Рішення № 28972897, 24.01.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" січня 2013 р.Справа № 5017/3416/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." в особі Одеського представництва товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.Л."

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 10226,58грн.

Суддя Гут С.Ф.

В судовому засіданні приймали участь:

Від позивача: Гришко С.О., довіреність від 11.01.13р.;

Від відповідача: ОСОБА_2 - особисто;

В судовому засіданні 18.12.12р. по справі було оголошено перерву до 24.01.13р. о 11:00хв., в порядку ст. 77 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." в особі Одеського представництва товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.Л.", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 10226,58грн., а саме: основного боргу у розмірі 9664,95грн., 3%річних у розмірі 561,63грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.11.12р. порушено провадження у справі №5017/3416/2012.

Відповідач позов визнає, але зазначає, що через брак коштів не має грошових коштів для погашення заборгованості.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

17.11.2010р. між Оператором державних лотерей Товариством з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." в особі Одеського представництва товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." (МСЛ) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Боржник) було укладено договір про реструктуризацію заборгованості, відповідно до умов якого, на умовах, визначених цим договором, МСЛ надає Боржнику розстрочку сплати заборгованості в розмірі 15387,95грн., що виникла протягом 2009-2010 року за період розповсюдження Боржником білетів державних лотерей МСЛ згідно з укладеним між МСЛ та Боржником цивільно-правовим договором №51 про розповсюдження державних лотерей від 16.01.2010р., а Боржник зобов'язався щомісячно погашати зазначену суму заборгованості рівними частинами - по 500грн. шляхом внесення грошових коштів до каси Одеського представництва МСЛ або шляхом перерахування на поточний рахунок представництва, зазначених в реквізитах до цього договору.

Відповідно до п. 1.2. договору, Боржник зобов'язується погашати заборгованість щомісячно, у визначеній п.1.1. цього договору сумі, починаючи з дати підписання цього договору(17 листопада 2010року).

Згідно п.4.1. договору, у випадку невиконання або неналежного виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно за даними бухгалтерського обліку Товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." в особі Одеського представництва товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." сума боргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 перед Одеським представництвом товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." станом на 24.10.2012р. складає 9664,95грн. та залишається не сплаченою у встановлений договором строк.

Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором обов'язку щодо оплати заборгованості, Товариство з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." в особі Одеського представництва товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." звернувся до суду з даною позовною заявою до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 10226,58грн., а саме: основного боргу у розмірі 9664,95грн., 3%річних у розмірі 561,63грн

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 901 Цивільного Кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так, судом встановлено наявність невиконання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 взятого на себе за договором про реструктуризацію заборгованості від 17.11.2010р. обов'язку щодо оплати заборгованості, існування заборгованості фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 по оплаті, проти якої не заперечує в судовому засіданні, та проведення часткової проплати, у зв'язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 основного боргу у розмірі 9664,95грн. є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 трьох процентів річних у сумі 561,63грн. за період з 17.11.2010р. по 24.10.2012р. обрахованих із суми заборгованості у розмірі 9664,95грн.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи законодавства, та перевіривши правильність наданого розрахунку 3%річних, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 трьох процентів річних в сумі 561,63грн. підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи та перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку сум заявлених до стягнення, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." в особі Одеського представництва товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." про стягнення з відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 10226,58грн., а саме: основного боргу у розмірі 9664,95грн., 3%річних у розмірі 561,63грн., є обґрунтованими, підтвердженими наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1609,50грн.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (65043, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." в особі Одеського представництва товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.Л."(01004, м.Київ, вул. Шовковична, 50-а; 65029, м.Одеса, вул.Новосельського, 22; р/р №26001011959901 в ПАТ «АЛЬФА-БАНК», МФО 300346 код ЄДРПОУ 25814123) суму основного боргу у розмірі 9664(дев'ять тисяч шістсот шістдесят чотири)грн.95коп., 3%річних у розмірі 561(п'ятсот шістдесят одну)грн.63коп., витрати по сплаті судового збору на суму 1609(одну тисячу шістсот дев'ять)грн.50коп.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 29.01.2013р.

Суддя Гут С.Ф.