Рішення № 28986775, 23.01.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2013 р. Справа № 5019/1933/12

Суддя Романюк Р.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Фізичної особи - підприємця Терзі І. Г.

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Рекорд"

про стягнення

В засіданні приймали участь представники:

від позивача: Слісаренко О.А. (довіреність № 232 від 18.12.2012 року );

від позивача: Зіва О.В. (довіреність № 234 від 18.12.2012 року );

від відповідача: Прищепа О.С. (довіреність № 1 від 26.09.2012 року).

Обставини справи: Фізична особа - підприємець Терзі І. Г. звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Рекорд" про стягнення 188 877,80 грн. заборгованості за поставлений товар, 21 207,60 грн. пені, 755,50 грн. інфляційних та 4 241,52 грн. 3 % річних.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених у позовній заяві. При цьому зазначили, що всупереч умов Договору комісії № 37/2011 від 22.11.2011 року, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Рекорд" свої зобов'язання щодо подачі звіту про продаж продукції та перерахування грошових коштів отриманих за продукцію не виконало, а тому позивач просить суд стягнути з останнього заборгованість, обраховану згідно п. 8.1 Договору, розмір якої складає 188 877,80 грн., з урахуванням інфляційних і 3 % річних та пеню.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав в частині 105 908 грн. 18 коп. з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву. Що стосується нарахування інфляційних, 3 % річних та пені, то на думку останнього, оскільки п. 8.1 Договору не встановлено строк виконання такого зобов'язання, то, відповідно до положень ст. 530 ЦК України, простроченим зобов'язання слід вважати через сім днів від дня пред'явлення вимоги і на цій підставі проти поданого позивачем розрахунку заперечив.

Дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, умови якого, в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов'язковими для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

22 листопада 2011 року між Фізичною особою - підприємцем Терзі І. Г. (комітент) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Рекорд" (комісіонер) укладено Договір комісії № 37/2011 (далі - Договір) (а.с. 9-12), за умовами якого комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за власний рахунок укласти в інтересах останнього від свого імені угоду з продажу продукції. Умови, щодо продукції, яка передається на комісію та умови, щодо її ціни, зазначаються в специфікаціях, які підписуються сторонами та є невід'ємними частинами договору (п.1.1 Договору).

Вказаний Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.

Відповідно до п. 1.2. Договору передбачено, що виступаючи від свого імені, комісіонер самостійно укладає договір купівлі - продажу з третьою особою (надалі покупець).

У пункті 4.2. Договору зазначено, що моментом передання продукції на комісію є відмітка комісіонера про прийом продукції на товаросупровідних документах комітента.

Пунктом 6.2. Договору передбачено, що комісіонер зобов'язаний перерахувати грошові кошти отримані за продукцію на розрахунковий рахунок комітента протягом семи банківських днів з моменту передачі звіту про продаж продукції.

Як встановлено судом під час розгляду справи, а це не заперечується і представником відповідача, на виконання умов Договору комісії №37/2011 позивач передав відповідачу по товаросупровідних документах Товар на загальну суму 254 377 грн. 80 коп., а саме, згідно з видатковою накладною № 97 від 12.12.2011 року на суму 15 471,87 грн., видатковою накладною № 1 від 06.01.2012 року на суму 63465,12 грн., видатковою накладною № 2 від 06.01.2012 року на суму 1242 грн., видатковою накладною № 3 від 12.01.2012 року на суму 36356,49 грн., видатковою накладною № 18 від 06.02.2012 року на суму 54566,76 грн., видатковою накладною № 41 від 01.03.2012 року на суму 83275,56 грн. (а.с. 26-31).

Згідно банківських виписок, залучених до матеріалів справи (а.с. 50-62), відповідачем частково оплачено, прийнятий на комісію згідно Договору товар, а саме на суму 65 500 грн. і станом на день розгляду спору вартість отриманого відповідачем від позивача товару складає 188 877 грн. 80 коп.

Відповідно до умов п. 2.5 Договору, комісіонер (відповідач у справі) зобов'язувався надавати комітенту (позивачу у справі) звіт про продаж продукції кожні 14 днів і, згідно п. 6.2, здійснити протягом семи днів з моменту передачі такого звіту, розрахунок.

Пунктом 8.1. Договору сторони визначили, що за порушення комісіонером терміну розрахунку, визначеного п. 6.2. Договору, останній сплачує комітенту пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на той час та яка нараховується від суми заборгованості, за кожен день прострочення виконання своїх зобов'язань. В випадку відсутності поданих звітів згідно п. 2.5. даного договору, сумою заборгованості є сума різниці між сплаченою та отриманою продукцією, що була отримана комісіонером від комітента незалежно від факту її реалізації.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач у спірному періоді не подавав звітів про продаж продукції та не здійснював з позивачем розрахунків в порядку передбаченому п. 6.2 Договору, позовні вимоги про стягнення 188 877 грн. 80 коп. заборгованості, обрахованої як різниця між сплаченою та отриманою продукцією, судом визнаються обгрунтованими.

При цьому судом приймається до уваги, що п. 8.1 Договору сторони визначили лише порядок здійснення розрахунків та умови за яких він застосовується, не визначивши при цьому терміну їх проведення.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається із зібраних у справі доказів (поштова накладна № 6833-37984), претензію з вимогою сплатити кошти (а.с. 32), позивачем направлено на поштову адресу відповідача лише 27.09.2012р., а тому, відповідно до наведених вище положень закону, відповідач повинен був здійснити оплату заборгованості до 04.10.2012р.(включно).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України встановлені правові наслідки порушення зобов'язання, згідно пункту 3 якої, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Крім того, частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що як встановлено під час судового розгляду справи, відповідач припустився прострочення виконання зобов'язання, суд дійшов висновку про правомірність нарахування пені, згідно п. 8.1 Договору та інфляційних і 3 % річних, згідно ст. 625 ЦК України, однак здійснення таких нарахувань правомірним є саме з 05.10.2012р.

За таких обставин, суд, перевіривши подані позивачем розрахунки (зокрема в частині періоду нарахування пені, інфляційних та 3 % річних), дійшов висновку про обгрунтованість позову лише в частині, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню188 877 грн. 80 коп. заборгованості, 4 412 грн. 31 коп. - пені та 884 грн. 88 коп. - 3 % річних, а відтак в цій частині позов підлягає задоволенню з покладенням судових витрат по справі (у тому числі і витрат по сплаті судового збору за заявою про вжиття заходів до забезпечення позову) на відповідача, пропорційно задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Рекорд" (34141, Рівненська область, Дубровицький район, с. Селець, вул. Молодіжна, 16, код ЄДРПОУ 22570365) на користь Фізичної особи - підприємця Терзі І. Г. (19645, Черкаська область, Черкаський район, с. Думанці, вул. Зелена, 7а, код 2363809456) 188 877 грн. 80 коп. заборгованості, 4 412 грн. 31 коп. - пені; 884 грн. 88 коп. - 3 % річних та 5 493 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору .

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено "28" січня 2012 року

Суддя Р.Романюк