Постанова № 28965109, 23.01.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 січня 2013 року № 2а-17068/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщук І.О. при секретарі судового засідання Самаренко Х.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кард-Сістемс" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0006942204 від 25.07.2012 за участю представників сторін:

від позивача: Хоптинець А.Б. (дов.від 10.12.12 №б/н)

від відповідача: Геращенко С.А. (посвідчення КВ №099834)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 23.01.2013 року в 10 год. 51 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги заявлені про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.07.2012 №0006942204.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що не погоджується із висновками податкового органу, оскільки такі підстави як «стан платника 10», « висновок спеціаліста щодо підпису на податковій звітності контрагента позивача», відсутність інформації щодо матеріально-технічної бази контрагента позивача», не можуть бути прийняті як підстави відсутності відносин з його контрагентом.

Посилаючись на норми податкового кодексу, представник позивача зазначив, що контрагент ТОВ «А-Квін» станом на квітень 2011 та і на теперішній час є юридичною особою, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, що дає підстави вважати неправомірним висновок податкового органу щодо заниження позивачем у квітні 2011 року ПДВ по відносинах із зазначеним контрагентом.

Крім того позивач вважає висновок спеціаліста щодо дослідження підписів гр.. ОСОБА_3 в податковій декларації з ПДВ за квітень 2011 року необґрунтованим, оскільки він не може бути підставою для порушення позивачем п.198.6 ст. 196 Податкового кодексу України.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 113905 грн., в т.ч. у квітні 2011 на суму 113905 грн., з підстав порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України.

На думку представника податкового органу, висновком почеркознавчої експертизи були досліджені первинні документи та встановлено, що підписи від імені ОСОБА_3 як директора ТОВ «А-Квін» виконанні не ОСОБА_3, а іншою особою.

Посилаючись на постанову Верховного Суду України від 05.03.2012 у справі №21-421а11, податковий орган зазначає, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності товариства, зокрема у підписанні будь-яких первинних документів, не можна вважати належно оформленими та підписаним повноваженими особами.

В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Наведені обставини на думку податкового органу дають підстави вважати, що фінансова-господарська діяльність контрагента позивача здійснювалась поза межами правового поля, що свідчить про фіктивність укладених правочинів, тобто відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

В судовому засіданні представник податкового органу підтримав сою позицію, та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Співробітниками податкового органу було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Кард-Сістемс» з питань обчислення та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «А-Квін» за квітень 2011 року.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 03.07.2012 №461/22-4/30968876.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 113905 грн., в т.ч. у квітні 2011 на суму 113905 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.07.2012 №0006942204, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 113096,00 грн., з яких за основним платежем - 113095,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.

З огляду на виявлене порушення суд погоджується з висновками податкового органу з огляду про наступне.

Як встановлено матеріалами справи, та наданими позивачем документами, між позивачем та ТОВ «А-Квін» було укладено договір поставки від 25.04.2011 № 04/11-1 відповідно до умов якого постачальник (ТОВ «А -Квін») зобов'язувався систематично постачати і передавати у власність покупцю (ТОВ «Кард-Сістемс») товар, а покупець приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Відповідно до п.2.1. договору постачальник зобов'язаний: - поставляти товар покупця за асортиментом та цінами, визначеними у Специфікації; - забезпечувати транспортування і пакування товару таким чином, щоб не допустити псування та (або) знищення його на період постачання до прийняття товару Покупцем; - забезпечувати покупця необхідними документами, які ідентифікують товар та підтверджують його якість.

На виконання умов зазначених умов договору між сторонами була підписана специфікація товару (том.І а.с.17 - 19), ТОВ «А-Квін» виписані видаткова накладна (том І а.с. 20-28, податкова накладна (том.І а.с. 29- 46).

В подальшому отриманий позивачем товар реалізовувався іншим контрагентам. Про що свідчать в матеріалах справи видаткові та інші документи (том І а.с.113-250, том ІІ а.с.155).

Також, на підтвердження своєї позиції податковим органом було надано висновок спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 07.07.2011 №б/н, яким були досліджені первинні документи контрагента позивача «ТОВ «А-Квін» та встановлено, що досліджувані підписи виконані від імені керівника ТОВ «А-Квін» гр.ОСОБА_3 в звітних документах ТОВ «А-Квін», а саме: податковій декларацій з податку на додану вартість за звітний 4-й місяць 2011 року, додатку №1 до податкової декларації з податку на додану вартість за звітний 4-й місяць 2011 року, податковій декларації з податку на додану вартість за звітний 4-й місяць 2011 року, додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість за звітний 4-й місяць 2011 року, декларації з податку на прибуток підприємства за звітний 1-квартал 2011 року виконані не гр. ОСОБА_3, а іншою особою.

Із досліджених первинних документів судом було встановлено, що видаткові накладні від 01.04.2011, від 05.04.2011, від 20.04.2011, від 21.04.2011 та податкові накладні від 05.04.2011, від 11.04.2011, від 12.04.2011, від 13.04.2011, від 15.04.2011, від 22.04.2011 виписані контрагентом позивача ТОВ «А-Квін» та підписані позивачем, раніше договору поставки від 25.04.2011 № 04/11-1, укладеного між сторонами.

Крім того, на підтвердження умов виконання договору поставки від 25.04.2011 №04/11-1 позивачем не надано доказів отримання товарно-матеріальних цінностей, на підставі довіреностей або наказів про призначення на це відповідальних осіб, не надано доказів про їх зберігання після отримання від контрагента та розрахункових документів, за якими здійснювалась оплата за послуги між сторонами.

Крім того, судом беруться до уваги пояснення позивача, які спростовують його позицію, що товарно-матеріальні цінності зберігались у приміщенні офісу без належного їх оприбутковування та встановлення матеріально відповідальних осіб за їх збереження.

З огляду на вищевикладене суд погоджується з висновками податкового органу та зазначає, наступне.

Відповідно до абз. а) та в) п.198.1.ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.198.3.ст.198 Податкового кодексу України).

Вимогою п.198.6 ст.198 Податкового кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Суд зазначає, що в ході проведення перевірки не встановлено факт передачі товарів (послуг) ТОВ «А -Квін» до позивача, у зв'язку з відсутністю (не наданням), актів приймання-передачі товару, відповідно до умов та строки, передбачені договором, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів, які б підтверджували фактичність виконання договору.

Згідно п.2.4., п.2.16. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, від 24.05.1995 N 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того судом взято до уваги лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11, який акцентує увагу на тому, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції; якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З огляду на вищенаведене, суд не приймає доводи позивача, що господарські взаємовідносини з контрагентом ТОВ «А-Квін», складені на їх виконання первинні документи, відповідають податковому законодавству, та правочин, укладений з контрагентом, в судовому порядку недійсними не визнано, ґрунтуються на припущеннях. Оскільки, позивачем не враховані норми чинного законодавства, про те, що угоди (господарські операції), які мають ознаки фіктивних та в результаті яких створюється можливість відшкодування ПДВ з бюджету та заниження податкових зобов'язань, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства (ст.207 ГК України) та є такими, що порушують публічний порядок (ст.229 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно ч.2 цієї статті є нікчемним. Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тим, що пов'язані з його недійсністю.

Отже, формування податкового кредиту за нікчемними правочинами не може відбуватись за правилами податкового законодавства.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із висновком податкового органу про те, що позивачем в порушення п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 113905 грн., в т.ч. у квітні 2011 на суму 113905 грн.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 2, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Кард-Сістемс» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва, відмовити.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук