Постанова № 28972391, 06.11.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

06 листопада 2012 р. 12:28 Справа №2а-11373/12/0170/7

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Маргарітова М.В., при секретарі Ходус Д.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-Авто-Експрес"

до Державної податкової інспекції у м. Ялта АРК ДПС

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю:

від позивача - Чернишевська Г.В.

відповідач - не з'явився

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Крим-Авто-Експрес" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялта АРК ДПС та просить скасувати податкове повідомлення - рішення № 0004482301 від 10.10.12р. про нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 99522,00грн. основного платежу та 24881грн. штрафних санкцій, а також податкове повідомлення - рішення №0004492301 про нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 332976,00 грн. основного платежу та 83244грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при проведенні перевірки, на підставі якої прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення, відповідач дійшов неправильних висновків щодо господарської діяльності позивача щодо укладення та виконання умов договорів з контрагентами.

Позивач вважає, що при проведенні перевірки відповідачем не враховані положення діючого законодавства та необґрунтовано зроблені висновки про порушення порядку складання податкових накладних, а також про безпідставне віднесення до складу валових витрат, витрат не підтверджених належними первинними документами, та як наслідок неправомірно вказано на порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідач у судовому засіданні не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив. Правова позиція відповідача викладена у письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с.94-98), в яких він просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у м. Ялті АРК ДПС (ДПІ у м. Ялті АРК ДПС) проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим-Авто-Експрес» (надалі - ТОВ «Крим-Авто-Експрес», позивач) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з суб'єктами господарської діяльності БВП «Строитель-Плюс» код за ЄДРПОУ 31263808, ТОВ «Бренд Строй», код за ЄДРПОУ 36165567, за період з 01.09.2009р. по 30.09.2010р. (акт перевірки №1757/22-01/34836741/186 від 03.10.2012р.).

В ході перевірки встановлені порушення:

- п. 1.31. п. 1.32 ст. 1., п.5.1 ст.5., пп.5.2.1 п.5,2. пп.5.3.9 п.5.3 ст.5., п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 р. в частині визнання угод щодо поставки товарів, надання послуг між Позивачем та БВП «Строитель-Плюс», ТОВ «Бренд Строй» нікчемними, в наслідок чого занижено податок на прибуток за 2010р. на 99522грн.;

- п.п.7.4.1. пп. 7.4.4. п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997р.. в частині визнання угод, щодо поставки товарів, надання послуг між Позивачем та БВП «Строитель-Плюс», ТОВ «Бренд Строй» нікчемними, в наслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 332976грн.

На підставі акту перевірки №1757/22-01/34836741/186 від 03.10.2012р. ДПІ у м. Ялті АРК ДПС прийняти податкові повідомлення-рішення:

- №0004482301 від 10.10.2012р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 124403грн. у тому числі: 99522грн - податок на прибуток і 24881грн - штрафні санкції;

- №0004492301 від 10.10.2012р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 416220грн. у тому числі: 332976 грн. - податок на додану вартість і 83244грн - штрафні санкції.

Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З акту перевірки вбачається, що відповідачем, в ході перевірки зроблено висновок щодо безтоварності операцій між Позивачем та його контрагентами, та як слідство - про неможливість віднесення сум, сплачених по таким правочинам до складу витрат та податкового кредиту з ПДВ позивача.

Висновки податковою органу щодо «безтоварності операцій» між ТОВ «Крим-Авто-Експрес» та БВП «Строитель-плюс», ТОВ «Бренд строй» базуються на наступному: порушена кримінальна справа (№69-0146) відносно директора БВП «Строитель - Плюс» за фактом фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків, також в ході судовою слідства порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва, створення та придбання ряду суб'єктів підприємницької діяльності, у тому числі ТОВ «Бренд - Строй». Виходячи з вищенаведеного, товари та послуги від ТОВ «Бренд-Строй», БВП «Строитель-Плюс» для ТОВ "КРИМ-АВТО-ЕКСПРЕС" не надходили.

В той час, як свідчать матеріали справи, між ТОВ «Крим-Авто-Експрес» та БВП «Строитель-плюс» було укладено договір №2384 від 02.01.2009р. (а.с. 46). Відповідно до умов договору БВП «Строитель-плюс» (постачальник) зобов'язується поставити, а ТОВ «Крим-Авто-Експрес» (покупець) прийняти та оплатити паливо-мастильні матеріали (п.1 Договору). Строк дії договору - до 31 грудня 2009р, (п. 7.6. договору). Відповідно до п.7.7. договір було пролонговано до 31 грудня 2010р.

На виконання умов зазначеного договору БВП «Строитель-плюс» було поставлено па адресу Покупця паливо на загальну суму 97200грн. з ПДВ, де ПДВ склав 16200грн.

Факт постачання товару підтверджується видатковими накладними: № 145 від 25 січня 2010р. на загальну суму 37800грн. у т.ч. ПДВ 6300грн., №501/1 від 15 лютого 2010р. на загальну суму 38700грн. у т.ч. ПДВ 6450 грн., №983 від 25 березня 2010р. на загальну суму 20700грн. у т.ч. ПДВ 3450 грн. (а.с. 49-51)

За фактом постачання були складені податкові накладні: №145 від 25 січня 2010р. на загальну суму 37800 грн. у т.ч. ПДВ 6300грн., №501/1 від 15 лютого 2010р. на загальну суму 38700грн. у т.ч. ПДВ 6450 грн., №983 від 25 березня 2010р. на загальну суму 20700грн. у т.ч. ПДВ 3450 грн. (а.с. 61-64).

За отриманий товар Покупцем сплачено на користь Постачальника 97200грн. що підтверджується відповідними чеками РРО (а.с.).

Між ТОВ «Крим-Авто-Експрес» та БВП «Строитель-плюс» було укладено договір №2385 від 02.01.2009р. Відповідно до умов договору. БВП «Строитель-плюс» (постачальник) зобов'язується поставити, а ТОВ «Крим-Авто-Експрес» (Покупець) прийняти та оплатити запасні частини до автотранспортних засобів (п.1 1 Договору). Строк дії договору - до 31 грудня 2009р. (п.6.1 Договору). Відповідно до п 6.1.2 Договір пролонговано до 31 грудня 2010р.

На виконання умов договору БВП «Строитель-плюс» було поставлено на адресу Покупця запасних частин на загальну суму 247000,02 грн. з ПДВ, де ПДВ склав 41166,68грн.

Факт постачання товару підтверджується видатковою накладною №49581/1 від 27 вересня 2010р. на загальну суму 247000,06грн. у т.ч. ПДВ 41166,68грн.

Внаслідок здійснення господарської операції постачальником була складена податкова накладна №49581/1 від 27 вересня 2010р. на загальну суму 247000,06грн. у т.ч. ПДВ 41166,68грн.

За отриманий товар Покупцем сплачено на користь Постачальника 247000,06грн.

Між ТОВ «Крим-Авто-Експрес» та ТОВ «Бренд строй» було укладено договір поставки товарів №511 від 01.07.2010р. Відповідно до умов договору. ТОВ «Бренд строй» (Постачальник) зобов'язується поставити, а ТОВ «Крим-Авто-Експрес» (Покупець) прийняти та оплатити паливно-мастильні матеріали (п.1.1.п.1.2 Договору). Строк дії договору - до 31 грудня 2010р. (п 8.1 договору) (а.с.42).

На виконання умов договору «ТОВ «Бренд строй» було поставлено на адресу Покупця ПММ на загальну суму 110506,8 грн. з ПДВ де ПДВ склав 18417 грн.

Факт постачання підтверджується видатковою накладною №972/2 від 26 липня 2010р. на загальну суму 110506,8грн. у т.ч. ПДВ 18417 грн. та податковою накладною №972/2 від 26 липня 2010р. на загальну суму 110506,8 грн. з ПДВ де ПДВ склав 18417 грн. (а.с.54,60).

За отриманий товар Покупцем сплачено на користь Постачальника 110506,8 грн.

Між ТОВ «Крим-Авто-Експрес» та ТОВ «Бренд строй» було укладено договір №508 від 01.06.2010р. Відповідно до умов договору ТОВ «Бренд строй» (Постачальник) зобов'язується поставити, а ТОВ «Крим-Авто-Експрес» (Покупець) прийняти та оплатити запасні частини до автотранспортних засобів (п. 1.1 Договору). Строк дії договору до 31 грудня 2010р. (п.6.1 договору) (а.с.45).

На виконання договору ТОВ «Бренд строй» було поставлено на адресу Покупця запасні частини на загальну суму 320899,95 грн. з ПДВ, де ПДВ склав 53483,33грн.

Факт постачання товарів підтверджується видатковими накладними №1353 від 27 серпня 2010р. на загальну суму грн. 70300,01 у т.ч. ПДВ 11716,67 грн., №972/1 від 26 липня 2010р. на загальну суму 25000грн. у т.ч. ПДВ 4166,67грн., №460 від 21 червня 2010р. на загальну суму 225599,94грн. у т.ч. ПДВ 37599,99грн та податковими накладними №1353 від 27 серпня 2010р. на загальну суму грн. 70300,01 у т.ч. ПДВ 11716,67 грн., №972/1 від 26 липня 2010р. на загальну суму 25000грн. у т.ч. ПДВ 4166,67грн., №460 від 21 червня 2010р. на загальну суму 225599,94грн. у т.ч. ПДВ 37599,99грн. (а.с.61, 70, 66, 55, 53, 56).

За отриманий товар Покупцем сплачено на користь Постачальника 320899,95 грн.

Між ТОВ «Крим-Авто-Експрес» та ТОВ «Бренд строй» було укладено договір проведення ремонтно-відновлювальних робіт №512 від 01 серпня 2010р. Відповідно до умов договору ТОВ «Бренд строй» (Виконавець) зобов'язується виконати по завданню ТОВ «Крим-Авто-Експрес» (Замовник) ремонтно-відновлювальні роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі роботи (п. 1.1 Договору). Строк дії договору - до 31 грудня 2010р. (п.9.1 договору) (а.с.40).

На виконання умов договору виконані ремонтно-відновлювальні роботи по окрасці та рихтуванню салонів автобусів Мерседес, ТАМ, Вольво, Сетра, Ивеко, Икарус, на загальну суму 559200 грн. з ПДВ де ПДВ склав 93200грн.

Виконання договору підтверджується актом виконаних робіт №1359 від 29 серпня 2010р. на загальну суму 559200грн. у т.ч. ПДВ 93200грн. та податковою накладною №1359 від 29 серпня 2010р. на загальну суму 559200грн. у т.ч. ПДВ 93200 грн.(а.с. 58, 71).

За виконання робіт Замовником сплачено на користь Виконавця 559200грн.

Між ТОВ «Крим-Авто-Експрес» та ТОВ «Бренд строй» було укладено договір на проведення ремонтно-відновлювальних робіт №б/н від 01 липня 2010р. відповідно до умов договору ТОВ «Бренд строй» (Виконавець) зобов'язується виконати по завданню ТОВ «Крим-Авто-Екепрес» (Замовник) ремонтно-відновлювальні роботи з ремонту салонів автобусів, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі роботи (п.1 Договору). Строк дії договору - до 31 липня 2010р. (п.9.1 договору) (а.с. 44).

На виконання умов договору ТОВ «Бренд строй» були виконані ремонтно-відновлювальні роботи салонів автобусів на загальну суму 416003.06 грн. з ПДВ де ПДВ склав 69333.84грн.

Факт виконання робіт підтверджується актом виконаних робіт №1029 від 31 липня 2010р. на загальну суму 416003.06грн. у т.ч. ПДВ 69333.84грн. та податковою накладною №1029 від 31 липня 2010р. на загальну суму 416003.06грн.у т.ч. ПДВ 69333.84грн. (а.с. 57,67).

За виконання робіт Замовником сплачено на користь Виконавця 416003,06 грн.

Між ТОВ «Крим-Авто-Експрес» та ТОВ «Бренд строй» було укладено договір №309 від 01.08.2010р. Відповідно до умов договору ТОВ «Бренд строй» зобов'язується надати послуги щодо сухої обробці салонів, повного хімочищення салонів транспортних засобів, миття салонів автотранспортних засобів, а ТОВ «Крим-Авто-Експрес» прийняти та оплатити вказані послуги (п.1.2 Договору). Строк дії договору - до 31 грудня 2010р. (п.8.1. Договору ) (а.с. 41).

На виконання умов договору ТОВ «Бренд строй» було надано послуги з хімічної чистки автобусів на загальну суму 270000 грн. з ПДВ, де ПДВ склав 45000 грн.

Факт надання послуг підтверджується актом виконаних робіт №1333 від 24 серпня 2010р. на загальну суму 270000грн. у т.ч. ПДВ 45000грн. та податковою накладною №1333 від 24 серпня 2010р. (а.с. 59,69).

За надані послуги Замовником сплачено на користь Виконавця 270000грн.

У період, який перевірявся відповідачем були чинними Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР та Закон України "Про податок на додану вартість"3 квітня 1997 року N 168/97-ВР.

Відповідно до положень п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 3.1 ст.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Статтею 5.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9. пункту 5.3. ст. 5 даного Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.п. 11.2.1. п. 11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» № 996-XIV від 16.07.1999 р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Положенням про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом МФ України № 88 від 24.05.1995, встановлено такі вимоги до первинних документів: «Первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують і підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції і її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватися з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм ».

Згідно з наведеними законодавчими нормами, документальним підтвердженням понесених витрат є належно оформлені первинні документи: видаткові накладні постачальників (у разі придбання ТМЦ), акти прийому-передачі виконаних робіт або наданих послуг (у разі придбання робіт, послуг), або податкові накладні, виписані постачальником (підрядником, виконавцем), зареєстрованим як платник ПДВ.

За таких обставин, позивачем надані первинні документи на підтвердження взаємовідносин БВП «Строитель-Плюс», ТОВ «Бренд Строй» та формування на підставі таких взаємовідносин витрат.

Відтак, висновки відповідача про заниження позивачем податку на прибуток на суму 99522 грн. є необґрунтованими.

Стосовно висновків відповідача щодо заниження податкового зобов'язання з ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, суд зазначає наступне.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені Законом України "Про податок на додану вартість", який, як зазначалося вище, діяв на час проведення перевірки та прийняття оскаржуваних рішень. З положень даного закону вбачається наступне.

Пунктом 1.4. ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі. Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

У пункті 4.1. ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначалась виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, зазначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно з законами України з питань оподаткування.

Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.

Так, відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Відповідно до п.п.7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5. статті 5 вказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до положень п.п.7.2.1 . п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах утримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

З наявних в матеріалах справи копій податкових накладних вбачається, що вони оформлені належним чином, містять усі обов'язкові реквізити, виписані зареєстрованими платниками ПДВ, відповідають усім законодавчим вимогам до первинного документу податкового обліку, тому є підставою для включення до складу податкового кредиту ПДВ в загальній сумі 332976 грн.,

За таких обставин, висновки ДПІ у м. Ялті про донарахування ТОВ "Крим-Авто-Експрес" ПДВ в сумі 332976 грн. є необґрунтованими.

Також, статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені

частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 статті 626 ЦКУ встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 11 ЦКУ підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України (ГК України) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним передбачені частиною 1 ст. 208 Господарського кодексу України, відповідно до якої, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами -в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Для прийняття відповідного рішення необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, яка вчиняється і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової особи або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. За відсутності таких повноважень наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленою.

Суд відзначає, що відносини з приводу нікчемності правочинів врегульовані, зокрема ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного суду України в постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Акт перевірки не містить посилань на такі факти та не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договорів із контрагентом суду не надано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Крім того, з приписів ст.228 Цивільного кодексу України слідує, що законодавець з 01.01.2011 р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011 р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до повноважень судів.

Наявні у справі документи не містять належних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

Відповідно до ст. 69 КАС України докази в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ст. 70 КАС України).

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В порядку, передбаченому ст. 72 КАС України, відповідачем не надано документів, які б свідчили, про необґрунтованість позовних вимог.

Будь-яких доказів недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість податковим органом не подано. У матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності окремих посередників у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Під час розгляду справи відповідачем не було надано жодних доказів, які б свідчили про визнання судом недійсним (нікчемним) правочинів, вчинених між Позивачем та контрагентами.

Передбачені статтею 208 ГК та 228 ЦК України наслідки можуть бути застосовані лише до угоди, яка дійсно відбулася. Безтоварна угода не може породжувати прав та обов'язків між сторонами, а тому до такої угоди неможливо застосувати наслідки, передбачені ст. 208 ГК України.

Однак, суд вважає, що висновки відповідача про безтоварність угод не відповідають матеріалам справи, так як відповідач документально підтвердив реальність здійснених господарських операцій.

З'ясувавши обставини спірних правовідносин і перевіривши їх відповідними доказами, суд відзначає помилковість судження суб'єкта владних повноважень про відсутність реальності господарських операцій за спірними правочинами Позивача.

З огляду на викладене вище, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З викладеного вище суд не приймає до уваги доводи відповідача по яких він просить відмовити у задоволенні позову.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету за рахунок коштів.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Таким чином, стягнення судових витрат, відповідно до рішення суду, не на користь суб'єкта владних повноважень, здійснюється з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень-відповідача.

В судовому засіданні оголошена вступна і резолютивна частина постанови, постанова складена в повному обсязі 12.11.2012р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АРК Державної податкової служби №0004482301 від 10.10.2012р., яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 124403грн., у тому числі 99522грн. основний платіж та 24881грн. штрафні санкції.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АРК Державної податкової служби №0004492301 від 10.10.2012р., яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 416220грн. у тому числі 332976 грн. основний платіж та 83244грн штрафні санкції.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-Авто-Експрес" 2146,00 грн. судових витрат, шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим Державної податкової служби.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Маргарітов М.В.