Постанова № 28969629, 22.01.2013, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

22 січня 2013 р. м. Чернівці Справа № 2а/2470/3005/12

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Спіжавки Г.Г.,

при секретарі судового засідання: Червоняк У.С.

за участю сторін:

від позивача - Барателі Д.Т.

від відповідача - Іліка Р.І. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Трансмост" до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До суду із адміністративним позовом звернулося ТзДВ "Трансмост" до ДПІ в м. Чернівцях про скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ДПІ в м.Чернівцях було незаконно прийнято податкове повідомлення-рішенняове № 0001570232, оскільки правочини між ТДВ «Трансмост» та БВП "Строитель-Плюс" були спрямовані на настання реальних наслідків, а саме проводились роботи з улаштування ростверку.

Також позивач зазначив, що БВП "Строитель-Плюс" мало ліцензію на проведення вказаних будівельних робіт та всі необхідні первинні документи.

В письмових запереченнях відповідач зазначив, що БВП «Строитель - Плюс» з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, та формування податкового кредиту здійснювало взаємовідносини з контрагентами, зокрема з ТзДВ "Трансмост", без мети реального настання правових наслідків, оформлювало документи удаваних операцій без наслідків відбування події для виникнення податкових зобов'язань та кредиту, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах з такими підприємствами та відсутність мети створення правових наслідків.

Операцій поставки товару, робіт, БВП «Строитель - Плюс» не відбувалось. У зв'язку з цим, первинна бухгалтерська документація, будь - які інші первинні та фінансово - господарські документи, податкові накладні видані від імені БВП «Строитель - Плюс» не можуть бути дійсними, як такі, що підтверджують здійснення господарських операцій.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечив.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі та проаналізувавши законодавство, що регулює спірні відносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне.

На підставі акту перевірки № 877/22-2/14262749 від 27.08.2012 р. про результати позапланової перевірки товариства з додатковою відповідальністю «Трансмост» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні господарських відносин з БВП "Строитель-Плюс" та ТОВ "Кріогенсервіс" за період з 01.04.2009 року по 30.06.2012 року (далі - акт перевірки), заступником начальника ДПІ у м. Чернівці 10.09.2012 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001570232 про сплату 13554,00 грн. податку на додану вартість та 3388,5 грн. штрафних санкцій, застосованих за заниження податку на додану вартість за березень 2010 року (п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р.).

На думку відповідача, ТДВ «Трансмост» порушило п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого включило до податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 13554 грн.

Даний висновок був зроблений на підставі направленого до ДПІ в м.Чернівцях акту від 11.04.2012 року №37/22/31263808 Про неможливість проведення зустрічної звірки БВП «Строитель-Плюс» код за ЄДРПОУ:31263808, з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року.

Виходячи з цієї інформації, ревізори зробили висновок, що правочини між ТДВ «Трансмост» та БВП "Строитель-Плюс" є фіктивними і не породжують юридичних наслідків. У зв'язку з цим, на думку ревізорів, первинні документи, що були підписані посадовими особами вказаних контрагентів не мають юридичної сили і доказовості первинного документа.

Судом встановлено, що між ТДВ «Трансмост» та БВП "Строитель-Плюс" було укладено договір підряду № 06/10-08 від 06.10.2008 р.

Даний договір був спрямований на виконання робіт з улаштування ростверку для використання його в подальшому в господарській діяльності позивачем.

Підтвердженням реального змісту зазначеного правочину є фактично виконані роботи, підтвердженням чого є Акт приймання виконаних підрядних робіт за березень 2010 р., податкова накладна від 29 березня 2010 р., та фактично здійснена оплата за вказані роботи, підтвердженням чого є банківські виписки.

Відповідно з п.1.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що діяла на момент здійснення господарської операції) податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що діяла на момент здійснення господарської операції) визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів, що підлягають амортизації.

Згідно з п.п.7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Тобто, Закон України «Про податок на додану вартість» визначає два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту:

у разі, коли вартість придбаних товарів (робіт, послуг) не відноситься до складу валових витрат виробництва чи основних фондів;

у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковими накладними.

У відповідності до положень ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в Україні в порядку і розмірах, установлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України).

Чинне законодавство України, зокрема й Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), не встановлюють обов'язку покупця сплачувати ПДВ до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

Як підтверджується відомостями, викладеними в самому Акті перевірки, станом на момент вчинення вказаних правочинів та виконання господарських операцій, БВП "Строитель-Плюс" було юридичною особою у розумінні частини 2 статті 33 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» та мало відповідний обсяг цивільної правоздатності у розумінні статті 91 ЦК України.

Надані позивачем для перевірки документи (акт приймання-передачі виконаних робіт, податкова накладна) містять відомості про господарські операції та всі інші обов'язкові реквізити, а тому вони повністю відповідають вимогам вищенаведених законодавчих актів та у своїй сукупності є первинними документами, що достеменно підтверджують факт виконання робіт.

В судовому засіданні позивачем було надано копію ліцензії на проведення БВП "Строитель-Плюс" будівельних робіт № АВ 195347 та перелік документів, необхідних для отримання ліцензії на проведення будівельних робіт. Даний перелік в сукупності з фактом отримання БВП «Строитель-Плюс» ліцензії на проведення будівельних робіт спростовують твердження відповідача про фіктивність даного товариства та відсутність трудових та матеріальних ресурсів у товариства для виконання робіт, що були предметом спірного правочину.

Таким чином, суд доходить висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0001570232 від 10.09.2012 р. про сплату 13554,00 грн. податку на додану вартість та 3388,5 грн. штрафних санкцій, застосованих за заниження податку на додану вартість за березень 2010 року, прийняті Державною податковою інспекцією у місті Чернівці, підлягають скасуванню.

У відповідності до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. А згідно ст. 86 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, тому судові підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 11, 69, 70, 71, 76, 79, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001570232, прийняте Державною податковою інспекцією у місті Чернівцях 10.09.2012 р.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова складена у повному обсязі 28 січня 2013 року.

Суддя Г.Г. Спіжавка