Рішення № 28962383, 23.01.2013, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 412/10687/2012

2/201/272/2013

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2013 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

У складі: головуючого судді -Башмакова Є.А.,

при секретарі -Чубенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Оранта»про стягнення заробітної плати та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Оранта»про стягнення заробітної плати та моральної шкоди.

Позивач у своїй позовній заяві та представник позивача в судовому засіданні в обґрунтування позовних вимог, з урахуванням уточнень, посилалися на те, що з 09.07.2007 р. по 21.07.2011 р. позивач працювала в Дніпропетровській обласній дирекції ВАТ НАСК «Оранта». На час роботи їй було видано службовий телефон Нокіа 2610 з сім-карткою. 29.10.2010 року між ОСОБА_1 та відповідачем було укладено договір про повну матеріальну відповідальність позивача. При перервірці ліміту використання коштів підприємства, 14.07.2011 року, на думку відповідача, було виявлено переліміт використання ОСОБА_1 корпоративного телефону на суму 14 042,87 грн.

Позивач станом на 21.07.2011 р. мала намір звільнитись з роботи. Однак, через відмову відповідача видати їй трудову книжку та під моральним тиском змушена була написати заяву про добровільне погашення суми щомісячними платежами у розмірі 200 грн.

У лютому 2012 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська звернулось ВАТ НАСК «Оранта»з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів. Рішенням суду від 02.07.2012 року задоволенні позову відмовлено. До того ж, позивач з даного рішення дізналась, що сума, яку було утримано з неї при звільненні у розмірі 4 273,03 грн., утримана незаконно та безпідставно. Також просила стягнути з відповідача на свою користь заробітну плату у розмірі 62 720,46 грн., моральну шкоду у розмірі 20 000 грн., а також судові витрати у справі покласти на відповідача.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 заявлені позовні вимоги підтримав ти наполягав на їх задоволенні у повному обсязі.

Представник відповідача Колісник І.І. у судове засідання з'явився, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Вислухавши пояснення представника позивача і пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 з 09.07.2007 року по 21.07.2011 року працювала в Дніпропетровській обласній дирекції ВАТ НАСК «Оранта»на посаді начальника відділу організації агенції мережі.

Судом також встановлено, що трудові відносини між позивачем і відповідачем були припинені 21.07.2011 року на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін, ці обставини підтверджуються копією трудової книжки позивача.

Позивач зазначив, що 21.07.2011 року її було звільнено із займаної посади за угодою сторін, але фактично виплата позивачу відповідачем сум, які підлягають працівнику при звільненні у розмірі 4 273,03 грн. та була утримана із заробітної плати позивача.

Також в обгрунтування заявлених позивачем вимог, ним до суду було надано копію рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська № 412/2575/2012 провадження № 2/412/2686/2012 від 02.07.2012 року у цивільній справі за позовом відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»в особі Дніпропетровської обласної дирекції ВАТ Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів та судових витрат.

Так вищезазначеним судовим рішенням встановлено, що сума у розмірі 4 273,03 грн. була безпідставно стягнута ВАТ Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»шляхом утримання із заробітної плати ОСОБА_1

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішеням у цивільній справі, що набрало законно сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, суд приходить до висновку про обгрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача безпідставно стягнутої з ОСОБА_1 шляхом утримання з її заробітної плати суми у розмірі 4 273,03 грн.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до НАСК «Оранта»щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки у розмірі 62 720,46 грн. суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Середній заробіток визначається згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 100. Так за п. 8 вказаного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на числокалендарних днів за цей період.

Позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволенню не підлягають, оскільки з матеріалів справи вбачається, що трудова книжка була видана позивачу у день звільнення та 23.08.2011 року ОСОБА_1 прийнята на посаду провідного менеджера Страхового бізнеса Головного офісу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк».

Крім того, позивач у своєму позові не зазначає, яку суму їй було виплачено при звільненні та з яких саме сум вона складалась, а зазначає що з неї було утримано 4 273,03 грн., що перевищує розмір середньої заробітної плати.

Не можна вважати спором про розмір сум, належних до виплати при звільненні, спір про відрахування із заробітної плати, оскільки він вирішується в іншому встановленому для нього порядку, а виходячи із позовних вимог, саме відрахування із заробітної плати ОСОБА_1 є предметом спору.

Відповідно до ст. 2371 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Постановою Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»роз'яснено, що позовні вимоги про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено наступне: в чому полягає шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її завдано позивачеві, з яких міркувань він виходив, обчислюючи розмір моральної шкоди, якими доказами це підтверджується.

Позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають, оскільки у діях відповідача у спірних правовідносинах не вбачається ознак неправомірності. Крім того, позивачка, посилаючись на порушення її права та наводячи певну аргументацію на його обґрунтування, одночасно не підтверджує будь-якими доказами наявність в неї втрат нематеріального характеру, з якими закон пов'язує виникнення права на відшкодування такої шкоди.

У відповідності до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Виходячи з вимог ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судові витрати у розмірі 214,60 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 58, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Стягнути з відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»на користь ОСОБА_1 безпідставно утриману суму в розмірі 4 273,03 грн. (чотири тисячі двісті сімдесят три гривні 03 копійки).

Стягнути з відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»на користь держави судові витрати у розмірі 214,60 грн. (двісті чотирнадцять гривень 60 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог -відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя Є.А. Башмаков