Рішення № 2898613, 28.01.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.01.09 р. Справа № 17/184

Господарський суд Донецької області у складі судді В.М.Татенко розглянув у відкритому судовому засіданні справу, порушену

за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Краматорський металургійний завод ім. Куйбишева», м. Краматорськ,

до відповідачів:

1. Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк,

2. Закритого акціонерного товариства «Донецьксталь – металургійний завод», м. Донецьк,

3. Закритого акціонерного товариства «Макіївкокс», м. Макіївка

про стягнення 16’370,56 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Пожидаєва О.О. – довіреність,

від відповідачів:

1. – Манєрова Ю.В. - довіреність,

2. – Гусаченко І.А. - довіреність,

3. – Буланий М.С. - довіреність.

СУТЬ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Краматорський металургійний завод ім. Куйбишева» звернулося з позовом до Державного підприємства «Донецька залізниця» (далі – «Залізниця»), Закритого акціонерного товариства «Донецьксталь – металургійний завод» (далі – «Підприємство»), Закритого акціонерного товариства «Макіївкокс» (далі – «Товариство») про стягнення 16’370,56 грн., у зв’язку з недостачею вантажу – «коксу доменного», який був одержаний позивачем від Товариства у вагонах №№ 67855601, 66576703, 66701748, 66242025, 66352469, 67566737, 66374810, 66862822, 67682336, 64628001, 66236902, 66169335 за залізничними накладними № 50625814 (досилання – залізнична накладна - № 50625826), №50625830, 50625813 (досилання – залізнична накладна - №50625825).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення Підприємством умов договору № 15017дс від 28.12.07р., виявлену при прийнятті недостачу вантажу, що було зафіксовано актами приймання вантажу за кількістю №№ 1, 1а від 23.05.08р.

Залізниця проти позову заперечує, посилаючись на відсутність його вини.

Підприємство проти позову заперечує, посилаючись на відсутність його вини, а також – на умови п. 6.1.згаданого договору, згідно якого сторони обумовили, що усі спори щодо вагової недостачі мають вирішуватись позивачем з вантажовідправником, тобто, з Товариством.

Товариство проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивачем були порушені вимоги Інструкції «Про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю» № П-6, затвердженої Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. (далі – «Інструкція») та Державного стандарту ДСТУ № 322-12-2-94 «Кокс кам’яновугільний, пековий і термоантрацит. Правила прийняття».

Під час розгляду справи підстави, предмет або розмір позовних вимог позивачем не змінювались

Розгляд справи був закінчений 15.01.09р. У судовому засіданні оголошувалась перерва до 28.01.09р. для підготовки повного тексту рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного

Судом встановлено, що 21.05.08р. на підставі договору № 15017дс від 28.12.07р., укладеного позивачем та Підприємством Товариством за залізничними накладними 50625814 (досилання – залізнична накладна - № 50625826), №50625830, 50625813 (досилання – залізнична накладна - №50625825) був відправлений вантаж – «кокс доменний» загальною масою брутто –1'268,2тн., нетто – 853,6тн.

Вагони з вантажем надійшли до станції призначення – Краматорськ 23.05.08р., де були видані Залізницею позивачу без перевірки маси згідно вимог ст. 52 Статуту залізниць України, що підтверджується відмітками залізниці на накладних (а.с. 21-30).

Того ж дня позивачем були складений первісний акт № 1, а 25.05.08р. за участю представника Товариства – остаточний акт 1а приймання продукції (товару) за кількістю, та акт перевірки ваги тари № 1б (а.с. 31-33).

З посиланням на згадані акти, позивач стверджує про наявність виявленої під час прийняття вантажу недостачі у загальній кількості 7,22 тн. Однак, із таким твердження позивача погодитьсь не можна, зважаючи на те, що:

- згідно п. 9 Інструкції прийняття продукції має здійснюватись в момент одержання її від постачальника, яким у даному випадку є відповідач;

- як вбачається із актів №№ 1, 1а від 23-25.05.08р.позивачем здійснена прийомка продукції по кількості шляхом зважування на 150 тонних вагоних вагах, при цьому відбір проб на вологість не здійснювався, що є порушенням ДСТУ 322-12-2-94 «Кокс кам’яновугільний, пековий і термоантрацит. Правила прийняття», застосування якого при прийнятті спірного вантажу необхідно відповідно до вимог п. 4 Технічних умов ТУУ 322-00190443-114-96;

- пунктом 4.3. вказаного ДСТУ допускається лише використання для визначення сухої маси партії коксу, що надійшла, масової долі загальної вологи, визначеній постачальником та зазначеній в документі про якість;

- із наданих позивачем документів вбачається, що кокс прийнято ним по фактичній вазі, а ні по сухій масі і як здійснено розрахунок кожної нестачі з урахуванням вологи коксу встановити неможливо;

- згідно ДСТУ показник масової долі загальної вологи визначений у споживача, використовується для визначення сухої маси партії коксу, що надійшла, а із наданого розрахунку не вбачається як позивач використав для визначення сухої маси партії коксу, що надійшла, масову долю загальної вологості, визначену у постачальника та – зазначену у документі про якість.

Приписи статей 33 – 34 ГПК України покладають на сторони обов’язок доказування обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до діючого законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин суд вважає доводи позивача щодо наявності недостачі вантажу у зазначених вагонах такими, що не ґрунтується на будь-яких доказах. Адже, факт недостачі позивачем є не доведеним з причини недодержання встановленого порядку прийомки продукції. Надані суду акти не можуть бути прийнятими господарським судом у якості доказів у розумінні ст. 34 ГПК України.

Судові витрати відносяться на позивача.

Виходячи з вищевикладеного, керуючись ст.ст. 43, 32 – 34, 43, 49, 82 – 84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Суддя