Рішення № 28976574, 31.01.2013, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

№ 243/407/13-ц

№ 2/243/537/2013

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

31 січня 2013 року м. Слов'янськ

Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючий суддя Мінаєв І.М.

при секретарі судового засідання Копійко Г.С.

за участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання № 2 Слов'янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Содовий завод»про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

18.01.2013 року до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до відкритого акціонерного товариства «Содовий завод»(далі -ВАТ «Содовий завод») про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати та моральної шкоди, обґрунтувавши свої вимоги тим, що він працював у відповідача в період часу з 17.11.1988 року по 21.10.2002 року, згідно із записами у трудовій книжці позивача, у відповідності до наказу № 256 від 17.11.1988 року, він був прийнятий відповідачем на роботу інженером-конструктором, а потім начальником дільниці вогнегасних сумішей кальцеху № 2.

З жовтня 1996 року ВАТ «Содовий завод»припинило виплачувати працівникам заробітну плату. Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою виплатити йому заборговану заробітну плату, але кожного разу отримував від відповідача відмову щодо цього через відсутність у відповідача коштів.

Наказом № 173 від 21.10.2002 року позивач був звільнений з роботи, та при його звільненні відповідач мав провести з ОСОБА_1 повний розрахунок, але не зробив цього, мотивуючи це скрутним фінансовим становищем.

Станом на час звільнення позивача і на теперішній час заборгованість по заробітній платі відповідача перед позивачем з грудня 2002 року по травень 2012 року складає 2224,71 грн.

Після звільнення з роботи позивач неодноразово звертався до відповідача за отриманням невиплаченої заробітної плати, але кожний раз отримував відмову щодо цього через відсутність у відповідача коштів.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області № 2/0544/1888/2012 року від 05.07.2012 року на користь позивача вирішено стягнути з ВАТ «Содовий завод»заборгованість по заробітній платі в сумі 2224,71 грн.

Крім зазначеного, незаконними діями відповідача позивачу була причинена і суттєва моральна шкода, пов'язана з трудовими правовідносинами, яка виявилась у моральних стражданнях позивача та переживаннях через порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача, гарантованих Конституцією і чинним законодавством України в частині своєчасного отримання винагороди (заробітної плати) за його труд.

Позивач зазначає, що порушення відповідачем його трудових прав призвело до втрати налагоджених і нормальних життєвих зв'язків позивача, через що він був вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Через провину відповідача щодо своєчасного розрахунку позивач не міг своєчасно та в повному обсязі оплачувати житлово-комунальні послуги, нести витрати по утриманню будинку, в якому він мешкає, належним чином харчуватись та вдягатись, утримувати свою сім'ю. внаслідок цього ОСОБА_1 став знервованим, роздратованим та пригніченим, стан його здоров'я погіршився, в тому числі через триваюче порушення його законних прав з боку відповідача. Завдану йому відповідачем моральну шкоду ОСОБА_1 оцінює у 5000,00 грн.

ОСОБА_1 зазначає, що на час подання даного позову відповідача як юридичну особу не знято з реєстрації і не ліквідовано відповідно до ухвали господарського суду Донецької області від 11.09.2012 року.

Позивач просить суд стягнути з ВАТ «Содовий завод»на його користь компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати в сумі 3939,96 грн., середній заробіток за весь час затримки розрахунку, починаючи з 22.10.2002 року по день ухвалення судом рішення по справі, а також моральну шкоду в сумі 5000,00 грн.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, наполягав на їх задоволенні, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача ВАТ «Содовий завод»в судове засідання не з'явився, хоча відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи (а. с. 16, 18) про причини неявки суду не повідомив, клопотання про розгляд справи у відсутність його представника не надав.

Відповідно до ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Позивач не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 10 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Суд на підставі ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України розглядає справу у межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд вважає позовні вимоги частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі фактичні обставини та відповідні до них правовідносини.

Відповідно до трудової книжки позивача та довідки № 285 від 18.09.2012 року, виданої ліквідатором ВАТ «Содовий завод», наказом № 256 від 17.11.1988 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до Слов'янського виробничого об'єднання «Хімпром». Наказом Фонду державного майна України № 50-АТ від 20.12.1995 року Слов'янське виробниче об'єднання «Хімпром»було реформовано у ВАТ «Содовий завод». Наказом № 173 від 21.10.2002 року ОСОБА_1 був звільнений з ВАТ «Содовий завод»за п. 1 ст. 40 КЗпП України за скорочення штату. (а. с. 6-8)

Згідно з довідкою № 5-1589 від 07.06.2012 року, виданою ВАТ «Содовий завод», ОСОБА_1 дійсно працював у ВАТ «Содовий завод», та був звільнений 21.10.2002 року. Заборгованість по заробітній платі складає 2224,71 грн. Дата виникнення заборгованості -21.10.2002 року. Середній заробіток за два останніх місяці роботи становить 386,31 грн. (а. с. 11)

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 05.07.2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ВАТ «Содовий завод»про стягнення заборгованості по заробітній платі, індексу інфляції та трьох відсотків річних задоволено частково, вирішено стягнути з ВАТ «Содовий завод»на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 2224,71 грн. за відрахуванням обов'язкових платежів та зборів. (а. с. 9-10)

Ухвалою господарського суду Донецької області за справою про банкрутство № 5/174Б від 11.09.2012 року продовжено строк ліквідаційної процедури по справі № 5/174Б про банкрутство ВАТ «Содовий завод»м. Слов'янська та повноваження ліквідатора -арбітражного керуючого Котенєвої О.О. до 27.01.2013 року. (а. с. 12)

Відповідно до розрахунків позивача, загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.10.2002 року по грудень 2012 року становить 46901,60 грн., компенсація за період з 01.11.2002 року по грудень 2012 року становить 3939,96 грн. (а. с. 4-5)

Частина перша ст. 47 КЗпП України зазначає, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Судом встановлено, що в день звільнення та по теперішній час розрахунок з позивачем не зроблений, по теперішній час заборгованість по заробітній платі відповідачем позивачу не сплачена.

Позовні вимоги позивач під час розгляду справи не змінював та не уточнював, і суд розглядає справу у межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Статтею 233 КЗпП України встановлений тримісячний строк, коли працівник може звернутися до суду з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Своїм рішенням від 22.02.2012 року № 4-рп/2012 Конституційний Суд України визначив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої ст. 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями ст. ст. 116, 117, 2371 цього Кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався, тобто строк звернення до суду з даним позовом позивачем не пропущений.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, статтею 117 КЗпП України передбачається відповідальність власника або уповноваженого ним органу за невиплату належних звільненому працівникові сум у строки, встановлені ст. 116 КЗпП, шляхом виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Статтею 8 Конституції України передбачається її найвища юридична сила. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Вирішуючи питання стосовно стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд виходить з того, що відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника витрата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Судом встановлено, що позивач був звільнений з підприємства 21.10.2002 року, отримав трудову книжку на підприємстві, заборгованість по заробітній платі складає 2224,71 грн., час затримки розрахунку при звільненні з виплати належних позивачу сум становить десять років три місяці десять днів.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в абзаці першому п. 20 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»від 24.12.1999 року № 13, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він не був у цей день на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи -по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Судом встановлено, що ухвалою арбітражного суду Донецької області від 03.01.2001 року порушена справа про банкрутство ВАТ «Содовий завод», постановою Господарського суду Донецької області від 04.09.2003 року ВАТ «Содовий завод»визнано банкрутом, та ухвалою господарського суду Донецької області від 11.09.2012 року у справі № 5/174Б продовжено строк ліквідаційної процедури ВАТ «Содовий завод»та повноваження ліквідатора -арбітражного керуючого Котенєвої О.О. до 27.01.2013 року. (а. с. 13)

Пунктом 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»передбачено, що у відповідності до правил глави XV КЗпП України, порушення справи про банкрутство юридичної особи не позбавляє її працівника права звернутись із заявою в органи по розгляду трудових спорів, у томі числі в районний (міський) суд.

Відповідно до ч. ч. 4, 6, 7 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, на невикористані та несвоєчасно повернуті кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього Закону. Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

Разом з тим, у трудових правовідносинах такі поняття як зобов'язання, неустойка чи інша санкція за невиконання зобов'язання не застосовується, такі терміни використовуються у низці статей Цивільного та Господарського кодексів України.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір з приводу порушення ВАТ «Содовий завод»законодавства про оплату праці з передбачених ст. ст. 116, 117 КЗпП України підстав.

Норми трудового права ч. 1 ст. 116, ст. 117 КЗпП України структурно віднесені до розділу VII «Оплата праці»зазначеного Кодексу.

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується у розмірі середнього заробітку.

Разом з тим, суд вважає, що спір про стягнення середнього заробітку за весь час затримки є спором про стягнення заробітної плати.

Оскільки передбачене ст. 117 КЗпП України стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку не є санкцією в розумінні Закону, то спір про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку є спором про стягнення заробітної плати, та ці вплати входять до переліку зобов'язань, на які не поширюється дія мораторію відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно з п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 (з наступними змінами і доповненнями). Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, та призначення пенсії.

Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати»від 08.02.1995 року, середньомісячна заробітна плата обчислюється входячи з виплат за останні два місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до довідки відповідача № 5-1589 від 07.06.2012 року (а. с. 11), середній заробіток за два останніх місяці складає 386,31 грн., з чого вираховується середньоденна заробітна плата, яка складає 18,40 грн. (загальна сума заробітної плати за два останніх місяці роботи : кількість робочих днів у серпні та вересні 2002 року = середньоденна заробітна плата / 386,31 * 2 : 42 робочих днів = 18,40 грн.)

Заробіток за час затримки розрахунку за період з 22.10.2002 року по 31.01.2013 року включно становить: 18,40 грн. * 2587 робочих дня = 47600,80 грн.

Позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 22.10.2002 року по день постановлення судом рішення включно, та суд приходить до висновку, що дані позовні вимоги підлягають задоволенню, стягненню з відповідача підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.10.2002 року по 31.01.2013 року включно в сумі 47600,80 грн.

Щодо заявлених вимог про стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 3939,96 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці», компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Статтею 7 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»передбачено, що відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Позивачем не надано доказів на підтвердження виплати йому заборгованості та даних про відмову власника або уповноваженого ним органу у виплаті компенсації. Крім того, в матеріалах справи відсутні дані про заборгованість по місяцях, за які вона утворилася.

За таких підстав суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 про стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання стосовно стягнення моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 2371 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд враховує те, що ОСОБА_1 тривалий час не звертався до суду за захистом своїх прав з дня звільнення, чим фактично штучно збільшив суму середнього заробітку.

Окрім того, відповідач ВАТ «Содовий завод» визнаний банкрутом, але процедура банкрутства триває з 2003 року по теперішній час.

В даному випадку сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 47600,80 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, є істотною для відновлення законних прав позивача та відновлення нормальних життєвих зв'язків, та, окрім того, сам факт визнання порушеного права позивача та факту порушень відповідачем строку розрахунку з позивачем сам по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за моральну шкоду, завдану позивачу, а тому позовні вимоги про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Також, на підставі ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 229,40 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 115, 116, 117, 233, 2371 КЗпП України, ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Содовий завод»про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати та моральної шкоди -задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Содовий завод», код ЄДРПОУ № 00204895, на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.10.2002 року по 31.01.2013 року включно у розмірі 47600,80 грн. (сорок сім тисяч шістсот грн. 80 коп.) без урахування податку та інших обов'язкових платежів.

В задоволенні решти частини позовних вимог -відмовити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Содовий завод», код ЄДРПОУ № 00204895, на користь держави судовий збір у розмірі 229,40 грн. (двісті двадцять дев'ять грн. 40 коп.) на р/р 31210206700075, банк отримувача -ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 37803368, отримувач -Слов'янське УК/Слов'янськ/22030001, код класифікації доходів бюджету -22030001.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення складено та підписано у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.

Суддя

Слов'янського міськрайонного суду І.М. Мінаєв