Постанова № 28968989, 09.01.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2013 р. Справа № 2а/0570/16333/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

Головуючий суддя: Буряк І.В.

при секретарі: Могілевському А.А.

за участю представників сторін:

позивача: Затєєва Д.В. (дов.)

відповідача: Бережного Р.В. (дов.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

позовну заяву Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Донецької

області Державної податкової служби

до Державного підприємства «Торезантрацит»

про стягнення з рахунків податкового боргу

ВСТАНОВИВ

Торезька об'єднана державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової служби (надалі - позивач, Торезька ОДПІ) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державного підприємства «Торезантрацит» (надалі - відповідач, ДП «Торезантрацит») про стягнення з рахунків податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 9 047 696,34 грн.

Позов мотивовано встановленням факту несплати відповідачем, в установленому законодавством України порядку, податкової заборгованості з податку на додану вартість, що є підставою для примусового стягнення такого податкового боргу.

У судовому засіданні позивач надав заяву (від 28.12.2012р. №6742//10/10-012-2) про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з ДП «Торезантрацит» податкову заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 7 799 684,92 грн.

Представник позивача у судовому засіданні від 09.01.2013р. позовну заяву, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, підтримав та просив суд задовольнити її в повному обсязі.

Представник відповідача до судового засідання надав заяву (№04/01-09 від 08.01.2013р.), відповідно до якої позовні вимоги визнає у повному обсязі.

У судовому засіданні від 09.01.2013р. представник відповідача позовну заяву, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, визнав в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.

Державне підприємство «Торезантрацит», згідно свідоцтва серія А00 №294811, зареєстровано виконавчим комітетом Торезької міської ради Донецької області в якості юридичної особи (ЄДРПОУ 32366906, місцезнаходження: 86600, Донецька область, м.Торез, вул.Енгельса,88).

Позивач зазначає, що станом на 15.11.2012р. ДП «Торезантрацит» має заборгованість перед бюджетом у сумі 9 047 696,34 грн., яка виникла згідно:

- рішень про розстрочення податкового боргу від 30.08.2012р. №69/19-113, від 30.08.2012р. №70/19-113, від 31.07.2012р. №59/19-113, від 28.09.2012р. №84/19-113;

- рішень про скасування розстрочення податкового боргу від 09.11.2012р. №35/19-113, від 09.11.2012р. №36с/19-113, від 09.11.2012р. №37с/19-113.

На підставі акту перевірки від 17.09.2012р. №402/15-2/32366906, відповідно до якого було встановлено порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 906 438,00 грн. на 105 календарних днів, було винесене податкове повідомлення-рішення від 19.10.2012р. №0000391502, згідно якого відповідача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% в сумі 181 287,60 грн. (отримано відповідачем 26.10.2012р.).

У відповідності до пояснень позивача у відповідача нараховується податковий борг з податку на додану вартість в загальному розмірі 7 799 684,92 грн., у тому числі за основним платежем 7 057 763,53 грн., за штрафними санкціями 398 965,04 грн. та за пенею 342 956,35 грн.

Наявність податкового боргу у заявленому розмірі позовних вимог підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком податкового боргу.

Копії зазначених документів наявні в матеріалах справи.

Відповідно ч.1,3 ст.136 КАС України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.

Частинами 3, 4 ст.112 КАС України передбачено, що у разі часткового визнання адміністративного позову відповідачем і прийняття його судом може бути прийнята постанова суду про задоволення визнаних відповідачем позовних вимог відповідно до статті 164 цього Кодексу. У разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

На підставі викладеного суд приймає вказану заяву до уваги, крім того, суд вбачає за необхідне зазначити наступне.

У пункті 57.3 ст.57 Податкового кодексу України (надалі - ПКУ) зазначається, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Пунктом 56.1 ст.56 Податкового кодексу України встановлено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п.56.3 ст.56 ПКУ скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (та у разі потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Підпунктом 56.17.1 п.56.17 ст.56 ПКУ процедура адміністративного оскарження закінчується днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк.

Згідно нормативних приписів п.56.17 ст.56 ПКУ день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Із матеріалів справи вбачається, що вказані податкові повідомлення-рішення не були оскаржені в адміністративному порядку, тобто вказані податкові повідомлення-рішення вважаються узгодженими.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України встановлено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

У відповідності до п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

В матеріалах справи наявні копії:

- корінця першої податкової вимоги від 04.06.2003р. №1/72, згідно якої загальна сума податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 39 923 633,42 грн., у тому числі за основним платежем 31 902 588,36 грн., за штрафними санкціями 966 668,31 грн. та за пенею 7 054 376,75 грн.;

- корінця другої податкової вимоги від 08.07.2003р. №2/80, згідно якої загальна сума податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 42 582 005,70 грн., у тому числі за основним платежем 33 556 109,62 грн., за штрафними санкціями 1 151 792,66 грн. та за пенею 7 874 103,42 грн.

Суд зазначає, що вказані податкові вимоги не були відкликані, у зв'язку з несплатою та не були оскаржені в адміністративному порядку.

Відповідно до п.11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Відповідно до ч.3 ст.112 КАС України, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Таким чином, відповідач має податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 7 799 684,92 грн., що підлягає примусовому стягненню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості та наявності достатніх підстав для задоволення позовних вимог.

Нормою ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 112, 128, 136, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Державного підприємства «Торезантрацит» про визнання позовних вимог Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби прийняти.

2. Позов Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби до Державного підприємства «Торезантрацит» задовольнити повністю.

Стягнути з розрахункових рахунків Державного підприємства «Торезантрацит» (ЄДРПОУ 32366906, місцезнаходження: 86600, Донецька область, м.Торез, вул.Енгельса,88) на користь бюджету (код платежу 14010100, отримувач: Державний бюджет, банк отримувач ГУ ДКУ в Донецькій області, МФО - 834016, код - 34687305, р/р 31110029700084) заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 7 799 684 (сім мільйонів сімсот дев'яносто дев'ять тисяч шістсот вісімдесят чотири) гривні 92 (дев'яносто дві) копійки.

3. Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 КАС України.

4. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частина проголошена у судовому засіданні 9 січня 2013 року, повний текст виготовлено 14 січня 2013 року.

5. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Буряк І. В.