Постанова № 28965690, 30.01.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

30 січня 2013 р. № 13878/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Зінченка А.В.,

при секретарі - Алавердян Е.А.

за участі представників сторін:

позивача - Тарасенко О.М.

відповідача - Дубрової К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідеркорм» до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Харкові Харківської області ДПС про скасування наказу та податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «Лідеркорм», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області ДПС, в якому після збільшення позовних вимог просив визнати нечинним наказ від 07.12.2012 року № 1675 начальника Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області ДПС Плотнікова О.П. про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Лідеркорм» код ЄДРПОУ 37457877; визнати неправомірними дії Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області ДПС по проведенню перевірки та складанню Акту перевірки від 20.12.2012р. № 4834/7/22-407/37457877; скасувати податкове повідомлення рішення від 02.01.2012 р. за №0000010224 про збільшення суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість на суму 462846,70 грн., з яких за основним платежем - ПДВ - 308564,47 грн., штрафні санкції - 154282,23грн. та податкове повідомлення-рішення від 02.01.2013 р. за № 0000020224 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за заниження податкового зобов'язання 11021000, - 485989,02 грн., з яких: 323992,68 грн. за основним платежем, 161996,34 грн. - штрафних санкцій.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, в обґрунтування яких зазначив, що згідно з Наказом від 07.12.2012 року №1675 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЛІДЕРКОРМ» код ЄДРПОУ 37457877 була проведена перевірка, на підставі якої був складений Акт перевірки від 20.12.2012р. № 4834/7/22-407/37457877.

08.01.2013р. ТОВ «ЛІДЕРКОРМ» отримало від Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області податкове повідомлення-рішення № 0000010224 від 02.01.2012р. та податкове повідомлення-рішення № 0000020224 від 02.01.2013р., які прийняті на підставі акту перевірки від 20.12.2012р. № 4834/7/22-407/37457877.

ТОВ «Лідеркорм» вважає, що Наказ, який оскаржується, та наступні дії відповідача (проведення перевірки та складання Акту перевірки і податкових повідомлень-рішень) не є законними, що Основ'янською МДПІ не додержано вимог діючого законодавства при проведенні документальної перевірки позивача через те, що висновки акту перевірки базуються на припущеннях, доводи податкового органу щодо відсутності реального характеру відповідних операцій не підтверджені належними доказами. Також, позивач вважає дії податкового органу, що полягають у призначенні перевірки товариства протиправними, оскільки вчинені не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, перевірка була проведена всупереч вимогам Податкового кодексу України, оскільки була призначена без наявних для цього підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та вказав, що дії перевіряючих відповідають вимогам діючого законодавства, перевірка проведена на законних підставах, податкові повідомлення - рішення винесені правомірно, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом в судовому засіданні встановлено, що 22.10.2012 року до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області ДПС засобами електронного зв'язку надійшов акт ДПІ у Печерському районі міста Київа від 22.10.2012 року №4470/22-8/37813842 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ІСТ Сейл Маркет» (код за ЄДРПОУ 37813842) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Терикон Маркет» (код за ЄДРПОУ 37826317) за період з 01,12.2011 року по 31.01.2012 року».

Основ'янською МДПІ м.Харкова Харківської області ДПС 23.11.2012 року було направлено запит про надання інформації та її документального підтвердження до ТОВ «Лідеркорм», який було отримано уповноваженим представником 26.11.2012 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лідеркорм» своїм листом від 04.12.2012 року за вих. №04/12 повідомило відповідача, в період січень 2012 року позивач дійсно мав взаємовідносини з підприємством ТОВ «ІСТ СЕЙЛ МАРКЕТ» (код за ЄДРПОУ 37813842); зазначені фінансово-господарські взаємовідносини були відображені по бухгалтерському та податковому обліку підприємства згідно вимог податкового та іншого законодавства України у повному обсязі.

Крім того було вказано, що відповідно до положень ч.1 ст.19 Конституції України, п 4.1.4 ПК України у ТОВ «Лідеркорм» є всі законні підстави для того щоб скористатися правом, наданим п.73.3 ст. 73 ПК України та п.16 Постанови КМУ від 27.12.2010 року №1245, а саме правом звільнення від зобов'язання відповідати на запит податкового органу, який не відповідає вищезазначеним нормам закону.

07.12.2012 року начальником Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області ДПС Плотніковим О.П., керуючись п.78.1.1. ст.78 Податкового кодексу України, було винесено Наказ №1675 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Лідеркорм» код ЄДРПОУ 37457877».

На підставі цього наказу фахівцями податкової служби було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «ІСТ СЕЙЛ МАРКЕТ» за період січень 2012 року.

За результатами зазначеної перевірки було складено акт від 20.12.2012 року за № 4834/7/22-407/37457877, яким встановлені наступні порушення: ч.1 ст.207 Господарського Кодексу України, п.2 ст.215, ст.203, ст.228, ч.1 ст.216 Цивільного Кодексу України (не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ТОВ «ІСТ СЕЙЛ Маркет» на суму сформованого податкового кредиту за січень 2012 року у сумі 308564,47 грн.; п.138.1, п.138.2, п.п.138.10.3, п.138.10 ст.138, п.138.5. ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 323992,68 грн., в т.ч. за 1 квартал 2012 року у сумі 323992,68 грн.; п.198.2, 198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість період що перевірявся на загальну суму 308564,47 грн., в т.ч. за січень 2012 року в сумі 308564,47 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесено податкові повідомлення - рішення, а саме: від 02.01.2012 р. за №0000010224 про збільшення суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість на суму 462846,70 грн., з яких за основним платежем - ПДВ - 308564,47 грн., штрафні санкції - 154282,23грн. та від 02.01.2013 р. за № 0000020224 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за заниження податкового зобов'язання 11021000, - 485989,02 грн., з яких: 323992,68 грн. за основним платежем, 161996,34 грн. - штрафних санкцій.

Перевіряючи відповідність дій суб'єкта владних повноважень по проведенню спірної перевірки вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд встановив наступне:

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

24.12.2006р. Верховним Судом України винесена постанова у справі Господарського суду Вінницької області №9/175-04 за позовом АКБ "Мрія" до ДПІ у м. Вінниця про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки.

Згідно з правовими позиціями, які викладені у названому судовому акті, державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам ч.2 ст.19 Конституції України та аналогічним вимогам ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні". Право податкової інспекції на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом. Суд може захистити право платника податку в разі проведення перевірки за відсутності для цього належних юридичних підстав та з порушенням правил, процедури, встановлених законом. Наявність негативних наслідків такої перевірки для можливості судового захисту законом не вимагається. Право на судовий захист пов'язане із самою протиправністю дій. При цьому, Верховний Суд України зазначив, що відповідно до КАС України адміністративний позов може містити вимоги про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень (п. 6 ч. 3 ст. 105); а відтак, звернення за захистом порушеного права у сфері публічно-правових відносин із зазначенням способу, який, на думку суду, не приводить до захисту права, не може бути підставою для відмови в позові, тобто захисті права, що порушуються. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, коли ці порушення ще не припинені (статті 7, 8, 11, ч. 4 ст. 112, ст. 162); спосіб захисту порушеного права може залежати від того, припинене порушення чи ні - при встановленні факту продовження протиправної поведінки суб'єкта владних повноважень на момент вирішення спору належним способом захисту права може бути зобов'язання відповідача припинити протиправні дії, а при припиненні порушення суд може задовольнити вимогу про встановлення відсутності компетенції (повноважень) у суб'єкта владних повноважень, зокрема на вчинені дії, чи про визнання дій протиправними.

З огляду на приписи ст.ст.8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, 244-2 КАС України, окружний адміністративний суд не знаходить правових підстав для залишення згаданої постанови Верховного Суду України поза увагою при розгляді і вирішенні даного спору по суті.

Суд відзначає, що спосіб дій органів державної податкової служби України при реалізації владної управлінської функції - контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань (станом на момент виникнення спірних правовідносин) був визначений Податковим кодексом України.

Так, відповідно до пп. 20.1.4 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

За приписами пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, документальна -позапланова перевірка здійснюється якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальне підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Пунктом 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Судовим розглядом встановлено, що відповідач звернувся до позивача з запитом від 23.11.2012 року №15931/10/22-204, в якому просив надати письмові пояснення та їх документальне підтвердження протягом 10 робочих днів з дня отримання запитів.

Оглянувши згаданий вище запит суд відзначає, що даний запит не відповідає вимогам, визначеним п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України та п. 10 Постанови КМУ від 27 грудня 2010 року № 1245.

Листом від 04.12.2012 року за вих. №04/12, позивач надав відповідь ДПІ про неможливість виконання запитів у зв'язку з невідповідністю запитів вимогам п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України.

Окрім того, зі змісту акту перевірки від 20.12.2012 року за № 4834/7/22-407/37457877 вбачається, що на момент проведення перевірки відповідачем не встановлено факти, що свідчать про можливі порушення позивачем податкового, валютного та іншого законодавства безпосередньо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації. Під час проведення перевірки відповідач використовував інформацію виключно з акту ДПІ у Печерському районі міста Київа від 22.10.2012 року №4470/22-8/37813842 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ІСТ Сейл Маркет» (код за ЄДРПОУ 37813842) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Терикон Маркет» (код за ЄДРПОУ 37826317) за період з 01,12.2011 року по 31.01.2012 року».

Згідно пп. 73.5 Податкового кодексу України зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Оскільки відповідач отримав лише акти про неможливість проведення зустрічних звірок та не отримав жодної інформації на запити від позивача, то необхідної податкової інформації стосовно позивача на момент прийняття рішення про проведення позапланової перевірки відповідач не мав.

Отже, на момент прийняття спірного наказу від 07.12.12 № 1675 відповідач не мав відповідних даних, які б підтверджували, що за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення позивачем податкового, валютного та іншого законодавства.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що у відповідача відсутні правові підстави для застосування пп. 78.1.1 Податкового кодексу України, що вказує на незаконність наказу від 07.12.12 № 1675 та наступних дій щодо проведення позапланової перевірки ТОВ "Лідеркорм" та складення акту перевірки від 20.12.2012 року за № 4834/7/22-407/37457877.

Спірні дії суб'єкта владних повноважень суперечать матеріальному інтересу, котрий має платник податків у податкових правовідносинах, і який полягає у належній фіксації податковим органом обставин господарської діяльності платника податків, неухильному дотриманні органом управління визначених законом процедур реалізації владних управлінських функцій, здійснення таких процедур лише в разі наявності визначених законом підстав тощо.

Щодо законності оспорюваних податкових повідомлень-рішень, то судом встановлено наступне.

Матеріалами справи також підтверджено, ТОВ «Лідеркорм» мав фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «ІСТ СЕЙЛ МАРКЕТ» у період січень 2012р.

ТОВ «Лідеркорм» було отримано вантажно-розвантажувальні роботи (послуги) відповідно до умов Договору на виконання послуг № 01/09 від 01.09.2011 року, на що виписано (оформлено) такі акти прийомки-передачі робіт (послуг) та податкові накладні.

Суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включені до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних та відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ.

Дані про здійснення виконання зобов'язань, розрахунки, тощо за зазначеним договором відображені в первинних фінансово-господарських документах.

Всі операції з вказаним підприємством відображені в бухгалтерському та податковому обліку і на підставі діючого податкового законодавства надана до податкової служби вся передбачена законодавством звітність.

На думку суду, вказані факти підтверджують право підприємства-контрагента виписувати податкові накладні. Тобто, у відповідності до ст. 201 Податкового кодексу України ТОВ «ІСТ СЕЙЛ МАРКЕТ» мало право виписувати податкові накладні на адресу підприємства - позивача, а ТОВ «Лідеркорм» мало право віднести суму ПДВ за отриманими податковими накладними до складу податкового кредиту.

Суд зазначає, що відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з :придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає на підставі податкових накладних, що засвідчують факт отримання підприємством товарів.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський-облік та звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" - бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІУ від 16.07.1999р. із змінами і доповненнями визначено порядок складання первинних документів, а саме "Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції".

Також суд звертає увагу на те, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Суд вваж є за необхідним вказати, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

При цьому Податковий Кодекс України не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Суд зазначає, що частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами.

А згідно ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте, відповідачем не надано суду доказів правомірності своїх дій.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що наказ про призначення документальної позапланової виїзної перевірки був виданий за відсутності визначених законом підстав, а отже є незаконним, та вважає неправомірними дії щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки, бо така перевірка була проведена на підставі незаконного наказу, а її висновки є неправомірними в частині нарахування податкового кредиту та податкового зобов'язання з податку на додану вартість та завищення витрат і доходів за період січень 2012 р

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є документально та нормативно обгрунтованими, законними, правомірними, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2-4, 9, 11, 69-71, 94, 128, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідеркорм» до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Харкові Харківської області ДПС про скасування наказу та податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати нечинним наказ від 07.12.2012 року № 1675 Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області ДПС «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Лідеркорм» код ЄДРПОУ 37457877».

Визнати неправомірними дії Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Харкові Харківської області ДПС по проведенню перевірки та складанню акту перевірки від 20.12.2012 року №4834/7/22-407/37457877.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Харкові Харківської області ДПС №0000010224 та №0000020224 від 02 січня 2013 року.

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідеркорм» сплачений судовий збір у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі виготовлена 31 січня 2013 року.

Суддя А.В. Зінченко