Рішення № 2897606, 23.01.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.09 Справа № 16/180пд

За позовом Прокурора м. Антрацит в інтересах держави в особі Антрацитівської міської ради, м. Антрацит Луганської області

до Відкритого акціонерного товариства "Луганськвуглеавтоматика", м. Луганськ

про викладення пункту договору у редакції позивача

Суддя Шеліхіна Р.М.

секретар судового засідання Маценко О.В.

за участю представників сторін:

від заявника –Шидлаускас П.В., посвідчення від 09.10.06. №129;

від позивача –Земледенко С.С., довіреність від 09.01.09. №01-5-1/3;

від відповідача –Конопльова І.Л., довіреність від 27.04.07. №01/226/1,

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: прокурором заявлена вимога про зміну договору оренди земельної ділянки від 14.09.05. №103000/040539800099 та викладення пункту пункту 4.1 в наступній редакції «Плата за землю перераховується землекористувачем щомісячно не пізніше 30 числа місяця, що слідує за звітним, у вигляді орендної плати у розмірі 10918,73грн. в місяць, р/р 33211812600010 Антрацитівське ВДК, код 25992095, МФО 804013, код платежу 13050200».

Представник позивача надав листа по справі від 06.11.08., яким просив задовольнити позовні вимоги та зазначив, що при визначенні розміру орендної плати за земельну ділянку, надану за рішенням Антрацитівської міської ради в оренду відповідачу, застосовано ч.2 ст.7 Закону України «Про плату за землю»у зв’язку з тим, що грошову оцінку земель м. Антрацит не проведено, чисельність населення міста від 50 до 100 тисяч осіб, а м. Антрацит є містом обласного значення.

У поясненнях від 06.11.08. позивач, також посилається на ст.64 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік», ст.21 Закону України «Про оренду землі».

Представник відповідача надав заперечення на позовну заяву від 06.11.08., яким зазначив, що позивач безпідставно посилається на ст.7 Закону України «Про плату за землю» при проведенні розрахунків, оскільки коефіцієнт 1,4 застосовується до міст обласного значення, яким не є м. Антрацит. Відповідач також, заперечив проти позову і з інших підстав, вказаних у запереченні від 06.11.08.

До матеріалів справи надійшла письмова інформація від Луганського обласного управління земельних ресурсів, м. Луганськ, вул. “Оборонна”, 101 “б” від 26.11.08. №8-6-30/0892 з відповідями на питання, викладені в ухвалі суду по даній справі від 06.11.08., в якій вказано про розрахунок орендної плати у містах обласного значення.

Прокурор надав листа від 26.11.08. №3157, в якому привів формулу розрахунку орендної плати для відповідача та додатково вказав про необхідність внесення змін до договору оренди землі, якими збільшити плату за користування зем. ділянкою.

Представник відповідача надав до матеріалів справи листа від 27.11.08., яким заперечив застосування прокурором при розрахунку плати за землю коефіцієнту «для міст обласного значення», що призводить до необґрунтованого, на погляд відповідача, збільшення розміру орендної плати.

Між сторонами у справі укладено договір оренди земельної ділянки від 14.09.05. №103000/040539800099 (далі за текстом –договір) з додатковою угодою від 01.02.06., якою збільшено розмір орендної плати.

На підставі договору відповідач користується земельною ділянкою для обслуговування виробничої бази, яка знаходиться в м. Антрацит, вул. ім. І. Франка, 56, площею 2,2363 га на умовах платного тимчасового використання. Згідно додатку до договору орендна плата складає 727,92грн., яку відповідач зобов’язаний вносити щомісячно не пізніше 30 числа місяцю, що слідує за звітним.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки не проводилась позивачем, а оцінена експертом на замовлення відповідача, і грошова оцінка складає 586258,57грн., про що сторони вказали у договорі (п.2.4).

Позивач листом від 23.07.08. №01-588/3 (а.с.11), надісланим на адресу відповідача 26.07.08. (на а.с.12 завірена копія поштового повідомлення), запропонував внести зміни в договір, якими збільшити розмір орендної плати на вимогу Закону України «Про плату за землю», про що підписати додаткову угоду до договору.

Відповідач не підписав додаткову угоду до договору і один примірник додатку позивачу не повернув, у зв’язку з чим прокурор звернувся з даним позовом до суду в інтересах позивача і просить суд змінити договір оренди в частині розміру та порядку сплати орендарем орендної плати.

Представник відповідача протягом розгляду справи заперечував проти позову, мотивуючи тим, що заявником невірно застосовані норми ст.7 Закону України «Про плату за землю», у тому числі невірно обраний коефіцієнт для розрахунку орендної плати. У судовому засіданні 22.01.09. представник відповідача не підтримав свої заперечення, підтвердив факт отримання 30.06.08. від позивача пропозиції щодо укладення додатку до договору.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об’єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, вислухав представників сторін та прокурора, оцінивши надані ними докази своїх вимог і заперечень до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу пріоритету або вищої сили суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Відповідно до норми ст.19 Основного закону держави –Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституцією України, ст.ст.13,14, встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Земля є об'єктом права власності українського народу, від імені якого це право здійснюють органи державної влади і органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією, іншими законодавчими органами України.

Відповідно до ст. 12, 83 Земельного кодексу України суб'єктами права державної власності на землю в межах їх території є міські, селищні і сільські ради.

Компетенція позивача по реалізації права власності на землю визначена Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування», Земельним кодексом України та іншими законами.

Відповідач користується землею в межах територіальної громади м. Антрацит Луганської області у розмірі 2,2363га і цей факт є дійсним, підтвердженим сторонами по справі.

Договором, укладеним сторонами по справі, встановлено, що позивач має право повідомити відповідача про збільшення розміру орендної плати за землю і відповідно до цього вказати розмір плати за землю, що підлягає до сплати відповідачем (п.п.9.2, 13.1). Таким чином, позивач в односторонньому порядку має право встановлювати орендну плату за користування зем. ділянкою і повідомлю вати про це відповідача, а відповідач зобов’язаний оплачувати змінену плату, підписавши з позивачем про це додаткову угоду до договору у відповідності до вимог Закону України «Про оренду землі».

З матеріалів справи вбачається належне повідомлення позивачем відповідача про збільшення плати за землю листом від 23.07.08. №01-588/3 (а.с.11), надісланим на адресу відповідача 26.07.08. (на а.с.12 завірена копія поштового повідомлення), у зв’язку з внесенням змін до Закону України «Про плату за землю». В цьому ж листі позивач запропонував відповідачеві підписати додаткову угоду до договору про збільшення орендної плати, але відповідач не прийняв пропозицію позивача і встановлену позивачем збільшену орендну плату не сплачував і додаткову угоду до договору оренди не підписав.

Таким чином, виник спір між сторонами по справі і прокурор просить суд внести зміни в договір, якими збільшити орендну плату і порядок її сплати. При цьому слід вказати, що запропонована орендна плата дорівнює 10918,73грн., тобто, 131024,76грн. на рік, а грошова оцінка земельної ділянки, орендованої відповідачем за вказаною адресою, дорівнює 586258,57грн., про що сторони вказали у договорі (п.2.4).

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі»орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю».

Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою для певних категорій земель трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".

Крім того, Законом України «Про оренду землі» чітко визначено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Згідно ст.7 Закону України «Про плату за землю» встановлено, що у 2008 році по населених пунктах, грошову оцінку земель яких не проведено, застосовуються ставки земельного податку, збільшені в 3,1 рази, а коефіцієнт, що застосовується до розрахунку орендної плати в містах з населенням більш ніж 50 тисяч, дорівнює 1,4.

Відповідно до правил ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень до суті спору. Згідно з вимогами ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказами. Прокурор та позивач належними доказами підтвердили право позивача на отримання підвищеної плати за оренду земельної ділянки відповідачем та внесення у зв’язку з цим змін в пункт 4.1 договору, яким збільшити розмір орендної плати.

За таких підстав прокурором та позивачем визначено розмір 10918,73грн. щомісячної плати за землю, якою користується відповідач, у відповідності до умов Закону України "Про плату за землю". Але заявник та позивач не врахували вимог ст.21 Закону України «Про оренду землі», які спростовують вимоги прокурора та позивача в частині щомісячного розміру орендної плати.

Між тим Закон України «Про оренду землі», як вказано вище, встановлює обмеження для розміру плати за оренду земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності (у власності позивача) та відноситься до категорії земель несільськогосподарського призначення –саме таку земельну ділянку займає відповідач –не більш ніж 12 відсотків від нормативної грошової оцінки землі на рік.

Таким чином, від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яку займає відповідач, розміром 586258,57грн. (в договорі п.2.4) 12 відсотків на рік дорівнює 70351,03грн., відповідно, на місяць орендна плата відповідача не повинна бути більшою ніж 5862,59грн. і позов слід задовольнити частково.

Згідно з ч.5 статті 188 ГК України даним судовим рішенням договір змінено і він вважається зміненим з дня набрання чинності даним рішенням.

Необхідно також вказати, що докази визначення орендаря (відповідача) на конкурентних засадах в матерілах справи відсутні.

Судові витрати слід стягнути з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у відповідності до вимог ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного, Конституції, Земельного кодексу України Закону України «Про оренду землі», Закону України "Про плату за землю", ст.188 ГК України, керуючись ст.ст.22,33,34,49,82,84,85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Змінити договір оренди земельної ділянки від 14.09.05. №103000/040539800099, укладений між Відкритим акціонерним товариством "Луганськвуглеавтоматика", м. Луганськ та Антрацитівською міською радою, м. Антрацит Луганської області, та викласти пункт 4.1 договору в наступній редакції:

«Плата за землю перераховується землекористувачем

щомісячно не пізніше 30 числа місяця, що слідує за звітним,

у вигляді орендної плати у розмірі 5862,59грн. в місяць, р/р

33211812600010 Антрацитівське ВДК, код 25992095, МФО

804013, код платежу 13050200».

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Луганськвуглеавтоматика", м. Луганськ, вул. «Радянська», 40, ід. код 00181970 в доход державного бюджету на р/р 31118095700006, банк ГУДК у Луганській області, одержувач УДК у м. Луганську ГУ ДКУ У Луганській області, МФО 804013, ОКПО 24046582, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095 державне мито в сумі 42,50грн. Видати наказ державній податковій інспекції Ленінського району м.Луганська.

Рішення підписане 27.01.09.

Суддя Р. Шеліхіна