Ухвала суду № 28986718, 28.01.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

УХВАЛА

28.01.13 Справа№ 5015/4518/12

За заявою: приватного акціонерного товариства "Галичина", м. Радехів,про: розстрочку виконання рішення суду від 13.11.2012 р.,за позовом:товариства з обмеженою відповідальністю "Галпак", м. Жидачів,до відповідача:приватного акціонерного товариства "Галичина", м. Радехів,про:стягнення коштів. Суддя Т. РимЗа участю представників:стягувача:Капаловска Н.Є. - довіреність від 16.07.2012 р.,боржника:не з'явився.На розгляд господарського суду Львівської області подано заяву приватного акціонерного товариства "Галичина" про розстрочку виконання рішення господарського суду від 13.11.2012 р. у справі №5015/4518/12. Ухвалою від 15.01.2013 року заяву призначено до розгляду на 28.01.2013 р.

В судове засідання представник заявника не з'явився, причин неприбуття не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце судового розгляду заяви 22.01.2013 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. У поданій заяві просить розстрочити виконання рішення строком на 8 місяців шляхом сплати боргу рівними частинами. Заяву мотивує існуванням виняткових обставини, що склались у ПрАТ "Галичина". Зазначене зумовлено специфікою роботи товариства, оскільки кошти, отримані від реалізації виготовленої продукції, скеровуються в першу чергу на розрахунки з населенням та агрофірмами за отриману сировину, незважаючи на наявність договірних відносин. Отже, товариство зобов'язано переважну частину обігових коштів негайно сплачувати за сировину. Починаючи з січня 2011 року у зв'язку з введенням в дію Податкового кодексу України кардинально змінений механізм надання державних дотацій на закупівлю молока. Згідно з цими змінами собівартість молочної продукції у частині сировини автоматично збільшується щонайменше на 20%, що означає зменшення прибутку підприємства. Товариство змушено щомісячно збільшувати собівартість молочної продукції на 3 мільйони гривень у порівнянні з минулим роком. Скасовано раніше діючий порядок повернення державою частини (10%) процентів отриманих банківських кредитів на закупівлю сировини - молока. Державне регулювання цін на молоко і молочні продукти (як на соціально значимі продукти харчування), не дає можливості товариству збільшити ціну молокопродуктів у зв'язку із збільшенням їх собівартості. Таким чином, кредиторська заборгованість станом на 30.06.2012 р. складає 474 359 000,00 грн., з них 178 782 000,00 грн. заборгованість по банківських кредитах товариства. Зниження оборотності продукції зумовить прострочення платежів до бюджету та позабюджетних фондів, викличе застосування різного роду штрафів та пені, неминуче призведе до зриву виробництва. За наведених обставин підвищується ризик втрати боржником платоспроможності та звільнення працюючого колективу. У зв'язку з перебування підприємства у складному фінансовому становищі, боржник не може вчасно повернути борг та виконати рішення суду. На підтвердження позиції додав баланс приватного акціонерного товариства "Галичина" на 30 червня 2012 р. (форма №1).

В судове засідання представник ТзОВ "Галпак" з'явився, заперечив проти розстрочки виконання рішення суду, оскільки суб'єкт господарювання несе власні ризики за проваджену господарську діяльність. Рішення суду є обов'язковим для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України. Проте протягом тривалого часу відповідачем не сплачено жодних коштів для погашення заборгованості. Крім того, невиконанням рішення суду стягувачу завдаються збитки у зв'язку понесенням затрат на виготовлення продукції. Також фінансовий стан товариства не є стабільним.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Рішенням господарського суду Львівської області №5015/4518/12 від 13.11.2012 р. позов задоволено повністю, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Галпак" на користь приватного акціонерного товариства "Галичина" 125 664,80 грн. основного боргу, 6 232,34 грн. пені, 1 219,30 грн. - 3% річних та 2 802,33 грн. судового збору. На примусове виконання рішення судом видано наказ від 26.11.2012 року.

Із балансу приватного акціонерного товариства "Галичина" на 30 червня 2012 р. вбачається, що необоротні активи на початок звітного періоду становлять 181 013 000,00 грн., на кінець звітного періоду - 168 824 000,00 грн.; оборотні активи на початок звітного періоду становлять 533 822 000,00 грн., на кінець звітного періоду 561 484 000,00 грн.; власний капітал на початок звітного періоду становить 81 565 000,00 грн., на кінець звітного періоду - 87 125 000,00 грн.; довгострокові зобов'язання на початок звітного періоду становлять 155 613 000,00 грн., на кінець звітного періоду - 172 282 000,00 грн.; поточні зобов'язання на початок звітного періоду становлять 296 644 000,00 грн., на кінець звітного періоду - 302 077 000,00 грн.

При постановленні ухвали суд виходив з такого.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України (стаття 124 Конституції України).

Статтею 42 Господарського кодексу України унормовано, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

З правового аналізу наведеної норми вбачається, що відстрочка або розстрочка виконання рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи, при чому такі обставини мають свідчити про неможливість або реальне ускладнення виконання рішення. Розстрочка - це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Відстрочка або розстрочка виконання рішення надається лише в тих випадках, коли є достатньо доказів того, що у сторін з поважних та виняткових причин немає можливості виконати рішення у встановлений строк чи встановленим способом. При цьому господарський суд повинен враховувати реально можливі негативні наслідки як для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, так і для стягувача.

З аналізу процесуальних норм, які регламентують питання можливості надання розстрочки виконання рішення суду випливає, що законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. В той же час наведені заявником підстави для розстрочки виконання судового рішення не є такими винятковими обставинами, які б давали підстави для розстрочки виконання судового рішення.

Як зазначено в п.7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявна загроза банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Так, доводи заяви обґрунтовано в цілому важким фінансовим становищем підприємства, а в підтвердження зазначених обставин заявником подано лише баланс підприємства. Однак негативні фінансово-економічні наслідки кризи стосуються всіх господарюючих суб'єктів, в тому числі і стягувача.

Суд не бере до уваги як такі, що мають характер необґрунтованих припущень боржника про те, що прострочення платежів до бюджету та позабюджетних фондів зумовить накладення значних штрафів та пені на підприємство, одноразова виплата даної заборгованості матиме наслідком зниження оборотності продукції та призведе до звільнення працівників, виникнення заборгованості по заробітній платі та інших соціальних платежах, зупинення виробництва.

Крім того, у матеріалах справи відсутні докази обставин щодо відсутності коштів на банківських рахунках та інших активів (майна) боржника, реальної загрози його банкрутства боржник, а також вжиття боржником заходів зі сплати боргу. Матеріали справи не містять також первинних документів (рішення судів, постанови виконавчої служби, інші документи), які би підтвердили наявність виняткових обставин, з якими закон пов'язує можливість розстрочення виконання рішення.

При цьому суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 №475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Пункт 1 статті 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ до правосуддя, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.04 по справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

В зв'язку з тим, що розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання розстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частині 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні цієї норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі оправданої затримки виконання рішення суду залежить зокрема від складності виконавчого провадження, суми та характеру що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити винятковий характер.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати як доводи позивача так і заперечення відповідача, а також дотримуватися розумно встановленого строку розстрочки.

Із встановленого судом не вбачається достатніх підстав для висновку про винятковість обставин, неможливість або реальне ускладнення виконання рішення суду. За таких обставин, врахувавши міжнародно-правові норми захисту порушених прав та вимоги національного законодавства, суд відмовляє у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення суду.

Враховую наведене, керуючись статтями 32, 33, 34, 85, 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Відхилити заяву про розстрочку виконання рішення господарського суду Львівської області від 13.11.2012 року №5015/4518/12.

Суддя Рим Т.Я.