Постанова № 28981287, 14.01.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2013 р. Справа № 2а/0470/14323/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЖукової Є.О. при секретаріБерднику С.О. за участю: представника позивача представника позивача Касапської Ю.В. Мітельман Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом приватного підприємства "Нікополь Метал Сервіс" до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.11.2012р. за №0000762210, №0000772210,-

ВСТАНОВИВ:

29 листопада 2012р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного підприємства «Нікополь Метал Сервіс» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.11.2012р. №0000762210, №0000772210.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

Приватне підприємство «Нікополь Метал Сервіс» не згодне з податковими повідомленнями - рішеннями Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області від 12.11.2012р. №0000762210, №0000772210 про сплату грошового зобов'язання на суму 64 531,51грн. та 74 192,41грн. відповідно, виходячи з наступного

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті за підсумками позапланової виїздної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині податку на прибудок та ПДВ при здійсненні взаємовідносин з ПП «Промспецтех» за період з 01.10.2010р. по 30.06.2011p., та з іншими конграгентами за лютий 2011p., результати якої зафіксовані в акті Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області від 15.10.2012р. №1631/221/34310530. Позивач вважає викладені в акті перевірки висновки про порушення податкового законодавства необгрунтованими, про що було направлено заперечення до акту перевірки (вих.№0111-2012р. від 01.11.2012p.). Позивачем отримано відповідь від 09.11.2012р. №26493/10/22-215 на заперечення, з якою позивач не погоджується.

У період з 02.10.2012р. по 08.10.2012р. Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області державної податкової служби на ПП «Нікополь Метал Сервіс» здійснювалася документальна позапланова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині податку на прибуток та ПДВ при здійсненні взаємовідносин з ПП «Промспецтех» за період з 01.10.2010р. по 30.06.2011p., та з іншими контрагентами за лютий 2011р.

За результатами перевірки було складено акт №1631/221/34310530 від 15.10.2012р. У цьому акті зазначено, що поставка товарів (робіт, послуг) на ПП «Нікополь Метал Сервіс» від ПП «Промспецтех» згідно видаткових накладних за листопад 2010р. - лютий 2011р. за договорами №01/11/10-1 від 01.11.2010p., №031111 від 03.01.2011р. та отримання експедиційних послуг згідно акту від 31.12.2010р. за договором №0110-2010 від 01.10.2010 р. є нікчемною, а провочини (договори №01/11/10-1 від 01.11.2010p., №031111 від 03.01.2011p., та №0110-2010 від 01.10.2010р.) за якими здійнена поставка та отримані послуги є нікчемним. За висновком ОДПІ причина нікчемності зазначених правочинів грунтується па висновку ДПІ Ленінського району м. Дніпропетровська, викладеному в акті від 20.07.2011р. про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Промспецтех», а саме: ПП «Промспецтех» на дату виїзду (11.05.2011р.) не знаходиться за адресою за місцем реєстрації, за місцем реєстрації не виявлено первинних та бухгалтерських документів, за ПП «Промспецтех» земельних ділянок, нерухомого майна та автотранспортних засобів не зареєстровано, відсутні трудові виробничі потужності для здійснення діяльності ПП «Промспецтех» внаслідок чого така діяльність зазначеної особи має фіктивний характер.

Позивач вважає, що висновки, викладені в акті перевірки №1631/221/34310530 від 15.10.2012р. необгрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству, а відтак і оскаржувані податкові повідомлення - рішення, винесені на підставі зазначеного акту, є такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.11.2012р. по справі було відкрито провадження та справа призначена до розгляду.

Представники позивача в судове засідання з`явились, підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили задовольнити позов за викладених у ньому підстав.

Представник відповідача не з`явився у судове засідання, надав до суду письмові заперечення від 19.12.2012р., в яких зазначив наступне.

Документальною позаплановою виїзною перевіркою ПП «Нікополь Метал Сервіс» з питання дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на прибуток та ПДВ по взаємовідносинам з ПП «Промспецтех» за період 01.10.2010р. по 31.03.2011р. (з урахуванням Акту перевірки від 20.07.2011р. №1160/231/36841884), встановлено завищення витрат на придбання товарів (робіт, послуг).

Згідно документів, наданих до перевірки ПП «Нікополь Метал Сервіс» підтверджено включення до складу валових витрат операції з придбання у ПП «Промспецтех» трубної продукції на підставі укладених договорів №01/11/10-1 від 01.11.2010р. та №030111 від 03.01.2011р., згідно яких обов'язок з поставки товарів покладено на ПП «Промспецтех».

Крім того, ПП «Нікополь Метал Сервіс» згідно документів, наданих до перевірки, придбавало у ПП «Промспецтех» експедиційні послуги на суму 250 000,00грн. в т.ч. ПДВ 41 666,67грн.

На лист-запит Нікопольської ОДПІ від 15.10.2012р. № 23259/10/215 «Про надання пояснень та копій документів з питання підтвердження взаємовідносин з ПП «Промспецтех» на час закінчення перевірки пояснення та копії документів, що підтверджують перевезення товару, розрахунки з перевізниками, договори зберігання продукції та інші документи не надано.

Надані для проведення перевірки паперові носії з написом «Видаткова накладна», які були отримані від ПП «Промспецтех» не відповідають ознакам первинних документів, тому що не містять передбачених ч. 2 cт. 9 Закону № 996 обов 'язкових реквізитів - не зазначено посаду особи ПП «Промспецтех», яка відповідала за здійснення господарських операцій і правильність її оформлення, а також дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операцій від ПП «Промспецтех».

На підставі вищевказаного, відповідач вважає дії податкового органу правомірними, вчиненими на підставі чинного законодавства України, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення винесеними законно та обгрунтовано.

Судом були досліджені наступні письмові докази, наявні в матеріалах справи: копія акту перевірки від 15.10.2012р. №1631/221/34310530; копія податкового повідомлення-рішення №0000762210 від 12 листопада 2012р. з розрахунком податкового зобов'язання; копія податкового повідомлення-рішення №0000772210 від 12 листопада 2012р. з розрахунком податкового зобов'язання; копія заперечень до акту перевіки від 15.10.2012 р. №1631/221/34310530 (вих.№0111-12 від 01.11.2012р.); копія відповіді Нікопольської ОДПІ про розгляд заперечень (вих №26493/10/22-215 від 09.11.2012р.); копія договору №0110-2010 від 01.10.2010р. транспортного експедитування вантажів автомобільним транспортом; копія рахунку №4 від 31.12.2010р.; копія акту №1 від 31.12.2010р.; копія податкової накладної від 31.12.2010 р.; копії заявок на перевезення (№47 від 04.10.2010p., №48 від 04.10.2010p., №51 від 05.10.2010p., №52 від 05.10.2010p., №53 від 06.10.2010p., №62 від 08.10.2010 p., №63 від 08.10.2010p., №69 від 11.10.2010p., №74 від 13.10.2010p., №75 від 14.10.2010p., №76 від 15.10.2010p., №81 від 19.10.2010p., №83 від 20.10.2010 p., №89 від 25.10.2010 p., №103 від 26.11.2010p., №90 від 01.11.2010p., №92 від 04.11.2010p., №92 від 05.11.2010p., №95 від 10.11.2010p., №96 від 11.11.2010p., №100 від 17.11.2010 p., №107 від 30.11.2010p., №110 від 01.12.2010p., №111 від 02.12.2010 p., №112 від 03.12.2010p., №115 від 05.12.2010p., №120 від 08.12.2010 p., №121 від 08.12.2010p., №122 від 08.12.2010p., №123 від 09.12.2010 p., №124 від 09.12.2010p., №130 від 12.12.2010 p., №132 від 15.12.2010 p., №135 від 16.12.2010 p., №140 від 20.12.2010 p., №143 від 24.12.2010 p., №144 від 24.12.2010p., №145 від 24.12.2010р.); копії товарно-транспортних накладних (від 04.10.2010р, від 04.10.2010p., від 05.10.2010p., від 05.10.2010p., від 05.10.2010p., від 06.10.2010p., від 08.10.2010p., від 08.10.2010p., від 11.10.2010р, від 13.10.2010p., від 14.10.2010p., від15.10.2010p., від 19.10.2010p., від 20.10.2010p., від 25.10.2010p., від 01.11.2010p., від 04.11.2010p., від 05.11.2010p., від 10.11.2010p., від 11.11.2010p., від 17.11.2010p., від 26.11.2010p., від 30.11.2010p., від 01.12.2010p., від 02.12.2010p., від 03.12.2010p., від 05.12.2010p., від 08.12.2010p., від 08.12.2010p., від 08.12.2010p., від 09.12.2010p., від 09.12.2010p., від 12.12.2010p., від 15.12.2010p., від 16.12.2010p., від 20.12.2010p., від 24.12.2010p., 24.12.2010p., від 24.12.2010p.); копія акту від 20.07.2012р. №1160/231/36841884; копія штатного розпису на 2010 рік; копія довідки-калькуляції; копії накладних за листопад 2010р.; копії видаткових накладних за листопад 2010р.; копії податкових накладних за листопад 2010р.; копія заяви про купівлю іноземної валюти від 29.12.2010р.; копії платіжних доручень в іноземній валюті за грудень 2010р.; копії виписок по рахунку за грудень 2010р. - листопад 2010р.; копія платіжного доручення в іноземній валюті від 20.10.2010р.; копії виписок по рахункам за вересень 2010р. - жовтень 2010р.; копії податкових накладних за вересень 2010р. - жовтень 2010р.; копії митних декларацій; копія акту приймання металів чорних (вторинних) №11/1; копії накладних за жовтень 2010р.; копії податкових накладних за грудень 2010р.; копія акту приймання металів чорних (вторинних) №2654; №2653; копії накладних за грудень 2010 року; копії податкових накладних за 2012 рік; копії рахунків - фактури за грудень 2010 рік; копії актів виконаних робіт за грудень 2010р., листопад 2010р.

Дослідивши в судовому засіданні докази, наявні в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд встановив наступне.

У зв'язку з отриманням Нікопольською ОДПІ акту ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Промспецтех» (код 36841884) з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 25.11.2009р. по 01.07.2011р. на адресу ПП «Нікополь Метал Сервіс було зроблено запит від 23.01.2012р. №2284/10/23-23-315 про надання пояснень та документів з питань підтвердження взаємовідносин з ПП «Промспецтех» (код ЄДРПОУ 36841884), що підтверджується матеріалами справи.

Листом від 17.02.2012р. №17/02/12-1 ПП «Нікополь Метал Сервіс» повідомив Нікопольську ОДПІ про неможливість надання документів по взаємовідносинам з ПП «Промспецтех» у зв'язку з їх викраденням та надало копії документів, які засвідчують такий факт.

У зв'язку з отриманням Нікопольської ОДПІ від ПП «Нікополь Метал Сервіс» повідомлення про викрадення документів, Нікопольською ОДПІ на адресу платника податків було направлено лист від 05.03.2012р. №7324/10/23-315 про забезпечення поновлення втрачених документів, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, в строки, визначені п. 44.5 ст. 44 ПК України.

Згідно листа від 18.06.2011р. № 18/06/2-1 ПП «Нікополь Метал Сервіс» було повідомлено відповідача про відновлення втрачених документів та направлено на адресу Нікопольської ОДПІ копії накладних, рахунків, податкових накладних, актів приймання-передачі виконаних робіт, які є підставою для обліку витрат на придбання товарів (робіт) та податкового кредиту з ПДВ.

Начальником Нікопольської ОДПІ винесено наказ від 02.10.2012р. № 926 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Нікополь Метал Сервіс», копія якого міститься в матеріалах справи.

Згідно відмітки у направленні на перевірку № 354/221 від 02.10.2012р. - в.о.директора ПП «Нікополь Метал Сервіс» Молодиній Ганні Володимирівні було пред'явлено направлення від 02.10.2012р. № 354/221 на проведення перевірки - 02.10.2012 о 14:25год., вручено копію наказу від 02.10.2012р. № 926 про проведення перевірки 02.10.2012р. о 14:27год.

Актом перевірки від 15.10.2012р. №1631/221/34310530 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки приватного підприємства «Нікополь Метал Сервіс» (реєстраційний номер облікової справи платника податку 34310530) з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині податку на прибуток та ПДВ при здійсненні взаємовідносин з ПП «Промспецтех» за період з 01.10.2010р. по 30.06.2011р., та іншими контрагентами за лютий 2011 року» встановлено порушення: п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 із змінами та доповненнями (який діяв на момент вчинення порушення), в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 51625,21грн., у т.ч. за 4 квартал 2010 у сумі 51625,21грн.; п.п. 7.2.3, 7.2.4, п. 7.2., п.п. 7.3.1 п.п. 7.4.5 п. 7.4. п. 7.4. ст 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР зі змінами та доповненнями (який діяв на момент вчинення порушення), ст.ст. 185, 188, 198, 201 ПК України із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження ПДВ за перевіряємий період у сумі 63837,45грн., у т.ч.: за листопад 2010 в сумі «-» 115,48грн.; за грудень 2010 в сумі «+» 41415,84грн.; за січень 2011 в сумі «-» 393,99грн.; за лютий 2011р. в сумі «+» 22 931,08грн.

Нікопольською ОДПІ були винесені податкові повідомлення - рішення: від 12.11.2012р. № 0000762210 на суму 64531,51грн. (збільшено податок на прибуток приватних підприємств з урахуванням штрафних санкцій) та від 12.11.2012р. № 0000772210 на суму 74192,41грн. (збільшено суму грошового зобов'язання по ПДВ з урахуванням штрафних санкцій).

Судом з'ясовано, матеріалами справи підтверджено, що однією з підстав для проведення перевірки позивача стало отримання Нікопольською ОДПІ від ДПІ в Ленінському районі м. Дніпропетровська Акт про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Промспецтех» від 20.07.2011р. №1160/231/36841884 з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування ПДВ за період з 25.11.2009р. по 01.07.2011р.

Відповідно до висновку вищевказаного акту, невиїзною документальною перевіркою було встановлено наступне.

Відповідно до частини 1, 5 ст.203, п.1, 2 ст.215, ст.228 ЦК України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

З урахуванням вимог «Методичних рекомендацій (орієнтовний алгоритм дій) органів державної податкової служби», наведених листом ДПА України від 03.02.2009р. №2012/7/10-1017, матеріали перевірки ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська по підприємству ТОВ «ПРОМСПЕЦТЕХ» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість, а також дотримання іншого законодавства за період з 25.11.2009р. по 01.07.2011р. були направлені до ДПІ, на обліку якої знаходяться контрагенти-покупці, для здійснення відповідних заходів згідно вимог чинного законодавства України щодо контрагентів, перелічених в цьому акті.

Судом також встановлено, що на дату складання Акту перевірки від 15.10.2012р. №1631/221/34310530 згідно комп'ютерної бази АІС «Податки», а саме: ІПС «Картка платника» ДПА у Дніпропетровській області -ПП «Промспецтех» має «З» стан - прийнято рішення про припинення (ліквідацію, закриття).

За період з 01.01.2011 по 31.03.2011 ПП «Нікополь Метал Сервіс» задекларовано витрати на придбання товарів (робіт, послуг) у сумі 6 717 936,00грн. в т.ч. від придбання товарів (робіт, послуг) від ПП «Промспецтех» у сумі 788 964,54грн. без ПДВ.

Правовідносини сторін регулюються нормами Конституції України від 28.06.1996р. № 254к/96-ВР, Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР, Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР, 03.04.1997р., чинних на момент виникнення спірних правовідносин.

Правила формування податкового кредиту на час здійснення таких дій позивачем визначені п.п.7.4 - 7.6 ст.7 Закону України №168/97-ВР «Про податок на додану вартість в Україні».

З аналізу норм зазначеного Закону вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податків відповідних первинних документів, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства.

Підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування може слугувати лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань.

Враховуючи специфіку спірних правовідносин, у справі підлягає встановленню, чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання податкової вигоди.

Так, в процесі розгляду справи судом були досліджені надані позивачем у якості первинних документів документи, що, на думку позивача підтверджують зв'язок придбання відповідних товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Дослідивши зазначені документи, суд приходить до висновку про неможливість встановлення з наданих у якості первинної документації документів обумовленість останніх цілям господарського характеру.

Також суд зазначає, що визнання з боку позивача безпосередньо у позовній заяві факту відсутності ТОВ «Промспецтехнологія» за місцезнаходженням, а також відсутності у зазначеного контрагента фізичних та технологічних можливостей для здійснення господарської діяльності; свідчить про обізнаність позивача про недобросовісний характер діяльності такої особи та про допущені нею порушення податкового законодавства.

Крім того, недоліки податкових накладних, наданих позивачем у якості первинних документів, а саме: відсутність посад осіб, що підписали зазначені документи, перешкоджають можливості ідентифікації осіб, що підписали зазначені накладні та позбавляють такі накладні правового значення, а відтак, є достатньою підставою для висновку податкового органу про необґрунтованість включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ за цими податковими накладними.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що визначені у наведених вище законодавчих приписах правила формування валових витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість передбачають відображення в податковому обліку платника податків результатів виконання господарських операцій відповідно до їх дійсного економічного змісту на підставі належно оформлених первинних документів, які містять необхідну інформацію про зміст цих операцій.

І хоча чинним законодавством не приведено виключного переліку вимог щодо оформлення результатів виконання робіт (послуг), однак зі змісту ст.ст.1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» випливає, що первинні документи, складенням яких опосередковується здійснення господарських операцій, можуть бути достатніми для визначення характеру, виду, обсягу виконаних робіт (наданих послуг).

За наслідками дослідження наявних у справі доказів судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що наявні у позивача документи (поновлені після викрадення зазначених документів) не відповідають наведеним вимогам та не дозволяють встановити дійсний обсяг, зміст, характер та вартість наданих позивачем та отриманих ним послуг.

Наведене, в свою чергу виключає як можливість встановлення зв'язку результатів цих послуг з господарською діяльністю позивача, так і взагалі підтвердження факту реального виконання таких послуг за участю «Промспецтехнологія»

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994р. із змінами та доповненнями (в редакції Закону, що діяла на момент вчинення порушення) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У відповідності до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат господарської діяльності відноситься «суми будь-яких витрат, сплачених протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Згідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Внаслідок порушень п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством було завищено витрати на придбання товарів (робіт, послуг) (рядок 04.1 Декларації) по недостовірним первинним обліковим документам, які сформовані на підставі просування (використання) даних зазначених у цих документах особами, по яких, відповідно до акту від 20.07.2011р. №1160/231/36841884 «Про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Промспецтех» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування по податку на додану вартість за період з 25.11.2009р. по 01.07.2011р.» пояснень сторін та наданих позивачем документів встановлено відсутність поставок товарів (робіт, послуг) та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угоди інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю та визнано відсутніми як базу, так і об'єкт оподаткування податком на прибуток.

Відповідно до п.п.14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Статтею 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до п.п.54.3.1 - п.п. 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; 54.3.3. згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків; дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Згідно з п.55.1. ст.55 ПК України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.Процедура адміністративного оскарження рішень органів державної податкової служби є дворівневою.

Контролюючими органами вищого рівня є Державна податкова адміністрація України - для державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які у свою чергу є контролюючими органами вищого рівня для державних податкових інспекцій (п.55.2 ст.55 ПК України).

Порядок оскарження рішень контролюючих органів визначений у ст.56 ПК України, п. 56.1 якої визначає,що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п.56.2 ст.56 ПК України) .

Згідно з п. 56.18. ст.56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним контролюючим органом.

Способи здійснення податкового контролю перелічені у ст.62 ПК України, до них відноситься, зокрема, відповідно до п.62.1.3. ПК України здійснення податкового контролю шляхом проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п.п.75.1.2 ПК України документальна позапланова перевірка не передбачає у плані роботи органу ДПС і проводиться за наявності хоча б однієї із обставин, визначеною ПК України.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною позаплановою виїзною перевіркою ПП «Нікополь Метал Сервіс» з питання дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на прибуток та ПДВ по взаємовідносинам з ПП «Промспецтех» за період 01.10.2010р. по 31.03.2011р. (з урахуванням Акту перевірки від 20.07.2011р. №1160/231/36841884), встановлено завищення витрат на придбання товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що згідно документів, наданих до перевірки ПП «Нікополь Метал Сервіс» підтверджено включення до складу валових витрат операції з придбання у ПП «Промспецтех» трубної продукції на підставі укладених договорів №01/11/10-1 від 01.11.2010р. та №030111 від 03.01.2011р., згідно яких обов'язок з поставки товарів покладено на ПП «Промспецтех». Крім того, ПП «Нікополь Метал Сервіс» згідно документів, наданих до перевірки, придбавало у ПП «Промспецтех» експедиційні послуги на суму 250 000,00грн. в т.ч. ПДВ 41 666,67грн.

Відповідно до п. 11.1 розділу 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568 визначено: - основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та шляхові листи.

Розділом 1 вказаних вище Правил №363 встановлено: дорожній лист - документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу; товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Як встановлено п. 11.7 розділу 11 Правил 363 - перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій та четвертий примірник товарно-транспортної накладної, засвідчені підписом вантажоодержувача (за потреби і печаткою або штампом), передаються перевізникові.

Відповідно до абз. 2 п. 14.4 розділу 14 Правил 363 рахунок за виконані перевезення виписують на підставі належним чином оформлених шляхових листів і ТТН, а при використанні автомобілів, робота яких оплачується виходячи з часу роботи у Замовника, - лише на підставі шляхових листів.

На лист-запит Нікопольської ОДПІ від 15.10.2012 № 23259/10/215 «Про надання пояснень та копій документів з питання підтвердження взаємовідносин з ПП «Промспецтех» на час закінчення перевірки пояснення та копії документів, що підтверджують перевезення товару, розрахунки з перевізниками, договори зберігання продукції та інші документи надано позивачем не було.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання ним юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, від імені якого складено документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам (п.п. 2.15, 2.16 Положення № 88).

Як вже зазначалося вище, надані позивачем для проведення перевірки паперові носії з написом «Видаткова накладна», які були отримані від ПП «Промспецтех» не відповідають ознакам первинних документів, тому що не містять передбачених ч. 2 cт. 9 Закону № 996 обов 'язкових реквізитів - не зазначено посаду особи ПП «Промспецтех», яка відповідала за здійснення господарських операцій і правильність її оформлення, а також дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операцій від ПП «Промспецтех».

Крім того, згідно з абзацами 3.4 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Суд критично ставиться до тверджень позивача щодо того, що зобовязання за договорами, наведеними в акті перевірки від 15.10.2012р. №1631/221/34310530, були виконані у повному обсязі, тобто було надано і отримано послуги та товар за асортиментом, в кількості, за ціною, в строки і на умовах згідно з вказаними правочиними, а протягом дії угоди сторонами було підписано ряд видаткових та податкових накладних із зазначенням номенклатури, ціни і суми поставки товару, наданих послуг (робіт), були підписані акти та відповідні заявки, а також товарно-транспортні накладні, оскільки, позивачем не було надано до суду жодних належних доказів в розумінні ст.70 КАС України змін від зазначених операцій в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі ПП «Нікополь Метал Серівіс».

Адже, будь-які документи ( у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактично здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх оформлених реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою формально відповідають вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Також, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини як рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Згідно п.44.1, 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Оцінюючи докази, наявні в матеріалах справи, відповідно до положень ст.86 КАС України, та надаючи оцінку в тому числі і висновкам Нікопольської ОДПІ Дніпропетровської області Державної податкової служби України, викладеним в акті перевірки від 15.10.2012р. за №1631/221/34310530 суд зазначає, що такі висновки не мають для суду беззаперечної доказової властивості, як і будь-які інші докази, наявні в матеріалах справи, проте, враховуючи зазначені у вказаному акті порушення податкового законодавства з боку ПП «Нікополь Метал Сервіс», судом особлива увага при розгляді даної справи була приділена дослідженню взаємовідносин позивача з ПП «Промспецтех» , встановленню відповідності документів, наданих позивачем у якості первинних документів вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», виявленню факту належної обачності з боку позивача щодо суб'єктності зазначеного контрагента, а також підтвердженню наданими документами реального характеру правочинів, укладених між позивачем та ПП «Промспецтех».

Враховуючи викладене, зважаючи на невідповідність документів, наданих позивачем у якості первинних вимогам чинного законодавства України, а також зважаючи на обізнаність позивача щодо відсутності ПП «Промспецтех» за місцезнаходженням та відсутності у зазначеного контрагента будь-яких фізичних та технологічних можливостей для здійснення господарської діяльності, суд вважає неспростованим з боку позивача здійснення останнім діяльності, спрямованої на формування податкового кредиту на користь третіх осіб, що зазначені вище, з метою заниження бази опродаткування по податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств. Що мало наслідком несплату відповідних сум податків, самостійно донарахованих відповідачем в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях.

Також суд вважає за необхідне щодо висновків відповідача відносно нікчемності правочинів, укладених позивачем з зазначеними вище контрагентами, зазначити наступне. Виходячи з наведених вище норм ст.ст. 203, 215, 219, 220, 221, 224, 228 ЦКУ та враховуючи правову позицію Верховного суду України із цього питання, викладену у Постанові Пленуму від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України ); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК, у відповідності до зазначеної постанови, має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Вина дістає вияв у намірі порушити публічний порядок з боку осіб, які вчиняють такий правочин. При цьому немає значення, чи такий намір був у однієї сторони правочину, чи він мав місце у обох чи більше учасників договору.

Водночас, умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Проте, відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11, обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, встановлення ж факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податковго обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що питання про недійсність правочину має бути встановлене відповідним компетентним судом в межах визначеної юрисдикції на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Приймаючи до уваги викладене, та в контексті з наведеним вище обґрунтуванням, суд вважає за необхідне відмітити, що наслідки порушення податкового законодавства для платника податків - порушника повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними (або нікчемними), оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.79 КАС України визначено, що письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Стаття 8 КАС України зазначає, що принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах є: верховенство права; законність; рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; гласність і відкритість адміністративного процесу; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, установлених цим Кодексом; обов'язковість судових рішень.

Зокрема, стаття 10 КАС України визначає рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, а відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч.2 ст.71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем, з урахуванням приписів ч.3 ст.2 КАС України не було доведено суду правомірності та обґрунтованості своєї позиції щодо порушеного на його думку права, а також не було надано доказів, які б доводили протиправний характер податкових повідомлень-рішень від 12.11.2012р. №0000762210, №0000772210.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про наявність факту порушення податкового законодавства з боку приватного підприємства «Нікополь Метал Сервіс» а тому, вважає, що в задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «Нікополь Метал Сервіс» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.11.2012р. №0000762210, №0000772210 слід відмовити в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до платіжного доручення від 29.11.2012 року №44 за подання адміністративного позову позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1 387(одна тисяча триста вісімдесят сім)грн.25коп., який у повному розмірі зараховано до Державного бюджету України.

Враховуючи відмову у задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «Нікополь Метал Сервіс» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.11.2012р. №0000762210, №0000772210 у повному обсязі, суд приходить до висновку про відсутність підстав для присудження і всіх здійснених позивачем документально підтверджених судових витрат з Державного бюджету України, а саме, судового збору у розмірі 1 387(одна тисяча триста вісімдесят сім)грн.25коп., сплаченого позивачем відповідно до платіжного доручення від 29.11.2012 року №44.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «Нікополь Метал Сервіс» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.11.2012р. №0000762210, №0000772210 - відмовити в повному обсязі.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 18 січня 2013 року

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили 18.01.2013р. СуддяЄ.О. Жукова Є.О. Жукова