Постанова № 28964602, 17.01.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2013 року (17 год. 58 хв.) Справа № 0870/12202/12 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Киселя Р.В.,

при секретарі судового засідання Столяренко О.М.,

за участю представників:

позивача - Маркової С.Ю., Таджельянц А.М.,

відповідача - Бібік С.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КВК» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення.

14.12.2012 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КВК» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 00023522-11 від 18.10.2012.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі акту документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Абсолют АМ» та ТОВ «Глорія-НЕТ» за період з 01.01.2010 по 01.07.2012 від 01.10.2012 №114/22-11/31831033 (далі - Акт перевірки) відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 18.10.2012 № 00023522. Зазначене податкове повідомлення-рішення позивач вважає незаконним та прийнятим безпідставно. Висновки Акту перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, внаслідок якого позивачу нараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 72499,00 грн. позивач вважає необґрунтованими та суб'єктивними. Зазначене позивач обґрунтовує тим, відповідач дійшов висновку про нікчемність правочину, укладених між позивачем та ТОВ «Абсолют АМ», проте зазначений правочин не є нікчемним, оскільки підтверджується первинною та звітною документацією. Також, позивач посилаючись на п. 86.9 ст.86 Податкового кодексу України вважає, що відповідач неправомірно нарахував податкове зобов'язання з податку на додану вартість за березень 2011 року у сумі 18333,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Глорія-НЕТ», оскільки перевірку фактично проведено на підставі постанови слідчого про порушення кримінальної справи.

Ухвалою суду від 17.12.2012 провадження у справі було відкрите, судове засідання призначене на 27.12.2012.

У судовому засіданні 27.12.2012 розгляд справи відкладено до 09.01.2013.

09.01.2013 у судовому засіданні оголошено перерву до 17.01.2013.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі зазначили, що основною діяльністю позивача є здавання в оренду власного нерухомого майна. Протягом липня-вересня 2010 року ТОВ «Абсолют АМ» виконувало роботи по прибиранню належних позивачу приміщень. В березні 2011 року аналогічні роботи виконувало ТОВ «Глорія-НЕТ». Документи первинного бухгалтерського та податкового обліку по взаємовідносинах із ТОВ «Глорія-НЕТ» були вилучені у позивача на підставі постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 10.11.2011 по справі №4-3023/11. Позивач вважає висновки Акту перевірки щодо нереальності правочину укладеного із ТОВ «Абсолют АМ» необґрунтованими. Щодо нарахування податкового зобов'язання по взаємовідносинах позивача із ТОВ «Глорія-НЕТ» зазначили, що оскільки перевірка цих взаємовідносин проводилась на підставі постанови слідчого, то відповідач не мав права приймати податкове повідомлення-рішення, яким нараховані зобов'язання по взаємовідносинам із ТОВ «Глорія-НЕТ», до набрання законної сили вироком у кримінальній справі за обвинуваченням посадових осіб ТОВ «Глорія-НЕТ».

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив у повному обсязі, з підстав викладених у запереченнях, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5, пояснив, що він працює на посаді директора ТОВ «Акваімперія». В 2010 році працював на посаді директора ТОВ «Абсолют АМ». За договором укладеним ТОВ «Абсолют АМ» із позивачем щодо виконання клірингових послуг роботи виконувались не ТОВ «Абсолют АМ», а іншим підприємством. Фактично ТОВ «Абсолют АМ» таких робіт не виконувало, оскільки трудових ресурсів не мало.

У судовому засіданні 17.01.2013 проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач зареєстрований як юридична особа за адресою: 69063, Запорізька область, м.Запоріжжя, вул.Радянська, буд.34. ТОВ «КВК» має ідентифікаційний код 31831033.

25.06.2010 між позивачем та ТОВ «Абсолют АМ» був укладений договір №262, за умовами якого ТОВ «Абсолют АМ» взяло на себе зобов'язання виконати прибирання у складських приміщеннях.

Із посиланням на умову зазначеного договору між позивачем та ТОВ «Абсолют АМ» були підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.07.2010 на загальну суму 110000,00 грн., від 30.08.2010 на загальну суму 87000,00 грн., від 29.09.2012 на загальну суму 128000,00 грн. У зв'язку із виконанням зазначених робіт ТОВ «Абсолют АМ» було виписано податкові накладні №262 від 30.07.2010 на суму 110000,00 грн., в тому числі ПДВ 18333,33 грн., № 391 від 30.08.2010 на суму 87000,00 грн., в тому числі ПДВ 14500,00 грн., №497 від 29.09.2010 на суму 128000,00 грн. в тому числі ПДВ 21333,33 грн. Так позивачем на користь ТОВ «Абсолют АМ» за зазначеним договором було сплачено 325000,00 грн. Оплата підтверджується наданими до матеріалів справи копіями квитанцій до прибуткового касового ордера.

З пояснень представників позивача судом встановлено, що 24.02.2011 між позивачем та ТОВ «Глорія-НЕТ» був укладений договір, за умовами якого ТОВ «Глорія-НЕТ» зобов'язалося виконати прибирання належних позивачу приміщень. 31.03.2011 ТОВ «Глорія-НЕТ» було виписано позивачу рахунок-фактуру та між позивачем та ТОВ «Глорія-НЕТ» складений акт прийняття-передач робіт (послуг). Оплату позивач здійснював у готівковій формі шляхом складання прибуткових касових ордерів.

Згідно даних податкових декларацій з податку на додану вартість позивачем до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Абсолют АМ» у розмірі 54166,66 грн., в тому числі з липень 2010 на суму 18333,33 грн., за серпень 2010 на суму 14500 грн., за вересень 2010 на суму 21333,33 грн., та з ТОВ «Глорія-НЕТ» у розмірі 18333,33 грн., у тому числі за березень 2011 на суму 18333,33 грн.

Наказом відповідача від 12.09.2012 №931, прийнятим на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 ПК України, було призначено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджетів податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Абсолют АМ» та ТОВ «Глорія-НЕТ» за період з 01.01.2010 по 01.07.2012 строком 5 робочих днів з 18.09.2012.

На підставі зазначеного наказу в період з 18.09.2012 по 24.09.2012 відповідачем було проведено позапланову не виїзну перевірку позивача, за результатами якої 01.10.2012 складено Акт перевірки.

На підставі зазначеного Акту перевірки відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 00023522-11 від 18.10.2012.

Надаючи правову оцінку обставинами справи, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Для з'ясування питання щодо правомірності чи неправомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення необхідно дослідити обґрунтованість висновків Акту перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

У висновку Акта перевірки №114/22-11/31831033 від 01.10.2012 відповідачем встановлено порушення позивачем п.1.3 ст.1, п.п.7.2.3 п.7.2 та п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР із змінами та доповненнями. п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 72499, 00 грн. в т.ч. по періодам: за липень 2010 - 18333,00 грн., за серпень 2010 - 14500,00 грн., за вересень 2010 - 21333,00 грн., за березень 2011 - 18333,00 грн.

В Акті перевірки вказано, що дане порушення встановлено в результаті отримання відповідачем вироку Ленінського районного суду м. Запоріжжя (справа №0814/183/2012, 1/814/111/2012 від 13.03.2012), яким визнано винними ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, у скоєнні злочинів передбачених ст. 205, 358 КК України, а саме створення фіктивного підприємства - ТОВ «Абсолют АМ», діючого з метою ухилення від сплати податків підприємствами-контрагентами. Таким чином фінансово-господарську діяльність ТОВ «Абсолют АМ» визнано зазначеним судом фіктивною.

Позивачем не надано інших бухгалтерських документів, що свідчили би про фактичне виконання послуг з прибирання нежитлових приміщень, а саме не доведено які саме приміщення прибирались, за якою адресою та які роботи фактично здійснювались. Також згідно поданих до податкового органу Декларацій з податку на прибуток та додатків до них, на ТОВ «КВК» власного майна не значиться.

Наявність у ТОВ «КВК» документів, які відповідно до Податкового кодексу України, є необхідними для формування податкового кредиту - податкових накладних, актів виконаних робіт не є безумовною підставою для віднесення сум до податкового кредиту, у зв'язку з тим, що відомості, які містяться в таких податкових накладних не має можливості ідентифікувати як такі, що призначені для використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Крім того, операції з ТОВ «Абсолют АМ» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської діяльності. В зв'язку з цим ТОВ «Абсолют АМ» не могло фактично здійснювати господарські операції, які є предметом договору між позивачем та ТОВ «Абсолют АМ».

У судовому засіданні 17.01.2013, допитаний в якості свідка колишній директор ТОВ «Абсолют АМ» ОСОБА_5 пояснив, що трудових ресурсів для виконання обумовлених договором із позивачем робіт та іншого майна ТОВ «Абсолют АМ» не мало. Роботи за цим договором ТОВ «Абсолют АМ» не виконувало.

Стосовно взаємовідносин позивача із ТОВ «Глорія-НЕТ» суд зазначає наступне.

Згідно наявної в матеріалах справи постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 10.11.2011, прийнятої по справі №4-3023/11, та протоколу виїмки від 30.11.2011, складеного старшим слідчим прокуратури Жовтневого району м. Запоріжжя, судом встановлено що оригінали документів по взаємовідносинам позивача із ТОВ «Глорія-НЕТ» були вилучені у позивача в межах розслідування кримінальної справи №51/289-11, порушеної заступником прокурора м. Рівне 12.09.2011 за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «Глорія-НЕТ».

З пояснень представників позивача судом встановлено, що ТОВ «Глорія-НЕТ» у березні 2011 року виконувало роботи по прибиранню належних позивачу приміщень.

Разом з тим, суд зазначає, що ТОВ «Глорія-НЕТ» зареєстроване в м. Рівне. Згідно даних ДПІ у м. Рівне на цьому підприємстві працює лише одна особа, а саме директор Ярмольчук М.М. Інших трудових ресурсів це підприємство не має.

В результаті аналізу наданих сторонами відомостей щодо змісту господарських відносин суд доходить висновку про недотримання позивачем при віднесенні до податкового кредиту сум ПДВ за дослідженими операціями пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», яким передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до абз.4 п.п.7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, які не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до статті 3 Кодексу Господарського Кодексу, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пунктом 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 № 283/97-ВР визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Таким чином, однією з вимог включення будь-яких витрат до складу податкового кредиту є зв'язок таких витрат з подальшим використанням в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Окрім того, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «»Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями) передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.1 розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Мінфіну від 24.05.1995 №88, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Пунктом 2 ст.9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку з метою надання первинним документам юридичної сили та доказовості, встановлено обов'язкові реквізити первинних документів: назва документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведених вище підстав, суд доходить висновку, що документи щодо взаємовідносин позивача із ТОВ «Абсолют АМ» та ТОВ «Глорія-НЕТ» не мають силу документів первинного бухгалтерського та податкового обліку, оскільки роботи цими підприємствами за зазначеними договорами ТОВ «Абсолют АМ» та ТОВ «Глорія-НЕТ» не виконувалися.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Посилання позивача на те, що його перевірка з питань взаємовідносин із ТОВ «Глорія-НЕТ» була призначена на підставі постанови слідчого, тобто відповідно до вимог пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, є безпідставним, оскільки, як зазначено вище наказом відповідача від 12.09.2012 №931 перевірка була призначена на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України. Доказів наявності постанови слідчого щодо призначення такої перевірки позивач суду не надав.

З наведених вище підстав суд доходить висновку про необґрунтованість вимог позивача, а відтак про відсутність підстав для їх задоволення.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «КВК» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Кисіль