Рішення № 2896277, 29.01.2009, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

від "29" січня 2009 р. по справі № 8/65-77

За позовом Військової частини А-0780, м. Львів

до Ковельського спеціалізованого лісогосподарського акціонерного товариства „Тур”, м. Ковель

про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою

Суддя Кравчук А.М

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: н/з

від відповідача: Олексюк А.Л. – довіреність від 21.01.2009 року

в судовому засіданні взяв участь: Леньшин Д.В. – помічник військового прокурора Луцького гарнізону

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз’яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. ст. 22, 29 ГПК України роз’яснено процесуальні права та обов’язки учасників судового процесу.

Ухвалою господарського суду від 19.09.2007 року провадження по справі зупинено до вирішення Львівським апеляційним адміністративним судом справи

№1/516-19/96А за позовом військової частини А-0780 до Ковельської районної державної адміністрації Волинської області про визнання недійсним розпорядження.

Ухвалою господарського суду від 30.12.2008 року провадження по справі поновлено.

СУТЬ СПОРУ: позивач - військова частина А-0780, м. Львів звернувся до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, що належить йому на праві постійного користування шляхом зобов’язання відповідача – Ковельського спеціалізованого лісогосподарського акціонерного товариства „Тур” звільнити земельну ділянку загальною площею 10027 га, що знаходиться у південній частині авіаполігону „Повурськ”.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що на спірній земельній ділянці відповідач веде господарську діяльність незаконно. Постановою господарського суду Львівської області від 25.06.2007р. у справі №1/516-19/96А , що залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2008 року, визнано нечинними та скасовано розпорядження Ковельської районної державної адміністрації №41 від 31.01.2005 року „Про підтвердження права землекористування Ковельського спеціалізованого лісогосподарського акціонерного товариства „Тур” та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою Ковельського спеціалізованого лісогосподарського акціонерного товариства „Тур” серії ІІ-ВЛ №001718 від 22.07.1994 року.

На підставі ст. 29 ГПК України та згідно повідомлення №124 від 20.01.2009 року у справу вступив військовий прокурор Луцького гарнізону, оскільки спірна земельна ділянка знаходиться в межах Луцького гарнізону та рішення у справі вплине на законні права та інтереси держави в особі Міністерства оборони України.

Відповідач подав суду клопотання від 22.01.2009 року (вх.№01-28/877) про зупинення провадження у справі до закінчення касаційного розгляду справи

№1/516-19/96А Вищим адміністративним судом України.

Прокурор та представник позивача в судових засіданнях клопотання відповідача заперечували.

Клопотання про зупинення провадження у справі відхилено судом, оскільки постанова господарського суду Львівської області від 25.06.2007р. у справі №1/516-19/96А набрала законної сили у відповідності до ст. 254 КАС України, а зупинення провадження у справі до закінчення касаційного провадження призведе до затягування судового процесу. Крім того, відповідач у випадку скасування постанови не позбавлений права звернутись із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами в порядку ст. 113 ГПК України. Судом при відхиленні клопотання також враховано вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про розгляд справ упродовж розумного строку. Провадження у справі порушено 28.08.2007 року, зупинялось на час розгляду пов’язаної справи Львівським апеляційним адміністративним судом.

Представник відповідача в судовому засіданні стверджував, що рішенням господарського суду Волинської області у справі №06/13-55 від 07.04.2005 року, що залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.11.2005 року, позивачу відмовлено у задоволенні позову про той же предмет і з тих же підстав. Крім того, заявляв, що військова частина А-0780 є неналежним позивачем у справі.

Заслухавши пояснення прокурора, представника відповідача та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

Згідно ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов’язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Судові рішення відповідно до ст. 124 Конституції України ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

Судовими рішеннями (справа № 06/13-55 господарського суду Волинської області, №1/516-19/96А господарського суду Львівської області) встановлено, що рішенням виконавчого комітету Волинської обласної Ради депутатів трудящих № 12/28 від 01.11.1968 року згідно з актом на право постійного користування земельною ділянкою №ХІІ-1-5 від 01.11.1968 року військовій частині 21825 передано в постійне користування земельну ділянку площею 24157,7 га на території Ковельського району. У зв’язку з реорганізацією в/ч 21825, як встановлено постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.11.2005 року № 06/13-55, законним користувачем земельної ділянки відповідно до судового рішення, яке вступило в законну силу, є військова частина А-1547, при цьому фактичним користувачем є військова частина А-3822, правонаступником якої є військова частина А-0780, і якій в даний час підпорядкована військова частина А-1547.

Рішенням Волинської обласної ради від 17.03.1994 року № 17/23 спірну земельну ділянку передано відповідачу - Ковельському спеціалізованому лісогосподарському акціонерному товариству „Тур”.

Незважаючи на те, що вказане рішення, а також розпорядження Волинської РДА №175 від 12.04.2002 року, яким підтверджено право користування спірною земельною ділянкою за відповідачем, визнано недійсним та скасовано судовими рішеннями, Ковельською районною державною адміністрацією 31.01.2005 року прийнято розпорядження №41 "Про підтвердження права землекористування Ковельського спеціалізованого лісогосподарського акціонерного товариства „Тур” та визнано чинним Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою Ковельського спеціалізованого лісогосподарського акціонерного товариства „Тур” серія ІІ-ВЛ №001718 від 22.07.1994 року.

Постановою господарського суду Львівської області від 25.06.2007 року у справі №1/516-19/96А визнано нечинним та скасовано розпорядження №41 від 31.01.2005 року та Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою Ковельського спеціалізованого лісогосподарського акціонерного товариства „Тур” серія ІІ-ВЛ №001718 від 22.07.1994 року.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2008 року постанова у справі №1/516-19/96А залишена без змін, а отже, у відповідності до

ст. 254 КАС України набрала законної сили і згідно ст.124 Конституції України є обов’язковою для виконання на всій території України.

Після визнання нечинними та скасування розпорядження №41 від 31.01.2005 року та Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою Ковельського спеціалізованого лісогосподарського акціонерного товариства „Тур” серія ІІ-ВЛ №001718 від 22.07.1994 року, на підставі якого відповідач здійснював користування відповідною земельною ділянкою, в останнього відпали правові підстави для землекористування ділянкою загальною площею 10027 га, що знаходиться у південній частині авіаполігону „Повурськ”.

Згідно зі ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності та право користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно зі ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який Існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Виходячи з вищевикладеного, та враховуючи, що державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, виданий відповідачу, визнаний нечинним та скасований постановою суду, яка набрала законної сили, та відповідач прав на земельну ділянку належними доказами згідно ст. 34 ГПК України не довів, позов про звільнення земельної ділянки Ковельським СЛП "Тур" є підставним та підлягає задоволенню.

Твердження відповідача з посиланням на постанову Львівського апеляційного господарського суду у справі № 06/13-55 про те, що військова частина А-0780 не є належним позивачем у справі не прийняті судом до уваги, оскільки зазначеною постановою встановлено, що законним користувачем спірної земельної ділянки є військова частина А-1547, при цьому фактичним користувачем такої земельної ділянки є військова частина А-3822, правонаступником якої є військова частина А-0780, і якій підпорядкована військова частина А-1547. Отже, військова частина А-0780 відповідно до ст. 152 ЗК України правомірно звернулася за захистом порушених прав.

Твердження відповідача про те, що рішенням господарського суду Волинської області у справі №06/13-55 від 07.04.2005 року позивачу відмовлено у задоволенні позову з тих же підстав, спростовується постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.11.2005 року, відповідно до якої «оскільки відповідачами представлено докази правомірності володіння та користування спірними земельними ділянками, звільнення яких вимагає позивач та прокурор, і такі земельні ділянки в свою чергу входять до складу земельної ділянки, законним користувачем якої відповідно до судового рішення, яке вступило в законну силу, є військова частина А-1547, при цьому фактичним користувачем такої земельної ділянки є військова частина А-3822, правонаступником якої є військова частина А-0780, і якій на даний час підпорядкована військова частина А-1547, то в такому випадку відсутні підстави надавати перевагу у праві користування зазначеними земельними ділянками жодній із сторін… Позивачем та прокурором в установленому порядку не спростовано право користування відповідачів на спірні земельні ділянки, усунення перешкод в користуванні якими шляхом їх звільнення вимагав позивач, ... а тому вимоги останнього є безпідставними, документально не обґрунтованими і такими, що не підлягають до задоволення». На час прийняття постанови від 24.11.2005 року було чинним розпорядження Ковельської районної державної адміністрації від 31.01.2005 року №41 "Про підтвердження права землекористування Ковельського спеціалізованого лісогосподарського акціонерного товариства „Тур”, яким визнано чинним Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою Ковельського спеціалізованого лісогосподарського акціонерного товариства „Тур” серія ІІ-ВЛ №001718 від 22.07.1994 року.

Клопотання представника відповідача про витребування у Ковельського управління земельних ресурсів ф. № 6-зем по Повурській сільській раді відхилено судом у зв’язку з необґрунтованістю.

Крім того представник відповідача заявив клопотання про застосування позовної давності. Початок та закінчення строку не обґрунтував. Користування земельною ділянкою на час розгляду справи не заперечував. Користування земельною ділянкою є триваючим правопорушенням, тому у суду немає підстав вважати строк позовної давності пропущеним.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті державного мита в сумі 85 грн. 00 коп. та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України віднести на нього.

Керуючись ст. ст. 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити.

2. Ковельському спеціалізованому лісогосподарському акціонерному товариству „Тур”, м. Ковель, вул. Грушевського, 112, код 00991568 звільнити земельну ділянку військової частини А-1547 загальною площею 10027 га у південній частині авіаполігону „Повурськ”, с. Повурськ Ковельського району.

3. Стягнути з Ковельського спеціалізованого лісогосподарського акціонерного товариства „Тур”, м. Ковель, вул. Грушевського, 112, код 00991568,

р/р 26001755525050 в ОДАК УСБ м. Ковель на користь військової частини А-0780, м. Львів, вул. Лисенка. 12, р/р 0911201126 в ОПЕРУ НБУ м. Львова, МФО 325622, код 07916336

- 85 грн. 00 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита, 118 грн.

00 коп. в повернення витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього: 203 грн. 00 коп. (двісті три грн. 00 коп.).

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.М. Кравчук

Повний текст рішення

підписаний 30.01. 2009 року

Суддя Кравчук Антоніною Михайлівною