Постанова № 28965160, 17.01.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2013 р. 16 год.00 хв.Справа № 2а-3053/12/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Морської Г.М.,

при секретарі: Склонній Ю.В.,

за участю:

представника позивача - Лисенка В.О.,

представника відповідача - Імшеницього А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Херсонський завод пластикових виробів"

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Приватне підприємство «Херсонський завод пластикових виробів» (далі - позивач, ПП) звернулось до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ) у якому просить визнати неправомірним дії відповідача по визнанню недійсними податкового кредиту та податкових зобов'язань за актами перевірок від 18.05.2011р. № 1624/23-2/35028611 (далі - акт №1624) та за актом перевірки від 03.08.2011р. №2808/23-2/35028611 (далі - акт №2808), зобов'язати податковий орган відновити у базі даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України» даних про податкові зобов'язання та податковий кредит виключених на підставі актів №1624 та №2808.

Згідно позовної заяви, доповнень до позову та пояснень представника позивача в судовому засіданні обґрунтування заявлених позовних вимог полягає у наступному. За результатами проведених відповідачем невиїзних позапланових перевірок позивача з питань підтвердження правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за періоди листопад, грудень 2010р., січень, лютий 2011р. були складені акти перевірок від 18.05.2011р. № 1624 та від 03.08.2011р. №2808, в яких ДПІ робить висновки про те, що позивачем в листопаді, грудні 2010 року, січні, лютому 2011 року неправомірно сформований податковий кредит від ПП «Компанія Моноліт» та ПП «Биа Плюс» і податкові зобов'язання з податку на додану вартість на підставі реалізації ТМЦ на адресу ПАТ "Бериславський елеватор", ТОВ "Біо - Тест - Лабораторія", ТОВ "ТЕК "Ітера Україна", ДП "Ітера Трейд", ПАТ "Мукачівська автобаза", ПАТ "Мукачівська пересувна механізована колона №77", ТОВ "Барва", ТОВ "Корона Люкс", ТОВ "Трансофтгрупа", ТОВ "Старовинний замок", ВАТ "Херсонський хлібокомбінат", ТОВ "Українська сировина" ЛТД, ТОВ "Мікро", ТОВ "Партнер", , ТОВ "Охоронне підприємство "Форт", ТОВ "Біо Тест Мед", ОСОБА_4, ОСОБА_5, ПП "Биджиен". Позивач зазначає, що ДПІ неправомірно внесла зміни до електронної бази даних податкової звітності позивача, а саме до бази даних "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", в якій були зменшені задекларовані позивачем показники податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за відповідні періоди. Позивач заперечує проти висновків ДПІ та зазначає, що всі проведені ним у вказаних періодах операції з придбання та реалізації товару підтверджені відповідними первинними бухгалтерськими документами. Наявність виписаних податкових накладних та перерахування коштів в рахунок оплати товару, на думку позивача, є вичерпними підставами для формування податкового кредиту та податкових зобов'язань із ПДВ. Позивач також зазначає, що дії ДПІ по зміні в електронній базі податкової звітності задекларованих позивачем показників податкового кредиту та податкових зобов'язань є неправомірними, оскільки висновки актів перевірок, на думку позивача, є неправомірними.

Представник відповідача заперечив поти позовних вимог, мотивуючи наступним. За листопад, грудень 2010 року, січень, лютий 2011 року позивач документував отримання від ПП «Компанія Моноліт» та ПП «Биа Плюс» насіння соняшника продовольче, горіхи волоські, насіння гарбуза, сорго, шипшина сушена, чорнослив сушений, ін., проте за результатами проведених ДПІ перевірок ПП «Компанія Моноліт» та ПП «Биа Плюс», встановлено, що підприємства відсутні за місцем знаходження, не мають трудових ресурсів, умов для виробництва, зберігання та транспортування товарів. ДПІ зазначає, що наявність у позивача лише видаткових та податкових накладних не є доказом проведення самої господарської операції, відсутні докази переміщення товарів від продавця до покупця.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Приватне підприємство «Херсонський завод пластикових виробів» зареєстроване юридичною особою виконкомом Херсонської міської ради 04.04.2007р., перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Херсоні та зареєстроване платником податку на додану вартість.

ДПІ у м. Херсоні проведено виїзні позапланові перевірки позивача з питань підтвердження правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за періоди листопад, грудень 2010р., січень, лютий 2011р. були складені акти перевірок від 18.05.2011р. № 1624 та від 03.08.2011р. №2808.

За спірним актом перевірки № 1624 податковим органом перевірялась правомірність формування позивачем податкового кредиту та податкових зобов'язань по деклараціях з ПДВ за листопад, грудень 2010 року та січень 2011 року. За наслідками перевірки відповідач не визнав права відповідача на включення до складу податкового кредиту перевірених податкових періодів ПДВ нарахованого по відносинам з ПП «Компанія Моноліт» та ПП «Биа Плюс» на загальну суму 478820,87грн. та виключив із складу податкових зобов'язань ПДВ з продажу товарів ПАТ «Бериславський елеватор», ТОВ «Біо Трест лабораторія», ТОВ «ТЕК «Інтера Україна», ДП «Ітера Трейд», ПАТ «Мукачівська автобаза», ПАТ «Мукачівска пересувна колона №77», ТОВ «Барва», ТОВ «Корона Люкс», ТОВ «Українська сировина» ЛТД, ТОВ «Мікро», ТОВ «Партнер», ТОВ «Охоронне підприємство «Форт», ТОВ «Біо Тест Мед», ОСОБА_4, ОСОБА_6, ПП «Биджиен» на суму 478820,87 грн.

За актом перевірки № 2808 відповідач не визнав право позивача на включення до податкового кредиту лютого 2011 року ПДВ по господарським відносинам з ПП «Біа Плюс» на загальну суму 409817,76 грн. та виключив із складу податкових зобов'язань позивача за лютий 2011 року ПДВ по операціях з ВАТ «Херсонський хлібокомбінат» , ПП «Биджиен», ТОВ «Біо-Тест-Лабораторія», ТОВ «Мікро», ДП «Ітера Трейд», ОСОБА_4 на загальну суму 409817,76 грн.

Висновки про безпідставне формування податкового кредиту позивача у 2010-2011 роках по відносинам з ПП «Компанія Моноліт» та ПП «Биа Плюс» відповідачем зроблено на підставі матеріалів зустрічних перевірок, які провели податкові органи за місцем реєстрації цих постачальників.

За даними відповідача ПП «Компанія Моноліт» та ПП «Биа Плюс» у публічній звітності не декларують наявність власних основних фондів, трудових ресурсів , виробничих активів, транспортних засобів, необхідних для фактичного здійснення господарської діяльності з поставки товарів позивачеві. Податковий орган вважає, що позивачем проведено лише документування господарських операцій без їх фактичного здійснення, що унеможливлює їх відображення у складі податкового кредиту та податкового зобов'язання.

У той же час позивач, посилаючись на угоди з придбання ним товарів та з подальшого продажу цих товарів, стверджує, що за умовами цих договорів він не брав участі у переміщенні товару. Товар постачався його продавцем, він лише переоформлював документи і транспорт прямував далі до його покупців, які самостійно забезпечували перевезення товару.

Позивач стверджує, що результати спірних правовідносин з ПП «Компанія Моноліт» та ПП «Биа Плюс» підтверджені податковими та видатковими накладними, відображені у регістрах бухгалтерського та складського обліку і тому правомірно відображені у податковій звітності з ПДВ. Матеріалами бухгалтерського та податкового обліку позивач підтверджує і формування податкових зобов'язань, які виключені відповідачем із складу зобов'язань з ПДВ за актами №1608 та № 2808. Формування податкових зобов'язань позивач підтверджує податковими та бухгалтерськими накладними та фактом надходження коштів в оплату вартості товарів покупцями.

Оцінюючи позицію сторін по даній справі суд зазначає, що відповідно до п.7.4.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі - закон №168) та ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ (далі - ПКУ) податковий кредит платника податку визначається, виходячи з підтвердженого належним чином складеними податковими накладними суми ПДВ, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваній господарській діяльності цього платника податку. Датою виникнення права на податковий кредит вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника в оплату вартості товарів/послуг, або дата фактичного отримання цим платником товарів/послуг.

За ст. 4 та 7 закону №168 та ст. 187 ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата отримання коштів в рахунок оплати вартості товарів/послуг, або дата фактичного відвантаження цим платником товарів/послуг.

Отже законодавство України передбачає безумовний обов'язок платника податку на додану вартість з декларування податкових зобов'язань у разі здійснення податкової події та право платника на податковий кредит у разі здійснення податкової події та дотримання при цьому певних умов для підтвердження такого права.

З цих причин суд вважає, що позивач, задокументувавши відвантаження товарів, отримавши грошову винагороду за цей товар, зобов'язаний був ці операції відобразити у складі власних податкових зобов'язань з податку на додану вартість у складі податкових декларацій за відповідні податкові періоди. На думку суду, обов'язок платника податку щодо декларування податкових зобов'язань у разі отримання коштів на розрахунковий рахунок не залежить від дати фактичного здійснення господарської операції, оскільки за своїм економічним змістом податкові зобов'язання постачальника, отримувача коштів - це податковий кредит покупця, платника коштів.

За таких обставин суд визнає протиправними дії податкового органу щодо визнання недійсними податкових зобов'язань ПП "Херсонський завод пластикових виробів" з податку на додану вартість, на підставі реалізації товарно-матеріальних цінностей на адресу: ПАТ "Бериславський елеватор", ТОВ "Біо - Тест - Лабораторія", ТОВ "ТЕК "Ітера Україна", ДП "Ітера Трейд", ПАТ "Мукачівська автобаза", ПАТ "Мукачівська пересувна механізована колона №77", ТОВ "Барва", ТОВ "Корона Люкс", ТОВ "Трансофтгрупа", ТОВ "Старовинний замок", ВАТ "Херсонський хлібокомбінат", ТОВ "Українська сировина" ЛТД, ТОВ "Мікро", ТОВ "Партнер", ТОВ "Охоронне підприємство "Форт", ТОВ "Біо Тест Мед", ОСОБА_4, ОСОБА_5, ПП "Биджиен" за листопад - грудень 2010 року, січень, лютий 2011 року.

Разом із тим, суд погоджується із податковим органом щодо недоведеності причетності ПП «Компанія Моноліт» та ПП «Биа Плюс» до оподатковуваної діяльності позивача із поставок сільськогосподарської продукції у перевіреному періоді, виходячи із наступного.

Однією із головних вимог щодо отримання права платника ПДВ на податковий кредит за результатами здійснення господарської операції є можливість використання у оподатковуваній господарській діяльності саме тих товарів/послуг, ПДВ з яких приймало участь у формуванні податкового кредиту цього платника податку.

На думку суду, наявність податкових та видаткових накладних є обов'язковим, але не достатнім свідченням фактичного отримання та використання в оподатковуваних операціях цих товарів/послуг.

Для встановлення обґрунтованості декларування платником податку податкового кредиту суду необхідно встановити також реальність здійснення господарських операцій із поставки товару, суми за якими віднесені до податкового кредиту саме від задекларованих постачальників, зокрема із з'ясуванням походження товару, обставинами його відвантаження, перевезення, зберігання.

Суд вважає, що підтвердженням правомірності декларування платником податку ПДВ сплаченого (нарахованого) постачальникам за результатами придбання товарів (послуг) є наявність доказів про фактичне отримання товарів (послуг) саме від тих постачальників, які склали податкові накладні.

Під час розгляду справи позивач зауважив, що надав всі документи, які підтверджують його право на податковий кредит по операціям з ПП «Компанія Моноліт» та ПП «Биа Плюс». На його думку, підтвердженням цього є наявність видаткових та податкових накладних та факт перерахування коштів.

В той же час з аналізу документів складського обліку позивачем матеріалів, придбаних у ПП «Компанія Моноліт» та ПП «Биа Плюс» вбачається, що ці матеріали як правило оприбутковувались позивачем на складі у день отримання від постачальників та у більшості випадків зберігались на складі протягом двох - трьох днів і відвантажувались покупцям.

Так за карткою № 496 складського обліку 27.12.2010 року позивач отримав від ПП «Біа Плюс» горіхи у кількості 40000 кг, які відвантажив покупцям 30.12.2010 року, аналогічно за карткою №422 отримано насіння гарбуза 20470 кг, яке відвантажено покупцям 30.12.2010 року, факти зберігання товарів мали місце і по іншим карткам складського обліку позивача.

Зазначене свідчить, що відповідач у власному обліку підтверджує зберігання товарів, придбаних у постачальників ПП «Компанія Моноліт» та ПП «Биа Плюс». Отже позивач за даними бухгалтерського обліку фактично отримав товари, тобто підтверджує їх переміщення із складу постачальника до власних складських приміщень.

Разом із тим директор ПП «Херсонський завод пластикових виробів» Балан Олексій Миколайович у судовому засіданні пояснив, що придбавав у ПП «Компанія Моноліт» та ПП «Биа Плюс» сільськогосподарську продукцію і будівельні матеріали. Власного транспорту підприємство не має. Товар поставлявся продавцями автомобілями по 20 тон. Автомобілі приїжджали на склад, де підписувались документи і товар перепродувався іншим покупцям. Продукція не розвантажувалась, автомобілі від'їжджали далі. Балан О.М. не знає кому належали транспортні засоби, що привозили товар, він лише переоформлював накладні, акти приймання-передачі.

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8, директор ПП «Компанія Моноліт» із вересня 2009р. по грудень 2010р., суду пояснив, що здійснювались поставки на адресу позивача сільськогосподарської продукції. ПП «Компанія Моноліт» власного транспорту та складських приміщень не має. Поставка здійснювалась транспортом його постачальника. Назви агрофірми-постачальника він не пам'ятає. Поставлявся товар на склад ПП «Херсонський завод пластикових виробів». Подальша доля продукції та спосіб її перевезення йому не відомий.

Відповідно до Специфікацій до договорів поставки позивачем сільськогосподарської продукції у період з листопада 2010 року по лютий 2011 року умовами поставки визначено: FCA Херсон, відповідно Інкотермс 2000 (товар надається перевізнику замовника).

Таким чином із наданих пояснень вбачається, що позивачу товар поставлявся його продавцями. Товар не розвантажувався на склад позивача та не зберігався. Зазначене суперечить даним складського обліку позивача, відповідно до якого товар на складі зберігався як правило декілька днів.

Також свідки пояснили, що товар не перевантажувався на інший транспорт, а відразу відправлявся тим же автомобілем уже покупцям позивача. При чому перевезення товару позивачу здійснював не сам продавець товару, а його постачальник. Відповідно постачальник продавця перевозив товар спочатку продавцю, потім від продавця позивачу і, як стверджує позивач, - далі його покупцям. Зазначене суперечить умовам договорів купівлі-продажу, укладеним позивачем із його покупцями та специфікаціям до них. Відповідно до яких умовами поставки є надання позивачем товару перевізнику покупця. За таких обставин, позивач, як вантажовідправник повинен був виписати товарно-транспортні накладні для перевезення товару, оскільки такі перевезення здійснювались по різним регіонам України.

Отже під час розгляду справи судом виявлені протиріччя між даними бухгалтерського обліку позивача та поясненнями його посадової особи щодо обставин формування показників податкової звітності. Виявлені судом обставини фактичного здійснення господарської діяльності ПП «Херсонських завод пластикових виробів» свідчать, що позивач у бухгалтерському обліку відображав операції з оприбуткування та зберігання товарів при цьому директор у поясненнях, наданих суду, не підтверджує здійснення цього процесу. Фактичне отримання товарів на склад від задокументованих поставок не підтверджується іншими, ніж видаткові та податкові накладні, документами позивача (товарно-транспортними накладними, сертифікатами якості та іншими документами) та повністю спростовується поясненнями, наданими у ході слухання справи.

Зазначене, на думку суду, свідчить, що позивач, отримавши доходи від здійснення господарської діяльності з перепродажу товарів, не надав достатніх доказів щодо фактичного придбання перепроданих товарів саме у ПП «Компанія Моноліт» та ПП «Биа Плюс».

За таких обставин суд не може визнати причетність поставок ПП «Компанія Моноліт» та ПП «Биа Плюс» до оподатковуваної господарської діяльності позивача.

Отже суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд, -

постановив:

Задовольнити частково позовні вимоги Приватного підприємства "Херсонський завод пластикових виробів" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

Визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби щодо визнання недійсними податкових зобов'язань ПП "Херсонський завод пластикових виробів" з податку на додану вартість, на підставі реалізації товарно-матеріальних цінностей на адресу: ПАТ "Бериславський елеватор", ТОВ "Біо - Тест - Лабораторія", ТОВ "ТЕК "Ітера Україна", ДП "Ітера Трейд", ПАТ "Мукачівська автобаза", ПАТ "Мукачівська пересувна механізована колона №77", ТОВ "Барва", ТОВ "Корона Люкс", ТОВ "Трансофтгрупа", ТОВ "Старовинний замок", ВАТ "Херсонський хлібокомбінат", ТОВ "Українська сировина" ЛТД, ТОВ "Мікро", ТОВ "Партнер", ТОВ "Охоронне підприємство "Форт", ТОВ "Біо Тест Мед", ОСОБА_4, ОСОБА_5, ПП "Биджиен" за листопад - грудень 2010 року, січень, лютий 2011 року.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби відновити у базі даних "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" податкові зобов'язання ПП "Херсонський завод пластикових виробів" з податку на додану вартість, на підставі реалізації ТМЦ на адресу ПАТ "Бериславський елеватор", ТОВ "Біо - Тест - Лабораторія", ТОВ "ТЕК "Ітера Україна", ДП "Ітера Трейд", ПАТ "Мукачівська автобаза", ПАТ "Мукачівська пересувна механізована колона №77", ТОВ "Барва", ТОВ "Корона Люкс", ТОВ "Трансофтгрупа", ТОВ "Старовинний замок", ВАТ "Херсонський хлібокомбінат", ТОВ "Українська сировина" ЛТД, ТОВ "Мікро", ТОВ "Партнер", , ТОВ "Охоронне підприємство "Форт", ТОВ "Біо Тест Мед", ОСОБА_4, ОСОБА_5, ПП "Биджиен" за листопад - грудень 2010 року, січень, лютий 2011 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 22 січня 2013 р.

Суддя Морська Г.М.

кат. 8.2.1