Рішення № 28972936, 22.01.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-30/14260-2012 22.01.13

За позовом Прокурора Орджонікідзевського району міста Запоріжжя в інтересах держави в

особі:

1. Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради

2. Комунальної установи «Центральна лікарня Орджонікідзевського району»

До Фізичної особи-підприємця Кузнєцова Дмитра Анатолійовича

Про стягнення 33 805,27 грн., розірвання договору та виселення

За участю прокуратури міста Києва

Головуючий суддя Ващенко Т.М.

Судді Літвінова М.Є.

Трофименко Т.Ю.

Представники учасників судового процесу:

Від прокуратури: не з'явився

Від позивача-1: не з'явився

Від позивача-2: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

Від прокуратури міста Києва: Некрасов О.М. прокурор відділу, посвідчення № 002627 від 05.09.12.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги прокурора Орджонікідзевського району міста Запоріжжя в інтересах держави в особі Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (далі - позивач-1), Комунальної установи «Центральна лікарня Орджонікідзевського району» (позивач-2) до Фізичної особи-підприємця Кузнєцова Дмитра Анатолійовича (далі - відповідач) про:

- стягнення з відповідача на користь позивача-2 заборгованості в розмірі 30 399,34 грн., а саме: 28 686,44 грн. - основного боргу, 1 712,90 грн. - пені;

- розірвання договору оренди № 65/08 від 27.11.08.;

- звільнення на користь позивачів нежитлове приміщення у складі: частина кімнати № 94 та кімната 95 першого поверху будівлі поліклініки (літ. А-3, А-2, А2-5) по бул. Шевченка, 25, загальною площею 36,2 кв.м, шляхом виселення відповідача.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги прокуратура вказує на те, що відповідачем прострочено сплату платежів за Договором № 65/08 від 27.11.08. оренди нежитлового приміщення, що зумовило виникнення у Фізичної особи-підприємця Кузнєцова Дмитра Анатолійовича заборгованості, нарахування прокуратурою пені, та зумовило звернення до суду з вимогою про розірвання Договору оренди та виселення відповідача з орендованого ним приміщення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.12. порушено провадження у справі № 5011-30/14260-2012, розгляд справи призначено на 08.11.12.

01.11.12. представниками позивачів через відділ діловодства суду подано письмові пояснення у справі, відповідно до яких Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради та Комунальна установа «Центральна лікарня Орджонікідзевського району» позовні вимоги прокуратури підтримують в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.12., в зв'язку з неявкою в судове засідання представників учасників судового процесу, невиконання ними вимог ухвали суду, з огляду на подане позивачем-2 клопотання, розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 27.11.12.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.12., в зв'язку з неявкою в судове засідання представників прокуратури Орджонікідзевського району міста Запоріжжя, позивачів та відповідача, не виконанням відповідачем вимог попередніх ухвал суду, розгляд справи відкладено на 11.12.12.

В судовому засіданні 11.12.12. представником прокуратури міста Києва подано заяву прокуратури Орджонікідзевського району міста Запоріжжя про зменшення на підставі ст. 22 ГПК України розміру позовних вимог, відповідно до якої прокуратура просить суд:

- стягнути з відповідача на користь позивача-2 заборгованості в розмірі 33 805,27 грн., а саме: 21 237,50 грн. - заборгованості з орендної плати, 7 872,05 грн. - заборгованості по комунальним послугам, 2 982,82 грн. - земельного податку, 1 712,90 грн. - пені.

- розірвати договір оренди № 65/08 від 27.11.08.;

- звільнити на користь позивачів нежитлове приміщення у складі: частина кімнати № 94 та кімната № 95 першого поверху будівлі поліклініки (літ. А-3, А-2, А2-5) по бул. Шевченка, 25, загальною площею 36,2 кв.м, шляхом виселення відповідача. Вказану заяву про зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом, отже має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.12. призначено колегіальний розгляд справи № 5011-30/14260-2012.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 11.12.12. визначений склад колегії суддів у справі № 5011-30/14260-2012: головуючий суддя Ващенко Т.М., судді: Літвінова М.Є., Трофименко Т.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.12. вказаною колегією суддів прийнято дану справу до свого провадження та призначено її до розгляду на 22.01.13.

В судовому засіданні 22.01.13. представником прокуратури міста Києва підтримано позовні вимоги прокуратури Орджонікідзевського району міста Запоріжжя в повному обсязі з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представники прокуратури Орджонікідзевського району міста Запоріжжя, позивачів в судове засідання 22.01.13. вкотре не з'явились, прокуратурою вимоги ухвали суду від 12.12.12. не виконано, вказані представники заяв чи клопотань не подали і не надіслали, про поважні причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Представник відповідача в судове засідання 22.01.13. вкотре не з'явився, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 5011-30/14260-2012.

В судовому засіданні 22.01.13. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника прокуратури міста Києва, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про прокуратуру», на прокуратуру України покладено функції представництва інтересів держави в суді.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про прокуратуру», органи прокуратури України вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру», визначено що при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів громадян та держави в судах.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

На підставі зазначених положень, прокуратура Орджонікідзевського району міста Запоріжжя звернулась до суду в інтересах держави з позовом про стягнення заборгованості, розірвання договору та виселення.

27.11.08. між позивачем-1 (далі - Орендодавець), позивачем-2 (далі - Балансоутримувач) та відповідачем (далі - Орендар) було укладено Договір № 65/08 оренди нежитлового приміщення (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 23.10.08. № 461/4 передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення у складі: частина кімнати № 4 та кімната № 95 першого поверху будівлі поліклініки (літ. А-3, А-2, А-5) по бул. Шевченка, 25, загальною площею 36,2 кв.м. (далі - нежитлове приміщення) Нежитлове приміщення знаходиться на балансі комунальної установи „Центральна лікарня Орджонікідзевського району".

Згідно з п. 2.1 Договору, Орендар вступає у користування нежитловим приміщенням не раніше дати підписання сторонами Договору, та прийняття приміщення відповідно Акту приймання-передачі.

На виконання умов Договору між сторонами складено та підписано акт приймання-передачі від 27.11.08. нежитлового приміщення Орендарю.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 10.1 Договору з 27.11.08. до 27.11.09.

В разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну Договору після закінчення його строку протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий термін на тих самих умовах, передбачених Договором.

За відсутності вказаних заяв строк дії Договору відповідно автоматично продовжувався до 27.11.10., 27.11.11., 27.11.12., 27.11.13.

Приписами п. п. 3.1-3.3 Договору встановлено, що орендна плата визначається на підставі рішення Запорізької міської ради від 28.04.07. № 31, і складає 15 529,50 грн. на рік. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата перераховується Орендарем згідно рахунків позивача-2 щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.

Пунктом 5.2 Договору сторонами погоджено, що Орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі вносити Орендодавцю орендну плату незалежно від нас лідків господарської діяльності.

Відповідно до п. 5.4 Договору, Орендар зобов'язаний сплачувати в установленому законом порядку плату за землю. На нього покладається обов'язок звернутися в місячний термін з моменту укладання договору оренди до Запорізької міської ради щодо оформлення права користування земельною ділянкою або укласти угоду з Балансоутримувачем на відшкодування суми земельного податку. Плата за користування землею здійснюється з моменту вступу в користування орендованим майном. Контроль за виконанням даного зобов'язання покладається на Балансоутримувача орендованого приміщення.

На виконання зазначеного пункту Договору між позивачем-2 та Орендарем було укладено Договір № б/н від б/д на відшкодування земельного податку, комунальних та інших послуг, відповідно до умов якого Балансоутримувач надає та нараховує Орендарю комунальні та інші послуги за діючими розцінками та тарифами та нараховує компенсацію земельного податку (п. п. 2.1 Договору).

В свою чергу, відповідач зобов'язується не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним сплачувати відшкодування Балансоутримувачу комунальних та інших послуг, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним сплачувати Балансоутримувачу відшкодування податку за землю (п. п. 2.25, 2.2.6 Договору).

Договір № б/н від б/д на відшкодування земельного податку, комунальних та інших послуг згідно з приписами п. 5.1 є дійсним по строк дії Договору чи до укладення договорів з постачальниками комунальних та інших послуг.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги прокуратура вказує на те, що відповідачем прострочено сплату платежів за Договором № 65/08 від 27.11.08. оренди нежитлового приміщення, що зумовило виникнення у Фізичної особи-підприємця Кузнєцова Дмитра Анатолійовича заборгованості, нарахування прокуратурою пені, та зумовило звернення до суду з вимогою про розірвання Договору оренди та виселення відповідача з орендованого ним приміщення.

Суд відзначає, що відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, жодних доказів на обґрунтування своє правової позиції у справі не надав.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги прокуратури підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте відповідач свого обов'язку по сплаті орендної плати в терміни, визначені п. 3.3 Договору, в повному обсязі не виконав.

В силу ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За своє правовою природою даний Договір є договором оренди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно - правовими актами (ст. 2, ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Приписами ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Судом встановлено, що з жовтня 2011 року по вересень 2012 року відповідач мав сплатити 25 464,69 грн. орендної плати за Договором.

Проте, відповідач сплатив лише 4 227,20 грн. в вересні 2012 року, в повному обсязі не виконавши свого обов'язку по сплаті орендної плати в терміни, визначені Договором, доказів повної оплати заборгованості за період заявлений в позовній заяві, до матеріалів справи не надав.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано, що Фізична особа-підприємець Кузнєцов Дмитро Анатолійович в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку по сплаті орендної плати за користування приміщенням не виконав, в зв'язку з чим заборгованість останнього по сплаті орендної плати становить 21 237,49 грн., яку Орендарем станом на час прийняття судового рішення не погашено, внаслідок чого позовні вимоги прокурора Орджонікідзевського району міста про стягнення з відповідача на користь Комунальної установи «Центральна лікарня Орджонікідзевського району» 21 237,50 грн. заборгованості з орендної плати є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково в розмірі 21 237,49 грн.

Стосовно вимог прокуратури про стягнення з відповідача 7 872,05 грн. заборгованості зі сплати комунальних послуг, суд відзначає наступне.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір № б/н від б/д на відшкодування земельного податку, комунальних та інших послуг є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Приписами ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доведення покладається законом на позивача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Враховуючи вищевикладене, з наведеного вбачається, що до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Отже, необхідною умовою для звернення до суду із відповідним позовом є порушення прав та охоронюваних законом інтересів особи, в даному випадку, Комунальної установи «Центральна лікарня Орджонікідзевського району».

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог ухвал суду в даній справі, ні прокуратурою ні позивачами не подано суду жодних доказів надання відповідачу комунальних послуг на заявлену до стягнення суму за спірний період з жовтня 2011 року до вересня 2012 року.

В матеріалах справи наявні лише рахунки-фактури за жовтень-листопад 2011 р., січень-квітень 2012 р., липень - жовтень 2012 р. (відсутні грудень 2011 р., травень 2012 р.), які не можуть бути підставою для стягнення заборгованості зі сплати комунальних платежів, оскільки є одностороннім документів, не містять доказів направлення відповідачу та не передбачені умовами Договору № б/н від б/д на відшкодування земельного податку, комунальних та інших послуг. При цьому, з наявного в матеріалах справи рахунку № 203481 від 05.09.12. на суму 5 776,31 грн. на платника - 10-ту міську клінічну лікарню та акту-рахунку № 944348 від 20.08.12. на адресу: м. Запоріжжя, б-р Шевченка, 25 на суму 7 807,96 грн. не вбачається за можливе дійти жодного достовірного висновку про суму, що підлягає стягненню з відповідача за комунальні послуги хоча б за серпень 2012 року.

Таким чином, за наявними матеріалами справи, ні прокуратурою ні позивачами належними засобами доказування не доведено суду порушення з боку відповідача законних та охоронюваних інтересів позивача-2 в частині несплати відповідачем комунальних послуг, оскільки матеріалами справи не підтверджено, а прокуратурою та позивачами жодними доказами не доведено та не обґрунтовано розмір пред'явленої до стягнення суми заборгованості зі сплати комунальних послуг в розмірі 7 872,05 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволення позову прокурора Орджонікідзевського району міста в частині стягнення з відповідача на користь Комунальної установи «Центральна лікарня Орджонікідзевського району» 7 872,05 грн. заборгованості зі сплати комунальних послуг.

Щодо вимог про стягнення 2 982,82 грн. заборгованості з компенсації земельного податку, суд відзначає наступне.

Відповідно до п. 284.3 ст. 284 Податкового кодексу України, якщо платники податку, які користуються пільгами з цього податку, надають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини, податок за такі земельні ділянки та земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

В обґрунтування заявлених вимог ні прокуратурою ні позивачами не подано їх нормативно правового обґрунтування, на виконання вимог ухвал суду в даній справі не надано доказів сплати відповідним організаціям плати за землю на заявлену до стягнення суму, не надані податкові накладні та вказані прокуратурою докази часткової сплати відповідачем заборгованості з компенсації земельного податку, жодні акти приймання-здавання робіт щодо відшкодування витрат по сплаті земельного податку у відповідності до матеріалів справи між сторонами складено не було.

При цьому, згідно з п. 286.2 ст. 286 зазначеного Кодексу, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

В зв'язку з відсутністю в матеріалах справи перелічених вище доказів, суд позбавлений можливості перевірити чи самостійно вірно вирахувати пред'явлену до стягнення суму грошових коштів в розмірі 2 982,82 грн. з компенсації земельного податку.

Таким чином, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволення позову прокурора Орджонікідзевського району міста в частині стягнення з відповідача на користь Комунальної установи «Центральна лікарня Орджонікідзевського району» 2 982,82 грн. заборгованості з компенсації земельного податку.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, прокуратура просить суд на підставі п. 3.5 Договору та п. 2.2.7 Договору № б/н від б/д на відшкодування земельного податку, комунальних та інших послуг стягнути з Орендаря 1 712,90 грн. - пені.

Оскільки наявності у відповідача заборгованості за Договором № б/н від б/д на відшкодування земельного податку, комунальних та інших послуг ні прокуратурою ні позивачами не доведено, а судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів по сплаті орендної плати не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Приписами ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено п. 3.5 Договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь Балансоутримувача відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НЬУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Таким чином, судом здійснено перерахунок пені та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 327,95 грн. - пені. В іншій частині в розмірі 384,95 грн. пеню нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Що стосується заявлених вимог про розірвання Договору, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.ст. 14, 526 ЦК України між сторонами у справі виникли цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору.

Згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-пр/2002 недотримання позивачем вимог даної норми закону щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує, та не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом подання позову до відповідача про розірвання договору (Відповідна позиція відображена в постанові Верховного Суду України від 19.09.2011 р. № 3-74гс11).

При цьому, приписами п. 10.4 Договору встановлено, що Договір оренди може були розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сто рін Договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України. Одностороння відмова від Договору оренди не допускається за винятком випадку невне сення Орендарем орендної плати протягом 3-х місяців підряд.

Невиконання відповідачем зобов'язання по сплаті орендної плати більше трьох місяців підряд свідчить про позбавлення позивача-2 того, на що він розраховував при укладенні Договору (отримання орендної плати).

Враховуючи встановлений судом факт невиконання відповідачем зобов'язання по сплаті орендної плати у повному обсязі, вимоги прокуратури про розірвання Договору є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах зазначених у договорі оренди.

У разі закінчення строку Договору або його дострокового розірвання Орендар передає Орендодавцю (Балансоутримувачу) приміщення одночасно із підписанням Акту приймання-передачі вказаного приміщення в 10-ти добовий строк у порядку, передбаченому чинним законодавством України. Обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає приміщення іншій стороні Договору (п. п. 2.4, 2.5 Договору), в даному випадку, на відповідача.

З розірванням Договору оренди, відповідач втрачає статус орендаря, а тому позовна вимога про звільнення орендованого приміщення на користь позивачів шляхом виселення відповідача з орендованого ним приміщення за Договором, є обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки в силу вимог п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються, зокрема, органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді, то на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та стягуються в доход Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути Фізичної особи-підприємця Кузнєцова Дмитра Анатолійовича (04073, м. Київ, вул. Копилівська, б. 2, кв. 47; ідентифікаційний номер 20008439168) на користь Комунальної установи «Центральна лікарня Орджонікідзевського району» (69001, м. Запоріжжя, бульвар Шевченка, б. 25; ідентифікаційний код 05498708) 21 237 (двадцять одну тисячу двісті тридцять сім) грн. 49 коп. - заборгованості зі сплати орендної плати, 1 327 (одну тисячу триста двадцять сім) грн. 95 коп. - пені.

3. Розірвати Договір № 65/08 оренди нежитлового приміщення від 27.11.08., укладений між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, Комунальною установою «Центральна лікарня Орджонікідзевського району», Фізичною особою-підприємцем Кузнєцовим Дмитром Анатолійовичем.

4. Звільнити на користь Комунальної установи «Центральна лікарня Орджонікідзевського району» (69001, м. Запоріжжя, бульвар Шевченка, б. 25; ідентифікаційний код 05498708) та Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69037, м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України, 60-Б; ідентифікаційний код 37573068) нежитлове приміщення у складі: частина кімнати № 94 та кімната № 95 першого поверху будівлі поліклініки (літ. А-3, А-2, А2-5) по бульвару Шевченка, 25 в місті Запоріжжі, загальною площею 36,2 кв.м, шляхом виселення Фізичної особи-підприємця Кузнєцова Дмитра Анатолійовича (04073, м. Київ, вул. Копилівська, б. 2, кв. 47; ідентифікаційний номер 20008439168) з нежитлового приміщення у складі: частина кімнати № 94 та кімната № 95 першого поверху будівлі поліклініки (літ. А-3, А-2, А2-5) по бульвару Шевченка, 25 в місті Запоріжжі, загальною площею 36,2 кв.м.

5. В іншій частині в позові відмовити.

6. Стягнути Фізичної особи-підприємця Кузнєцова Дмитра Анатолійовича (04073, м. Київ, вул. Копилівська, б. 2, кв. 47; ідентифікаційний номер 20008439168) в доход Державного бюджету України 2 147 (дві тисячі сто сорок сім) грн. 35 коп. - витрат по сплаті судового збору.

7. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.01.13.

Головуючий суддя Т.М. Ващенко

Судді М.Є. Літвінова

Т.Ю. Трофименко