Рішення № 28977126, 26.12.2012, Чумаківський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Пролетарський районний суд м. Донецька)

Справа № 2/0542/1246/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.2012 року м. Донецьк

Пролетарський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого судді Масендич В.В.

при секретарі Крисановій О.С.

за участі представника позивача ОСОБА_1

за участі відповідача ОСОБА_2

за участі представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 «про розподіл сумісно нажитого майна», -

В С Т А Н О В И В:

22 травня 2012 року позивач звернулася до Пролетарського районного суду м. Донецька з позовом про розподіл сумісно нажитого майна до відповідача ОСОБА_2, в обґрунтування якого зазначила, що 07.08.1999 року між нею та відповідачем був укладений шлюб. Спільне життя не склалося, шлюбні відносини припинені з січня 2008 року, спільне господарство між подружжям не ведеться. На теперішній час сторони мешкають окремо один від одного. За час шлюбу подружжям було придбано транспортний засіб -автомобіль MERCEDES-BENZ, держаний номерний знак НОМЕР_1, однак згоди з відповідачем щодо розподілу спільного майна, а саме вищевказаного автомобіля. Просила суд витребувати у відповідача технічний паспорт на спірний автомобіль, визнати за нею право власності на 1/2 частину майна у спільній сумісній власності, призначити проведення судової авто товарознавчої експертизи автомобіля, стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію, що становить 1/2 частину вартості автомобіля в розмірі, згідно ринкової вартості, встановленої авто товарознавчої експертизи, а також судові витрати.

У судовому засіданні позивач та її представник уточнили позовні вимоги, а саме: просили вважати правильним у позовній заяві, що спільне життя з відповідачем не склалося, шлюбні відносини між ними припинені з січня 2012 року, спільне господарство не ведеться, на теперішній час мешкають окремо один від одного. (а.с.61) Крім того, просили суд розділити майно, що є у спільній сумісній власності у рівних частках, визнати за ОСОБА_2 у порядку розподілу майна, яке є у спільній сумісній власності подружжя, право власності на спірний автомобіль, стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію, яка складає 1/2 частки ринкової вартості спірного автомобіля у розмірі 53951,88 грн., стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 600,00 грн., вартість проведеної експертизи у сумі 589,20 грн., а також вартість послуг адвоката у розмірі 4000,00 грн., на підставі угоди про надання юридичної послуг від 22.06.2012 року. (а.с.80)

Відповідач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги визнали частково, пояснивши, що не заперечують проти задоволення позовних вимог щодо визнання права власності на спірний автомобіль за відповідачем, однак заперечували проти ринкової вартості, встановленої експертизою, оскільки на ремонт автомобіля відповідачем витрачалися гроші, а послуги адвоката у розмірі 4000,00 грн вважають занадто великими. Крім того, відповідач у судовому засіданні пояснив, що фактично шлюбні відносини між ним та позивачем були припинені з січня 2008 року, після цього вони спільного господарства не ведуть, до квартири позивач його не впускає, деякі особисті речі йому не віддає.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 1 ст. 60 ЦПК України передбачено, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Частиною 2 тієї ж статті передбачено, що докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з ч. 1 та ч. 5 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації.

Частиною 1 ст. 68 того ж Закону передбачено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

У відповідності до ч. 1 ст. 69 СК України Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно з ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Частиною 1 ст. 71 Сімейного Кодексу України передбачено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Крім того, у відповідності до абзаців 1 та 2 п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування законодавства при розгляді справі про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.

Згідно зі ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Як встановлено у судовому засіданні, сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 07.08.1999 року, що підтверджується наданою суду копією свідоцтва про укладення шлюбу. (а.с.4)

З наданої суду копії довідки №2965571, виданої Третім ВРЕР м. Донецьк при УДАІ ГУМВСУ в Донецькій області, вбачається, що відповідно до комп'ютерного обліку Третього ВРЕР м. Донецьк при УДАІ ГУМВСУ в Донецькій області за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстровано транспортний засіб: MERCEDES-BENZ 318CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1, СВІД. РЕЄ. НОМЕР_4, ДВ.: НОМЕР_5, к. НОМЕР_6, ш.: 0, 2004 року випуску, що також підтверджується наданою суду копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_4, виданого РЕВ 1-ого МРВ м. Донецька УДАІ ГУМВС України в Донецькій області 20.06.2008 року. (а.с.5,22)

Крім того, у судовому засіданні встановлено, що вищевказаний автомобіль належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі довідки -рахунку серії ЦБР №081032 від 21.03.2008 року, яка стала підставою для реєстрації автомобіля за ним У МРВ -1 ДАІ м. Донецька. (а.с. 37,38)

З акту №35 від 20.06.2012 року, складеного головою комітету мікрорайону «Об'єднаний - 1»вбачається, що ОСОБА_4 проживала за адресою: АДРЕСА_1 разом зі своїм чоловіком ОСОБА_2 з 07.08.1999 року по 21.05.2012 року, вказаний факт було підтверджено сусідами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с.48)

Враховуючи це, суд не приймає до уваги доводи відповідача та його представника щодо того, що між подружжям з січня 2008 року шлюбні стосунки були припинені, з цього часу спільного господарства не ведеться, до квартири ОСОБА_4 відповідача не впускала та він з моменту припинення шлюбних відносин проживав за іншою адресою, оскільки будь -яких інших доказів, що підтверджували б факт того, що сторони не підтримували фактичних шлюбних відносин, починаючи з січня 2008 року та до теперішнього часу ані відповідачем, ані його представником у судовому засіданні надано не було, тому суд приходить до висновку, що спірне майно, а саме: транспортний засіб: MERCEDES-BENZ 318CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1, СВІД. РЕЄ. НОМЕР_4, ДВ.: НОМЕР_5, к. НОМЕР_6, ш.: 0, 2004 року випуску, який був придбаний 21.03.2008 року та зареєстрований у РЕВ 1-ого МРВ м. Донецька УДАІ ГУМВС України в Донецькій області 20.06.2008 року за ОСОБА_2 є спільною сумісною власністю подружжя, а саме: ОСОБА_2 та ОСОБА_4.

Крім того, згідно з висновком №5521/27 автотоварознавчої експертизи від 30.11.2012 року, ринкова вартість автомобіля засіб: MERCEDES-BENZ 318CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 на момент проведення експертизи складає 107903,76 грн. (а.с.72-77)

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання за відповідачем права власності на вищевказаний транспортний засіб з виплатою позивачу компенсації у розмірі, 1/2 частини ринкової вартості автомобіля, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, що складає 53951,88 грн. замість її частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль підлягають задоволенню у повному обсязі. Також, суд не приймає до уваги заперечення відповідача та його представника щодо оспорювання ринкової вартості автомобіля з посиланням на те, що авто товарознавча експертиза, проведена за їх замовленням, містить ринкову вартість спірного автомобіля меншу, ніж вартість встановлена висновком авто товарознавчої експертизи, проведеної на підставі ухвали суду, оскільки жодних доказів на підтвердження такого факту у матеріалах справи не міститься.

Також, відповідно до п. 7 ч.3 ст. 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз.

Відповідно до наданої суду квитанції до прибуткового касового ордера серії 12 АААЛ № 408801 від 28.11.2012 року, ОСОБА_4 було сплачено 589,20 грн. в рахунок сплати експертизи № 5521/27. (а.с.82)

За таких обставин суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат ,пов'язаних проведенням експертизи у розмірі 589,20 грн.

Частиною 1 ст. 60 ЦПК України передбачено, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч.3 ст. 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу. Частинами 1 та 2 ст. 84 того ж Закону передбачено, що витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Пунктом 2 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України передбачено, що частина 2 ст. 84 цього Кодексу набирає чинності з моменту набрання чинності відповідним законом. До цього часу граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У частині 1 ст. 88 зазначено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно з Додатком до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних і адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави»граничний розмір компенсації у цивільних справах витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, якщо компенсація сплачується іншою стороною не повинен перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її робити.

З наданої суду квитанції ААБЧ №972102 від 22.06.2012 року вбачається, що ОСОБА_4 було внесено грошову суму у розмірі 4000,00 гривень за надання останній адвокатом ОСОБА_1 юридичних послуг на підставі угоди від 20.06.2012 року. (а.с. 81) При цьому, позивачем у судовому засіданні також було надано акт виконаних робіт за договором про надання юридичної допомоги від 26.12.2012 року, з якого вбачається, що адвокат ОСОБА_1 надавала ОСОБА_4 юридичну допомогу при розгляді Пролетарським районним судом м. Донецька цієї цивільної справи з наданням переліку дат судових засідань, а також дат, коли адвокатом підготовлювалися будь -які клопотання для пред'явлення їх в подальшому до суду, однак документів, які б підтверджували б час роботи адвоката ОСОБА_1, який остання витратила на підготовку клопотань, укладення угоди про надання юридичної допомоги, ознайомлення з документами по справі та представлення інтересів ОСОБА_4 у суді, ані позивачем, ані її представником у судовому засіданні надано не було, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності з положеннями ст. 81,88 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем у вигляді сплаченого в доход держави судового збору в сумі 539,52 гривень, підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 60,61,68,69,70,71 СК України, Постановою Пленуму Верховного суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст.. 364 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 45, 60, 79, 81,82, 84,88 213, 214, 215, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 «про розподіл сумісно нажитого майна»-задовольнити частково.

Розподілити майно, що є об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_4, а саме:

Визнати право власності на транспортний засіб -автомобіль MERCEDES-BENZ 318CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1, СВІД. РЕЄ. НОМЕР_4, ДВ.: НОМЕР_5, к. НОМЕР_6, ш.: 0, 2004 року випуску за ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м. Донецьк, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 грошову компенсацію вартості її частки автомобіля MERCEDES-BENZ 318CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1, СВІД. РЕЄ. НОМЕР_4, ДВ.: НОМЕР_5, к. НОМЕР_6, ш.: 0, 2004 року випуску у розмірі 53 951 (п'ятдесят три тисячі дев'ятсот п'ятдесят одна) гривня 88 копійок на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка народилася у м. Донецьк.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м. Донецьк, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 судові витрати, пов'язані з проведенням авто товарознавчої експертизи у розмірі 589 (п'ятсот вісімдесят дев'ять) гривень 20 копійок на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка народилася у м. Донецьк.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м. Донецьк, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 судовий збір у розмірі 539 (п'ятсот тридцять дев'ять) гривень 52 копійки на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка народилася у м. Донецьк.

У задоволенні інших позовних вимог -відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.В. Масендич