Рішення № 28972550, 22.01.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 січня 2013 р. Справа № 14/96/2012/5003

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Німенко О.І.,

у відсутності представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна компанія "Фортеця Плюс" (21050, Вінниця- 50, а/с 8031)

до: товариства з обмеженою відповідальністю "Гніванський шиноремонтний завод" (23310, Вінницька область, Тиврівський район, м. Гнівань, вул. Промислова, 5)

про стягнення 7774,7 грн. заборгованості,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Охоронна компанія "Фортеця Плюс" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Гніванський шиноремонтний завод" 7774 грн. 70 коп. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами договору №103 від 01.03.2012 р. про надання охоронних послуг.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 13 грудня 2012 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 14/96/2012/5003 з призначенням до розгляду.

В судове засідання на визначену дату (22.01.2013р.) представники сторін не з’явилися, документів витребуваних ухвалою суду не надали, причини своєї неявки не повідомили, не зважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином ухвалою суду від 13.12.2012р. за адресою, що підтверджується відповідними повідомленнями наявними в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останніх в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що сторонами не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні своїх представників.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду сторін або їх представників, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01.03.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Охоронна компанія «Фортеця Плюс» (охорона) та товариством з обмеженою відповідальністю «Гніванський шиноремонтний завод» (замовник) укладено договір №103 про надання охоронних послуг (а.с. 10-13).

Відповідно до п. 1.1 Договору замовник передає, а охорона приймає під охорону нежитлові приміщення та прилеглі до них території, зазначені в Додатку №1, які іменуються як об’єкт, що знаходиться за адресою: Вінницька область, м. Гнівань, вул.. Промислова, 5.

Згідно із п. 1.3 Договору охорона об’єкту здійснюється у дні і години, вказані у Додатку №1 до договору та згідно регламенту несення служби на постах, вказаних в Додатку №2 Договору.

Відповідно до п. 1.4 Договору додаток №1 та додаток №2 є невід’ємними складовими частинами договору.

Згідно із п.п. 7.1.1 та 7.1.2 Договору Сторони домовились, що щомісячна вартість охоронних послуг одного поста, опис та загальна кількість яких визначена в Додатку №1 «Дислокація постів», складає 8700 грн. Загальна сума вартості охоронних послуг за договором становить 8700 грн.

Відповідно до п.п. 7.1.3 Договору замовник щомісячно, але не пізніше 5 (п’ятого) числа наступного за звітними місяцями, сплачує протягом усього терміну дії Договору в повному обсязі суму сплати, зазначену в п. 7.1.2 Договору, на підставі підписаного сторонами акта виконаних робіт, який надається охороною замовнику не пізніше останнього числа звітного місяця. Замовник приймає виконанні роботи і підписує акт виконаних робіт, або надає мотивовану відмову.

Пунктом 7.6 Договору сторони обумовили, що у випадку несвоєчасної сплати замовником вартості послуг охорони згідно Договору, замовник зобов’язаний сплатити охороні пеню у розмірі 0,05% від простроченої суми оплати за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми оплати за кожен день прострочення.

Додатком №1 до Договору №103 від 01.03.2012р. сторони погодили список постів, які передаються замовником під охорону ТОВ "Охоронна компанія "Фортеця Плюс".

Додатком №2 до Договору №103 від 01.03.2012р. сторони погодили та затвердили інструкцію по охороні об’єкта товариства з обмеженою відповідальністю "Гніванський шиноремонтний завод".

Судом встановлено, що на виконання Договірних умов позивач надав відповідачу охоронні послуги, що підтверджується договором про надання охоронних послуг (а.с. 10-13), обопільно підписаними актами здачі-прийняття робіт (послуг) за березень 2012р. на суму 8700 грн. (а.с. 28), за квітень 2012р. на суму 8700 грн. (а.с. 29), за травень 2012р. на суму 8700 грн. (а.с. 30).

Відповідач свої Договірні зобов'язання виконав частково в сумі 19100 грн., внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 7000 грн.

01.06.2012р. між позивачем та відповідачем в зв’язку з порушенням відповідачем умов виконання Договору укладено угоду про розірвання Договору про надання охоронних послуг №103 від 01.03.2012р., відповідно до якої відповідач зобов’язується не пізніше трьох банківських днів повністю розрахуватися із позивачем за наданні йому зазначенні у договорі послуги (а.с. 26). Однак відповідачем, як стверджує позивач у позові, погашення решти заборгованості за наданні послуги здійснено не було, відтак у останнього виникла заборгованість перед позивачем 7000 грн.

Непроведення відповідачем остаточних розрахунків за надані послуги стало приводом звернення позивача з даним позовом до суду.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З моменту укладення сторонами договору №103 від 01.03.2012 р. про надання охоронних послуг, між сторонами виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 63 Цивільного кодексу України "Послуги".

Згідно із ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення 7000 грн. основного боргу правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 774 грн. 40 коп. пені.

Суд, розглянувши вимогу позивача про стягнення пені, дійшов наступних висновків.

Так, ухвалою суду від 13.12.2012 року, позивача зобов'язано було надати обґрунтований розрахунок пені відповідно до вимог чинного законодавства та докази проведення відповідачем розрахунків згідно предмету позовних вимог в тому рахунку і після порушення провадження у справі (платіжні доручення, виписки банківських установ про рух коштів на рахунку, прибуткові касові ордери тощо для огляду в суді, належним чином засвідчені копії у справу), а також надати інші докази на підтвердження своїх вимог.

Дана вимога ставилась судом в зв'язку з тим, що ані в позовній заяви, а ні в додатках до неї, позивачем не надано обґрунтованого розрахунку пені, не надано доказів проведення відповідачем розрахунків згідно предмету позовних вимог, відтак зазначене позбавляє суд об’єктивно вирішити спір в частинні стягнення пені, так як за наявними в матеріалах справи доказами неможливо встановити дійсні періоди за які нараховується пеня, суми заборгованості по кожному періоду, випадки здійснення відповідачем проплат за надані послуги по охороні об’єкта, на які посилається в позові позивач.

Стаття 33 України зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу ст.4-3 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, якими в розумінні ГПК України є належно засвідчені копії або оригінали. Крім того, оригінали доказів подаються згідно ст. 36 цього ж Кодексу на вимогу суду.

У відповідності зі ст.115 ГПК України передбачена обов'язковість виконання рішень, ухвал, постанов суду на всій території України.

За вказаних обставин, суд вбачає, що позивач не подав витребувані судом документи, необхідні для вирішення спору в частині стягнення пені, причин неподання даних доказів не повідомив, таким чином відсутності витребуваних від позивача документів суд позбавлений можливості перевірити правильність нарахування зазначених сум. Разом з тим суд зазначає, що він не наділений повноваженнями щодо самостійного визначення позовних вимог, а може тільки перевірити правильність розрахунку сум, що заявлені до стягнення, в межах періодів та сум заборгованості в кожному із них, що визначені позивачем, які в даному випадку встановити неможливо через відсутність доказів здійснення відповідачем часткових проплат.

Відтак, неподання витребуваних доказів по справі та відсутність представника позивача в судовому засіданні, позбавляє суд можливості, у відповідності зі ст.ст. 43, 75 ГПК України, вирішити спір в частині стягнення пені в сумі 774 грн. 40 коп. за наявними у справі матеріалами, з огляду на що, суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду в цій частинні на підставі приписів п.5 ч.1 ст.81 ГПК України.

Залишаючи позов в цій частині без розгляду, суд враховує позицію викладену в п. 4.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в якому зазначено, що при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 частини першої цієї статті можливо лише за наявності таких умов:

- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання;

- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті;

- позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.

Згідно з частиною третьою статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ч.3 ст.81 ГПК України позивач має право знову звернутися з вказаним позовом до господарського суду в загальному порядку після усунення обставин, що зумовили його залишення без розгляду.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу в сумі 7000 грн. в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Гніванський шиноремонтний завод" (23310, Вінницька область, Тиврівський район, м. Гнівань, вул. Промислова, 5, код ЄДРПОУ 35558633) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна компанія "Фортеця Плюс" (21050, Вінниця- 50, а/с 8031, код ЄДРПОУ 36347185) 7000 грн. основного боргу, 1449 грн. 12 коп. витрат зі сплати судового збору.

Позов в частині стягнення 774 грн. 70 коп. пені залишити без розгляду.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати сторонам у справі рекомендованими листами.

Повне рішення складено 28 січня 2013 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (21050, Вінниця- 50, а/с 8031)

3 - відповідачу (23310, Вінницька область, Тиврівський район, м. Гнівань, вул. Промислова, 5)