Ухвала суду № 28964118, 29.01.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Липа В.А.

Суддя-доповідач:Капустинський М.М.

УХВАЛА

іменем України

"29" січня 2013 р. Справа № 0670/5149/12

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Капустинського М.М.

суддів: Євпак В.В.

Мацького Є.М.,

при секретарі Волянська О.В. ,

за участю представників сторін, розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "12" листопада 2012 р. у справі за позовом Приватного підприємства "Скерцо" до Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2012 року Приватне підприємство "Скерцо" звернулося до адміністративного суду з позовною заявою, в якій просило скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби від 17 липня 2012 року за №000027223, яким до підприємства застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 193 692, 84 грн.; за №000083222, яким підприємству визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 257 238, 00 грн. (основний платіж - 222 251, 00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 34 987, 00 грн.) та за № 000082222, яким підприємству визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у сумі 242 650, 00 грн. (основний платіж - 215 571, 00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 27079, 00 грн.).

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2012 року позовні вимоги задоволено.

Скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби від 17.07.2012 року № 000027223, № 000082222, № 000083222.

Вирішено відшкодувати на користь Приватного підприємства "Скерцо" з державного бюджету України 6344 грн. 93 коп..

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Відповідачем у справі подано до суду апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просили скасувати зазначену постанову та прийняти нову - про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Приватне підприємство "Скерцо" як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, зареєстроване виконавчим комітетом Житомирської міської ради 22.11.2004 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та як платник податків перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Житомирі Житомирської області ДПС.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 09652665 НБ № 285271 від 29.11.2004 року являється платником податку на додану вартість.

Судом встановлено, що в період з 05.06.2012 року по 25.06.2012 року на підставі направлень від 05.06.2012 року за №№ 579, 580, 581, 582 виданих ДПІ у м. Житомирі, наказу начальника ДПІ у м. Житомирі від 25.05.2012 року № 548, на підставі п. 75.1 ст. 75, ст. 77, ст. 81 Податкового кодексу України та відповідно до плану графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на ІІ квартал 2012 року посадовими особами ДПІ у м. Житомирі Житомирської області проведено планову виїзну перевірку Приватного підприємства "Скерцо" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.10.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.03.2012 року, про що складено Акт від 04.07.2012 року за № 1645/22-2/22064354/0110.

В ході перевірки, податковим органом зроблено висновок про порушення підприємством вимог:

- пп. 5.2.1, пп. 5.2.5 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 135.1, п. 135.5 ст. 135, п. 136.1 ст. 136, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.1, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 215 571, 00 грн.;

- п. 4.1 ст. 4, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 222 251, 00 грн.;

- ст. 5 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", що призвело до несплати курсової різниці в сумі 193 692, 84 грн. до Державного бюджету України.

На підставі зазначеного Акту, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 17 липня 2012 року за № 000027223, яким до підприємства застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 193 692, 84 грн.; за № 000083222, яким підприємству визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 257 238, 00 грн. (основний платіж - 222 251, 00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 34 987, 00 грн.) та за № 000082222, яким підприємству визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у сумі 242 650, 00 грн. (основний платіж - 215 571, 00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 27079, 00 грн.).

Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції даючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню від 17.07.2012 року №000083222 виходив з наступного.

Так, позивачем було укладено ряд договорів:

- 20 жовтня 2010 року між МПП "Промтехресурс" (який виступає як Продавець) та ПП "Скерцо" (який виступає як Покупець) укладено Договір № 19/10, відповідно до якого Продавець зобов'язується поставити поліграфічні матеріали (надалі Товар) Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах цього Договору.

На виконання умов Договору, позивачу передано у власність Товар та видані податкові накладні від 29.10.2010 року № 3210291 на загальну суму з ПДВ 100 993, 80 грн.; від 08.11.2010 року № 321108 на загальну суму з ПДВ 163 777, 08 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

Факт придбання та передачі Товару також підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № 3210291 від 29.10.2010 року на загальну суму ПДВ 100 993, 80 грн.; № 321108 від 08.11.2010 року на загальну суму з ПДВ 163 777, 08 грн.; Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ПН 3210291 від 29.10.2010 року, № ПН 321108 від 08.11.2010 року; товарно-транспортними накладними № 081701 від 29.10.2010 року та № 081702 від 08.11.2010 року.

- 10 березня 2011 року між ТОВ "Ковентан" (який виступає як Постачальник) та ПП "Скерцо" (який виступає як Покупець) укладено Договір поставки № 100301, відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти й оплатити поліграфічні матеріали (надалі Товар) на умовах цього Договору.

На виконання умов Договору, позивачу передано у власність Товар та видані податкові накладні від 16.03.2011 року № 11 на загальну суму ПДВ 76 690, 80 грн., від 31.03.2011 року № 27 на загальну суму ПДВ 73 435, 97 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

Факт придбання та передачі Товару також підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № 1.1 від 16.03.2011 року на загальну суму з ПДВ 76 690, 80 грн., № 27 від 31.03.2011 року на загальну суму з ПДВ 73 435, 97 грн.; товарно-транспортними накладними від 16.03.2011 року та від 31.03.2011 року.

- 04 квітня 2011 року між ТОВ "Коліур" (який виступає як Постачальник) та ПП "Скерцо" (який виступає як Покупець) укладено Договір поставки № 4042, відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки Покупцеві поліграфічні матеріали (надалі Товар), а Покупець зобов'язується прийняти вказаний Товар і оплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов Договору, позивачу передано у власність Товар та видані податкові накладні від 08.04.2011 року № 82 на загальну суму ПДВ 70 992, 00 грн., від 28.04.2011 року № 210 на загальну суму ПДВ 710484, 43 грн., від 09.06.2011 року № 98 на загальну суму з ПДВ 99 608, 52 грн., від 29.06.2011 року № 194 на загальну суму з ПДВ 101 643, 36 грн., від 16.08.2011 року № 135 на загальну суму з ПДВ 60 016, 92 грн., від 19.09.2011 року № 172 на загальну суму з ПДВ 80 721, 48 грн., від 28.09.2011 року № 218 на загальну суму з ПДВ 99 099, 72 грн., від 13.10.2011 року № 129 на загальну суму з ПДВ 56 256, 48 грн., від 18.10.2011 року № 150 на загальну суму з ПДВ 57 306, 84 грн., від 26.10.2011 року № 196 на загальну суму з ПДВ 96 453, 66 грн., від 18.01.2012 року № 90 на загальну суму з ПДВ 37 143, 88 грн., від 23.01.2012 року № 117 на загальну суму з ПДВ 32 802, 38 грн., від 27.01.2012 року № 157 на загальну суму з ПДВ 25 803, 98 грн., від 30.01.2012 року № 161 на загальну суму з ПДВ 29 280, 00 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

Факт придбання та передачі Товару також підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № 8042 від 08.04.2011 року на загальну суму з ПДВ 70 992, 00 грн., № 28044 від 28.04.2011 року на загальну суму з ПДВ 71 484, 43 грн., № 9062 від 09.06.2011 року на загальну суму з ПДВ 99 608, 52 грн., № 29062 від 29.06.2011 року на загальну суму з ПДВ 101 643, 36 грн., № 16083 від 16.08.2011 року на загальну суму з ПДВ 60 016, 92 грн., № 19097 від 19.09.2011 року на загальну суму з ПДВ 80 721, 48 грн., № 28095 від 28.09.2011 року на загальну суму з ПДВ 99 099, 72 грн., № 13101 від 13.10.2011 року на загальну суму з ПДВ 56 256, 48 грн., № 18101 від 18.10.2011 року на загальну суму з ПДВ 57 306, 84 грн., № 26104 від 26.10.2011 року на загальну суму з ПДВ 96 453, 66 грн., № 18012 від 18.01.2012 року на загальну суму з ПДВ 37 143, 88 грн., № 23013 від 23.01.2012 року на загальну суму з ПДВ 32 802, 38 грн., № 270110 від 27.01.2012 року на загальну суму з ПДВ 25 803, 98 грн., № 30015 від 30.01.2012 року на загальну суму з ПДВ 29 280, 00 грн.; товарно-транспортними накладними від 08.04.2011 року, від 28.04.2011 року, від 09.06.2011 року, від 29.06.2011 року, від 16.08.2011 року, від 19.09.2011 року, від 28.09.2011 року, від 13.10.2011 року, від 18.10.2011 року, від 26.10.2011 року, від 18.01.2012 року, від 23.01.2012 року, від 27.01.2012 року, від 30.01.2012 року та Актами здачі - прийняття товарів № 9062 від 09.06.2011 року, № 29062 від 29.06.2011 року, № 19097 від 19.09.2011 року, № 28095 від 28.09.2011 року, № 13101 від 13.10.2011 року, № 18101 від 18.10.2011 року, № 26104 від 26.10.2011 року, № 18012 від 18.01.2012 року, № 23013 від 23.01.2012 року, № 270110 від 27.01.2012 року, № 3015 від 30.01.2012 року.

Відповідно до проаналізованих судом першої інстанції норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що в даному випадку єдиними та достатніми підставами для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що факт вчинення господарських операцій між ПП "Скерцо" та його контрагентами (ТОВ "Коліур", ТОВ "Ковентан", МПП "Промтехресурс") підтверджується Договорами поставки товару № 19/10 від 20.10.2010 року, № 100301 від 10.03.2011 року та № 4042 від 04.04.2011 року, податковими та видатковими накладними, Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортними накладними.

Надані позивачем документи дають підстави для висновку про сплату підприємством сум податку на додану вартість в ціні придбання Товарів від своїх контрагентів, які видавали позивачу податкові накладні.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що на час здійснення господарських операцій ТОВ "Коліур", ТОВ "Ковентан", МПП "Промтехресурс" були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Посилання податкового органу на те, що у контрагентів позивача відсутні основні засоби для здійснення господарської діяльності та, що вони не подають податкової звітності, суд правомірно не прийняв до уваги так як податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та застосовувати штрафні санкції до покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкцій. Згідно із ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Аналогічна позиція висвітлена в довідці Вищого адміністративного суду України від 20.10.2006 року "Про вивчення та узагальнення судової практики Вищого адміністративного суду України про відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету" де зазначається, що Закон не ставить у залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Щодо безпідставного включено підприємством до складу валових витрат вартості придбання матеріалів, які отримано від осіб, що мають ознаки фіктивності в ланцюгах поставок по взаємовідносинах з контрагентами ТОВ "Ковентан", МПП "Промтехресурс", ТОВ "Коліур" то суд вірно виходив з того, що не було встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України, має враховуватись вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення Договорів між ПП "Скерцо" та ТОВ "Коліур", ТОВ Ковентан", МПП "Промтехресурс" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

До справи ДПІ у м. Житомирі не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження фіктивності здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про фіктивність господарських операцій носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Даючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню від 17.07.2012 року №000083222 суд виходив з наступного.

Так, Актом перевірки зафіксовано порушення з боку ПП "Скерцо" статті 5 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", що призвело до несплати курсової різниці в сумі 193 692, 84 грн. до Державного бюджету України.

Як вбачається з описової частини Акту перевірки 16 листопада 2010 року між ПП "Скерцо" (який виступає як Покупець) та фірмою "HIGHWAY INVESTMENT PROCESSING LLP" (Великобританія) (яка виступає як Продавець) було укладено контракт № 68/V, згідно умов якого Продавець продає товар (бувшу у вжитку офсетну листову друкарську машину "Man Roland"), а Покупець купляє на умовах поставки EXW - Афіни товар в кількості 1 одиниці.

Пунктом 2.1 п. 2 Контракту визначену загальну вартість товару 270 000, 00 євро.

Встановлено, що ПП "Скерцо" з валютного рахунку № 26007317482, відкритого в ЖОД ПАТ "Райффайзен банк Аваль" м. Київ, перераховано кошти в сумі 270 000, 00 євро, що еквівалентно 2 873 149, 45 грн..

Згідно із п. 11.2 п. 11 Контракту строк його дії встановлено до 31 січня 2011 року.

У порушення встановлених контрактом термінів товар не був поставлений ПП "Скерцо", що стало причиною для звернення ПП "Скерцо" до суду за захистом своїх порушених прав.

Постановою Господарського суду Житомирської області від 01.08.2011 року стягнуто з фірми "HIGHWAY INVESTMENT PROCESSING LLP" (Великобританія) на користь ПП "Скерцо" 270 000, 00 євро.

Проведеною перевіркою встановлено позитивну курсову різницю в сумі 193 692, 28 грн..

Відповідно до статті 5 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті" (далі Закон), у разі порушення резидентами строків, установлених Національним банком України відповідно до статті 3 цього Закону, придбана валюта продається уповноваженими банками протягом 5 робочих днів на міжбанківському валютному ринку України. При цьому позитивна курсова різниця, що може виникнути за такою операцією, щоквартально направляється до Державного бюджету України, а негативна курсова різниця відноситься на результати господарської діяльності резидента.

Згідно із статтею 3 Закону, Національний банк України має право встановлювати строк, протягом якого куплена резидентом на міжбанківському валютному ринку України іноземна валюта для забезпечення виконання зобов'язань перед нерезидентом має бути використана за призначенням, і порядок її продажу в разі недотримання резидентом цього строку.

Пунктом 7 розділу ІІІ Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 року № 281 (далі Положення), суб'єкт ринку зобов'язаний продати без доручення клієнта-резидента протягом п'яти робочих днів, починаючи з дня зарахування на розподільчий рахунок, повернені на адресу резидента у зв'язку з тим, що взаємні зобов'язання частково або повністю не виконані, кошти в іноземній валюті, які були куплені та перераховані на користь нерезидента. Позитивна курсова різниця, що може виникнути за такою операцією, щокварталу перераховується до Державного бюджету України, а негативна курсова різниця відноситься на результати господарської діяльності резидента.

Суб'єктами ринку, відповідно до пункту 4 розділу І Положення, є уповноважені банки, уповноважені фінансові установи.

Аналіз наведених вище норм законодавства свідчить про те, що вони стосуються операцій з продажу банками коштів в іноземній валюті, та, відповідно, курсової різниці, яка утворилася за наслідками операції з продажу таких коштів. Жодною з наведених вище норм не передбачено обов'язку підприємства-резидента здійснювати перерахування до бюджету зазначеної курсової різниці.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Колегія вважає, що суд першої інстанції, дослідивши в судовому засіданні надані сторонами по справі докази обґрунтовано задовольнив позовні вимоги позивача.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2012 року винесено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і суд дав правильну оцінку обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування зазначеної постанови.

Доводи, наведені апелянтом в поданій ним апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "12" листопада 2012 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.М. Капустинський

судді: В.В. Євпак Є.М. Мацький

З оригіналом згідно: суддя _______ М.М. Капустинський

Повний текст cудового рішення виготовлено "30" січня 2013 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Приватне підприємство "Скерцо" вул. Львівська, 10,м.Житомир,10014

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014