Рішення № 2896383, 02.02.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2009 р. Справа № 56/287-07

вх. №

Суддя господарського суду Бринцев О.В.

при секретарі судового засідання Бочарова М.В.

за участю представників сторін:

прокурора - Семінякін І.В., за посвідченням №54 від 04.04.2008р.; позивача - не з"явився;

першої 3-ї особи - не з"явився;

другої 3-ї особи - Мирошникова О.Ш., за довіреністю б/н від 11.10.2007р.;

третьої 3-ї особи - не з"явився;

четвертої 3-ї особи - не з"явився;

відповідача - Клячко Н.Ю., за довіреністю № 36 від 10.05.2008р.

розглянувши справу за позовом Прокурора м. Харкова в особі Позивача: Харківської міської ради, м. Харків

Перша 3-я особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління земельних відносин Харківської міської ради, м. Харків;

Друга 3-я особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Фізична особа - підприємець Коновалова Надія Іванівна, м. Харків;

Третя 3-я особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Харківське міське управління земельних ресурсів, м.Харків;

Четверта 3-я особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління з контролю за використанням та охороною земель у Харківській області, м. Харків

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Харківський ремонтно-механічний завод" м. Харків

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

15.11.2007р. прокурор м. Харкова звернувся до господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради з позовною заявою до ВАТ "Харківський ремонтно-механічний завод", в якій просить зобов'язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 4,4 га по вул. Єнакіївській, 4, та повернути її позивачу з приведенням у придатний для подальшого використання стан. До участі у справі залучено в якості третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Управління земельних відносин Харківської міської ради, ФОП Коновалову Н.І., Харківське міське управління земельних ресурсів та Управління з контролю за використанням та охороною земель у Харківській області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.07.2008р. провадження у справі припинено за відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.09.2008р. ухвалу господарського суду Харківської області від 07.07.2008р. скасовано, справу передано на розгляд господарського суду Харківської області.

Під час розгляду справи господарським судом Харківської області прокурор підтримує позовні вимоги, наполягає на їх задоволенні про, що зазначає у своїх письмових поясненнях (вх. №51 від. 08.01.2008р.). Стверджує, що земельна ділянка площею 4,4 га по вул. Єнакіївській, 4 зайнята відповідачем самовільно, чим порушені інтереси держави в особі позивача –Харківської міської ради. Посилаючись на ст. 212 Земельного кодексу України просить суд зобов’язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 4,4 га по вул. Єнакіївській, 4, та повернути її позивачу з приведенням у придатний для подальшого використання стан.

Представник позивача у судових засіданнях 24.11.2008р., 08.12.2008р. підтримує позовні вимоги, просить суд задовольнити позов. В судове засідання призначене на 26.01.2009р. представник позивача не з’явився витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник другої третьої особи (ФОП Коновалова Н.І. ) підтримує позовні вимоги, просить суд задовольнити позов.

Представники першої, третьої, та четвертої третіх осіб правом на участь представника у судових засіданнях не скористалися, витребуваних судом документів не надали. Про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В судовому засіданні 26.01.2009р. оголошувалась перерва для виготовлення повного тексту рішення до 9 год. 50 хв. 02.02.2009р.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

За адресою м. Харків, вул. Єнакіївська, 4 знаходиться земельна ділянка загальною площею 44003 м2 кадастровий код №851205506. Зазначена земельна ділянка складається з ділянок відведених протягом 1960-1962рр. Ремонтно-механічному заводу тресту №94 „Будіндустрія” рішеннями виконавчого комітету Харківської міської Ради депутатів трудящих від 16.02.1960р. №92-6, від 05.09.1961р. №479-3, від 03.10.1961р. №543-2, від 22.05.1962р. №283-12 (т.І а.с.37-43).

В даний час вказана вище земельна ділянка використовується відповідачем ВАТ „Харківський ремонтно-механічний завод”, яке згідно до статуту та інших правовстановлюючих документів (т.І а.с. 44-53, т.ІІ а.с. 114-122) є правонаступником прав та обов’язків Державного підприємства „Харківський ремонтно-механічний завод”. Земельна ділянка використовується для виробничих потреб для експлуатації та обслуговування розміщених на ній виробничих будівель та споруд.

Згідно з технічним звітом по земельно-кадастровій інвентаризації земельної ділянки ВАТ "Харківський ремонтно-механічний завод" м. Харків, вул. Єнакіївській, 4 (т.І а.с. 87-107), розташовані 18 об'єктів нерухомого майна, один з яких - столова загальною площею 592,9 кв.м. літ. Е-2 належить другій третій особі (ФОП Коноваловій Н.І.) на підставі договору купівлі-продажу від 13.06.2003 р. №952, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Чуприною Г.О. (а.с. 73-75), а інші 17 - належать Відповідачу, це:

Літ. А-1 цех металоконструкцій загальною площею 1668,7 кв.м.;

Літ. А-1 прибудова до цеху металоконструкцій загальною площею 82,8 кв.м.;

Літ. Б-1 корпус механічної ділянки загальною площею 6416,1 кв.м.;

Літ. В-3 адміністративно-побутовий комплекс загальною площею 1707,4 кв.м.;

Літ. Г-1 литейно-термічний цех загальною площею 270,1 кв.м.;

Літ. Д-1 ділянка штамповки загальною площею 231,6 кв.м.;

Літ. Ж-2 прохідна загальною площею 11 9,5 кв.м.;

Літ. 3-1 гараж № 1 загальною площею 269,3 кв.м.;

Літ. И-І гараж № 2 загальною площею 281,5 кв.м.;

Літ. К-1 матеріальний склад загальною площею 773,8 кв.м.;

Літ. Л-1 бібліотека загальною площею 103,3 кв.м.;

Літ. М-1 склад лаку та фарб загальною площею 164,0 кв.м.;

Літ. О-1 склад пально-змащувальних матеріалів загальною площею 51,0 кв.м.;

Літ. П-1 газорозподільний пункт загальною площею 10,6 кв.м.;

Літ. С-1 трансформаторна підстанція підвищуюча загальною площею 40,1 кв.м.;

Літ. Т-1 трансформаторна підстанція знищуюча загальною площею 37,5 кв.м.;

Літ. Х-1 ремонтний цех загальною площею 119,7 кв.м.

Вищевказані об'єкти нерухомого майна належать Відповідачеві на підставі свідоцтва про право власності від 14.10.1997р. реєстраційний №96 (т.І а.с. 108-109), акту передачі майна у власність ВАТ „Харківський ремонтно-механічний завод” від 20.12.2000 р. (т.І а.с. 110), переліку нерухомого майна, що передається у власність ВАТ "Харківський ремонтно-механічний завод, який є додатком до акту від 20.12.2000 р. (т.І а.с. 111), договору купівлі-продажу від 02.112004р., посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Самощенко О.А. р/№6717 (т.ІІ а.с. 123-130)

Відомості про вищезазначені об'єкти внесені до реєстру прав власності на нерухоме майно, що підтверджується реєстраційним посвідченням на об'єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам від 20.03.2001 р. (т.І а.с. 112) та витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно №5499673 від 18.11.2004 р. (т.І а.с. 113).

Рішенням 16 сесії 5 скликання Харківської міської ради прийнято рішення від 21.11.2007р. №249/07 (п. 31 додатку) (т.ІІ а.с. 38,39) відповідачеві ВАТ „Харківський ремонтно-механічний завод” надано згоду на розробку проекту відведення земельної ділянки площею орієнтовно 4,2265 га по вул. Єнакіївській, 4 для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель.

27.11.2008р. відповідачем на розгляд Харківської міської ради здано проект землеустрою спірної земельної ділянки. Проте до цього часу рішення стосовно затвердження даного проекту не прийнято, договір оренди землі між позивачем та відповідачем не укладено.

Зазначені обставини (використання земельної ділянки за відсутності договору оренди) для четвертої третьої особи (Харківська облдержземніспекція) стали підставою для складання актів перевірки вимог земельного законодавства, складання протоколів про адміністративне правопорушення, винесення постанов про накладення адміністративного стягнення та приписів про усунення порушень земельного законодавства (т.І а.с. 9-15), підставою для позивача для складення акту обстеження земельної ділянки по вул.. Єнакіївський, 4 від 28.02.2007р. та підставою для прокурора для звернення із даним позовом до суду за захистом інтересів держави.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

Згідно ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

У відповідності до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється (ст. 125 Земельного кодексу України). Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону (ст. 126 Земельного кодексу України).

Згідно ст. 212 Земельного самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Таким чином, з урахуванням ст.4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) суд приходить до висновку про те, що в даному випадку прокурором та позивачем за для обґрунтування своїх вимог має бути доведений факт самовільного зайняття спірної земельної ділянки.

Згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за порушення вимог земельного законодавства" від 15.04.2008 N 271-VI, який набрав чинності з 07.05.2008, внесені зміни до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" в частині уточнення терміна "самовільне зайняття земельної ділянки". Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" даний термін викладено у такій редакції: „самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними”.

Матеріалами справи встановлено факт використання відповідачем земельної ділянки за відсутності договору оренди, державного акту права власності права на постійне користування земельною ділянкою та акту про встановлення меж земельної ділянки в натурі. Проте зі змісту статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель” вбачається, що для визнання зайняття земельної ділянки самовільним встановлення цих фактів є недостатнім. Необхідним є також доведення того, що таке використання земельної ділянки не є наслідком дій, які відповідно до закону є правомірними.

В даному випадку ця обставина прокурором та позивачем не доведена.

Натомість відповідачем на підтвердження правомірності використання спірної земельної ділянки надано докази відведення її відповідачеві ВАТ „Харківський ремонтно-механічний завод” рішеннями виконавчого комітету Харківської міської Ради депутатів трудящих від 16.02.1960р. №92-6, від 05.09.1961р. №479-3, від 03.10.1961р. №543-2, від 22.05.1962р. №283-12 (т.І а.с.37-43). Крім того, доказом правомірності використання земельної ділянки є факт законного набуття права власності на нерухоме майно, розташоване на цій ділянці (т.І а.с. 108-113).

Такі обставини, на думку суду, свідчать про те, що дії відповідача по використанню спірної земельної ділянки відповідно до закону є правомірними.

Приходячи до такого висновку суд, крім зазначених матеріалів справи та цитованих правових норм, враховує також позицію Державного комітету України із земельних ресурсів викладену в листі „Щодо застосування терміна "самовільне зайняття земельної ділянки" від 11.11.2008 р. N 14-17-4/12991. В цьому листі, зокрема, зазначається: „Не є самовільним зайняттям земельної ділянки вчинення дій, які відповідно до закону є правомірними. Під такими діями слід розуміти укладання цивільно-правових угод, які передбачені чинним законодавством. Так, наприклад, не є самовільним зайняттям земельної ділянки, якщо вона використовується на підставі договору про спільну часткову власність, укладеного в письмовій формі та посвідченого нотаріально (стаття 88 Земельного кодексу України), або використовується для проведення геологознімальних, пошукових, геодезичних чи інших розвідувальних робіт на підставі угоди з власником землі або за погодженням із землекористувачем (стаття 97 Земельного кодексу України). Право власності на земельну ділянку може також набуватися на підставі цивільно-правової угоди при переході права власності на житловий будинок, будівлю або споруду (ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України).”

Так само суд приймає до уваги правову позицію у аналогічній справі висловлену Вищим господарським судом України у постанові від 26.11.2008р. №30-6/286-07-7384: „З аналізу вказаної норми (статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель”) з урахуванням внесених змін вбачається, що не є самовільним зайняттям земельної ділянки ті дії щодо її використання, які є правомірними, навіть в разі відсутності відповідного рішення власника або вчиненого правочину”. Подібну позицію Вищий господарський суд України зайняв також і в постанові від 06.11.2008р. №31/37пн.

Разом з тим, суд зазначає, що наявність рішення відповідного органу місцевого самоврядування про надання у користування (оренду) земельної ділянки чи набуття права власності на будівлю або споруду на підставі укладення цивільно-правової угоди не надають права на використання земельної ділянки, оскільки у частині третій статті 125 Земельного кодексу України визначено, що приступати до використання земельної ділянки до встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та його державної реєстрації забороняється.

Тобто, належним способом захисту порушених прав власника земельної ділянки в даному разі могло б бути припинення (заборона) відповідачу користуватися земельною ділянкою до одержання необхідних документів, але не визначений прокурором спосіб –повернення ділянки позивачу з приведенням у придатний для подальшого використання стан.

За таких обставин позовні вимоги прокурора про зобов’язання ВАТ "Харківський ремонтно-механічний завод" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 4,4 га по вул. Єнакіївській, 4, та повернути її позивачу з приведенням у придатний для подальшого використання стан є такими, що не відповідають чинному законодавстві і тому не підлягають задоволенню.

Крім викладеного суд відзначає також, що такі вимоги прокурора (про повернення ділянки позивачу з приведенням її у придатний для подальшого використання стан) не можуть бути задоволені ще й тому, що вони включають в себе вимоги щодо знесення будівель та споруд, які знаходяться на цій ділянці і належать відповідачеві на праві власності. Проте, законодавство України не передбачає можливості позбавлення особи права власності на нерухоме майно з тих підстав, що вона (ця особа) не здійснила оформлення права користування земельною ділянкою на якій це майно знаходиться. Зокрема відсутні такі підстави для припинення права власності в ст. 346 ЦК України, яка містить перелік підстав припинення права власності.

Більш того, такі позовні вимоги, які своїми наслідками мають позбавлення відповідача права власності на майно, прямо суперечать нормам міжнародного права та чинного законодавства України. Так це суперечить статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, згідно якої кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права; Статті 41 Конституції України, якою встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Також, такі вимоги прокурора не відповідають статті 317 ЦК України, якою закріплено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном; частині 1 статті 319 Цивільного кодексу України, відповідно якої власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; Статті 321 ЦК України згідно якої право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійсненні лише у випадках та порядку, встановленому законом; Статті 147 ГК України де визначено, що вилучення державою у суб'єкта господарювання його майна допускається не інакше як у випадках, на підставах і в порядку, передбачених законом.

Суд, приходячи до таких висновків, враховує також, що у аналогічній справі подібну позицію зайняв Вищий господарський суд України, який в постанові від 11.07.2007р. у справі №25/259-06 зокрема зазначив: „Оскільки товариство є власником майна розташованого на земельній ділянці ... позовні вимоги прокурора в інтересах держави про знесення частини вказаного майна також є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки частина перша ст. 321 ЦК України передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

На підставі викладеного, на підставі ст.ст. 6, 8, 19, 41, 124, 129 Конституції, ст.ст. 15, 16, 317, 319, 321, 346 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 147 Господарського кодексу України, ст.ст. 88, 97, 120, 212 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель”, керуючись, ст. ст. 1, 4, 12, 27, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82–85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, р/р №35418001002146 в УДК у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 04059243) на користь державного бюджету України (відділення державного казначейства м. Харкова, код ЄДРПОУ 24134490, рахунок 31110095700002 в Управління державного казначейства у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) - 85,00 грн. державного мита.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, р/р №35418001002146 в УДК у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 04059243) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку 31213259700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050000,символ звітності банку 259, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) - 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Бринцев О.В.

повний текст рішення підписано 02.02.2009р.

справа №56/287-07