Рішення № 2898789, 19.01.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.09 Справа № 16/262

За позовом Антрацитівського міського комунального підприємства Теплокомуненерго”, м. Антрацит Луганської області

до Державного підприємства “Антрацит”, м Антрацит Луганської області

про стягнення 35630 грн. 21 коп.

Суддя Шеліхіна Р.М.

секретар судового засідання Маценко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача –Зайцева Є.І., довіреність від 10.10.08. № 1396;

від відповідача –представник не прибув,

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 28143 грн.70 коп., суму пені у розмірі 5814грн.77коп. за період з 17.11.07. по 31.10.08., інфляційні нарахування у сумі 4784грн.43 коп. за період з 17.11.07. по 31.10.08. на підставі договору від 15.10.07. № 4.

Представник позивача у судовому засіданні 18.12.08. надав заяву від 10.12.08. про зменшення позовних вимог, якою зменшив позовні вимоги в частині стягнення пені та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 28143 грн.70 коп., суму пені у розмірі 2702 грн. 08 коп., інфляційні нарахування у сумі 4784грн.43 коп.

Заявою від 19.01.09. позивач додатково зменшив розмір позовних вимог і просить стягнути з відповідача основний борг у сумі 28143,70грн., суму пені у розмірі 2074,56грн. за період з 27.11.07. по 02.06.08., інфляційні нарахування у сумі 2597,83грн. за період з 27.11.07. по 30.10.08.

Таким чином, позовними вимогами по справі є: основний борг у сумі 28143 грн.70 коп., сума пені у розмірі 2074,56грн. за період з 27.11.07. по 02.06.08., інфляційні нарахування у сумі 2597,83грн. за період з 27.11.07. по 30.10.08. При цьому слід вказати, що позивач двічі зменшував позовні вимоги з підстав помилкового розрахунку розміру пені та інфляційних нарахувань при зверненні з позовом до суду. Тому, судові витрати в частині зменшеного позову слід покласти на позивача.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, у судове засідання не прибув, участі повноважного представника не забезпечив, хоча був повідомлений про час і місце проведення судового засідання належним чином. Про причини відсутності у судових засіданнях під час слухання справи відповідач суд не повідомив. Відповідно до ст.75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Між сторонами у справі укладено договір про надання послуг з централізованого теплопостачання від 15.10.07. №4, за умовами якого „Постачальник” (позивач у справі) зобов’язується постачати „Споживачеві” (відповідач у справі) теплову енергію в потрібних йому обсягах згідно з умовами та режимами теплоспоживання та теплоналежності мереж, а останній зобов’язався оплачувати послугу на підставі пред’явленого рахунку протягом 10 днів з дня отримання рахунка –додаткова угода від 15.10.07. №4 (а.с.12).

За своєю правовою природою вказаний договір є договором про надання послуг і відповідає інституту правових норм глави 63 Цивільного кодексу України (ст.ст.901-903).

На виконання умов вказаного договору позивачем були надані послуги у повній мірі та поставлено теплову енергію відповідачеві у його приміщення за опалювальний період протягом жовтня 2007 по квітень 2008 року, але відповідач в порушення умов договору не оплатив позивачеві спожиту послугу, у зв’язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду і просить стягнути з відповідача борг в сумі 28143,70грн.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем обов’язків по оплаті спожитої теплової енергії, позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 2074,56грн. за період з 27.11.07. по 02.06.08. в порядку умов пункту 8.3 вказаного договору , інфляційні нарахування у сумі 2597,83грн. за період з 27.11.07. по 30.10.08. в порядку вимог ст.625 ЦК України.

Відповідач у судове засідання не прибув, доводів позивача не оспорив.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об’єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, вислухав представника позивача, оцінивши надані ним докази своїх вимог і заперечень до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинно виконуватися у встановлений договором строк.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами. Договором про надання послуг з централізованого теплопостачання від 15.10.07. №4, укладеним сторонами по справі, визначено порядок виконання відповідачем зобов’язань по сплаті вартості отриманих послуг і, відповідно, строку права вимоги у позивача.

Матеріалами справи підтверджено належним чином факт виконання позивачем своїх обов’язків перед відповідачем при постачанні теплової енергії протягом вказаного періоду і заборгованість відповідача на суму 28143,70грн. Таким чином, позивач виконав свої обов’язки перед відповідачем у відповідності до умов договору та вимог закону.

Статті 901-903 ЦК України зобов’язують відповідача виконати обов’язок по оплаті послуг у відповідності до умов договору.

Згідно ст. 610 Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При розгляді справи суд встановив, що відповідач не виконав свої обов’язки перед позивачем по оплаті наданих на його користь послуг на суму 28143,70грн., чим порушив умови укладеного з позивачем договору про надання послуг з централізованого теплопостачання від 15.10.07. №4 в частині оплати за послуги і вимоги закону.

За таких підстав, з відповідача слід стягнути борг на користь позивача за договором в сумі 28143,70грн. та позов в цій частині слід задовольнити, оскільки позивачем доведено належним чином обставини правовідносин сторін за вказаним договором і заборгованість відповідача в розмірі позову.

Вимоги про стягнення пені у сумі 2074,56грн. за період з 27.11.07. по 02.06.08. в порядку умов пункту 8.3 вказаного договору частково відповідають вимогам ст.ст.230-232 ГК України і домовленості сторін у вказаному договорі –сторона, яка порушила грошовий обов’язок по договору (оплаті послуг), зобов’язана сплатити неустойку у вигляді пені та умовам укладеного договору, але за строк, не більший шести місяців. Тому, позов в даній частині слід частково і стягнути з відповідача пеню в сумі 1576,35грн. за період з 27.11.07. по 27.05.08., тобто, за шість місяців.

Позов в частині заявлених до стягнення інфляційних нарахувань 2597,83грн. за період з 27.11.07. по 30.10.08. підлягає задоволенню на підставі правил ст.625 ЦК України –боржник, який прострочив виконання грошового обов’язку, повинен сплатити борг з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочки.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог та з урахуванням підстав для зменшення позивачем розміру позову.

На підставі викладеного, ст.ст.173,193,232 ГК України, ст.ст. 526, 625, 629, 901-903 ЦК України, керуючись ст.ст.22,33,34,43,49,75,п.1.1ст.80,ст.ст.82,84,85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства “Антрацит”, м Антрацит Луганської області, вул. «Ростовська», 38, ід. код 32226065 на користь Антрацитівського міського комунального підприємства Теплокомуненерго”, м. Антрацит Луганської області, вул.. «Гірничорятувальна», 4, ід. код 03076618 борг в сумі 28143,70грн., пеню в сумі 1576,35грн., інфляційні нарахування 2597,83грн., витрати по державному миту в сумі 323,17грн., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 98,43грн. Видати наказ.

3. Припинити провадження у справі в частині вимог на суму 5926,81грн.

4. В решті вимог відмовити.

Рішення підписане 21.01.09. Суддя Р. Шеліхіна