Постанова № 28974266, 31.01.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/163/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2013 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Федусик А.Г.,

при секретарі - Пальоной І.М.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Ригель-Буд» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 18.12.2012 року №0002322201 та №0002312201, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач (далі ПП) звернувся до суду з позовом мотивуючи його тим, що в період з 22.11.2012 року по 28.11.2012 року ДПІ у Суворовському районі м.Одеси (далі ДПІ) була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником з МП ТОВ «Гамалс» за період з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року. За результатами перевірки відповідачем був складений акт №4640/22-1/35359561 від 29.11.2012 року, яким встановлено порушення ПП п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України (далі ПК), що виразилося в заниженні податкових зобов’язань з податку на прибуток за 3 квартал 2012 року на загальну суму 150948 грн., та п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2, 198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.2, п.201.4 ст.201 ПК, що виразилося в заниженні суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за серпень 2012 року в розмірі 143760 грн.. На підставі цього акту ДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.12.2012 року №0002312201, яким ПП збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 188685,00 грн., в тому числі 150948 грн. за основним платежем та 37737 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та від 18.12.2012 року №0002322201, яким ПП збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 179700 грн., в тому числі 143760 грн. за основним платежем та 35940 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Позивач вважає вказані рішення протиправними, оскільки вони не ґрунтуються на нормах права та не відповідають дійсним обставинам справи. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивач просив суд скасувати спірні податкові повідомлення-рішення в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги з підстав, викладених у позові (а.с. 3-8).

Представник відповідача в судове засідання не з’явився. Про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином та своєчасно (а.с. 180). Причини не явки суду не повідомив.

Суд, з урахуванням думки представника ПП, відповідно до ч.6 ст.128 КАС України ухвалив про розгляд справи у відсутність представника ДПІ.

Вислухавши пояснення представника ПП, дослідивши та проаналізувавши надані докази, розглянувши справу в межах заявлений вимог, суд встановив наступне.

ПП зареєстроване 09.10.2007 року виконавчим комітетом Одеської міської ради (а.с.10) та перебуває на обліку в ДПІ як платник податків.

Основним видом господарської діяльності ПП, крім іншого, є діяльність, пов’язана із створенням об’єктів архітектури, про що свідчить ліцензія №589414 від 27.07.2011 року (а.с.17).

В період з 22.11.2012 року по 28.11.2012 року ДПІ у Суворовському районі м.Одеси (далі ДПІ) була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником з МП ТОВ «Гамалс» за період з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року.

За результатами перевірки відповідачем був складений акт №4640/22-1/35359561 від 20.11.2012 року, яким встановлено порушення ПП п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України (далі ПК), що виразилося в заниженні податкових зобов’язань з податку на прибуток за 3 квартал 2012 року на загальну суму 150948 грн., та п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2, 198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.2, п.201.4 ст.201 ПК, що виразилося в заниженні суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за серпень 2012 року в розмірі 143760 грн.. (а.с.24-45).

Такі висновки обґрунтовано тим, що позивачем у перевіряємому переіоді включено до складу валових витрати по взаємовідносинам з МП ТОВ «Гамалс» на загальну суму 718800 грн., та у серпні 2012 року включено ПДВ по цим операціям в сумі 143760 грн. до складу податкового кредиту. Разом з тим, в ході проведення перевірки вказаного підприємства було встановлено, що взаємовідносини між ПП та МП ТОВ «Гамалс» мають безтоварний характер, оскільки останнє не має на балансі виробничих потужностей, засобів ведення фінансово-господарської діяльності, а тому ПП не мало право відносити витрати по цим правовідносинам до складу валових та ПДВ по цим операціям до свого податкового кредиту у перевіряємому періоді.

На підставі цього акту ДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення 18.12.2012 року №0002312201, яким ПП збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 188685,00 грн., в тому числі 150948 грн. за основним платежем та 37737 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та від 18.12.2012 року №0002322201, яким ПП збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 179700 грн., в тому числі 143760 грн. за основним платежем та 35940 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 46, 47).

Суд вважає необґрунтованими вказані вище висновки ДПІ, а спірні податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню, з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні встановлено, що у перевіряємому періоді ПП уклало з МП ТОВ «Гамалс» договір підряду від 05.11.2011 року №83, відповідно до якого останнє прийняло на себе обов’язок виконати роботи по будівництву школи на 470 учнів в с.Надрічне, Тарутинського району Одеської області, а ПП зобов’язалося прийняти та оплатити ці роботи (а.с. 12-16).

На виконання вказаного договору МП ТОВ «Гамалс» виконало передбачені цим договором роботи по будівництву школи, а позивач оплатив вартість цих робіт, що підтверджується довідками договірних цін, актами виконаних робіт та банківськими виписками (а.с.62-169).

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п.138.2. ст.138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4 цієї статті витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно п.138.6 цієї статті собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

З аналізу вказаних норм вбачається, що до складу валових можуть бути віднесені будь-які витрати, здійснені (нараховані) як компенсація за отримані платником товари (послуги), пов’язані з його господарською діяльністю.

На підставі зазначених норм витрати по оплаті виконаних МП ТОВ «Гамалс» робіт були включені ПП до складу валових витрат у перевіряємому періоді, що підтверджується актом перевірки та не заперечувалося представником ПП.

Крім цього, за наслідками цих господарських операцій вказаний контрагент видав на адресу ПП податкові накладні, які були включені ним у податкову звітність з ПДВ у перевіряємому періоді, що підтверджується актом спірної перевірки, в ході якої ці податкові накладні досліджувалися перевіряючими (а.с. 35-36).

При цьому, в ході розгляду справи відповідачем не було надано суду доказів визнання вказаних податкових накладних недійсними.

Згідно ст.183.1 ПК будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку, подає до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

Позивач та його контрагент МП ТОВ «Гамалс»» на момент здійснення вказаних господарських операцій були платниками ПДВ, що підтверджується також актом спірної перевірки.

Відповідно до ст.198.1 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.4 ст.198.2 цього Кодексу, датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Згідно ст.198.6 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, відповідно до зазначених норм, з моменту отримання послуг, оплати коштів за них та отримання ПП податкових накладних від МП ТОВ «Гамалс» у позивача виникло право на віднесення ПДВ по цим операціям до складу свого податкового кредиту.

З акту перевірки вбачається, що його висновки щодо безпідставного включення ПП витрат по операціям з МП ТОВ «Гамалс» до складу валових та ПДВ по цим операціям до складу податкового кредиту ґрунтуються на акті «Про неможливість проведення зустрічної звірки МП ТОВ «Гамалс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками за серпень 2012 року», складеного 25.10.2012 року ДПІ у Київському районі м.Одеси, в якому зазначено про відсутність у вказаного підприємства відсутні персонал, основні фонди, транспортні засоби, складські приміщення, що ставить під сумнів можливість здійснення цим підприємством господарської діяльності. З зазначених підстав ДПІ прийшло до висновку, що угода між ПП та цим контрагентом була укладена без наміру настання юридичних наслідків, обумовлених цією угодою.

Разом з тим, в ході розгляду справи відповідачем, не зважаючи на пропозицію суду, не було надано суду не тільки жодного доказу на підтвердження таких висновків та існування вказаних обставин, а і навіть будь-яких заперечень проти позову.

Відповідно до ст.234 ЦК України укладання угоди без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, є ознакою фіктивного правочину, який не є нікчемним, а відповідно до цієї статті такий правочин може бути визнаний недійсним лише в судовому порядку.

В ході розгляду справи відповідачем також не було надано суду доказів щодо визнання угоди між ПП та МП ТОВ «Гамалс» у встановленому законом порядку недійсною.

Крім цього, вказані висновки ДПІ спростовуються матеріалами справи, а саме актами виконаних будівельних робіт за формою КБ2, розрахунками договірних цін на будівельні роботи, ліцензією на здійснення господарської діяльності, пов’язаною із створенням об’єктів архітектури на ім’я МП ТОВ «Гамалс» (а.с. 18, 62-151).

Таким чином суд вважає необґрунтованими висновки ДПІ щодо протиправного включення позивачем витрат по операціям з МП ТОВ «Гамалс» до складу валових та ПДВ по цим операціям до складу податкового кредиту, у зв’язку з чим і рішення ДПІ про донарахування позивачу податкових зобов’язань по податку на прибуток та по ПДВ є безпідставними.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку, що приймаючи податкові повідомлення-рішення 18.12.2012 року №0002312201, яким ПП збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 188685,00 грн., в тому числі 150948 грн. за основним платежем та 37737 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та від 18.12.2012 року №0002322201, яким ПП збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 179700 грн., в тому числі 143760 грн. за основним платежем та 35940 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв’язку з чим позовні вимоги ПП про скасування цих рішень підлягають задоволенню в повному обсязі.

Будь-яких доказів правомірності прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень в ході розгляду справи відповідачем надано не було.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належних доказів щодо правомірності прийнятих спірних рішень.

Крім цього, відповідно до ст.94 КАС України суд вважає необхідним стягнути з Державного бюджету України на користь ПП сплачений ним судовий збір в розмірі 2146,00 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 69-70, 71, 86, 94, 159-163 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Приватного підприємства «Ригель-Буд» задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби від 18.12.2012 року №0002312201, яким Приватному підприємству «Ригель-Буд» збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 188685,00 грн., в тому числі 150948 грн. за основним платежем та 37737 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та від 18.12.2012 року №0002322201, яким Приватному підприємству «Ригель-Буд» збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 179700 грн., в тому числі 143760 грн. за основним платежем та 35940 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України в Одеській області на користь Приватного підприємства «Ригель-Буд» суму сплаченого судового збору в розмірі 2146,00 грн..

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя А.Г.Федусик

31 січня 2013 року

.