Постанова № 28970753, 31.01.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 січня 2013 року № 2а-3880/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С. при секретарі судового засідання Іконніковій О.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна фірма «Транзит»доДержавної податкової інспекції у Подільському районі м. Києвапровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.03.2012 №0000322320, №0000031320,ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від 14.03.2012 №0000322320, №0000031320.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

29.01.2013 в судовому засіданні за згодою представників сторін ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження в порядку ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

16.02.2012 за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТЕФ «Транзит» по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «БКК «Інтермарр» за період з 01.01.2011 по 31.12.2011, проведеної згідно з пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України на підставі постанови старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 06.01.2012, ДПІ у Подільському районі м. Києва складено Акт № 90/23-205/36868052 (далі - Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість у розмірі 550000 грн., а також порушення пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, пп. 138.5.1 п. 138.5 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України та, як наслідок, заниження податку на прибуток у розмірі 1196000 грн.

14.03.2012 на підставі Акту перевірки ДПІ у Подільському районі м. Києва винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 0000322320, яким у зв'язку з порушенням п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 550000грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 грн.;

№ 0000031320, яким у зв'язку з порушенням пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, пп.138.5.1 п. 138.5 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1196000 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 76278 грн.

З аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість у розмірі 550000 грн., а також порушення пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, пп.138.5.1 п. 138.5 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України та, як наслідок, заниження податку на прибуток у розмірі 1196000 грн. стала встановлена ним нікчемність договору про надання послуг між ТОВ «ТЕФ «Транзит» та ТОВ «БКК «Інтермарр» від 28.04.2011 № 28/04 внаслідок порушення кримінальної справи № 79-00227 за ознаками скоєння злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст.212 КК України, яка знаходиться в проваджені СВ ПМ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, в ході якої встановлено, що директор та засновник ТОВ «БКК «Інтермарр» гр. ОСОБА_1 зареєструвала вказане підприємство за грошову винагороду, без мети здійснення фінансово-господарської діяльності, а також, що остання підписувала документи фінансово-господарської діяльності ТОВ «БКК «Інтермарр» не розуміючи суті даних документів, а тому дані документи є неправдивими.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як встановлено Актом перевірки та не заперечувалось представниками сторін, 28.04.2011 між ТОВ «БКК «Інтермарр» (виконавцеь) та ТОВ «ТЕФ «Транзит» (замовник) укладено договір про надання послуг № 28/04 (далі - Договір), а саме пошук постачальників товарної продукції, контроль та облік закупок товарної продукції, участь в оформленні документації та інше. На підтвердження факту виконання умов вказаного Договору складено відповідні акти прийому-передачі виконаних робіт, звіти про виконані роботи, а також ТОВ«БКК «Інтермарр» виписало позивачу податкові накладні на загальну суму 3300000 грн. (в тому числі ПДВ 550000 грн.).

Водночас, як видно з матеріалів справи, при допиті в якості свідка 09.01.2012, з попередженням про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань, дачу завідомо неправдивих показань, розголошення даних досудового слідства, передбачених ст.ст. 384, 385, 387 КК України, ОСОБА_1 показала, що вона зареєструвала ТОВ «БКК «Інтермарр», директором та засновником якого вона є, за грошову винагороду, без мети здійснення фінансово-господарської діяльності, а також, що до бухгалтерської та податкової звітності, укладення договорів та зняття коштів, вона не має ніякого відношення та свої підписи не ставила.

При цьому, згідно з ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

В судовому засіданні 29.01.2013 представник позивача визнав факти викладені у вказаному протоколі допиту свідка, які також відображені в Акті перевірки, а також враховуючи, що сторони не заперечують проти цього і в суду відсутні сумніви щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання, необхідність допиту вказаного свідка безпосередньо у судовому засіданні відпала.

Судом не можуть бути прийняті до уваги похідні документи фінансово-господарської ТОВ «ТЕФ «Транзит» з третіми особами, які, на думку позивача, підтверджують виконання спірного Договору з ТОВ «БКК «Інтермарр», оскільки за змістом інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Зважаючи на викладене, суд вважає доведеним факт, що ОСОБА_1 не мала наміру здійснювати та не здійснювала підприємницьку діяльність від імені ТОВ «БКК «Інтермарр», суд приходить до висновку про безтоварність, тобто лише документальне оформлення, відповідних господарських операцій.

Таким чином, з матеріалів справи видно, що головною метою, яку переслідували сторони при укладенні Договору, було одержання доходу винятково за рахунок необґрунтованої податкової вигоди у вигляді безпідставного формування ТОВ «ТЕФ «Транзит» податкового кредиту за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність, та, як наслідок, несплата податків до Державного бюджету України, що суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок, з урахуванням чого, вказаний Договір є нікчемним відповідно до ст. 228 ЦК України.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п.п. 1, 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 01.11.2011 N 1379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за N1333/20071, податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

За таких умов, податкові накладні на загальну суму 3300000 грн. (в тому числі ПДВ 550000 грн.) виписані позивачу ТОВ «БКК «Інтермарр» на підставі нікчемного Договору, які стали підставою для формування ТОВ «ТЕФ «Транзит» податкового кредиту, зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності цього товариства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від його імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, суд приходить до висновку, що віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 05.03.2012 у справі за позовом ТОВ «Нафта» до Шосткинської МДПІ Сумської області про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень.

Крім того, відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Враховуючи безтоварність, тобто лише документальне оформлення господарських операцій на підставі нікчемного Договору між позивачем та ТОВ «БКК «Інтермарр», суд приходить до висновку, що витрати ТОВ «ТЕФ «Транзит» у розмірі 1196000 грн. на порушення пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, пп. 138.5.1 п. 138.5 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не підтверджені належними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а відтак неправомірно були віднесені позивачем до складу валових витрат.

З огляду на викладене, судом не приймається до уваги висновок судово-економічної експертизи від 16.11.2012 № 8096/8097/12-45 про те, що заниження податку на прибуток на загальну суму у розмірі 1196000 грн., зазначене у Акті перевірки документально та нормативно не підтверджується.

Водночас, відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з абз. 3 пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Однією з обставин для проведення документальної позапланової виїзної перевірки пп.78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України визначає отримання постанови слідчого, винесеної ним відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у його провадженні.

При цьому до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду п. 86.9 ст. 86 ПК України забороняє, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність перевірки, приймати податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки. Цією нормою передбачено, що матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Аналізуючи приписи наведеної норми, можна зробити висновок, що за результатами перевірок платників податків, призначених в рамках порушеної кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, контролюючий орган визначає суми грошових зобов'язань, але податкове повідомлення-рішення не приймає.

Таким чином, матеріали перевірки та висновки органу державної податкової служби, викладені в Акті перевірки, що призначена на виконання постанови старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 06.01.2012 відповідно до кримінально-процесуального закону, до дня набрання законної сили відповідним рішенням у кримінальній справі, можуть бути оцінені як докази виключно у рамках розслідування та розгляду такої кримінальної справи і не можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення про визначення платникові податків розрахованого за результатами такої перевірки грошового зобов'язання.

Судом не приймається до уваги посилання відповідача на те, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.03.2012 у справі № 2а-888/12/2670 за позовом ТОВ«ТЕФ «Транзит» до ДПІ у Подільському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.08.2011 № 0000642320 та № 0000652320, в якій встановлено, зокрема, що у ТОВ «БКК «Інтермарр» відсутні трудові ресурси для забезпечення виконання господарських зобов'язань за договором 28.04.2011 №28/04, оскільки постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2012 вказане рішення від 26.03.2012 у справі № 2а-888/12/2670 скасоване з тих мотивів, що станом на день прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідного судового рішення по кримінальній справі, яке б набрало законної сили, не було прийнято, отже, у ДПІ не було передбачених ПК України підстав для його прийняття, а тому воно є незаконним і підлягає скасуванню.

Таким чином, оскільки, перевірку позивача призначено відповідно до кримінально-процесуального закону, то в силу положення п. 86.9 ст. 86ПК України Акт перевірки, на підставі якого відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є доказом в кримінальній справі та на його підставі заборонено виносити податкові повідомлення-рішення до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

З огляду на зазначене, податкові повідомлення-рішення від 14.03.2012 № 0000322320 та № 0000031320 прийнято відповідачем всупереч приписам п. 86.9 ст. 86 ПК України, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого адміністративного суду України від 19.12.2012 у справі №К/9991/64526/12, від 05.09.2012 у справі № К/9991/42479/12, в ухвалах Вищого адміністративного суду України 07.11.2012 у справі № К/9991/48571/12, 22.10.2012 у справі № К/9991/52018/12, від 24.09.2012 у справі №К/9991/50512/12, від 28.08.2012 у справі №К/9991/96613/11.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України на його користь з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна фірма «Транзит» (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 40, оф. 305; код ЄДРПОУ 36868052) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.03.2012 № 0000322320 та № 0000031320, прийняті Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва.

3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 2146 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна фірма «Транзит» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва (04080, м. Київ, вул. Турівська, 12) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.С. Пащенко