Рішення № 2896885, 17.12.2008, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.08 Справа№ 31/142

Господарський суд Львівської області, розглянувши матеріали справи

за позовом:

Військової частини А-2166, в/м Липники Пустомитівського району Львівської області

до відповідача:

Українського державного підприємства поштового зв'язку „Укрпошта" в особі Львівської дирекції, м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

Квартирно-експлуатаційної частини м. Львова, м. Львів

про:

визнання недійсним договору від 30.12.2004 р. № 1/20

Суддя: Артимоович В.М.

Артимович В.М.

При секретарі: Митник М.Б.

Митник М.Б.

Представники

від позивача:

Дудіна О.Б. - представник;

від відповідача:

Гедина В.В. - представник;

від третьої особи:

не з’явився.

Представникам позивача і відповідача роз’яснено права і обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, в тому числі право заявляти відводи. У відповідності до ст. 81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу не здійснювалась, про що сторона подала відповідне клопотання.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Військової частини А 2166, в/м Липники Пустомитівського району Львівської області, надалі - позивач, до Пустомитівського відділення Управління поштового зв’язку, м. Пустомити Львівської області, надалі - відповідач, за учас тю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Квартирно-експлуатаційної частини м. Львова, м. Львів, надалі - третя особа, про визнання недійсним договору від 30.12.2004 року № 1/20.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 09.05.2008 р. про порушення провадження у справі призначено розгляд справи на 24.06.2008 р.

Відповідачем було подано Положення про Львівську дирекцію Українського державного підприємства поштового зв’язку „Укрпошта" та довідку про включення ЛД УДППЗ „Укрпошта" до ЄДР станом на 09.06.2008 р.

Ухвалою суду від 26.08.2008 р. продовжено строк вирішення спору в даній справі та здійснено заміну неналежного відповідача на належного відповідача - Українське державне підприємство по штового зв'язку „Укрпошта" в особі Львівської дирекції. Представник позивача не заперечив щодо вка заної заміни неналежного відповідача на належного відповідача.

10.09.2008 р. позивачем у справі подано письмові пояснення, в яких позивач навів доводи щодо недійсності оспорюваного договору.

В судовому засіданні 16.12.2008 р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позові та письмових поясненнях. Представник відповідача позовні вимоги заперечив повністю. Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду спору по суті.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами згідно ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 16.12.2008 р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення виготовлений, оформлений та підписаний 22.12.2008 р.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають значення для справи, в їх сукупності, суд встановив наступне:

Між військовою частиною А-4560, правонаступником якої є позивач, та відповідачем в особі Пустомитівського вузла поштового зв’язку був укладений договір оренди приміщення № 1/20, згідно якого військова частина А-4560 передала, а відповідач прийняв в строкове платне користування приміщення площею 81,0 кв.м., розміщене на території в/ч А 4560 під № 1 у будинку № 54 –КПП за адресою: с. Липники Пустомитівського району Львівської області. За умовами договору військова частина А-4560 зобов'язалася передати відповідачу в оренду майно з моменту підписання акту передачі-прийому майна (п. 6. 1 договору), забезпечити відповідачу можливість безперешкодно користуватися (доступу, підходу, під’їзду) майном (п. 6.5. договору). На відповідача ж покладався обов'язок своєчасно (щомісячно) та в повному обсязі сплачувати орендну плату, як визначено в п. 4.2 договору. Крім того, відповідач згідно з п. 4.6. договору зобов'язувався повернути орендоване майно не пізніше 20 календарних днів після закінчення терміну оренди.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Аналіз умов договору дає підстави вважати, що за спірним договором військовою частиною передано у користування відповідачу до 30.12.2014 р. приміщення, що знаходиться на території військової частини, за плату. Даний договір є договором оренди і його положення мають відповідати законодавству, яке регулює правовідносини у сфері оренди.

Суд зазначає, що землі військової частини А-4560, а на даний час - військової частини А-2166, згідно ст. 1 Закону України «Про використання земель оборони», ст. 6 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності», ст. 77 Земельного кодексу України мають статус земель оборони та відносяться до земель державної власності, а будівлі та споруди, що на цих землях розміщуються, мають статус військовою майна відповідно до ст. 14 Закону України „Про Збройні Сили України" та ст.ст. 1, 3 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України", де також зазначено, що майно, закріплене за військовими частинами (закладами, установами та організаціями) є державною власністю.

Відповідно до ст. 7 Закону України „Про господарську діяльність у Збройних Силах України" військові частини, у тому числі - державні підприємства, можуть передавати закріплене за ними рухоме і нерухоме військове майно в оренду юридичним і фізичним особам. Передача військового майна в оренду юридичним і фізичним особам здійснюється виключно на конкурсній основі. Порядок надання дозволу на передачу такого майна в оренду встановлюється Кабінетом Міністрів України. Акт оцінки майна, яке передається в оренду, погоджується з Фондом державного майна України чи його регіональним відділенням.

Аналіз судом оспорюваного договору та матеріалів справи свідчить, що передача в оренду приміщення була здійснена без дотримання відповідної процедури оформлення оренди, а також вимог Закону України «Про оренду державною та комунального майна», де зазначено про обов'язковість укладення договорів оренди із визначенням у них істотних умов оренди; отримання дозволу Фонду державного майна України чи його регіональних відділень на право оренди; проведення конкурсу; здійснення експертної оцінки майна, що орендується та проведення відповідних розрахунків орендної плати.

Окрім того, передача в оренду приміщення на території військової частини А-2166 була проведена без відповідного дозволу Міністерства оборони України, як органу управління майном у Збройних Силах України, що є порушенням діючих на той час норм, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2000 р. № 778 «Про затвердження Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних Сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду»та наказу Міністерства оборони України № 113 від 25.04.2003 р. «Про затвердженні Інструкції про порядок виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2000 р. № 778».

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Слід зазначити, що як військова частина А-4560, так і позивач, не зареєстровані як суб'єкти господарської діяльності у Збройних Силах України, і відповідно не мають жодних прав на укладення будь-яких договорів, у тому числі договорів оренди.

Як визначено ст. 1 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" господарська діяльність у Збройних Силах України - це специфічна діяльність військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України (далі - військові частини), пов'язана із забезпеченням їх повсякденної життєдіяльності і яка передбачає ведення підсобного господарства, виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг, передачу в оренду рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки) в межах і порядку, визначених цим Законом.

У відповідності до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України, зокрема, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ж ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. При цьому виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищевикладеного, суд прийшов до висновку про недійсність договору оренди приміщення № 1/20 від 30.12.2004 р., як такого, що укладений його сторонами з порушенням норм Законів України „Про Збройні Сили України", „Про правовий режим майна у Збройних Силах України", „Про господарську діяльність у Збройних Силах України", «Про оренду державною та комунального майна».

Зважаючи на те, що виконання робіт (надання послуг) вже відбулось, та виходячи з норми ст. 207 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку про припинення зобов’язань зі спірного договору оренди на майбутнє з дня набрання рішенням суду в даній справі законної сили.

Отже, позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди приміщення № 1/20 від 30.12.2004 р. є підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 49 ГПК України понесені позивачем судові витрати слід стягнути із відповідача у даній справі.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1, 4-3, 4-5, 4-6, 4-7, 12, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір оренди приміщення № 1/20 від 30.12.2004 р., укладений між військовою частиною А-4560 та Пустомитівським вузлом поштового зв’язку.

3. Стягнути з Українського державного підприємства поштового зв'язку „Укрпошта" в особі Львівської дирекції (79000, м. Львів, вул. Словацького, 1; код ЄДРПОУ 22336769) на користь Військової частини А-2166 (80134, в/м Липники Пустомитівського району Львівської області; код ЄДРПОУ 08137796) 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя Артимович В.М.