Рішення № 2898012, 27.11.2008, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.11.08р.

Справа № 1/289-08(22/41-08)

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до - Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

- Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського", м. Дніпропетровськ

про стягнення 3044 грн. 95 коп.

Суддя Рудь І.А.

Представники:

від позивача: Субач Л.М., довір. № 52-16/82 від 17.12.2007р.;

від відповідача-1: Шляєв І.В., довір №63 від 01.01.2008р.;

від відповідача-2: Браілко Л.М., довір. № 250/08 від 02.06.2008р.

СУТЬ СПОРУ:

Постановою Вищого господарського суду України від 02.10.2008р. скасовано рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2008р., справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розпорядженням голови господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2008р. справу № 22/41-08 передано для розгляду судді Рудь І.А.

Відповідно до матеріалів справи, 27.12.2007р.Відкрите акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (надалі - позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з належного відповідача вартість майнової шкоди у розмірі 3 044 грн. 95 коп., яку йому було завдано в результаті неналежного виконання договору № РV 06/330д від 04.01.2007р., а саме недостача поставленого вантажу за вказаним договором.

27.11.2007р. позивач уточнив позовні вимоги, у зв’язку із сплатою ДП "Придніпровська залізниця" вартості майнової шкоди в сумі 1536 грн. 20 коп., 51 грн. 46 коп. державного мита, 59 грн. 53 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, стягнутої з відповідача-1 рішенням господарського суду №22/41-08 від 07.02.2008р. та просив суд стягнути з належного відповідача вартість майнової шкоди у розмірі 1 460 грн. 80 коп., 48 грн. 93 коп. державного мита, 56 грн. 61 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач-1 підтвердив сплату майнової шкоди та судових витрат за рішенням № 22/41-08 від 07.02.2008р., у відзиві на позовну заяву зазначив, що комерційний акт № БН 749697/13 від 31.07.2007р. складений без порушень і відповідно вимогам п. 4 Правил складання актів, затверджених наказом Мінтрансу України від 28.05.2002р. № 334.

Відповідач-2 позовні вимоги не визнав, у відзиві зазначив, що він не є належним відповідачем по справі, оскільки умови договору № РV 06/330д від 04.01.2007р. були виконані відповідачем-2 у повному обсязі, вантаж був переданий у неушкодженій упаковці та прийнятий залізницею без зауважень, у зв’язку з чим вини відправника в утворенні нестачі немає.

За згодою представників сторін, в порядку ст.85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

На виконання умов договору № РV 06/330д від 04.01.2007р. (надалі - Договір), укладеному між ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" та ВАТ "Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського", по залізничній накладній № 47335086 на адресу позивача вантажовідправником відповідачем-2 у вагоні № 65113953 був направлений та надійшов прокат чорних металів, непоіменований в алфавіті.

У доповнення до акту №7042 від 28.07.2007р. станції Допоміжна щодо послаблення ув'язок пачки, порушення маркування, на тій же станції 31.07.2007р. складено комерційний акт № БН 749697/13, в якому зазначено, що при комісійній видачі вантажу виявлено: навантаження вантажу нижче рівня бортів на 1000мм, є маркування фарбою 2 смуги упоперек вагона, вантаж навантажений у пачки ярусами, у верхньому ярусі біля лівого борта пачка –швелер не мірної довжини, ув'язки на пачці ослаблені на 200-300мм, маркування переривається. На бірці вказана маса –4 060кг, після зважування цієї пачки її маса склала на 770 кг менше. Вагон технічно справний, люки і двері зачинені.

Завантаження вантажу відбулося засобами відправника відповідача-2.

Пунктом 4.2 укладеного Договору передбачена сплата на умовах відстрочки платежу на строк 5 календарних днів з моменту поставки товару. Відповідно до рахунку-фактури №3481 від 24.07.07р позивачем платіжним дорученням № 11579 від 14.08.2007р. здійснена повна сплата за поставлену продукцію.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково з наступних підстав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Частинами 1, 2, 3 статті 909 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу, одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Згідно зі статтею 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Частинами 1, 2 статті 924 Цивільного кодексу України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталося внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажів у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти, сталося не з його вини.

Згідно зі статтею 2 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 Статут залізниць України (далі Статут) визначає обов’язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Статтею 6 Статуту встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов’язковою двосторонньою письмовою формою угодою на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони-одержувача.

Відповідно до частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 105 Статуту залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених Статутом та окремими договорами.

Згідно зі ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення засвідчується комерційними актами або актами загальної форми, які складаються станціями залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення в тому числі невідповідності маси вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Відповідно до ст. 111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, коли вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрат, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

З комерційного акту № БН 749697/13, вбачається, що вантаж прибув на станцію призначення в технічно справному вагоні, люки і двері зачинені, навантаження вантажу нижче рівня бортів на 1000мм, є маркування фарбою 2 смуги упоперек вагона, вантаж навантажений у пачки ярусами, у верхньому ярусі біля лівого борта пачка –швелер не мірної довжини, ув'язки на пачці ослаблені на 200-300мм, маркування переривається.

У зв’язку з тим, що вантаж був прийнятий залізницею для перевезення без зауважень, відповідальність за нестачу, що утворилася під час перевезення, покладається на перевізника у розмірі фактичної шкоди.

Перевізник не забезпечив збереження вантажу на шляху слідування та на залізничних станціях.

Відповідно до статті 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

За таких обставин, стягнення суми фактичної шкоди покладається на Відповідача-1 - ДП "Придніпровська залізниця".

У задоволенні позовних вимог до Відповідача-2 слід відмовити, оскільки його вина в нестачі відсутня.

Складання комерційних актів та приймання продукції здійснено відповідно до складання актів, затверджених наказом Мінтрансу України від 28.05.2002р. № 334, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002р. за номером 567/6855.

Відповідно до п. 14 Інструкції П-6 перевірка ваги нетто здійснюється у порядку, встановленому стандартами, технічними умовами та іншими обов’язковими для сторін правилами.

Заявою від 27.11.2007р. позивач уточнив позовні вимоги, у зв’язку із сплатою ДП "Придніпровська залізниця" вартості майнової шкоди в сумі 1536 грн. 20 коп., 51 грн. 46 коп. державного мита, 59 грн. 53 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, стягнутої з відповідача-1 рішенням господарського суду №22/41-08 від 07.02.2008р. та просив суд стягнути з належного відповідача вартість майнової шкоди у розмірі 1 460 грн. 80 коп., 48 грн. 93 коп. державного мита, 56 грн. 61 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стаття 314 Господарського кодексу України встановлює, що за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник несе обмежену відповідальність, яка у разі втрати або нестачі вантажу відшкодовується в розмірі вартості вантажу, який втрачено, або якого не вистачає.

Відповідно до п. 114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: за втрату чи недостачу – у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Поряд з відшкодуванням збитків у разі втрати вантажу залізниця відшкодовує стягнуту за цей вантаж провізну плату, якщо вона не включається у вартість втраченого вантажу.

Як встановлено судом, та підтверджено матеріалами справи, зокрема, наданим відповідачем-1 витягом з книги переважування вантажів, на підтвердження переважування спірної пачки швелеру, та враховуючи уточнення розрахунку суми позовних вимог, після перевірки розрахунку суми позову, враховуючи положення статті 114 Статуту і пункт у 27 Правил видачі вантажу, підлягають задоволенню позовні вимоги у розмірі 1 460 грн. 80 коп.

Оскільки позивачем були надані докази про оплату відповідачем-1 заборгованості в сумі 1 536 грн. 20 коп., 51 грн. 46 коп. витрат по сплаті державного мита, 59 грн. 53 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, ці його грошові зобов’язання, в силу положень ст. 202 Господарського кодексу України, на час слухання справи на новому розгляді судом, є припиненими, а тому між сторонами відсутній предмет спору щодо стягнення цих грошових коштів.

Провадження у справі в цій частині позовних вимог підлягає припиненню, згідно приписів ст. 80 ч.1 п.1-1 Господарського процесуального кодексу України.

В решті позову слід відмовити.

В частині позовних вимог до відповідача-2 - Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" слід відмовити.

Згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача та відповідача-1 пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 44, 49, 82-86, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства “Придніпровська залізниця” (49600, м. Дніпропетровськ-38, пр. К.Маркса, 108, п/р 2600830130306 у Дніпропетровському центральному відділенні „Промінвестбанк”, МФО 305437, код ЄДРПОУ 01073828) на користь Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (50034, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, р/р 26006150593099 у ЗАТ КБ „ПриватБанк” м. Дніпропетровська, МФО 305299, код ОКПО 00191000) 1 460 грн. 80 коп. (одну тисячу чотириста шістдесят грн. 80 коп.) - шкоди, 48 грн. 93 коп. (сорок вісім грн. 93 коп.) –витрат по сплаті державного мита, 56 грн. 61 коп. (п’ятдесят шість грн. 61 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частні стягнення заборгованості в сумі 1 536 грн. 20 коп., 51 грн. 46 коп. витрат по сплаті державного мита, 59 грн. 53 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу провадження у справі припинити.

В решті позову відмовити.

У позовних вимогах до відповідача-2 відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя

І.А. Рудь

Рішення підписано - 01.12.2008р.