Рішення № 28983201, 22.01.2013, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/177/13 Головуючий у суді І-ї інстанції Савельєва О.В.

Спори про право власності та інші речові права про приватну власність Доповідач Белінська І. М.

РІШЕННЯ

Іменем України

22.01.2013 Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

Белінської І.М. -головуючої,

Гайсюка О.В.,

Франко В.А.,

при секретареві -Липі А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Кіровограді апеляційну скаргу представника позивачки адвоката ОСОБА_5 на рішення Знам»янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 листопада 2012 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про припинення права власності на частку у спільному майні, визнання права власності на цю частку, про виселення,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2012 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_7 про припинення права власності на частку у квартирі, що є спільним майном, взамін на грошову компенсацію, про визнання права власності на цю частку та про виселення.

Зазначала, що їй на праві власності належить 2/3 частки однокімнатної квартири, відповідачу -1/3 частка.

Враховуючи, що шлюб між нею на відповідачем розірвано, спільне проживання у квартирі стало неможливим. Посилаючись на цю обставину, а також на те, що частка відповідача у майні, що належить їм на праві спільної власності, є незначною, порівняно з належною їй часткою, квартира є неподільною річчю, позивачка просила задовольнити позовні вимоги, зазначивши, що вона має можливість сплатити відповідачу грошову компенсацію у розмірі 42 466 грн.66коп.

У листопаді 2012 року позивачка уточнила підстави позову (а.с.79). Посилалась на те, що припинення права власності відповідача на належну йому частку квартири не порушить його майнові чи житлові права, оскільки за кошти, які вона сплатить йому в якості грошової компенсації, він має реальну можливість придбати собі власне житло у м.Знам»янці. Крім того, відповідач має достатньо високу стабільну заробітну плату, що дозволить йому разом з грошовою компенсацією придбати і більш комфортне житло.

Рішенням Знам»янського міськрайонного суду від 13.11.2012 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати рішення і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Вказує на невідповідність висновку суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права. Зазначає про те, що відмова їй у задоволенні позову порушує її майнові права, оскільки відповідач не бажає вирішення питання поділу спільного майна, а спільне проживання їх, як колишнього подружжя, в одній кімнаті є неможливим через неприязні стосунки, що склалися.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, колегія суддів вирішила, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Знам»янського міськрайонного суду від 13.11.2012 року -скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Встановлено, що однокімнатна квартира АДРЕСА_1 належить сторонам на праві спільної часткової власності, а саме: позивачці належить 2/3 частки квартири, а відповідачу -1/3. Квартира має загальну площу 40,3 кв.м. і складається з однієї житлової кімнати, площею 22,9 кв.м, кухні -4,8 кв.м., вбиральні -3,2 кв.м, вбудованої шафи -1,1 кв.м, балкону -1,1 кв.м.

27.06.2007 року шлюб, укладений сторонами 8.05.1982 року, було розірвано (а.с.5). Від шлюбу сторони мають одну дитину -сина ОСОБА_8, який є повнолітнім і проживає окремо.

Між сторонами склалися неприязні стосунки та виник спір щодо поділу квартири.

Згідно із висновком судової будівельно-технічної експертизи № 384-385/23 від 28.02.2012 року дійсна ринкова вартість спірної квартири становить 127 400 гривень, вартість 1/3 частки складає 42 466 грн.66коп. Виділ в натурі 1/3 частки квартири є технічно неможливим з огляду на об»ємно-планувальне рішення квартири відповідно до технічного плану та нормативні документи, діючі у галузі будівництва на території України (а.с.69-73).

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що дійсно, частка відповідача у спільному майні є незначною і не може бути виділена в натурі, квартира є неподільною річчю, спільне володіння і користування майном є неможливим.

10.05.2012 року позивачка внесла на депозитний рахунок суду вартість 1/3 частки квартири, що підтверджується квитанцією від 10.05.2012 року (а.с.37).

Відповідно до ст..365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім»ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, встановивши наявність обставин, передбачених пунктами 1-3 ч.1ст.365 ЦК України, за яких право на частку у спільному майні може бути припинене за вимогою інших співвласників, дійшов висновку, що таке припинення завдасть істотної шкоди інтересам відповідача, оскільки він не має іншого житла та не погоджується з отриманням грошової компенсації.

Проте, з таким рішенням не можна погодитись, оскільки висновки суду щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позову не відповідають обставинам справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права.

За змістом ст..365 ЦК України згоди особи, право якої на частку у спільному майні припиняється, на отримання компенсації за його частку не вимагається, позивачу лише необхідно внести вартість частки, право на яке припиняється, на депозитний рахунок суду.

Зважаючи на те, що частка відповідача у житловій площі спірної квартири складає 1/3, що становить 7,6 кв.м ( у загальній площі -13,4 кв.м), що є незначним розміром з огляду на загальну площу квартири; спірна квартира фактично є неподільною річчю; спільне володіння і користування квартирою неможливе, оскільки сторони є колишнім подружжям, між якими склалися вкрай неприязні стосунки, що підтверджується неодноразовими зверненнями позивачки до міліції із скаргами на неправомірну поведінку відповідача; позивачкою внесено вартість частки майна на депозитний рахунок суду у розмірі, визначеному судово-будівельною експертизою від 28.02.2012 року; ця сума є достатньою для придбання відповідного житла у м.Знам»янці, що підтверджується відомостями з місцевої міської газети «Знам»янські оголошення»(а.с.84, 137), висновок суду про те, що припинення права власності відповідача завдасть істотної шкоди його інтересам є таким, що не відповідає дійсним обставинам справи.

Надані позивачкою докази, зокрема, довідка про доходи відповідача, свідчать про реальну можливість придбати ним власне житло, доклавши незначну суму до грошової компенсації. Отже, припинення права власності відповідача на його частку у квартирі з виплатою йому грошової компенсації не завдасть істотної шкоди його інтересам.

Заперечення відповідача проти позову про те, що спірна квартира належить йому, оскільки саме він отримав її від підприємства, на якому він працював, не можуть бути взяті до уваги, оскільки встановлено, що сторони та їх син набули право спільної часткової власності на квартиру внаслідок її приватизації відповідно до Закону (а.с.6).

В іншому випадку, зважаючи на неможливість спільного користування квартирою, будуть суттєво порушені майнові та житлові права позивачки, яка не має у власності чи користуванні іншого житла і є інвалідом Ш групи (а.с.139), а відповідач, користуючись усією квартирою, не бажає вирішення питання поділу спільного майна.

Припинення права власності відповідача на належну йому 1/3 частку спірної квартири з виплатою йому грошової компенсації за цю частку є підставою для визнання за позивачкою права власності на зазначену частку на підставі ст..ст. 365, 328 ЦК України та для виселення відповідача з квартири на підставі ст..391 ЦК України, 155 ЖК Української РСР.

Наведене свідчить про те, що суд першої інстанції повно та всебічно з»ясувавши обставини, які мають значення для справи, правильно визначивши норми матеріального права, якими урегульовані спірні правовідносини, - неправильно їх застосував та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, який не відповідає обставинам справи, що згідно із ст..309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст. 303, 304, 307, 309, 313-314, 316, 88 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Знам»янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 листопада 2012 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_7 на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_6 право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1, яка раніше належала на праві власності ОСОБА_7.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 вартість 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 в розмірі 42 466 (сорок дві тисячі чотириста шістдесят шість ) гривень 66 копійок, які знаходяться на депозитному рахунку Знам»інкського міськрайонного суду Кіровоградської області ( отримувач ТУ ДСА України в Кіровоградській області, ОКПО 20025456, МФО 380764).

Виселити ОСОБА_7 з квартири АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 212 грн.30 коп. у відшкодування судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі 20 днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча :

Судді :