Постанова № 28969031, 24.01.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2013 р. Справа № 2а/0570/13604/2012

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Постановлено у нарадчій кімнаті

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Троянова О.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом:

Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (м. Донецьк)

до

Управління пенсійного фонду України в м. Вугледарі Донецької області (м. Вугледар)

про

визнання недійсним та скасування рішення №102 від 19.06.2012 року про нарахування пені, штрафних санкцій на суму 1990333,08 грн.

Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» звернулось до суду з позовною заявою до Управління пенсійного фонду України в м. Вугледарі Донецької області про визнання недійсним та скасування рішення №102 від 19.06.2012 року про нарахування пені, штрафних санкцій на суму 1990333,08 грн.

Представник позивача у судовому засіданні надав заяву про розгляд справи без його участі, в порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

09 жовтня 2012 Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» звернулось до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в м. Вугледарі Донецької області про визнання недійсним та скасування рішення №102 від 19.06.2012 року про нарахування пені, штрафних санкцій на суму 1990333,08 грн.

Позов мотивовано незгодою позивача із нарахуванням пені та застосуванням штрафу за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на направлення грошових коштів на сплату поточних зобов'язань Відокремленого підрозділу «Шахта «Південнодонбаська №3 імені Миколи Сафоновича Сургая» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (надалі - ВП «Шахта «Південнодонбаська №3 імені М.С. Сургая» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія») з єдиного внеску, а не на погашення заборгованості з єдиного внеску, на підтвердження чого надав відповідні платіжні доручення.

Відповідач надав письмові заперечення на позовну заяву, за змістом яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог, вважаючи спірні рішення правомірними, оскільки сплачені позивачем грошові кошти в рахунок погашення поточних зобов'язань направлялись на погашення заборгованості минулих періодів на виконання ч. 6 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Суд, перевіривши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Щодо пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав, суд зазначає, що оскільки позивачем була надана заява про визнання причин пропуску строку для подання позовної заяви до суду поважними, у якій останній вказував, що оскільки бухгалтер підприємства була звільнена, рішення №102 від 19.06.2012 року було залишено без уваги керівництва, а представник відповідача проти задоволення заяви про поновлення строку не заперечував, суд дійшов висновку про визнання причин пропуску строку для подання адміністративного позову поважними.

Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» зареєстроване у якості юридичної особи, ідентифікаційний код 33161769, місцезнаходження: 83000, Донецька область, м. Донецьк, вул. Артема, б. 63, про що зазначено у відповідному свідоцтві про державну реєстрації та у довідці АА №543817 з ЄДРПОУ.

ВП «Шахта «Південнодонбаська №3 імені М.С. Сургая» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» знаходиться на обліку у відповідача у якості платника єдиного внеску, що підтверджується повідомленням про взяття на облік платника єдиного внеску.

19 червень 2012 року відповідачем відносно ВП «Шахта «Південнодонбаська №3 імені М.С. Сургая» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» прийняті спірне рішення №102 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (перерахування) єдиного внеску, яким до ВП «Шахта «Південнодонбаська №3 імені М.С. Сургая» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» застосовано штраф у розмірі 1836527,97 грн. та нарахована пеня у розмірі 153805,11 грн.

До вказаних рішень додані відповідні розрахунки фінансових санкцій та пені.

Із співставлення вказаних розрахунків та виписок з облікової картки платника - ВП «Шахта «Південнодонбаська №3 імені М.С. Сургая» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» за відповідними платежами вбачається, що відповідачем застосовано штраф та нарахована пеня у зв'язку із несвоєчасною сплатою самостійно визначених сум єдиного внеску.

Позивачем надані платіжні доручення та виписки з банківського рахунку, із яких вбачається, що позивачем перераховувались грошові кошти на погашення поточних зобов'язань з єдиного внеску. Проте, із виписок з картки особового рахунку вбачається, що зазначені грошові кошти направлялись відповідачем на погашення недоїмки з єдиного внеску, а також заборгованості з штрафів та пені.

Статтею другою Закону України від 8 липня 2010 року N 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються у тому числі за принципом відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків, про що зазначено у ст. 3 зазначеного Закону.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Частиною 5 ст. 9 зазначеного Закону передбачено, що сплата єдиного внеску здійснюється виключно у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для його зарахування.

За приписами ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 28 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, з урахуванням Закону України від 15 травня 2012 року N 4676-VI, який набрав чинності 12.06.2012 року.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з територіальним органом Пенсійного фонду за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік.

У відповідності до п.6 ч.1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом.

При цьому, за приписами ч. 6 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Таким чином, на виконання приписів ч. 6 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», сплачені на погашення поточних зобов'язань грошові кошти зараховувались в рахунок погашення існуючої недоїмки ВП «Шахта «Південнодонбаська №3 імені М.С. Сургая» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія», що підтверджується виписками з картки особового рахунку, та не спростовувалось представником позивача.

Суд зазначає, що направлення платником грошових коштів на погашення поточних зобов'язань шляхом визначення відповідного призначення платежу - за приписами ч. 6 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не може змінювати направлення цих коштів на сплату недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Таким чином, незважаючи на направлення грошових коштів на погашення поточних зобов'язань, такі грошові кошти зараховувались в рахунок погашення існуючої заборгованості ВП «Шахта «Південнодонбаська №3 імені М.С. Сургая» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія», та, відповідно, внаслідок погашення якої відповідачем застосовувався штраф та нараховувалась пеня.

Суд вважає, що за невиконання обов'язку щодо своєчасної сплати єдиного внеску, відповідач має нести встановлену законодавством відповідальність за несвоєчасну сплату єдиного внеску, в тому числі за наслідками перерозподілу поточних платежів в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Частиною першою ст.12 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що завданнями Пенсійного фонду є забезпечення збору єдиного внеску, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.

Відповідно до ч.2 зазначеної статті, Пенсійний фонд відповідно до покладених на нього завдань: забезпечує збір та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску; здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.

Пунктом 6 ч.1 ст.13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що Пенсійний фонд та його територіальні органи мають право застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Згідно ч. 11 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

За приписами ч. 10 ст. 25 зазначеного Закону, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Спірне рішення прийнято на підставі п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», якою встановлено, що територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Відповідно до ч.14 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа територіального органу Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Таким чином, відповідач правомірно застосував спірним рішенням штраф та нарахував пеню на підставі п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

З урахуванням викладеного, перевіривши спірні рішення згідно частини 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що за наведеними позивачем підставами адміністративного позову у задоволені позовних вимог слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 6 квітня 2011 року за №384/2011, Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 №21-5 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за №994/18289, ст.ст. 17-20, 51, 69-72, 86, 94, 112, 128, 136, 158-163, 167,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволені адміністративного позову Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» до Управління Пенсійного фонду України в м. Вугледарі Донецької області про визнання недійсним та скасування рішення №102 від 19.06.2012 року про нарахування пені, штрафних санкцій на суму 1990333,08 грн. - відмовити у повному обсязі.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Троянова О.В.