Рішення № 2897448, 21.01.2009, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"21" січня 2009 р.

справа № 5020-2/372

За позовом дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” в особі філії „Виробниче ремонтно-технічне підприємство ”Укргазенергосервіс” (08151, Київська обл., м. Боярка, вул. Маяковського, 49)

до Кримського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях „Кримтур” (95017, м. Сімферополь, вул. Шмідта, 9),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (99008, м. Севастополь, пл. Повсталих, 6),

треті особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5),

Комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об’єктів нерухомого майна” Севастопольської міської Ради

(99001, м. Севастополь, вул. Папаніна, 1-а)

про визнання відсутності права відповідача на користування та володіння нерухомим майном, та визнання права власності на це нерухоме майно за державою;

за зустрічним позовом Кримського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях „Кримтур”

до відповідача: дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” в особі філії „Виробниче ремонтно-технічне підприємство ”Укргазенергосервіс”,

треті особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради,

Комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об’єктів нерухомого майна” Севастопольської міської Ради

про визнання відсутності права власності на нерухоме майно за державою та визнання права власності на об’єкти нерухомості за позивачем.

Суддя Шевчук Н.Г.

За участю представників:

ДК „Укртрансгаз” –Очеретна Л.О., довіреність ВМВ №099873 від 24.12.2008;

ЗАТ „Кримтур” – Руденко Н.О., довіреність №5 від 12.01.2009;

РВ ФДМУ в АР Крим та м. Севастополі –Яковенко Ю.В., довіреність №4 від 09.01.2009;

ФКМ СМР –не з’явився;

БТІ та ДРОНМ –не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Дочірня компанія „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” в особі філії „Виробниче ремонтно-технічне підприємство ”Укргазенергосервіс” (далі –ДК „Укртрансгаз”) звернулась до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Кримського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях „Кримтур” (ЗАТ „Кримтур”) про: визнання відсутності права володіння та користування у Кримського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіям „Кримтур” двома котеджами двохповерховими у спареному варіанті, що знаходяться на території ТОК ім. А.В. Мокроусова у м. Севастополі (с. Учкуївка) та обліковуються відповідачем під номерами 21, 22, 23, 24; визнання права власності на зазначене нерухоме майно за Державою Україна в особі Кабінету Міністрів на праві повного господарського відання Дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”.

ДК „Укртрансгаз” з посиланням на норми Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, вважає, що належність вказаного нерухомого майна до державного майна підтверджується, зокрема: постановою від 26.07.2008 про відмову у порушенні кримінальної справи відносно посадових осіб ЗАТ „Кримтур”; договорами №2 від 01.01.1998 та №1 від 30.04.1998, що укладені між сторонами спору; доданими до позову наказами по ДП „Укргазенергосервіс”, щодо відряджень працівників та проведених робіт; довідкою про будівництво спірного майна; довідкою з ЄДРПОУ, яка підтверджує державну форму власності ДК „Укртрансгаз”; правонаступництвом ДК „Укртрансгаз” майнових прав і обов’язків ДП „Укргазенергосервіс”; довідкою про облік спірного майна на балансі позивача.

Ухвалою від 22.09.2008 позовна заява ДК „Укртрансгаз” прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №5020-2/372.

17.11.2008 ЗАТ „Кримтур” звернулось до суду із зустрічним позовом (вх. №3130) до ДК „Укртрансгаз”, Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради та комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об’єктів нерухомого майна” Севастопольської міської Ради про визнання відсутності права власності на нерухоме майно за державою, визнання права власності на спірні об’єкти нерухомості за позивачем та зобов’язання БТІ здійснити реєстрацію цього права.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані наявністю у ЗАТ „Кримтур” права постійного користування земельною ділянкою, на якій розташовані спірні об’єкти нерухомості, та облік цього майна на балансі товариства.

Ухвалою від 19.11.2008 зустрічна позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та вирішено розглядати ії спільно зі справою №5020-2/372.

Ухвалою суду від 03.12.2008 провадження у справі №5020-2/372 за зустрічним позовом ЗАТ „Кримтур” в частині позовних вимог до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради та комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об’єктів нерухомого майна” Севастопольської міської Ради припинено у зв’язку з відсутністю спірних правовідносин.

Цією ж ухвалою суду до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні ЗАТ „Кримтур” залучені: Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради та комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об’єктів нерухомого майна” Севастопольської міської Ради.

У судові засідання 13.01.2009 та 21.01.2009 Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради та комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об’єктів нерухомого майна” Севастопольської міської Ради явку повноважних представників не забезпечили, про причини неявки суду не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

У судовому засіданні 21.01.2009 ДК „Укртрансгаз” надало уточнення позовних вимог та просить: визнати відсутність права володіння та користування у ЗАТ „Кримтур” двома котеджами двохповерховими у спареному варіанті, що знаходяться на території ТОК ім. А.В. Мокроусова у місті Севастополі (с. Учкуївка) по вул. Челюскінців, 115, та згідно технічного плану об’єктів, розташованих за вищезазначеною адресою, визначені КП „Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об’єктів нерухомого майна” Севастопольської міської Ради під літерами: К21, К22, К23, К24; визнати право власності на два котеджі двохповерхові в спареному варіанті, що знаходяться на території ТОК ім. А.В. Мокроусова у місті Севастополі (п. Учкуївка) по вул. Челюскінців, 115, згідно технічного плану об’єктів, розташованих за вищевказаною адресою, визначені КП „Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об’єктів нерухомого майна” Севастопольської міської Ради під літерами: К21, К22, К23, К24 (інвентарні номери ДК Укртрансгаз”: 10007102 та 1000710) за Державою Україна в особі Міністерства палива та енергетики на праві повного господарського відання Дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Як стверджує ДК „Укртрансгаз”, протягом 1988-1989 років зусиллями дочірнього підприємства „Укргазенергосервис” акціонерного товариства „Укргазпром” за державні кошти були побудовані два котеджі двохповерхові в спареному варіанті, що розташовані у місті Севастополі (с. Учкуївка) (далі-Котеджі).

Згідно довідки позивача 01.05.1989 котеджі були прийняті на баланс підприємства під інвентарними номерами 10007102 та 100071103. Залишкова балансова вартість котеджів станом на 01.09.2005 становить 91487,38 грн.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 24.07.1998 року №1173 „Про розмежування функцій з видобування, транспортування, зберігання і реалізації природного газу” діяльність акціонерного товариства „Укргазпром” з 01.01.1999 припинена у зв’язку з його реорганізацією шляхом поділу та приєднання до дочірніх компаній Національної компанії „Нафтогаз України”. Зокрема, до дочірньої компанії „Укртрансгаз” приєднано дочірнє підприємство „Укргазенергосервіс” з позбавленням його статусу юридичної особи.

Згідно пункту 8 наказу Національної акціонерної компанії „Нафтогаз Україна” правонаступником усіх майнових прав та обов’язків акціонерного товариства „Укргазпром” і реорганізованих підприємств, що входять до його складу, є відповідні дочірні компанії НАК „Нафтогаз України”, зокрема –ДК „Укртрансгаз”.

Як на одну з підстав виникнення права на Котеджі ДК „Укртрансгаз” вказує на багаточисельні відрядження працівників підприємства протягом 1990-1999 років до м. Севастополя, ТОК ім. А.В. Мокроусова.

Крім того, позивач вважає, що наявність права ДК „Укртрансгаз” на Котеджі підтверджується наявністю укладених між ДП „Укргазенергосервис” та дочірнім підприємством ЗАТ „Кримтур” туристською гостиницею ім. А.В. Мокроусова договорів №2 від 01.01.1998 та №1 від 30.04.1998, відповідно до яких ДП „Укргазенергосервис” визначене, як орендодавець спірного майна.

20.09.2005 уповноваженою комісією ДК „Укртрансгаз” було встановлено, що Котеджі безпідставно використовуються ЗАТ „Кримтур”, про що був складений відповідний акт та направлена заява до правоохоронних органів з проханням порушити кримінальну справу стосовно посадових осіб ЗАТ „Кримтур”.

Постановою ДСБЕЗ Управління МВС України у м. Севастополі від 26.07.2008 у порушенні кримінальної справи відносно посадових осіб ЗАТ „Кримтур” щодо постановки на баланс товариства спірного нерухомого майна відмовлено у зв’язку з відсутністю в їх діях складу злочину.

Відповідно рішенню виконавчого комітету Севастопольської міської Ради депутатів від 04.09.1962 „Про відведення земельних ділянок під будівництво організаціям та підприємствам міста” (протокол №19) Севастопольській туристичній базі профспілок була відведена земельна ділянка площею 7,5 га в районі Учкуївського пляжу під розширення туристичної бази.

На підставі постанови Верховної Ради Кримської АРСР №238-1 від 26.12.1991, постанови Президії Ради Федерації незалежних профспілок Криму №П-19-1Г від 18.01.1992, рішення Київського виконкому міста Сімферополя №27 від 28.01.1992 на базі туристично- екскурсійних підприємств Кримської республіканської ради по туризму та екскурсіях створено Кримське акціонерне товариство по туризму та екскурсіях „Кримтур”. Туристська гостиниця ім. А.В. Мокроусова увійшла до його складу як дочірнє підприємство.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Севастопольської міської Ради народних депутатів від 05.05.1998 за №6/359 дочірньому підприємству Кримського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях „Кримтур” туристській гостиниці ім. А.В. Мокроусова виданий Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: м. Севастополь, с. Учкуївка, площею 11,2295 га для обслуговування будівель і споруд господарського комплексу з віднесенням цих земель до категорії земель рекреаційного призначення (зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування за №815).

Згідно довідки №307 від 20.01.2009 комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об’єктів нерухомого майна „Севастопольської міської Ради державна реєстрація права власності на спірне нерухоме майно: будиночки (котеджі) №№21, 22, 23 та 24, розташоване на території ТОК імені А.В. Мокроусова за адресою: м. Севастополь, вул. Челюскінцев, 115 не проводилась.

Згідно статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В силу статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно частини першої статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

А ні ДК „Укртрансгаз”, а ні ЗАТ „Кримтур” не надали суду ніяких документів, які б підтверджували отримання відповідного дозволу та наявність належно затвердженого проекту будівництва спірного нерухомого майна.

За таких обставин суд визнає спірне майно самочинним будівництвом.

Частинами другою - шостою статті 376 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене.

ДК „Укртрансгаз” не надано жодних доказів, а саме –первинних бухгалтерських документів, які б могли підтвердити його витрати на будівництво спірного нерухомого майна. Витяги з наказів про відрядження працівників підприємства до м. Севастополя для проведення робіт на ТОК ім. А.В. Мокроусова не є такими доказами.

Договір №2 від 01.01.1998 про оренду майна, на який посилається ДК „Укртрансгаз”, як на доказ визнання його власником спірного майна, не може бути прийнятий судом, оскільки вказаний договір не містить, а ні характеристики орендованого нерухомого майна, а ні його місця розташування. А так, відсутні докази того, що нерухоме майно вказане у договорі №2 від 01.01.1998 є саме тим майном, про визнання права власності на яке заявлено позов. Також, сам по собі договір оренди не може бути і доказом самого факту наявності права власності Орендодавця на орендоване майно без відповідних правовстановлюючих документів.

Крім того, згідно частини першої статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до частини першої статті 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право, зокрема: самостійно господарювати на землі; споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Відповідно до частини другої статті 120 Земельного кодексу України та частини другої статті 377 Цивільного кодексу України якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Таким чином, право власності на нерухоме майно напряму пов’язано з правом користування земельною ділянкою, на якій розташоване це нерухоме майно. Визнання за особою права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на земельній ділянці іншої особи, може призвести до порушення прав останньої у володінні і користуванні нею цією земельною ділянкою, що суперечить діючому законодавству та Конституції України.

За таких обставин, позовні вимоги ДК „Укртрансгаз” про визнання право власності на два котеджі двохповерхові в спареному варіанті, що знаходяться на території ТОК ім. А.В. Мокроусова у місті Севастополі (п. Учкуївка) по вул. Челюскинців, 115, згідно технічного плану об’єктів, розташованих за вищевказаною адресою, визначені КП „Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об’єктів нерухомого майна” Севастопольської міської Ради під літерами: К21, К22, К23, К24 за Державою Україна в особі Міністерства палива та енергетики на праві повного господарського відання Дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” суд визнає такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 182 Кодексу право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Згідно положень статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з пунктом 1.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке затверджено наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за № 157/6445 (із змінами і доповненнями), реєстрації підлягають права власності тільки на об’єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об’єкти.

19.09.2007 КП „БТІ та ДРОНМ” Севастопольської міської Ради проведено технічну інвентаризацію домоволодіння №115 по вул. Челюскінців у м. Севастополі (ТОК ім. А.В.Мокроусова). До зведеного оціночного акту технічної інвентаризації увійшло спірне нерухоме майно: два котеджі двохповерхові в спареному варіанті, визначені КП „БТІ та ДРОНМ” Севастопольської міської Ради під літерами №№К21, К22, К23, К24.

27.06.2008 ЗАТ „Кримтур” звернулось до КП „БТІ і ДРОНМ” Севастопольської міської Ради із заявою про здійснення державної реєстрації права власності ЗАТ „Кримтур” на котеджі №№1-24, 31-38, 41, 45-53 (у тому числі спірне нерухоме майно), які розташовані на території туристсько-оздоровчого комплексу ім. А.В. Мокроусова, за адресою: м. Севастополь, вул. Челюскінців, 115.

25.07.2008 КП „БТІ і ДРОНМ” Севастопольської міської Раді повідомило ЗАТ „Кримтур” про неможливість реєстрації права власності на вказане нерухоме майно у зв’язку з ненаданням заявником правовстановлюючих документів на нерухоме майно.

Судом встановлено, що ЗАТ „Кримтур” є законним користувачем земельної ділянки, на якій розташоване спірне нерухоме майно, та несе всі витрати на утримання спірних котеджів, в тому числі витрати по сплаті земельного податку.

Статтею 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" передбачено, що підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є, зокрема, рішення суду про право власності на об'єкт незавершеного будівництва.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Матеріали справи свідчать про те, що ЗАТ „Кримтур” обґрунтовано заявлено вимоги про визнання права власності на спірне нерухоме майно, що узгоджується із нормами статей 16, 392 Цивільного кодексу України та статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".

За таких обставинах, суд вважає позовні вимоги ЗАТ „Кримтур” про визнання права власності на спірне нерухоме майно обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 № 7-93 із позовних заяв майнового характеру, які подаються до господарського суду, розмір держмита складає 1% від суми позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян та із позовних заяв немайнового характеру, в тому числі із заяв про визнання недійсними повністю або частково актів ненормативного характеру, які подаються до господарського суду, розмір держмита складає 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

ДК „Укртрансгаз” заявлено вимоги про визнання права власності, що є вимогою немайнового характеру, а тому держмито має бути сплачено у сумі 85,00 грн., що становить 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Згідно платіжного доручення №PR12147Q від 19.08.2008 позивачем при подачі позову сплачено державного мита у розмірі 915,00 грн., що перевищує встановлений розмір державного мита при зверненні з відповідним позовом до господарського суду на 830,00 грн.

Таким чином, надмірно сплачена ДК „Укртрансгаз” сума державного мита в розмірі 830,00 грн. підлягає поверненню з державного бюджету позивачу.

Витрати ЗАТ „Кримтур” по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні зустрічного позову покладаються на ДК „Укртрансгаз”.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України суд

В И Р І Ш И В :

1. У первісному позові дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” в особі філії „Виробниче ремонтно-технічне підприємство ”Укргазенергосервіс” відмовити повністю.

2. Зустрічний позов Кримського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях „Кримтур” задовольнити повністю.

3. Визнати за Кримським закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях „Кримтур”(95017, м. Сімферополь, вул. Шмідта, 9, код ЄДРПОУ 02648828) право власності на нерухоме майно - житлові будиночки (котеджі типу „шалаш”) №№21, 22, 23, 24, розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Челюскінців, 115, на території туристично –оздоровчого комплексу ім. А.В. Мокроусова.

4. Повернути дочірній компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” в особі філії „Виробниче ремонтно-технічне підприємство ”Укргазенергосервіс” (08151, Київська обл., м. Боярка, вул. Маяковського, 49, код ЄДРПОУ 00156127) з державного бюджету надмірно сплачене державне мито у сумі 830,00 грн. (вісімсот тридцять грн. 00 коп.) за платіжним дорученням №PR12147Q від 19.08.2008 (оригінал платіжного доручення знаходиться в матеріалах справи).

5. Стягнути з дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” в особі філії „Виробниче ремонтно-технічне підприємство ”Укргазенергосервіс” (08151, Київська обл., м. Боярка, вул. Маяковського, 49, код ЄДРПОУ 00156127) на користь Кримського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях „Кримтур”(95017, м. Сімферополь, вул. Шмідта, 9, код ЄДРПОУ 02648828) державне мито у сумі 85,00 грн. (вісімдесят п’ять грн. 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. (сто вісімнадцять грн. 00 коп.)

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.Г. Шевчук

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 26.01.2009