Рішення № 28972872, 28.01.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 5011-51/16774-2012 28.01.13

За позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго-Україна"

до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА"

про стягнення 62 813, 02 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 62 813, 02 грн. Позовні вимоги обґрунтовані виплатою Приватним акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "Інго-Україна" страхового відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу за договором страхування наземних транспортних засобів № 310556054 від 31.03.2008 р., у зв'язку з чим у позивача виникло право регресної вимоги до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2012 року порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 12.12.2012 року за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 23.01.2012 р. оголошено перерву до 28.01.2013 р.

У дане судове засідання представники сторін не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 28.01.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.03.2008 р. між Закритим акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "Інго-Україна", яке перейменовано у Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Інго-Україна", та Квітницькою Наталією Олександрівною укладено договір страхування наземних транспортних засобів № 310556054, за умовами якого застраховано майнові інтереси, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом - автомобілем «Сузукі», державний номер АА 4534 НС, 2007 року випуску.

Умовами договору передбачено, що позивач відшкодовує Квітницькій Наталії Олександрівні відновлювальний ремонт, спричинений страховим випадком, з урахуванням застосованої технології цін на частини, матеріали та роботи, фактичний збитком, спричинений страховим випадком з урахуванням застосованої технології, цін на матеріали, роботи та інших положень договору.

Вигодонабувачем за договором № 310556054 визначено Акціонерний комерційний банк «Укрсоцбанк».

06.08.2010 р. на вул. Кільцева дорога у місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Сузукі», державний номер АА 4534 НС, що належить Квітницькій Наталії Олександрівні, та автомобіля «Хюндай», державний номер АА 8114 ІТ під керуванням Остапенка Валентина Володимировича, в результаті якої було пошкоджено застрахований Приватним акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "Інго-Україна" автомобіль «Сузукі», державний номер АА 4534 НС.

У відповідності до постанови Святошинського районного суду міста Києва від 06.09.2010 р. Остапенка Валентина Володимировича визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді стягнення штрафу.

Цивільно-правова відповідальність водія за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу - автомобіля «Хюндай», державний номер АА 8114 ІТ застрахована у Відкритому акціонерному товаристві Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/6496282 та договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів № 0042135.

Полісом № ВС/6496282 ліміт відповідальності страховика за шкоду, завдану майну встановлено у розмірі 35 000, 00 грн. та з нульовою франшизою; термін дії полісу - з 18.03.2010 р. до 17.03.2011 р.

За умовами договору № 0042135 ліміт зобов'язань страховика встановлений у сумі 100 000, 00 грн.

При цьому, договором № 0042135 передбачено, що виплата страхового відшкодування здійснюється лише після того, коли буде повністю вичерпано ліміт відповідальності за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

У відповідності до звіту № 397 від 19.08.2010 р. про оцінку розміру збитків, завданих внаслідок пошкодження транспортного засобу - автомобіля «Хюндай», державний номер АА 8114 ІТ становить 52 128, 00 грн.

Однак, фактична вартість ремонту автомобіля «Сузукі», державний номер АА 4534 НС склала 63 894, 42 грн., про що свідчить рахунок-фактура № 345649 від 13.08.2010 р.

Між тим, за страховими актами Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго-Україна" № 53692 від 28.08.2010 р. та № 54164 від 24.09.2010 р. визначено до відшкодування 62 813, 02 грн.

Як вбачається з актів, вищевказана сума розрахована за виключенням франшизи та вартості мийки автомобіля.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на підставі платіжного доручення № 8832 від 13.09.2010 р. перерахував на користь Акціонерного комерційного банку «Укрсоцбанк» страхове відшкодування у розмірі 52 175, 85 грн., а також 10 637, 17 грн. - страхового відшкодування на користь Квітницької Наталії Олександрівни на підставі видаткового касового ордеру № 3523 від 06.10.2010 р.

03.02.2012 р. Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Інго-Україна" звернулось до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" із претензією № 244 від 31.01.2012 р. про виплату страхового відшкодування у розмірі 62 813, 02 грн., у відповідь на яку відповідач повідомив про необхідність надання постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності.

27.04.2012 р. позивач надіслав на адресу відповідача копію постанови Святошинського районного суду міста Києва від 06.09.2010 р.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Інго-Україна" зазначає, що у зв'язку з тим, що ним було здійснено виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля «Сузукі», державний номер АА 4534 НС, позивач відповідно до ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», набув право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду. Тож, враховуючи, що цивільно-правова відповідальність за шкоду перед третіми особами, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу «Хюндай», державний номер АА 8114 ІТ, застрахована у Відкритому акціонерному товаристві Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА", позивач просить стягнути з останнього шкоду, завдану з вини водія застрахованого транспортного засобу.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Положеннями ст. 988 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Згідно зі ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страховим ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про страхування» визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; потерпілі - треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу; забезпечений транспортний засіб - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах;

Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Частиною 2 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За таких обставин, у зв'язку з пошкодженням автомобіля «Сузукі», державний номер АА 4534 НС, у водія автомобіля «Хюндай», державний номер АА 8114 ІТ виник обов'язок відшкодувати власнику пошкодженого автомобіля витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу.

Разом з тим, як встановлено судом, позивачем здійснено виплату страхового відшкодування власнику автомобіля «Сузукі», державний номер АА 4534 НС у розмірі вартості відновлювального ремонту автомобіля на підставі договору страхування № 310556054 від 31.03.2008 р. у розмірі 62 813, 02 грн.

Тож, враховуючи вищенаведене, з огляду на те, що позивач виплатив страхове відшкодування власнику застрахованого автомобіля «Сузукі», державний номер АА 4534 НС, у нього виникло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду, тобто, у даному випадку - до водія автомобіля «Хюндай», державний номер АА 8114 ІТ.

Однак, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу автомобіля «Хюндай», державний номер АА 8114 ІТ застрахована у Відкритому акціонерному товаристві Національній акціонерній страховій компанії "ОРАНТА" за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/6496282 та договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів № 0042135.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

У відповідності до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

За змістом ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Тож, враховуючи, що сума страхового відшкодування, заявлена до стягнення перевищує суму ліміту відповідальності, встановлену полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/6496282, суд дійшов висновку, що у даному випадку застосуванню підлягають положення договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів № 004213, яким встановлено ліміт відповідальності у сумі 100 000, 00 грн.

Тож, здійснивши оцінку наявних у справі доказів, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд відзначає, що доводи позивача підтверджуються наявними у справі документами та встановленими судом обставинами.

Відповідач заявлені до нього вимоги не спростував, обґрунтованих заперечень стосовно наведених позивачем обставин не надав.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго-Україна" задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "ОРАНТА" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго-Україна» (01054, м. Київ, вул. Воровського, 33, код ЄДРПОУ 16285602) заборгованість у розмірі 62 813, 02 (шістдесят дві тисячі вісімсот тринадцять грн. 02 коп.) грн. та 1 609, 50 (одна тисяча шістсот дев'ять грн. 50 коп.) грн. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 28.01.2013 р.

Суддя Пригунова А.Б.