Рішення № 28972993, 24.01.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2013 р.Справа № 5023/5586/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Рудяк Т.О.

розглянувши справу

за позовом Приватне підприємство "Акрілат-Хімконтракт" до ТОВ "Аромат" смт. Південне про стягнення коштів у розмірі 41 500,52 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з'явився.

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Розглядається вимога ПП "Акрілат-Хімконтракт" про стягнення з ТОВ "Аромат" загальної суми заборгованості у розмірі 41 500,22 грн.

Представник позивача в призначене судове засідання не з'явився, звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без участі представника за наявними в ній матеріалами, надав витребуваніі ухвалою суду документи, які долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про час та місце слухання справи був повідомлений, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень на позов, в зв'язку з чим справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами справи.

Суд, розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне:

01 березня 2011 року між Приватним підприємством «Акрілат-Хімконтракт» (позивач по справі; Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальність «Аромат» (відповідач по справі; Покупець) було укладено договір поставки хімпродукції №100330.

Відповідно до п.п.1.1. Договору Продавець зобов'язався передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити продукцію в асортименті та кількості згідно Специфікації («Рахунка-фактури») до цього договору, які є його невід'ємною частиною.

Згідно рахунку-фактури №46099 від 18 липня 2012 року та видаткової накладної №46099 від 25 липня 2012 року (копії яких містяться в матеріалах справи) позивач передав, а відповідач прийняв запашник Elixir Homme у кількості 50 кг. та запашник Expensive Tasted у кількості 50 кг. на загальну суму 68 850,00 гривень.

Відповідно до п. 4.2. Договору оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача за умови відстрочки платежу з моменту передачі партії Товару у власність відповідача - 45 календарних днів за домовленістю сторін.

Однак, в порушення умов Договору відповідач здійснив оплату Товару частково у сумі 29 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме гарантійного листа (вих.№141/12 від 09.10.2012 року), відповідач повідомив позивача, що зобов'язується протягом періоду з 15 жовтня 2012 року по 15 листопада 2012 року перерахувати кошти за отриманий Товар за договором поставки №100330 від 01.03.2011 року, але ТОВ "Аромат" свої зобов'язання не виконав за Договором поставки, грошові кошти не перерахував.

Таким чином, станом на момент винесення рішення у справі борг відповідача перед позивачем становить 39 850,00 грн.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованості за поставлений Товар не сплатив.

Враховуючи, що сума основного боргу відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення заборгованості, а також, враховуючи, що відповідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк, позовні вимоги позивача про стягнення суми основного боргу у розмірі 39 850,00 грн., суд вважає обґрунтованими та такими, що підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 8.2. Договору у випадку несвоєчасної оплати партії Товару відповідач за кожен день прострочення сплачує пеню в розмірі 0,1 % за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, від несплаченої в строк суми за відповідною Специфікацією (видатковою накладною), але не більше 20% від несплаченої в строк суми з відповідною Специфікацією (видатковою накладною).

За період з 09.09.2012 року по 21.11.2012 року відповідачу нарахована пеня у розмірі 1374,56 грн.

Враховуючи, що сума боргу в частині стягнення пені відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення суми боргу, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 1 374,56 грн. обґрунтованими, такими, що підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми. За таких обставин, позовні вимоги позивача в розмірі 275,66 грн. 3% річних обґрунтовані, відповідають вимогам діючого законодавства та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 526, 530, 625 ЦК України, ст.ст. 1, 12, 22, 33, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аромат» (62461, Харківська обл., Харківський р-н, м. Південне, вул. Жовтнева, 101/2, код ЄДРПОУ 30226021, р/р 26004200000528 у ПАТ "ВіЕйБі Банк", МФО 380537) на користь Приватного підприємства "Акрілат-Хімконтракт" (04212, м. Київ, вул. Богатирська, 3-Г, код ЄДРПОУ 24744461, р/р 2600730426 в ПАТ "ДІАМАНТБАНК" в м.Києві, МФО 320854) суму основного боргу у розмірі 39 850,00 грн., суму пені у розмірі 1 374,56 грн., 3 % річних в сумі 275,66 грн., 1609,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28.01.2013 р.

Суддя Прохоров С.А.

справа №5023/5586/12