Постанова № 28968941, 22.02.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2012 року Справа № 2а-4539/10/1070

Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Леонтовича А.М.

при секретарі - Воронюк М.М.

за участю представників сторін

від позивача: Харченко С.В. (за довіреністю)

від відповідача: Гриценко Н.В. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом до проКагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області Кагарлицького районного споживчого товариства стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Кагарлицька об'єднана державна податкова інспекція в Київській області (далі по тексту - позивач) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Кагарлицького районного споживчого товариства (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості по фінансових санкціях у сумі 51840,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у ході проведення перевірки Кагарлицького районного споживчого товариства було встановлено невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій. Так, на місці проведення розрахунків перевіряючими виявлено грошові кошти у сумі 1441,00 грн., натомість у денному звіті реєстратора розрахункових операцій зазначено суму у розмірі 11809,00 грн., чим порушено вимоги пункту 3 статті 13 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 6 липня 1995 року № 168/97-ВР. За наслідками перевірки до відповідача, згідно із статтею 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»застосовано фінансову санкцію у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність, що дорівнює 51840,00 грн. Відповідачем зазначена сума фінансової санкції у добровільному порядку погашена не була, тому вона підлягає стягненню у судовому порядку.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16 червня 2010 року провадження по справі було зупинено у зв'язку з тим, що на розгляді у суді знаходилась справа № 2а-5207/10/1070 за позовом Кагарлицького районного споживчого товариства до Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18 грудня 2009 року № 0005752307/0.

16 лютого 2012 року ухвалою Київського окружного адміністративного суду провадження у справі поновлено та призначено справу до судового розгляду на 22 лютого 2012 року.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав та надав суду письмові заперечення проти позову. Відповідач не погоджується з позовними вимогами, оскільки вважає, що фінансові санкції накладені на Кагарлицьке районне споживче товариство безпідставно та упереджено. Позивачем, в порушення вимог чинного законодавства, не направлялося письмове повідомлення за 10 днів до проведення планової перевірки із зазначенням дати початку та закінчення її проведення. Крім того, перевіряючими не прийнято до уваги, що в приміщенні каси знаходиться сейф, у якому і знаходились на момент перевірки кошти у сумі 10368,00 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Кагарлицьке районне споживче товариство зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності Кагарлицькою районною державною адміністрацією Київської області 28 травня 1999 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності -юридичної особи (а.с. 6).

Згідно довідки про взяття на облік платника податків від 21 листопада 2001 року № 510 Кагарлицьке районне споживче товариство з 20 липня 1999 року перебуває на податковому обліку в Кагарлицькій об'єднаній державній податковій інспекції в Київській області (а.с. 7).

Відповідно до матеріалів справи, 8 грудня 2009 року посадовими особами Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області проведено перевірку каси Кагарлицького районного споживчого товариства, що розташована за адресою: місто Кагарлик, площа Незалежності, будинок 5, за результатами якої складено акт перевірки за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій від 8 грудня 2009 року № 4083/1000/23/30334741 (а.с. 12) (далі по тексту -Акт перевірки).

У ході перевірки встановлено невідповідність суми коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій - 11809,00 грн., сумі коштів, яка виявлена на місці проведення розрахунків -1441,00 грн., що є порушенням вимог пункту 3 статті 13 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». При цьому, причину невідповідності грошових коштів на місці проведення розрахунків, сумі коштів, зазначені у денному звіті реєстратора розрахункових операцій головний бухгалтер Кагарлицького районного споживчого товариства Норець К.П. відмовилася пояснити.

На основі висновків Акту перевірки позивачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18 грудня 2009 року № 0005752307/0, яким на підставі статті 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»до відповідача застосовано фінансову санкцію у розмірі 51840,00 грн. Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18 грудня 2009 року № 0005752307/0 було отримано відповідачем 21 грудня 2009 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 15).

Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18 грудня 2009 року № 0005752307/0 відповідачем було оскаржено до Державної податкової адміністрації в Київській області та до Державної податкової адміністрації України.

За результатами адміністративного оскарження, рішенням Державної податкової адміністрації України про результати розгляду скарги від 13 березня 2010 року № 5042/7/25-0415, рішення Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області від 18 грудня 2009 року № 0005752307/0 залишено без змін, а скаргу Кагарлицького районного споживчого товариства -без задоволення.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією України та законами України.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року № 509-XII, Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 6 липня 1995 року № 168/97-ВР, Законом України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною 1 статті 13 Закон України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року № 509-XII передбачено, що посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Пунктом 4 частини 1 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»встановлено, що ограни державної податкової служби України здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів.

Відповідно до частини 2 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Згідно преамбули Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 6 липня 1995 року № 168/97-ВР (далі по тексту -Закон України № 265/95-ВР) цей Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Його дія поширюється на усіх суб'єктів господарювання та їх господарські одиниці, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

За визначенням, наведеним у статті 2 Закону України № 265/95-ВР реєстратор розрахункових операцій -це пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.

Розрахунковою операцією є приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

У силу вимог пункту 13 статті 3 вказаного Закону суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Відповідно до пункту 2 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції.

Статтею 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачено, що у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Зі змісту зазначених положень чинного законодавства вбачається, що на суб'єктів господарювання, які використовують реєстратори розрахункових операцій покладено обов'язок забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій. У випадку виявлення невідповідності зазначених сум коштів контролюючим органом, суб'єкт господарювання несе юридичну відповідальність у вигляді фінансової санкції у п'ятикратному розмірі від суми, на яку виявлено невідповідність.

Проаналізувавши надані матеріали та встановивши фактичні обставини адміністративної справи, суд дійшов висновку, що факт вчинення Кагарлицьким районним споживчим товариством правопорушення щодо незабезпечення відповідності готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена у денному звіті реєстратора розрахункових операцій є доведеним. Тому санкція у сумі 51840,00 грн. застосована до відповідача правомірно.

Суд не бере до уваги посилання відповідача про те, що в приміщенні каси на момент перевірки був сейф, у якому і знаходились кошти у сумі 10368,00 грн., зважаючи на наступне.

Як слідує зі змісту акту перевірки, перевірка проведена в присутності головного бухгалтера Кагарлицького районного споживчого товариства Норець К.П., яка на вимогу перевіряючих відмовилася пояснити причину невідповідності готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена у денному звіті реєстратора розрахункових операцій.

Пунктом 3 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»передбачено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право одержувати у платників податків (посадових осіб платників податків) пояснення з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби, встановлених цим та іншими законами України. Зазначеному праву кореспондує обов'язок суб'єкта господарювання надавати пояснення представникам органів державної податкової служби з питань, що виникають під час перевірок.

Таким чином, посадовими особами Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області вжито усіх заходів для забезпечення об'єктивного встановлення фактичних обставин, однак відповідачем не доведено відповідності коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена у денному звіті реєстратора розрахункових операцій.

Спростовуючи твердження відповідача про порушення позивачем вимог частини 4 статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», якою передбачено, що право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»визначено, що плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Відповідно до частини 4 статті 16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

З системного аналізу наведених положень чинного законодавства вбачається, що порядок проведення планових та позапланових перевірок органами державної податкової служби, встановлений статтею 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», не поширюється на порядок проведення перевірок по дотриманню вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», який є спеціальним нормативно-правовим актом з питань застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Оскільки в даному випадку була проведена планова перевірка в межах повноважень податкових органів, визначених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що не є перевіркою своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), то доводи відповідача про порушення податковим органом порядку проведення перевірки не ґрунтуються на приписах законодавства України.

Ту обставину, що представників Кагарлицького районного споживчого товариства не було запрошено на засідання комісії з визначення суми штрафних санкцій та не надіслано виклик для надання пояснень, суд не вважає підставою для звільнення відповідача від обов'язку щодо сплати фінансової санкцій за вчинене правопорушення, оскільки остатнім в повній мірі реалізоване право на адміністративне та судове оскарження дій органу державної податкової служби.

Статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, врахувавши ту обставину, що податковим органом доведено обґрунтованість вимоги про стягнення з Кагарлицького районного споживчого товариства суми штрафних санкцій у розмірі 51840,00 грн. з урахуванням вимог встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що адміністративний позов Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Кагарлицького районного споживчого товариства (код ЄДРПОУ 30334741) заборгованість по фінансових санкціях в сумі 51840 (п'ятдесят одна тисяча вісімсот сорок) гривень на користь Державного бюджету України (р/р 31117104700324, ГДКУ в Київській області, код 24074109, МФО 821018).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні -протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Повний текст постанови виготовлено 27 лютого 2012 року.