Рішення № 2897669, 24.11.2008, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.08 Справа № 11/223

За позовом Міністерства юстиції України, м. Київ

до державного підприємства «Донбасантрацит», м. Красний Луч Луганської області

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –Державне казначейство України, м. Київ

про стягнення 6876 грн. 49 коп.

суддя Москаленко М.О.

секретар судового засідання Краснопольська Т.Б.

в присутності представників сторін:

від позивача – Легка Ю.Ю., дов. № 14-7-3619 від 23.10.2007

від відповідача –не прибув

від 3-ї особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –не прибув

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 6876 грн. 49 коп. збитків, завданих Державному бюджету України невиконанням судового рішення.

Повноважні представники відповідача та Державного казначейства України в судове засідання втретє не прибули, причини неявки суду не повідомили, про час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що за результатами розгляду заяви № 42478/04 Мирводи Любові Миколаївни 07.12.2006 Європейським судом з прав людини встановлене порушення державою Україна п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 (далі за текстом - Конвенція) та ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції і державу –відповідача зобов’язано сплатити заявнику 1010 євро як компенсацію нематеріальної шкоди, а також державу –відповідача зобов’язано надати заявниці вугілля в обсязі 8850 кг. Рішення Європейського суду з прав людини мотивоване тривалим та безпідставним невиконанням двох рішень Краснолуцького міського суду Луганської області від 23.10.2000 про стягнення з відповідача у даній справі на користь Мирводи Л.М. 932 грн. 04 коп. заборгованості із заробітної плати та 5900 кг вугілля. Стягнута рішенням Європейського суду з прав людини грошова суми була виплачена заявнику позивачем у даній справі. За доводами позивача порушення Конвенції державою Україна стало наслідком невиконання підприємством, правонаступником якого є відповідач у даній справі, обов’язку зі сплати заробітної плати та видачі вугілля заявнику та невиконання рішень Краснолуцького міського суду Луганської області.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача – Державне казначейство України, вимоги ухвал господарського суду від 07.10.2008, 23.10.2008, 10.11.2008, 24.11.2008 не виконала, відзив на позовну заяву та інші витребувані господарським судом матеріали не надала.

Відзив на позовну заяву та інші витребувані господарським судом матеріали відповідачем не надані, тому на підставі приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними матеріалами.

Дослідивши обставини справи, надані сторонами докази у їх сукупності, вислухавши представників сторін у справі, суд встановив таке.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Мирвода проти України»(заява № 42478/04) від 07.12.2006 Україна як держава –відповідач зобов’язана сплатити на користь заявника –Мирводи Любові Миколаївни 1010 євро у рахунок компенсації нематеріальної шкоди, а також виконати решту рішень Краснолуцького міського суду Луганської області від 23.10.2000 про стягнення на користь Мирводи Л.М. 932 грн. 04 коп. заборгованості із заробітної плати та 8850 кг вугілля.

Під час розгляду Європейським судом зазначеної вище справи були встановлені такі обставини.

Заявник Мирвода Л.М. є колишнім працівником шахти «Краснолуцька»ДХК «Донбасантрацит».

Рішеннями від 23.10.2000 Краснолуцький міський суд Луганської області зобов’язав Шахту «Краснолуцька»ДХК «Донбасантрацит»виплатити Мирводі Л.М. 932 грн. 04 коп. заборгованості із заробітної плати та стягнув з шахти на користь Мирводи Л.М. 8850 кг вугілля.

Вказані рішення суду набрали законної сили, відповідні виконавчі листи були передані до органів державної виконавчої служби.

Вказані вище рішення Краснолуцького міського суду вбули виконані частково, а саме у частині виплати Мирводі Л.М. заборгованості з заробітної плати та стягнення на користь Мирвода Л.М. вугілля у кількості 2950 кг. Вугілля у кількості 5900 кг позивачкою отримане не було.

У зв’язку з тим, що рішення Краснолуцького міського суду Луганської області залишалися невиконаними більше чотирьох років, заявниця звернулася до Європейського суду з прав людини з вимогою про відшкодування завданої їй матеріальної та моральної шкоди.

У своєму рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що рішення Краснолуцького міського суду Луганської області залишалися невиконаними тривалий час, період виплати заборгованості у справах заявників становив від чотирьох років до шести років та одного місяця, і вказані обставини є порушенням з боку держави Україна пункту 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції. Рішенням Європейського суду з Держави України на користь заявника було стягнуто компенсацію нематеріальної шкоди у розмірі 1010 євро.

На виконання вказаного рішення Європейського суду з прав людини позивачем у даній справі Мирводі Л.М. платіжним дорученням № 632 від 05.06.2007 на суму 6876 грн. 49 коп. (еквівалент 1010 євро станом на 05.06.2007) було виплачено визначену рішенням грошову суму в рахунок компенсації нематеріальної шкоди.

Згідно ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України. Аналогічне положення передбачено ст. 19 Закону України “Про міжнародні договори”

Внаслідок виконання рішення Європейського суду у справі № 42475/04 державі Україна заподіяно матеріальні збитки, тому відповідно до статті 9 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” та статей 15-17 Цивільного кодексу України Міністерство юстиції України як орган державної влади звернулося до господарського суду Луганської області за захистом цивільних прав та інтересів держави шляхом відшкодування заподіяних збитків.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України захист цивільних прав та інтересів здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків.

Ст. 1 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»та Постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2006 № 784 «Про заходи щодо реалізації Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»визначено, що органом, відповідальним за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та виконання його рішень є Міністерство юстиції України.

Позивачем у справі здійснено виплату грошових коштів на виконання вказаного вище рішення Європейського суду з прав людини, що не спростовано відповідачем у справі.

Заперечень проти позову відповідач не надав.

У відповідності з приписами ч.1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

У відповідності із ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами доведено наявність вини відповідача у понесенні державою в особі позивача збитків у розмірі виплачених Мирводі Л.М на виконання рішення Європейського суду з прав людини грошових коштів.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі з віднесенням на відповідача судових витрат на підставі приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням того, що позивач у даній справі звільнений від сплати державного мита.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України за згодою представника позивача у судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 78, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Донбасантрацит», вул. Косіора, 10, м. Красний Луч Луганської області. код 32446546, на користь Міністерства юстиції України, пров. Рильський, буд. 10, м. Київ, код 00015622, завдані Державному бюджету України збитки у розмірі 6876 грн. 49 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Державного підприємства «Донбасантрацит», вул. Студентська, буд. 4, м. Красний Луч Луганської області. код 32446546, до Державного бюджету України, розрахунковий рахунок 31118095700006, банк: ГУДКУ в Луганській області, одержувач: УДК у м. Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, МФО: 804013, державне мито у розмірі 102 грн. 00 коп., видати наказ ДПІ у м. Красний Луч Луганськоїй області.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання рішення –26.11.2008.

Суддя М.О. Москаленко