Постанова № 2897157, 27.01.2009, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.09

Справа №АС3/390-08.

Господарський суд Сумської області , у складі колегії суддів :головуючого судді Левченко П.І., судді Лугової Н.П. та судді Малафєєвої І.В. розглянули матеріали справи

за позовом: Прокурора міста Суми в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в місті Суми

до відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю “Метал - союз плюс» , м. Суми

2) Товариства з обмеженою відповідальністю “Радіус”, м. Запоріжжя

про стягнення 3 168 692 грн. 26 коп.

За участю представників сторін:

від позивача – Сіренко І.С., Луніка О.В.

від першого відповідача – Калініна Ю.О., Пейков В.П., Маяровська І.О.

від другого відповідача – не з’явився

прокурор – Сініцин О.В.

В засіданні приймав участь секретар судового засідання Ю.В.Литвиненко .

Суть спору: прокурор у своїй позовній заяві просив суд визнати недійсним договір № 27/11-2006 від 27.11.2006 року та господарські зобов’язання між відповідачами , що виникли на підставі договору № 27/11-2006 від 27.11.2006 року з моменту їх виникнення , на загальну суму 3 168 692,26 грн., а також стягнути з ТОВ «Радіус» на користь ТОВ «Метал –союз плюс» грошові кошти в сумі 3 168 692,26 грн. та стягнути в доход держави з ТОВ «Метал –союз плюс» грошові кошти в сумі 3 168 692,26 грн..

Позивач подав суду заяву про уточнення предмету адміністративного позову , в якій посилаючись на нікчемність вищезгаданого договору просить суд стягнути з ТОВ «Радіус» на користь держави отримані грошові кошти по нікчемному договору від 27.11.2006 року № 27/11-2006 в сумі 3 168 692,26 грн. та стягнути в доход держави з ТОВ «Метал-союз плюс» вартість лому чорних металів та шлаку металургійного по нікчемному договору від 27.11.2006 року № 27/11-2006 року в сумі 3 168 692,26 грн.

Прокурор в судовому засіданні усно підтримав уточненні позивачем позовні вимоги .

Перший відповідач заперечує проти позову , посилаючись на те , що документи по договору № 27/11-2006 від 27.11.2006 року підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками, ТОВ «Радіус» фактично поставив брухт чорних металів ТОВ «Метал-союз плюс», а останній прийняв брухт і сплатив ТОВ «Радіус» його вартість.

Перший відповідач посилається також на рішення третейського суду про визнання згаданого договору дійсним та виконаним сторонами, а також на акт перевірки від 24.01.2008 року ДПІ в м. Суми, яким порушень чинного законодавства не встановлено.

Перший відповідач вважає, що несплата другим відповідачем податків не може бути доказом недійсності спірного договору.

Перший відповідач стверджує, що прокурор та позивач не подали суду належних доказів наявності умислу сторін при укладенні договору на приховування від оподаткування своїх доходів шляхом укладання згаданого договору.

Другий відповідач заперечень проти позову не подав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, суд встановив:

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26.03.2008 року встановлено, що 11.08.2003 року Виконком Запорізької міськради зареєстрував як юридичну особу ТОВ «Радіус» за юридичною адресою: м. Запоріжжя, пр. Маяковського, б. 11, к. 329 «а».

Керівником та єдиним учасником даного підприємства з грудня 2005 року в установчих документах вказаний Тєрєхов Володимир Ілліч з наданням йому повноважень першого підпису у банківських установах.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб від 17.01.2008 року, внесено інформацію щодо відсутності підтвердження відомостей про юридичну особу – ТОВ «Радіус».

Тєрєхов В.І. Ленінському райсуду м. Запоріжжя в судовому засіданні пояснив, що наприкінці 2005 року до нього звернувся незнайомець з пропозицією про влаштування його на роботу, на що Тєрєхов В.І. дав свою згоду, надавши свої паспорт, ідентифікаційний код та поставивши свій підпис під установчими документами на створення підприємства.

У подальшому, будь-які підписи від його імені Тєрєхов В.І. заперечує і печатки в нього не було, роботою підприємства він не цікавився, доки його не викликали в правоохоронні органи .

У своїй постанові від 26.03.2008 року Ленінський райсуд м. Запоріжжя, пославшись зокрема на ст. 247 ГК України, згідно якої, у разі здійснення суб’єктом господарювання діяльності, яка суперечить закону чи установчим документам, може бути застосована санкція у вигляді скасування державної реєстрації та його ліквідації, а також на ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», постановив: визнати недійсними установчі документи ТОВ «Радіус», а саме статут з датою реєстрації від 24.12.2005р., свідоцтво № 11860640 про реєстрацію платника податку на додану вартість від 25.12.2006р., довідку № 6100 про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 28.12.2005р., свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «Радіус» від 11.08.2003р. № 204313 серії АОО; визнав недійсною державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «Радіус», яке зареєстроване за юридичною адресою: м. Запоріжжя, пр. Маяковського, б.11, к. 329 «А» з 11.08.2003 року (код ЄДРПОУ 32584981).

Постановою від 26.03.08 року Ленінський райсуд м. Запоріжжя також зобов’язав державного реєстратора Астахову С.П. та державну податкову інспекцію у Оржонікідзевському районі м. Запоріжжя внести в реєстраційні документи (податкову справу та Єдиний Державний реєстр) відомості про скасування державної реєстрації юридичної особи ТОВ «Радіус» з 11.08.2003 року .

Постанова Ленінського райсуду м. Запоріжжя від 26.03.2008 року набрала чинності 07.04.2008 року . Оригінал рішення знаходиться в матеріалах справи № 2а-62/08 в Ленінському районному суді м. Запоріжжя.

Вищезгадані обставини, встановлені постановою від 26.03.2008 року Ленінського райсуду м. Запоріжжя, яка набрала законної сили , не доказуються при розгляді даної справи згідно ч. 1 ст. 72 КАС України .

Договір поставки № 01/01/2007-Р від 01.01.2007 року , укладений між ТОВ «Радіус» в особі директора Тєрєхова В.І. та ТОВ «Метал –союз плюс» в особі директора Горлова Е.Г. суперечить чинному законодавству .

Згаданий договір укладений зі сторони ТОВ «Радіус» невідомою особою, яка не мала на це повноважень , оскільки Тєрєхов В.І. після підписання установчих документів ТОВ «Радіус» у подальшому ніяких документів від імені ТОВ «Радіус» не підписував .

У зв’язку зі здійсненням суб’єктом господарювання - ТОВ «Радіус» діяльності , яка суперечить закону , керуючись зокрема ст. 247 ГК України, Ленінський райсуд м. Запоріжжя визнав недійсною державну реєстрацію ТОВ «Радіус» з 11.08.2003 року та установчі документи ТОВ «Радіус» .

Здійснення господарської діяльності від імені ТОВ «Радіус» невідомими особами без відповідних повноважень тягне за собою нікчемність усіх правочинів та господарських зобов’язань, вчинених від імені ТОВ «Радіус» , оскільки вони вчинені невідомими особами з метою , яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства .

Здійснюючи таку діяльність , вчиняючи правочини та господарські операції не від свого імені , а від імені ТОВ «Радіус» , невідомі особи безумовно не мали на меті сплачувати податки ( збори та інші обов’язкові платежі) від свого імені, чи від імені ТОВ «Радіус» , а тому слід визнати , що дії невідомих осіб , які діяли під прикриттям ТОВ «Радіус» , були вочевидь спрямовані на ухилення від сплати податків ( зборів інших платежів) , в тому числі і дії щодо вчинення вищезгаданого правочину та господарських зобов’язань .

Позивач у своїх письмових поясненнях по справі зазначає, що господарська операція за нікчемним договором № 27/11-2006 від 27.11.2006 року була безтоварною, а документи були складені з метою створити уяву про виконання договору з метою приховання ухилення від сплати податків .

В акті звірок надходжень лому в 2007 році зазначено, що поставка лому другим відповідачем першому відповідачеві відбувалося залізничним транспортом (зазначені номери вагонів, відправлених другим відповідачем на адресу першого відповідача), однак жодного доказу перевезення лому від другого відповідача до першого відповідача матеріали справи не містять .Таких доказів відповідачі суду не подали .

Позивач наполягає на тому, що все вищевикладене підтверджує намір осіб , які укладали договір № 27.11-2006 від 27.11.2006 року , на вчинення нікчемного правочину , оскільки цей договір був безтоварний , а ТОВ «Радіус» був створений для того, щоб документально підтвердити збільшення валових витрат по податку на прибуток та збільшення податкового кредиту по ПДВ для ТОВ «Метал –союз плюс» .

При цьому прокурор та позивач не заперечують факт перерахування грошових коштів другим відповідачем першому відповідачеві .

Перший відповідач подав суд копії платіжних доручень, які свідчать про перерахування ним грошових коштів другому відповідачеві згідно договору № 27/11-2006 від 27.11.2006 року ( том 2, а.с. 63-104).

Безпідставним та необґрунтованим є посилання першого відповідача на рішення постійно діючого третейського суду при ТБ «Міжрегіональний арбітраж» № 257937 від 12.06.2008 року щодо дійсності договору № 27/11-2006 від 27.11.2006 року та щодо виконання його сторонами , як на обставину , встановлену судовим рішенням по господарській справі , що набрало законної сили , що згідно ст. 72 КАС України не потребує доказуванню.

Вищезгадане рішення третейського суду по третейській справі не має законної сили є обов’язковим лише для сторін третейської справи згідно та не є підставою для звільнення сторін у даній адміністративній справі від доказування, згідно ст. 72 КАС України , оскільки Законом України «Про третейські суди» не передбачено набрання рішеннями третейського суду законної сили . .

Керуючись ст.ст. 69-71,86 КАС України, оцінивши докази, які є у справі , за своїм внутрішнім переконанням , що ґрунтується на їх безпосередньому , всебічному , повному та об’єктивному дослідженні , колегія суддів дійшла висновку , що правочин - договір № 27/11-2006 від 27.11.2006 року ( господарські зобов’язання) є нікчемним згідно ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 , ст. 228 ЦК України.

Органи державної податкової служби , вказані в абзаці першому статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» , а також прокурор в інтересах держави можуть на підставі пункту 11 цієї статті та статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» звертатись до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів , одержаних за правочинами , які вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави в суспільства , посилаючись на їхню нікчемність та на частину першу статті 208 ГПК України.

Згідно ч. 1 ст. 208 ГК України , якщо господарське зобов’язання визнано недійсним як таке , що вчинено з метою , яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства , то за наявності наміру в обох сторін – у разі виконання зобов’язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов’язаннями , а у разі виконання зобов’язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею , а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного .У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні , а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішення суду в доход держави .

Передбачене частиною 1 статті 208 ГК України застосування санкцій лише судом відповідає нормі статті 41 Конституції України , згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішення суду у випадках, обсязі та порядку , встановлених законом .

Оскільки санкції , передбачені частиною 1 статті 208 ГК України є конфіскаційними , стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності , то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими санкціями як такі, що відповідають визначенню частини першої статті 238 ГК України . Тому такі санкції застосовуються лише протягом строків, встановлених статтею 250 ГК України - протягом шести місяців з дня виявлення порушення , але не пізніше ніж через один рік з дня порушення суб’єктом підприємницької діяльності установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності .

Спірний договір був укладений 27.11.2006 року , а позов до суду про застосування адміністративно – господарських санкцій, передбачених ч. 1 ст. 208 ГК України , був поданий 25.07.2008 року, тобто поза межами строку , встановленого ст. 250 ГК України .

Тому, в задоволенні позову про застосування до відповідачів адміністративно-господарських санкцій , передбачених ч. 1 ст. 208 ГК України має бути відмовлено, оскільки відсутні правові підстави для задоволення заявлених прокурором та позивачем позовних вимог .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 203,215,228 ЦК України , ст.ст. 208,238,250 ГК України , ст.ст. 69-71,86,156,158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити .

2. Згідно ст. 186 КАС України заява про апеляційне оскарження постанови подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення (з дня складення постанови в повному обсязі). Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

3. Згідно ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання, апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.