Постанова № 28961029, 04.10.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2012 р. справа № 2а/0470/9704/11

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

при секретарі судового засідання: Горшкові В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсалпродукт" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2011 року у справі №2а/0470/9704/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсалпродукт" до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області про скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2011р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Універсалпродукт» до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: від 13 липня 2011 року № 0001542301 про сплату податку на прибуток у розмірі 15687,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 3921,75 грн., № 0001552301 про сплату податку на додану вартість у розмірі 99249,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 24812,25 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані незгодою з висновками податкового органу щодо встановлених порушень - завищення витрат та неправомірного формування податкового кредиту, оскільки всі угоди між позивачем та контрагентами виконані, та є в наявності всі необхідні первинні документи.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2011р. у задоволенні позову відмовлено.

Позивачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій з підстав порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову та прийняти нове рішення - про скасування рішення відповідача від 13 липня 2011р. №0001542301 - повністю, від 13 липня 2011р. №0001552301 в частині основного платежу - 98786(дев'яносто вісім тисяч сімсот вісімдесят шість)грн. та штрафних санкцій 24812(двадцять вісім тисяч вісімсот дванадцять)грн. 25коп., оскільки нарахована сума щодо встановленого порушення - формування податкового кредиту при реалізації основних засобів позивачем вже сплачена.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача щодо задоволення апеляційної скарги заперечив та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем в період з 10.05.2011 року по 21.06.2011р. було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Універсалпродукт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, за результатами якої було складено акт від 29.06.2010 року №886/231/25514935.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: завищення податку на прибуток підприємства, у тому числі у розрізі податкових кварталів: ІІ квартал 2010 року (звітний податковий період півріччя 2010 року) на 41635,00 грн.; І квартал 2011 року на 12532, 00 грн.; заниження податку на прибуток підприємства, у тому числі у розрізі податкових кварталів: ІІІ квартал 2010 року (звітний податковий період рік 2010 року) на 15687,00 грн.; у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат витрати з придбання транспортних послуг у ТОВ «Файнінвест» і ПП «Гордінг Трейд» та мерчандайзингових послуг у ПП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які б доводили зв'язок даних витрат з господарською діяльністю підприємства.

Також, встановлено порушення позивачем п.4.1 ст.4, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суми податку на додану вартість, у розмірі 99249,00 грн., у тому числі у розрізі звітних податкових періодів: квітень 2010 року 14907,00 грн., травень 2010 року 14047,00 грн., липень 2010 року 28896,00 грн., серпень 2010 року 14911, 00 грн.; вересень 2010 року 12040,00 грн., жовтень 2010 року 14448,00 грн., у звязку з віднесенням позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, які в подальшому не використовувались в оподатковуваних операціях в рамках господарської діяльності платника податку. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки, узгоджується з нормами матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та фактичними обставинами справи, а також підтверджуються належними та допустимими доказами.

Проте з такими висновками погодитись не можна, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем сформовано валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість на підставі наданих йому ТОВ «Файнінвест» і ПП «Гордінг Трейд», ПП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2 актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) відповідно до укладених угод, податкових накладних.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

При цьому, відповідно до пункту 5.11 статті 5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у даному Законі, не дозволяється.

Згідно із статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Файнінвест» і ПП «Гордінг Трейд» укладено договори від 10.07.2007р., 10.08.2008р., 28.08.2010р. №28/5/41, відповідно, про надання послуг з вантажних перевезень.

Виконання зазначених послуг підтверджується з ТОВ «Файнінвест» рахунками від 30.04.2010 року № 38/4, від 31.05.2010 року № 29/5, актами виконаних робіт по наданню та доставці вантажу від 30.04.2010 року №4, від 31.05.2010 року №5, податковими накладними від 30.04.2010 року № 215 та від 31.05.2010 року № 276, ліцензією про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом загального користування, копіями платіжних доручень ТОВ «Універсалпродукт» по рахунках з ТОВ «Файнінвест», копіями маршрутних листів; з ПП «Гординг Трейд» рахунками від 30.07.2010 року № 5256, від 31.08.2010 року № Счт-6099, від 30.09.2010 року № Счт-6830, від 30.10.2010 року № Счт-7591, актами виконаних робіт по наданню транспортних послуг від 30.07.2010 року № 1, від 31.08.2010 року № 2, від 30.09.2010 року № 3, податковими накладними від 30.07.2010 року № 5256, від 31.08.2010 року № 6099, від 30.09.2010 року № 6830, від 30.10.2010 року № 7591, копіями платіжних доручень ТОВ «Універсалпродукт» по рахунках з ПП «Гординг Трейд».

Також між позивачем та ПП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2 були укладені договори від 01.07.2009р. №372, від 20.05.2010р. б/н відповідно про надання маркетингових послуг на виконання яких подані акти прийому-передачі робіт. Сплата за вказаними договорами не оспорюється.

Разом з тим суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову в зазначеній частині, дійшов висновку, що, оскільки, акти не містять визначення періоду, місця виконання робіт (надання послуг), а підписи на цих актах не дають змоги ідентифікувати особу, яка фактично їх підписала, не надані, для підтвердження факту здійснення господарської операції, звіти інформацію щодо фактичного місця розміщення торгового обладнання в точках продажу.

Колегія суддів із зазначеними доводами суду погодитись не може, адже формальна відсутність у деяких документах місця та дати, не є підставою для виключення проведених оплат із складу валових витрат підприємства, оскільки наявність всіх інших реквізитів первинних документів дає можливість в повній мірі ідентифікувати сторін зобов'язань.

Так само колагея суду не погоджується з посиланням суду першої інстанції як на порушення - вісутність звітів - інформації щодо фактичного місця розміщення торгового обладнання в точках продажу, оскільки відповідно до умов договорів, такі звіти надаються за запитом замовника та не передбачає його обовязковість.

В свою чергу, факт надання послуг підтверджується актами здачі-прийняття робіт, які по формі і змісту відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", а підтвердженням є сам факт виконання робіт.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 165 (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок), визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Згідно з пунктом 2 Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

У зв'язку з викладеним колегія суддів прийшла до висновку, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість згідно податкових накладних, отриманих від контрагентів визначених у Акті перевірки.

Проте позивачем не оскаржується заниження податкових зобовязань у серпні 2010р. з підстав реалізації основних засобів - легкові автомобілі, а саме: ДЕУ ЛАНОС, 2003 року випуску (договір купівлі-продажу транспортного засобу від 16.08.2010 року №б/н) за 415,60 грн., в тому числі податок на додану вартість 69,27 грн., про що виписано податкову накладну від 16.08.2010 року № 339. Остаточна вартість даного автомобіля з урахуванням податку на додану вартість складає 1818,72, в тому числі податок на додану вартість 303,12 грн.; ЗАЗ 110247, 2006 року випуску (договір купівлі-продажу транспортного засобу від 16.08.2010 року №б/н) за 285,38 грн., в тому числі податок на додану вартість 47,56 грн., про що виписано податкову накладну від 16.08.2010 року №340. Остаточна вартість з урахуванням податку на додану вартість складає 1662,45 грн., в тому числі податок на додану вартість - 277,08 грн.

Нараховані санкції за вказані порушення позивачем сплачені. Проте позивач не відмовляється в цій частині від позовних вимог проте просить рішення відповідача в цій частині скасувати частково. Таким чином колегія суду приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягпють задоволенню частково.

Таким чином суд першої інстанції помилково прийшов до висновку відмовляючи у задоволенні позовних вимог, тому апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а оскаржене судове рішення - скасуванню, а позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсалпродукт" - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2011 року у справі №2а/0470/9704/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсалпродукт" до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області про скасування податкових повідомлень - рішень - скасувати.

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області від 13 липня 2011р. №0001542301 - повністю, від 13 липня 2011р. №0001552301 в частині основного платежу - 98786(дев'яносто вісім тисяч сімсот вісімдесят шість)грн. та штрафних санкцій 24812(двадцять вісім тисяч вісімсот дванадцять)грн. 25коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 212 КАС України касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим