Рішення № 2897199, 19.01.2009, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" січня 2009 р.

Справа № 8/136-2844

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І.М.

Розглянув матеріали справи:

за позовом: Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», вул. Шолуденка, 1, м. Київ

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз», вул. Чернівецька, 54, м. Тернопіль

про стягнення штрафних санкцій за невиконання умов договору в сумі 3 153 400 грн.

За участю представників сторін:

позивача: Мацегоріна А. О. –головного юрисконсульта відділу представництва інтересів компанії в судах управління правового забезпечення претензійно-позовної роботи Юридичного департаменту ДК "Газ України", довіреність № 107/10 від 15.07.2008 р.

відповідача: Ловчук М.В. –начальника юридичного відділу, довіреність № 01/261 від 01.02.2008 р.

В судовому засіданні учасникам судового процесу роз’яснено їх процесуальні права та обов’язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Ухвалою суду від 05.09.2008 р. в порядку ч.3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк вирішення спору у даній справі на один місяць, до 05.11.2008 р.

Ухвалою суду від 22.12.2008 року строк вирішення спору, встановлений ч.1 ст.69 ГПК України продовжено, в порядку передбаченому ч.4 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, до 19.01.2009р.

Суть справи:

Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», вул. Шолуденка, 1, м. Київ, звернулася до господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз», вул. Чернівецька, 54, м. Тернопіль штрафних санкцій в сумі 3153400 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач взяті на себе зобов’язання за Договором № 04/01-850 від 28.12.2001 р. виконав не належним чином, зокрема, в частині здійснення витрат на відновлення та розвиток майна, за що йому нараховано штраф у розмірі двократної суми недовиконання плану відновлення та розвитку майна в сумі 3 153 400 грн.

В підтвердження викладеного додає договір № 04/01-850 від 28.12.2001 р., додаткову угоду № 1 від 11.12.2001 р., додаткову угоду № 2 від 27.12.2006 р., акт приймання –передачі, претензію № 31/10-4588 від 07.05.2008 р., інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Відповідач у відзиві на позов та доповненнях до нього, а також його повноважний представник в судових засіданнях вимоги позивача не визнає, вважає їх безпідставними. Зазначає, що у зв’язку з непокриттям доведених підприємству тарифів на постачання та транспортування природного газу ним недоотримано 24,7 млн. грн., що, в свою чергу, спричинило за результатами 2007 року збитки в сумі 9 372,0 млн. грн. Відповідно до фактично отриманої виручки за протранспортований газ, відповідачем направлено на розвиток державного майна 3,4 млн. грн., про що направлено відповідний звіт, який відповідно до п. 4.2.5 Додаткової угоди розглянуто позивачем і погоджено на суму виконання інвестиційної програми у розмірі 3434,7 млн. грн. без жодних зауважень.

Окрім цього, в судовому засіданні 20.10.2008р. представник відповідача звернув увагу суду на те, що згідно протоколів засідання постійно діючої комісії ДК “Газ України” з питань розвитку державного майна, що не підлягає приватизації від 17.09.2008р. та від 26.09.2008р. ВАТ “Тернопільгаз” було зараховано здійснені ним у 2007 році відповідно до Договору про користування державним майном, що не підлягає приватизації соціально важливі роботи, на виконання Плану відновлення та розвитку державного майна, що не підлягає приватизації на 2007 рік на суму 746,1 тис. грн. та, відповідно, на суму 144,1 тис. грн. Відтак, просить відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.

Розгляд справи, призначений вперше на 10:40 год. 01.09.08р., у зв'язку із неявкою сторін було відкладено до 29.09.08р. В судому засіданні 29.09.08р., в порядку ст. 77 ГПК України, оголошено перерву до 20.10.08р., з наступним оголошенням перерви до 11:30год. 03.11.08р.

За клопотанням відповідача ухвалою господарського суду Тернопільської області від 03 листопада 2008 р. провадження у справі № 8/136-2844 зупинено до вирішення господарським судом Тернопільської області справи № 13/155-3230, за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Тернопільгаз”, вул. Чернівецька, 54, м. Тернопіль до відповідача Дочірньої компанії “Газ України ”Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, вул. Шолуденка, 1, м. Київ, про визнання нікчемним Договору “Про користування державним майном, яке не підлягає приватизації” № 04/01-850 від 28.12.2001 р. та додатків до нього, які є його невід’ємними частинами.

Ухвалою суду від 22.12.2008 року провадження у справі поновлено та призначено її розгляд на 11:00год. 19.01.2009р.

В порядку статті 77 ГПК України в судовому засіданні 19.01.2009р. оголошувалась перерва до 14:30 год. 19.01.2009р.

В судовому засіданні 19.01.08р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі; представник відповідача просить в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, оцінивши представлені докази в їх сукупності, господарський суд встановив наступне:

28 грудня 2001 року між ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України», Компанія за договором, та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз», Користувач за договором, з метою забезпечення ефективного користування державним майном, його збереження, відновлення, реконструкції та розвитку, укладено Договір №04/01-850 про користування державним майном, яке не підлягає приватизації.

За умовами укладеного договору Компанія надає, а Користувач приймає у тимчасове користування на умовах, визначених цим договором, державне майно, яке не підлягає приватизації і використовується для забезпечення транспортування та розподілу природного газу, а саме: розподільні газопроводи, споруди на них і транспортні засоби спеціального призначення, які передані національній акціонерній компанії «Нафтогаз України»у користування згідно з переліком (додаток №3 до постанови КМ України від 25 травня 1998 року №747 «Про утворення Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»).

Відповідно до п.1.2 Договору майно передається з метою забезпечення транспортування, зберігання та розподілу природного газу.

Загальна вартість майна, яке передається згідно з цим договором складає 38 472 999,38грн. (п.1.3 Договору).

Пунктом 4.4.1 Договору встановлено, що Користувач зобов’язаний забезпечити збереження Майна, запобігати його пошкодженню і псуванню, здійснювати заходи протипожежної безпеки. Крім того, відповідно до п 4.4.11 Користувач зобов’язаний проводити профілактичні роботи з метою попередження та оперативної ліквідації можливих аварійних ситуацій, що можуть виникнути під час експлуатації майна.

Договором передбачено (п.5.1), що отримані від користування майном доходи належать Користувачу, за винятком відрахувань на розвиток майна в розмірах, встановлених у п.5.2 Договору, та амортизаційних відрахувань, що нараховуються на відновлення майна Користувачем за встановленими нормативами.

27.12.2006 року між сторонами у справі укладено Додаткову угоду №2 до Договору №04/01-850 від 28.12.2001 року про користуванням майном, яке не підлягає приватизації (далі Додаткова угода №2), пунктом 5.2 якої встановлено, що відрахування на відновлення та розвиток майна здійснюється Користувачем протягом року в розмірі 50% (п’ятдесяти відсотків) від чистого прибутку отриманого від використання майна, але не менше 4% (чотирьох відсотків) від залишкової вартості майна станом на 30 вересня року, що передує звітному.

При цьому договір передбачає, що відрахування на розвиток майна, визначені у п.5.2 Договору, та амортизаційні відрахування спрямовуються на розвиток (приріст) майна в розмірах, визначених річними планами капітального будівництва, реконструкції і модернізації та капітальних ремонтів майна, які затверджені Компанією. Кошти, використані Користувачем на цілі, не передбачені річними планами і не узгоджені з Компанією, в розрахунки з Компанією не враховуються. Нецільове використання коштів, зазначених у цій статті, тягне за собою відповідальність винних осіб у встановленому Законодавством порядку.

Згідно п. 6.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов’язань сторони несуть відповідальність у розмірі та у порядку, передбаченому чинним законодавством України та цим Договором.

Пунктом 6.4 Додаткової угоди №2 сторони передбачили, що у разі невиконання (неповного виконання) плану відновлення та розвитку майна, Користувач сплачує на користь Компанії штраф у розмірі двократної суми недовиконання плану відновлення та розвитку майна з врахуванням раніше сплачених відповідно до цього пункту штрафів та враховуючи індекс інфляції.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 11 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В силу статей 546,547,548,549 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Підписавши договір про користування державним майном, відповідач взяв на себе зобов’язання здійснювати на користь Компанії відрахування на відновлення та розвиток майна протягом року в розмірі 50% від чистого прибутку, отриманого від використання майна, але не менше 4% від залишкової вартості майна станом на 30 вересня року, що передує звітному.

Як вбачається з представленого в матеріалах справи Плану відновлення та розвитку майна, що не підлягає приватизації, відповідач був зобов’язаний здійснити відрахування на відновлення та розвиток майна в сумі 3 979 400грн.

Згідно звіту про виконання Договору про користування державним майном, яке не підлягає приватизації за 12 місяців 2007 року по ВАТ «Тернопільгаз», відповідач здійснив відрахування на відновлення та розвиток майна в загальній сумі 3434700 грн., з яких: 2256700 грн. - на виконання плану та 1178000 грн. –позапланово.

Зазначене також підтверджується і Довідкою від 15.08.2008р., яка складена за результатами перевірки виконання ВАТ «Тернопільгаз» умов договору про користування державним майном, яке не підлягає приватизації та використовується для транспортування, розподілу та зберігання природного газу за 2007 рік і І півріччя 2008 року, проведеної у період з 13.08.2008р. по 15.08.2008р., з якої, зокрема, вбачається, що протягом 2007 року по ВАТ «Тернопільгаз»на відновлення та розвиток державного майна було згідно плану відновлення та розвитку майна освоєно 3434,70 тис. грн., при річному плані 3979,40 тис. грн.., що складає 86,31% від запланованих витрат, з них 2256,70 тис. грн. на виконання плану (56,71%), позапланово –1178,00 тис. грн.(29,60%).

Відтак, сума відрахувань, які взагалі не були здійснені відповідачем на відновлення та розвиток державного майна становить 544 700 грн., що і не заперечується в судових засіданнях представниками сторін.

Разом з тим, із тексту позовної заяви та додаткових обґрунтувань представника позивача вбачається, що ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»додатково (безпротокольно) зарахував відповідачу здійснені ним позапланові відрахування в сумі 146 000 грн., а відтак вважає, що відповідачем у 2007 році здійснено відрахуваннь на виконання Плану у розмірі 2 402 700грн. (2 256 700 грн. +146 000 грн.). Здійснені ж відповідачем витрати в сумі 1032000 грн. Планом передбачені не були і не можуть бути зараховані Компанією як його виконання, оскільки здійснені Користувачем позапланово.

Відтак, позивач стверджує, що внаслідок невиконання умов Договору в частині здійснення витрат на відновлення та розвиток майна невиконаним залишилось зобов’язання відповідача по здійсненню відрахувань в загальній сумі 1 576 700 грн., з яких: 1 032 000 грн. –не зараховані позапланові відрахування; 544700 грн. –не здійснені відрахування, за що Компанією (у відповідності до п.6.4 Договору) нараховано штраф в розмірі 3 153 400 грн.

14.05.2008 року ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»звернулося до ВАТ «Тернопільгаз»з претензією №31/10-4588 від 07.05.08р., згідно якої просила перерахувати на розрахунковий рахунок ДК «Газ України»зазначену суму штрафу за невиконання умов договору.

Однак відповідач вказані кошти не перерахував, а надіслану претензію залишив без задоволення, що і стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

Разом з тим, представлений в матеріалах справи Протокол №23 засідання постійно діючої комісії ДК «Газ України»з питань розвитку державного майна, що не підлягає приватизації свідчить про те, що 17 вересня 2008 року постійно діюча комісія ДК «Газ України», вирішила: Зарахувати соціально важливі роботи, здійснені ВАТ «Тернопільгаз»у 2007 році відповідно до Договору про користування державним майном, що не підлягає приватизації, на виконання Плану відновлення та розвитку державного майна, що не підлягає приватизації, на 2007 рік на загальну суму 746,1тис. грн. відповідно до звернення ВАТ від 16.09.2008 року.

26 вересня 2008 року на засіданні постійно діючої комісії ДК «Газ України»з питань розвитку державного майна, що не підлягає приватизації вирішено зарахувати відновлювальні роботи, здійснені ВАТ «Тернопільгаз»у 2007р. відповідно до Договору про користування державним майном, що не підлягає приватизації, на 2007 рік на загальну суму 144,1тис. грн. відповідно до звернення ВАТ від 22.09.08р.

Листом №31/41-10697 від 26.09.08р. ДК «Газ України»повідомила ВАТ «Тернопільгаз»про те, що протоколами №23 від 17.09.08р. та №24 від 26.09.08р. проведено зарахування вартості робіт у виконання Плану на суму 890 200грн. та доведено остаточну суму невиконання плану за позовом 686 500 грн. Наведене також зазначене і представником позивача у наданих на вимогу суду додаткових поясненнях б/н,б/д (зареєстровано канцелярією суду 19.01.2009р. за вх . № 8335).

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З огляду на наведене, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій обґрунтованими лише частково в сумі 1 373 000 грн., де 686 500- сума невиконання плану за позовом * 2 (двократну) суму штрафу (п. 6.4 Договору).

Разом з тим, відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов‘язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов‘язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо ж порушення зобов‘язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

За змістом підпункту 2.4 пункту 2 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 № 02-5/293 “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань”, вирішуючи питання про застосування пункту 3 статті 83 ГПК України, господарський суд повинен об’єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов’язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов’язання, незначності прострочення у виконанні зобов’язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

З огляду на наведене, та враховуючи:

- важкий фінансовий стан відповідача, зумовлений тим, що основним і єдиним джерелом фінансування витрат пов’язаних із обслуговуванням, експлуатацією та забезпеченням стабільної роботи систем газопостачання, є тільки тарифна виручка, отримана на надання послуг з транспортування природного газу розподільними мережами та постачання газу споживачам. Діючі рівні тарифів не дають можливості для покриття обґрунтованих витрат та необхідний рівень рентабельності;

- що ВАТ «Тернопільгаз»у зв’язку з непокриттям доведених підприємству тарифів на постачання та транспортування природного газу недоотримано 24,7 млн. грн., що, в свою чергу, спричинило за результатами 2007 року збитки в сумі 9 372,0 млн. грн.;

- що кошти в сумі 1 178 000 грн., які були внесені ВАТ позапланово і в подальшому більшість з яких зараховані позивачем у виконання Плану (890200грн.+146000грн.), відповідачем спрямовані виключно на цілі відновлення та розвитку державного майна, зокрема з метою запобігання виникнення аварійно-небезпечних ситуацій на газопроводах та спорудах на них, для ліквідації великої кількості позапланових аварійно-відновлювальних робіт;

- що на кінець 2007 року ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»теж мала заборгованість перед ВАТ «Тернопільгаз»по договору №06/07-108 про надання послуг по транспортуванню природного газу в сумі 570 380,91 грн., що, в свою чергу, могло бути причиною невиконання відповідачем зобов’язань по Договору №04/01-850 від 28.12.2001р. про користування державним майном, яке не підлягає приватизації (заява про зарахування зустрічних однорідних вимог № 31/19-2022 від 29.02.2008р.);

- що стягнення заявленої в позові суми штрафу може фактично призвести до унеможливлення нормальної (стабільної) діяльності, функціонування товариства та реалізації ним життєво важливих функцій, зокрема: забезпечення надійної експлуатації газопроводів, усунення недоліків витоків газу, забезпечення безпеки використання газу, що в свою чергу, матиме негативний соціальний та економічний ефект;

- що застосування санкцій, у розмірах нарахованих позивачем у позовній заяві, є надмірно великим порівняно із сумою, на яку відповідачем недовиконано План;

- що позивачем не представлено жодних доказів, які б свідчили що недовиконання відповідачем Плану відновлення та розвитку майна спричинило негативні наслідки або ж збитки для нього чи для інших учасників господарських відносин.

За даних обставин, суд вважає за доцільне скористатися повноваженнями, наданими йому чинним законодавством, та у відповідності до вимог п.3 ст. 83 ГПК України, зменшити розмір штрафних санкцій до 10% та стягнути з ВАТ «Тернопільгаз»на користь ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»137 300грн.штрафу за неналежне виконання умов договору.

Згідно ст. 49 ГПК України державне мито та судові витрати покладаються на сторони пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1,2,4,12,22,32,33,34,43,44-49,69,77,82,84,85,115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз», вул. Чернівецька,54, м. Тернопіль (ідентифікаційний код №31301827), на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», вул. Шолуденка,1, м. Київ (ідентифікаційний код №31301827):

- 137 300 (сто тридцять сім тисяч триста) грн. штрафу за неналежне виконання умов договору;

- 1 110 (одну тисячу сто десять) грн. 28 коп. в повернення сплаченого позивачем державного мита;

- 5 (п’ять) грн. 14 коп. в повернення сплачених позивачем витрат на і формаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решта частини позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

5. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

6. Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання –23.01.2009р.), через місцевий господарський суд.

Суддя І.М. Гирила