Постанова № 28981333, 10.01.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 0670/3759/12

категорія 8.1

10 січня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Капинос О.В. ,

при секретарі - Антощук Є.С.,

за участю представника позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Головинський кар'єр "Граніт" до Володарсько - Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 13.04.2010 р. № 0004381701/0,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом (з урахуванням уточнень до позовної заяви), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Володарсько - Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області від 13 квітня 2010 року № 0004381701/0 та визнати неправомірними дії посадових осіб Володарсько - Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області щодо незаконного проведення перевірки ПАТ "Головинський кар'єр "Граніт". В обґрунтування позову зазначає, що Володарсько-Волинською МДПІ була проведена планова виїзна документальна перевірка ПАТ "Головинський кар'єр "Граніт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року. За наслідками перевірки відповідачем було складено акт від 02.04.2010 року № 4/23-107/31603505. На підставі висновків акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 13.04.2010 р. № 0004381701/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1243638 грн. за неперерахування до бюджету утриманого податку з доходів фізичних осіб. Пояснив, що норми Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" містять суперечності щодо строків сплати (перерахування) суми утриманого податку з доходів фізичних осіб. Вважав, що в даному випадку має місце конфлікт інтересів, і відповідно до пп. 4.4.1. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами", рішення повинно бути прийнято на користь платника податків. Також вказує, що податковим органом у рахунок погашення заборгованості зі сплати податку з доходів фізичних осіб не проведено взаємозалік за рахунок погашення суми податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету на користь товариства, і яка значно перевищує борг ПАТ "Головинський кар'єр "Граніт" зі сплати податку з доходів фізичних осіб. Пояснив, що ПАТ "Головинський кар'єр "Граніт" не є платником податку з доходів фізичних осіб, а є податковим агентом, тому застосування штрафних санкцій до податкових агентів на підставі пп. 17.1.9 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" є неправомірним. Крім того, на порушення вимог п. 3 ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу" посадові особи Володарсько-Волинської МДПІ, які проводили планову виїзну перевірку не повідомили позивача про проведення перевірки та термінів її проведення, а тому втратили право на проведення планової виїзної перевірки.

В судовому засіданні представник позивача свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представники відповідача в судове засідання не з"явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Направили до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Однак, враховуючи, що відповідачем по справі є суб"єкт владних повноважень, яким письмово висловлено заперечення щодо позовних вимог, а також те, що відповідач неодноразово не з"являвся в судові засідання, суд, з огляду на приписи ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливим вирішити справу на підставі наявних у ній доказів.

В ході розгляду справи в порядку ст.55 КАС України замінено сторону позивача з Закритого акціонерного товариства "Головинський кар'єр "Граніт" на його правонаступника -Публічного акціонерного товариства "Головинський кар'єр "Граніт".

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Володарсько - Волинською міжрайонною державною податковою інспекцією Житомирської області було проведено планову виїзну документальну перевірку Публічного акціонерного товариства "Головинський кар'єр "Граніт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року, за результатами якої складено акт від 02.04.2010 року № 4/23-107/31603505.

Зокрема, в акті перевірки встановлено, що в порушення положень пп. 8.1.1 пп. 8.1.2, пп. 8.1.4, п. 8.1 ст. 8, п. 16.1, пп. 16.3.2, пп. 16.3.5 п. 16.3 ст. 16, а) п. 19.2 ст. 19, пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" ПАТ "Головинський кар'єр "Граніт" не перераховувало до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 621759 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 13.04.2010 року № 0004381701/0, яким позивачу за порушення пп. 8.1.1 пп. 8.1.2, пп. 8.1.4, п. 8.1 ст. 8, пп. 16.3.2, пп. 16.3.5 п. 16.3 ст. 16, а) п. 19.2 ст. 19, пп. 20.3.1, пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", згідно з пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб в сумі 1243698 грн., в т.ч. основний платіж 60 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 1243638, 00 грн.

Однак, суд вважає, що вказане рішення податковим органом прийнято з порушенням закону та без урахування всіх обставин, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Судом встановлено, що за перевіряємий період позивачем нараховано 5906459,00 грн. заробітної плати, з якої утримано 1124964,02 грн. внесків до Пенсійного фонду, фондів соціального страхування та податку з доходів фізичних осіб. За період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року виплачена заробітна плата становить 4700534, 95 грн., в тому числі грошовими коштами через касу - 4671855,40 грн., перерахування на банківські картки - 27198,67 грн., та в рахунок оплати праці за заявами працівників - 1480,88 грн. За вказаний період позивачем утримано 881637,92 грн. податку з доходів фізичних осіб, але до бюджету перераховано лише 233345,27 грн. Станом на 31.12.2009 рік КТ сальдо по рахунку 6411-"Розрахунки по податку з доходів фізичних осіб" становить - 648292,65 грн., у тому числі заборгованість по податку з доходів фізичних осіб за якою настав термін сплати становить 62759 грн.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про податок з доходів, фізичних осіб" від 22 травня 2003 року № 889-IV (далі по тексту - Закон про ПДФО), платниками податку з доходів фізичних осіб є резиденти, які отримують: як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи, та нерезиденти, які отримують доходи з джерелом їх походження з території України.

Обов'язок з нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету відповідно до пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону про ПДФО покладено на податкового агента, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах ст. 7 Закону.

Згідно з п. 1.15 ст. 1 Закону про ПДФО податковим агентом вважається юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Підпунктом 8.1.2 п. 8.1 ст.8 Закону про ПДФО встановлено, що податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Якщо оподатковуваний дохід виплачується у не грошовій формі чи готівкою з каси резидента, то податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такої виплати (пп. 8.1.4 ст. 8 Закону про ПДФО).

Відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету несе юридична особа або її уповноважений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід (пп. 16.3.5 ст. 16 Закону про ПДФО).

Відповідно до пп. "а" п. 17.2 ст. 17 Закону про ПДФО особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України є податковий агент, який згідно пп. "а" п. 19.2 ст. 19 вказаного Закону зобов'язаний своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

У разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу (пп. 20.3.2 п. 20.3. ст. 20 Закону про ПДФО).

Таким чином, позивач при виплаті заробітної плати зобов'язаний був здійснювати функції податкового агента, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Станом на 31.12.2009 рік заборгованість позивача зі сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб становить 621759,00 грн.

Відповідно до п. 20.1 ст. 20 Закону про ПДФО, розмір штрафних (фінансових) санкцій в порушення норм Закону та підстави для їх застосування визначаються законом, що регулює такі питання, якщо інше не встановлене нормами Закону.

Для податкових агентів штрафні (фінансові) санкції за порушення, допущені при несплаті (неперерахуванні) податку з доходів фізичних осіб при його утриманні з платників податків під час виплати доходів, визначаються ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" 21 грудня 2000 року № 2181-III ( далі по тексту - Закон № 2181-ІІІ).

Зокрема, в акті перевірки від 02.04.2010 року № 4/23-107/31603505, що був досліджений в судовому засіданні, зроблений висновок, що позивач здійснивши грошові виплати найманим працівникам без перерахування відповідного податку до бюджету, має сплатити штрафну санкцію у подвійному розмірі від суми зобов"язання з податку з доходів фізичних осіб.

Однак, даний висновок податкового органу є безпідставним з наступних підстав.

Відповідно до пп. 17.1.9 п.17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

Таким чином, до підприємств, установ, організацій усіх форм власності, а також на фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб з числа роботодавців, на яких згідно із законами з питань оподаткування покладено обов'язок формувати (створювати) бюджетний фонд, а також нараховувати, утримувати та перераховувати до бюджету прибутковий податок з громадян, дія підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-ІІІ поширюється в усіх випадках не нарахування (неповного нарахування) платниками податків сум прибуткового податку з нарахованих або виплачених фізичним особам доходів (як в грошовій так і в натуральній формі).

Разом з тим, у відповідності до пп. 17.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків.

Підпунктом 17.1.9 цього ж закону встановлено, що у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).

Відповідно до ст. 2 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-ІV "Про податок з доходів фізичних осіб" платниками податку з доходів фізичних осіб є резиденти, які отримують як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи, та нерезиденти, які отримують доходи з джерелом їх походження з території України.

ЗАТ "Головинський кар'єр "Граніт" не є платником податку, а є податковим агентом, про що зазначено у податковому повідомленні-рішенні Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції від 13 квітня 2010 року № 0004381701/0. Застосування штрафних санкцій до податкових агентів вказаний закон не передбачає.

Крім того, при накладенні штрафу податковим органом застосовано абз. "а" пп.20.3.1, п.20.3 с.20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", який передбачає, що особою, відповідальною за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу з цього податку, є особа, на яку покладається відповідальність за таке нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету згідно з нормами цього Закону, - така особа - податковий агент.

Проте, податковим органом не взято до уваги, що у п.п 1.2,1.3 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-ІІІ визначені поняття: податкове зобов'язання -зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України; податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), узгоджене платником податків або встановлене судом (арбітражним судом), але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Оподаткування податком з доходів фізичних осіб не передбачає подання податкових декларацій з даного платежу, податковий розрахунок не є декларацією в розумінні Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, нарахувань та сплати податку на його підставі не проводиться. В податковому розрахунку тільки констатується факт нарахування та/або виплати доходу та сплати податку. Фактично ця звітність має інформаційний характер.

Узгодження суми податкового зобов'язання з даного податку не відбувається. Згідно з п.5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-ІІІ узгодженим вважається зобов'язання, яке платник податків самостійно визначив в податковій декларації. Суму податку з доходів фізичних осіб визначає податковий агент, а не платник податків.

Відповідно до п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, і визнається сумою податкового боргу платника податків.

А тому заборгованість із сплати податку з доходів фізичних осіб не є ані узгодженою сумою податкового зобов'язання, ані податковим боргом. Про це також свідчить зокрема відсутність факту направлення платнику податків податкових вимог, застосування податкової застави.

Таким чином податкова інспекція безпідставно відповідно до ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", № 2181-ІІІ, наклала штрафні санкції на товариство, яке не є платником даного податку.

Крім того, судом встановлено, що на момент перевірки борг держави (податковий кредит) по відшкодуванню ПДВ перевищував визначену податковим органом суму боргу по сплаті податку з доходів фізичних осіб, про що також зазначено в акті перевірки.

Однак, відповідачем безпідставно не застосовано Порядок зарахування сум податку на додану вартість, що підлягають бюджетному (експортному) відшкодуванню платнику, якому відповідно до закону реструктуровано податковий борг з податків, зборів (обов"язкових платежів), що зараховуються до Державного бюджету України, та/або надано відстрочку чи розстрочку зі сплати таких податків, зборів (обов'язкових платежів), у рахунок погашення таких реструктурованих та/або відстрочених (розстрочених) сум, затвердженого спільним наказом ДПА України, Мінфіну України та Держказначейства України №78/238/65 від 20.02.2009 року, зареєстрованого Мін'юстом України 27.04.2009 року за № 380/16396 (далі по тексту Порядок №78/238/65).

Тобто, при винесенні рішення від 13 квітня 2010 року № 0004381701/0 не було враховано, що на момент перевірки борг держави (податковий кредит) по відшкодуванню ПДВ перевищував визначену податковим органом суму боргу (податкового зобов'язання) по сплаті податку з доходів фізичних осіб. А тому, суд не приймає до уваги доводів відповідача, про незастосування позивачем Порядку №78/238/65, у зв"язку з відсутності доказів існування у позивача відстрочених, розстрочених податкових платежів чи реструктурованого податкового боргу з даного податку, оскільки це право ПАТ "Головинський кар'єр "Граніт" змінити напрям відшкодування не на рахунок платника, а на погашення існуючого податкового боргу.

Таким чином, на підставі викладеного, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення від 13.04.2010 р. № 0004381701/0 винесене з порушенням вимог чинного законодавства та без врахування всіх обставин, що мали значення для його прийняття, а тому підлягає скасування.

Щодо визнання неправомірними дії посадових осіб Володарсько - Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області щодо незаконного проведення перевірки ПАТ "Головинський кар'єр "Граніт" суд зазначає наступне.

Позивач вказує, що на порушення вимог п. 3 ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу" посадові особи Володарсько-Волинської МДПІ, які проводили планову виїзну перевірку не повідомили позивача про проведення перевірки та термінів її проведення.

Зазначені обставини, на думку суду, є підставами для не допуску службових осіб податкового органу до проведення перевірки. Однак, враховуючи висновки щодо протиправності прийнятого рішення за наслідками проведеної перевірки, на думку суду, додатково визнавати протиправними дії немає необхідності, оскільки вказані позовні вимоги за своєю суттю є тотожними.

Згідно ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною 1 ст.70 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не надано суду достатніх доказів на підтвердження правомірності прийняття податкового повідомлення - рішення від 13.04.2010 р. № 0004381701/0, а тому, з огляду на вищевказане, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 158-162, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати прийняте Володарсько - Волинською міжрайонною державною податковою інспекцією Житомирської області податкове повідомлення - рішення від 13.04.2010 р. № 0004381701/0.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя О.В. Капинос

Повний текст постанови виготовлено: 15 січня 2013 р.