451,69 грн. та №36 від 15.08.2008р. на суму 57548,31 грн.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами у справі виникли правовідносини, які регулюються нормами статті 901 Цивільного кодексу України, згідно якої за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором, а в силу частини 1 статті 903 ЦК України замовник зобов’язаний оплатити виконавцеві надану послугу в розмірі, строки та в порядку, що встановлені договором.

Обов’язок по перерахуванню грошових коштів, одержаних від переможця прилюдних торгів, з відрахуванням винагороди, встановлено розділом 3 Договору та випливає із змісту загальних положень про зобов'язання цивільного законодавства та Господарського кодексу України від 16.01.2003р., які суд застосовує до спірних правовідносин (ст.ст. 526, 509 ЦК України, ст.ст. 173, 193 ГК України).

Статями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено обов’язок учасників господарських відносин належним чином виконувати свої зобов’язання відповідно до вказівок закону, інших правових актів, договору, а при відсутності таких вказівок –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. У відповідності до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як випливає з матеріалів справи, в порушення умов договору, відповідачем не виконано своїх зобов’язань згідно договору №8181073 від 14.05.2008р. та не проведено в повній мірі розрахунків у строки та в порядку, визначеному розділом 3 Договору, внаслідок чого станом на 25.11.2008 року виник борг у сумі 50000 грн. (з урахуванням часткової сплати боргу в сумі 7000,00 грн., що підтверджується банківською випискою УДК в Кременецькому районі від 23.09.2008р.).

Надіслані на адресу відповідача та відокремленого підрозділу відповідача органом ДВС претензії №№18336, 18335 від 26.08.08р. (отримані ТОВ «Мультисервіс»01.09.2008р. та Тернопільською філією ТОВ «Мультисервіс»28.08.2008р.) з вимогою погасити заборгованість, розмір якої станом на момент складання претензії становив 57000,00 грн., Товариством залишені без відповіді та задоволення. Станом на час розгляду справи в суді заборгованість в сумі 50000 гривень не погашена відповідачем у справі.

В силу приписів ст. ст. 11, 16, 509 ЦК України та ст.ст. 1, 2 ГПК України кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов’язків.

За таких обставин, матеріалами справи підтверджуються доводи позивача про порушення його майнових прав на суму 50000,00 грн. основного боргу, а тому, згідно ст. 15 ЦК України, порушене право Відділу державної виконавчої служби Кременецького районного управління юстиції, підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача заявленої суми боргу.

Належне виконання грошових зобов’язань покупцем забезпечено сторонами згідно п. 4.1. Договору пенею у розмірі 0,1 відсотка від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст. 549 ЦК України).

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 3257,34 грн., котру розраховано за період з 23.08.08р. по 25.11.08р. у відповідності до п. 4.1. Договору (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 15.12.08р. №27167).

Оцінюючи вимоги, наведені в обґрунтування позовних вимог та поданий розрахунок розміру пені, суд дійшов висновку, що вимоги в цій частині підлягають до задоволення, як такі, що відповідають положенням статей 546, 549, 551 ЦК України, ст. 230 Господарського кодексу України, вимогам Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” та умовам укладеного договору від 14.05.2008р. № 8181073.

Згідно вимог ст.ст.32,33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 61 Закону України “Про виконавче провадження” реалізація арештованого майна, за винятком майна, вилученого за законом з обігу та зазначеного в ч. 8 ст. 55 цього Закону, здійснюється Спеціалізованими організаціями, які залучаються на тендерній (конкурсній) основі, на підставі договорів між ДВС та Спеціалізованими організаціями шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах. Реалізація арештованого майна у ході виконавчого провадження здійснюється на підставі договору про надання послуг з реалізації арештованого майна, який укладається органом державної виконавчої служби (далі –ДВС) зі Спеціалізованою організацією. Виходячи з положень ст. 61 Закону предметом такого договору є надання спеціалізованою організацією послуг з проведення прилюдних торгів/аукціонів. Договором від 14.05.2008 року сторони передбачили порядок надання послуг, порядок проведення розрахунків, а також, відповідальність за порушення умов договору. Всупереч вищезазначених приписів Закону та укладеної угоди, відповідачем безпідставно не проведено перерахування коштів від реалізації майна, за відрахуванням винагороди, на банківський рахунок ВДВС у визначені строки, у зв’язку з чим суд вважає, що йому правомірно нараховано штрафні санкції у вигляді пені в сумі 3257,34 грн.

Разом з тим, даючи правову оцінку заявленому відповідачем клопотанню №797/4 від 12.01.2009р. про направлення даної справи для розгляду за місцезнаходженням юридичної особи - ТОВ «Мультисервіс», м. Київ у зв’язку з ліквідацією 24 грудня 2008 року відособленого структурного підрозділу -Тернопільської філії Товариства та подані на його підтвердження докази, зокрема, копії наказу ТОВ «Мультисервіс»від 24.11.2008р. №96-А та копії довідки відділу статистики у Солом’янському районі м. Київ №185 від 25.12.08р., господарський суд відхиляє його, з огляду на таке.

Відповідно до ч.4 ст. 15 ГПК України, якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частин першої - третьої цієї статті залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу.

Частинами 1,3 статті 17 ГПК України встановлено, якщо справа не підсудна даному господарському суду, матеріали справи надсилаються господарським судом за встановленою підсудністю не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви або винесення ухвали про передачу справи. При цьому, якщо справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

У відповідності до пунктів 1, 2, 4 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/492 від 28.07.1994р. «Про участь у судовому процесі відособлених підрозділів юридичних осіб»(далі –Роз’яснення), зазначено, що коло повноважень відособленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.

Підсудність справи визначається відповідно до розділу III Господарського процесуального кодексу України, тобто за місцезнаходженням уповноваженого відособленого підрозділу, а не юридичної особи (частина четверта статті 15 ГПК).

Якщо позов поданий до юридичної особи в господарський суд за місцезнаходженням відособленого підрозділу, якому надане право здійснювати від імені юридичної сторони повноваження сторони зі справи, господарський суд розглядає спір по суті. У разі відсутності таких повноважень, позовні матеріали або справа надсилаються за підсудністю в господарський суд за місцезнаходженням юридичної особи.

Пунктом 1.10 Положення про Тернопільську філію Товариства з обмеженою відповідальністю “Мультисервіс”, котре затверджено загальними зборами учасників ТОВ «Мультисервіс»(протокол №30 від 09.02.2007р.) передбачено право укладення договорів директором філії на підставі довіреності (що мало місце в даному випадку) та право Філії подавати до судових установ від імені підприємства позови, направляти відзиви на позовні заяви, приймати участь в судових засіданнях, в якості позивачів, відповідачів, третіх осіб.

У зв’язку з наведеним, беручи до уваги, що Тернопільську філію Товариства з обмеженою відповідальністю “Мультисервіс”, м. Київ, виключено з Єдиного державного реєстру на підставі опису документів «Внесення відомостей про закриття відокремленого підрозділу юридичної особі»24.12.2008р.; станом на момент подання позову та вирішення судом питання про прийняття даної позовної заяви до провадження (01.12.2008р.) спір був підвідомчий господарському суду Тернопільської області з урахуванням правил територіальної підсудності, визначених ст. 15 ГПК України, у суду відсутні правові підстави для задоволення клопотання відповідача та передачі даної справи на розгляд в господарський суд м. Києва.

За таких обставин справи, враховуючи, що станом на день розгляду справи відповідач заявлену в позові до стягнення заборгованість на загальну суму 53 257,34 грн. не погасив (доказів протилежного не представив), а тому позовні вимоги підлягають до задоволення як обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та не спростовані належними доказами та у встановленому законом порядку відповідачем у справі.

Судові витрати, в силу ст. 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

В судовому засіданні 22.01.2009р. за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.

З огляду на наведене, керуючись ст. 6 Закону України «Про судоустрій України», ст.ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 901 ЦК України, ст.ст. 173, 193, 230 ГК України, ст.ст. 42-47, 15, 17, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 811, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мультисервіс», м. Київ, Солом’янський район, вул. Миколи Василенка, 7-а, ідент. код 25635917:

- 50000 грн. боргу та 3257,34 грн. пені на користь Відділу державної виконавчої служби Кременецького районного управління юстиції, м. Кременець Тернопільської області, вул. Козубського, 4, ідент. код 34566896;

- 532,57 грн. державного мита в дохід Державного бюджету України;

- 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в дохід Державного бюджету України (р/р 31214259700002 в ГУДКУ у Тернопільській області, МФО 838012, код 23588119).

Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "__28__"_січня___2009 року через місцевий господарський суд.

Суддя Н.О. Андрусик