Постанова № 28977219, 31.01.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/7243/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Вовченко О.А.,

при секретарі Дубовик Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Арцизької міжрайонної державної податкової інспекції до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості до бюджету у сумі 1462,98 грн., суд -

В С Т А Н О В И В :

В Одеському окружному адміністративному суді розглядалася адміністративна справа за позовом Арцизької міжрайонної державної податкової інспекції до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості до бюджету у сумі 1462,98 грн.

В обґрунтування позовних вимог, в позові зазначено, що ФОП ОСОБА_1 19.01.2012 року подав до Арцизької МДПІ заяву на право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, отримав свідоцтво про сплату єдиного податку, але вимоги щодо місячного перерахування до бюджету суми єдиного податку ігнорує. Податковий борг підприємця станом на 23.10.2012 року становить 1462 грн.98 коп., з яких податковий борг по єдиному податку складає 861 грн.27 коп. та за збір за місця паркування транспортних засобів 601 грн.71 коп., з яких 585 грн.86 коп. штрафні санкції та 15 грн.85 коп. нарахована пеня. Податкова вимога №342 від 21.06.2012 року отримана відповідачем 21.06.2012 року. Однак заборгованість в добровільному порядку відповідачем не погашена.

Представник позивача в судове засідання не зявився, проте до суду надав клопотання про розгляд справи за відсутності представника Арцизької МДПІ, зазначивши, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Представник відповідача в судові засідання неодноразово не зявлявся, про дату, час та місце судових засідань повідомлявся належним чином та своєчасно. Про причини неявки суду не повідомляв.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Позивач на підставі ст. 1 Закону України «Про державну податкову службу» є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно зі ст.ст. 7, 10, 11 цього Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування та стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій у тому числі й в судовому порядку, а тому справи за позовами щодо стягнення податкової заборгованості на підставі п.4 ч.1 ст. 17, п.5 ч.4 ст. 50 КАС України підвідомчі адміністративним судам та повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

Судом встановлено, що 10 березня 2005 року Арцизькою районною державною адміністрацією Одеської області зареєстровано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця.

Відповідно до п.п. 291.2, 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 150000 гривень; друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень.

Згідно до п.п. 293.1., 293.2 ст. 293 Податкового кодексу України ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки). Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць:1) для першої групи платників єдиного податку - у межах від 1 до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати;2) для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Пунктом 295.1. ст. 295 Податкового кодексу України встановлено, що платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

Відповідно до п. 300.1 ст. 300 Податкового кодексу України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Згідно до п. 122.1 ст. 122 Податкового кодексу України несплата (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.01.2012 року ОСОБА_1 до Арцизької МДПІ подав заяву на право застосування спрощеної системи оподаткування (а.с.7).

Відповідно до Довідки про заборгованість станом на 23.10.2012 року (а.с.12), у відповідача наявна заборгованість по платежам: збір за місця для паркування транспортних засобів, сплачений фіз. особами: 601,71 грн. та за платежем: єдиний податок: 861,27 грн. Всього заборгованість ОСОБА_1 складає 1462, 98 грн.

Наявна заборгованість також підтверджується зворотнім боком облікової картки (а.с.13-14).

На адресу відповідача направлялося податкове повідомлення-рішення від 11.06.2012 року №0000411500 (а.с.10), з визначенням грошового зобов'язання на суму 585,86 грн. за платежем: збір за місця для паркування транспортних засобів, сплачений фізичними особами.

Відповідно до пп. 14.1.175. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

В силу п. 15.1. ст. 15 Кодексу, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно п. 16.1.4. ст. 16 Кодексу, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Згідно п. 20.1.18. ст. 20 Кодексу, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 87.1 ст. 87 Кодексу, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Відповідно до п.п. 95.1., 95.2. ст. 95 Кодексу, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позивач довів суду обставини на яких ґрунтуються його позовні вимоги та надав суду необхідні докази, в підтвердження своїх позовних вимог.

Приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Арцизької міжрайонної державної податкової інспекції до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості до бюджету у сумі 1462,98 грн. є обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 6, 9, 69-72, 86, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Арцизької міжрайонної державної податкової інспекції - задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (НОМЕР_1) заборгованість до бюджету в сумі 1462 (одна тисяча чотириста шістдесят дві) грн. 98 коп. на р/р 31510970700039 код платежу 18050400 в банку ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код отримувача 38019107.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено та підписано суддями 31 січня 2013 року.

Суддя Вовченко O.A.

.