Рішення № 28985441, 29.01.2013, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2013 р. Справа № 5027/894/2012.

За позовом товариства співвласників багатоквартирного будинку "Клен", м. Чернівці

до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Чернівці

про визнання недійсним договору суперфіцію від 07.05.2010 р.

Суддя Гурин М.О.

За участю представників:

від позивача -Мішта К.В., представник за довіреністю від 28.11.2012 р.

від відповідача -не з'явився

СУТЬ СПОРУ: товариство співвласників багатоквартирного будинку "Клен" звернулось з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним договору суперфіцію від 07.05.2010 р.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 03.12.2012 р. порушено провадження у справі з призначенням її до розгляду на 18.12.2012 р., відповідача зобов'язано надати відзив на позовну заяву.

Ухвалами господарського суду Чернівецької області розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 15.01.2013 р., у зв'язку з неявкою відповідача у судове засідання, розгляд справи відкладено на 29.01.2013 р., зобов'язано відповідача надати відзив на позовну заяву та докази в його обґрунтування.

29.01.2013 р. господарським судом Чернівецької області отримано клопотання відповідача про відкладення розгляду справи до 20.03.2013 р. у зв'язку з перебуванням у лікарні в м. Києві.

У судовому засіданні 29.01.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити позов з підстав зазначених в позовній заяві та заперечував проти задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи обґрунтовуючи це тим, що дане клопотання є необґрунтованим. Поряд з цим, представник позивача вказує на той факт, що справа слухається вже два місяці а підстави для продовження строку розгляду спору в порядку ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України відсутні оскільки, немає будь-яких виняткових обставин, які б могли утруднити розгляд спору.

Відповідач в судове засідання не з'явився, явку свого представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд встановив.

Згідно ч. 1, 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішений господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш ніж на п'ятнадцять днів.

У вирішенні питання про те, чи є той чи інший випадок винятковим, слід враховувати обставини конкретної справи, її складність, кількість учасників судового процесу, їх місцезнаходження, обсяг доказів, що підлягають оцінці господарським судом, тощо.

Відповідач просить відкласти розгляд справи у зв'язку із тим, що на даний час знаходиться в лікарні в м. Києві.

Поряд з цим, до клопотання не надано жодного доказу щодо неможливості забезпечення явки у судове засідання. Крім того, представник позивача заперечує проти продовження строку розгляду спору вказуючи при цьому на те, що спір розглядається вже близько двох місяців, а також те, що відповідач, на думку представника позивача, недобросовісно користується наданими йому процесуальними правами, що призводить до затягування процесу розгляду справи.

З огляду на викладене та враховуючи те, що судом вже вичерпані всі можливі терміни для розгляду даної справи, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Крім того, відповідач ухвалою господарського суду Чернівецької області від 15.01.2013 р попереджався, що у випадку неприбуття повноваженого представника, розгляд справи буде вирішено без його участі та на підставі наявних у справі доказів.

Враховуючи те, що нез'явлення відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Товариство співвласників багатоквартирного будинку "Клен" є власником земельної ділянки площею 0,1853 га, що розташована по АДРЕСА_2, про що свідчить державний акт на право власності на земельну ділянку від 28 січня 2009 року.

07.05.2010 року між товариством співвласників багатоквартирного будинку "Клен" в особі голови правління ОСОБА_3 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір суперфіцію про передачу в строкове безкоштовне користування земельної ділянки по АДРЕСА_2 площею 0,0036 га для здійснення підприємницької діяльності, зокрема для забудови.

Поряд з цим, підставою для укладення даного договору є протокол №27 загальних зборів членів об'єднання товариства співвласників багатоквартирного будинку "Клен" від 01.03.2010 року.

Відповідно до протоколу №27 загальних зборів членів об'єднання товариства співвласників багатоквартирного будинку "Клен" від 01.03.2010 року загальні збори вирішили передати в безстрокове та безоплатне користування земельну ділянку площею 0,0036 га підприємцю ОСОБА_1 з метою забудови останньою об'єкту нерухомості.

Обґрунтовуючи підстави звернення з відповідним позовом до суду, позивач зокрема посилається на те, що Договір суперфіцію від 07.05.2010 р. всупереч вимогам чинного законодавства, в тому числі й ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України, підписаний представником без необхідного обсягу цивільної дієздатності, з огляду на те, що згода на укладання договору товариством не надавалась.

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.

Згідно із статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності та волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Пунктом 40 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008 р. "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" передбачено, що при вирішенні спорів, пов'язаних з розмежуванням компетенції голови та членів колегіального виконавчого органу товариства, господарським судам необхідно враховувати нижченаведене. У разі, якщо в статуті товариства передбачено, що його виконавчий орган діє у складі кількох осіб, а отже, голова правління не є самостійним органом управління, тому для набуття товариством цивільних прав і обов'язків він на підставі частини другої статті 99 та статті 161 ЦК повинен виносити відповідні питання на розгляд засідання правління чи загальних зборів акціонерів.

Крім того, п. 42 даної постанови передбачено, що При вирішенні спорів щодо визнання недійсними правочинів, укладених виконавчим органом господарського товариства, рішення загальних зборів про обрання якого на посаду визнано у судовому порядку недійсним, судам необхідно керуватися частиною третьою статті 92, статтею 241 ЦК. Зокрема, у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Це положення є гарантією стабільності майнового обороту і загальноприйнятим стандартом у світовій практиці, зокрема відповідно до Першої директиви 68/151/ЄЕС Ради Європейських співтовариств від 9 березня 1968 р.

Статтею 241 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Відповідно до частини 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Частиною третьою статті 92 Цивільного кодексу України встановлено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Згідно п.9.2 Статуту товариства співвласників багатоквартирного будинку "Клен" вищим органом управління є загальні збори членів об'єднання, до компетенції яких зокрема відноситься питання про передачу у користування та використання об'єктів, що перебувають у спільній власності членів об'єднання, прийняття рішення про зведення господарських чи інших споруд (п.п. 9.6, 9.8.3, 9.8.6, 9.8.9 Статуту).

Частиною 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Так, вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06.10.2011 р. ОСОБА_3 визнаний винним і засуджений за ст.ст. 365 ч. 1, 366 ч. 1 Кримінального кодексу України, зокрема за те, що він не скликаючи загальних зборів та не виносячи питання про укладення договору суперфіцію з ОСОБА_1, одноособово склав та видав протокол №27 від 01.03.2010 року про надання ОСОБА_1 у безстрокове та безоплатне користування земельну ділянку товариства площею 0,0036 га з метою забудови об'єкта нерухомості.

З огляду на вищевикладене, судом встановлено, що загальні збори питання про укладання з ОСОБА_1 договору суперфіцію не вирішували, голова правління товариства співвласників багатоквартирного будинку "Клен" ОСОБА_3 станом на момент укладення договору був не наділений необхідним обсягом повноважень на укладення договору, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню, а договір суперфіцію від 07.05.2010 р. -визнанню недійсним.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Судові витрати слід віднести на відповідача, з вини якого спір безпідставно доведено до розгляду судом

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір суперфіцію від 07.05.2010 року укладений між товариством співвласників багатоквартирного будинку "Клен" в особі голови правління ОСОБА_3 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь товариства співвласників багатоквартирного будинку "Клен" (вул.. Бережанська, 17, м. Чернівці, код 30671464) 1 073,00 грн. судового збору.

Повне рішення складено 30.01.2013 р

Суддя М.О. Гурин