Постанова № 2896056, 29.01.2009, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2009 р. Справа № 15/68-07

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Злагода" (22620, Вінницька обл., Оратівський р-н, с. Новоживотів, вул. Перемоги, 54)

до: Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції (22700, м. Іллінці, вул. Пестеля, 3)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та першої і другої податкових вимог

Суддя Кожухар М.С.

Секретар судового засідання Семенько Д.О.

Представники:

Позивача –Гончар О.І. –за дорученням

Відповідача –Данільцев Ю.М., Дмитрик Л.В. –за дорученням

В С Т А Н О В И В :

Справу за позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень порушено суддею господарського суду Вінницької області Курком О.П. 05.02.2007 р. ним прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог щодо визнання недійсними першої та другої податкових вимог. Ухвалою суду від 19.03.07р. провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі за адміністративним позовом Іллінецької МДПІ до Кулика-Куличенка В.Л. та ТОВ Агрофірма "Злагода" с. Новоживотів Оратівського району Вінницької області про визнання недійсним договору комісії між Кулик-Куличенком В.Л. та ТОВ Агрофірма "Злагода".

Постановою Верховної ради України від 22.05.08р. Курко О.П. обраний на посаду судді Вінницького окружного адміністративного суду. У зв’язку з цим, розпорядженням голови суду від 29.05.08р. справу передано на розгляд судді Кожухар М.С.

Ухвалою суду від 10.11 2008 р. провадження у справі поновлено з призначенням розгляду на 04.12.2008 р.

В судових засіданнях 04.12.2008 р., 16.12.2008 р., 23.12.2008 р. оголошено перерви, остання –до 12.01.2009 р.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, представники відповідача проти позову заперечили.

З їх пояснень та матеріалів справи суд вбачає таке.

Державними податковими інспекторами Іллінецької МДПІ проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Злагода»(далі –Товариство) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.11.2003р. по 01.09.2006р., за наслідками якої складено акт від 17.11.2006 р. № 40-23-32387334.

На підставі акту перевірки, згідно з підпунктом “б” п/п 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-Ш “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі - Закон № 2181-Ш) Іллінецькою МДПІ прийнято і надіслано позивачеві податкові повідомлення –рішення від 27.11.2006 р.:

1) № 0000232301/0 - про визначення на підставі п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 17.1.3, п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-Ш суми податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємства в розмірі 21000 грн. (14000 грн. - основний платіж, 7000 грн. - штрафні санкції);

2) № 0000402301/0 –про визначення на підставі ст. 3 Закону України від 17.12.1998 р. № 320-ХІУ «Про фіксований сільськогосподарський податок», пп. 17.1.3, п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-Ш суми податкового зобов’язання з фіксованого сільськогосподарського податку в розмірі 514,5 грн. (343 грн. - основний платіж, 171,5 грн. - штрафні санкції);

3) № 0000252301/0 –про визначення на підставі ст. 11 Закону України від 03.07.1992 р. № 2535-ХП «Про плату за землю»(зі змінами і доповненнями), пп. 17.1.3, п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-Ш суми податкового зобов’язання з земельного податку з юридичних осіб в розмірі 7774,5 грн. (5183 грн. - основний платіж, 2591,5 грн. - штрафні санкції);

4) № 0000262301/0 –про визначення на підставі ст. 1 Закону України від 18.02.1997 р. № 75/97-ВР «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів», пп. 17.1.3, п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-Ш суми податкового зобов’язання з податку з юридичних осіб-власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 2462,3 грн. (1641,47 грн. - основний платіж, 820,83 грн. - штрафні санкції);

а також - рішення форми «С»№ 0000272301/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 408,59 грн. на підставі п. 11 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 р. № 436/95-ВР за порушення п. 2.11 Положення про порядок ведення касових операцій у національній валюті України в редакції Постанови правління НБУ від 15.12.2004 р.

21.12.2006 р. органом ДПС сформовано першу податкову вимогу № 1/312 на сплату податкового боргу в сумі 34520,55 грн., 22.01.2007 р. –другу податкову вимогу № 2/36 на сплату податкового боргу в сумі 32652,76 грн.

Позивач вважає висновки та рішення податкового органу протиправними.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши докази по справі, суд встановив наступне та дійшов такого висновку.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ч. 1 ст. 72 КАС України).

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

1. Податкове повідомлення-рішення № 0000232301/0.

Вказане податкове повідомлення-рішення ґрунтується на висновках акту перевірки, яким встановлено порушення Товариством пп. 4.1.1, абзацу 2 пп.4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: заниження скоригованого валового доходу за 2004 рік на 117398 грн. (за 1 квартал –на 1510 грн., півріччя у –30849 грн., 3 квартали –41384 грн., рік –117398 грн.) внаслідок не відображення валового доходу від усіх видів діяльності на 61400 грн. та 55998 грн. поворотної фінансової допомоги, отриманої Товариством від гр. Кулика-Куличенка, який не є платником податку. Як зазначено в акті перевірки, вказані порушення виявлені перевіркою оборотів по бухгалтерських рахунках 701 «Доходи»помісячно та 301 «Каса».

Позивач з висновками податкового органу не згоден. Посилається на те, що: ці висновки оформлені без дотримання положень Порядку оформлення результатів документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 р. № 327; отримані від Кулика-Куличенка кошти не є поворотною фінансовою допомогою, а внесені в касу Товариства згідно з договором комісії від 09.02.2004 р.

З матеріалів справи вбачається, що Товариством та Кулик-Куличенком В.Л. 09.02.2004 р. укладено договір комісії, за умовами якого Товариство (Комісіонер за договором) зобов’язується за дорученням гр. Кулика-Куличенка В.Л. (Комітент за договором) від свого імені за рахунок Комітента укласти договір купівлі-продажу нерухомого майна в межах села Новоживотів Оратівського району Вінницької області для Комітента в строк до 19.09.2007 р. Комітент відповідно до цього договору зобов’язується до 19.05.2006 р внести в касу підприємства 65000 грн. (а.с. 72).

На протязі березня –грудня 2004 р. гр.Кулик-Куличенко В.Л. по прибутковим касовим ордерам вніс в касу Товариства 55998 грн.

У 2007 році Іллінецька МДПІ звернулась до Іллінецького районного суду Вінницької області з позовом про визнання удаваним договору комісії від 09.02.2004 р. між Товариством та Кулик-Куличенком В.Л.

Постановою Іллінецького районного суду Вінницької області від 18.05.2007 р. у задоволенні вказаного позову відмовлено. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2008 р. постанова Іллінецького районного суду залишена без змін.

Вказаними судовими актами зокрема встановлено, що отримані Товариством від Кулик-Куличенка кошти не є безповоротною фінансовою допомогою, а перераховані на виконання договору комісії від 09.02.2004 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З урахуванням наведеного, суд вважає безпідставними висновки податкового органу щодо заниження позивачем валового доходу в сумі 55998 грн. і, відповідно, визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток з операцій, що стосуються вищевказаного договору комісії. З акту перевірки та наданих матеріалів вбачається, що податковим органом безпідставно віднесено до валових доходів Товариства внесених Кулик-Куличенком до каси підприємства: у 2-му кварталі 2004 р. 19309 грн., у 3-му кварталі 2004 р. - 10245 грн., у 4-му кварталі 2004 р. –24634 грн. і відповідно визначено податок на прибуток в сумі 3715 грн. у 2-му кварталі, 1720 грн. –у 3-му кварталі, 5995 грн. –у 4-му кварталі, а всього за 2004 рік –в сумі 11430 грн.

Заперечення щодо решти суми податку (2570 грн.) позивачем не обґрунтовані, у чому саме полягає порушення відповідачем порядку оформлення результатів документальних перевірок не зазначено. З обґрунтування позовних вимог стосовно інших видів податків та пояснень представника позивача в судових засіданнях випливає, що ця сума податку позивачем у податковій декларації не відображена, оскільки, на його думку, як платник фіксованого сільськогосподарського податку у 2004 році, він був звільнений від сплати податку на прибуток.

Разом з тим, відповідно до статті 2 Закону України від 17 грудня 1998 року N 320-XIV «Про фіксований сільськогосподарський податок»(у редакції, що діяла з 01.01.2004 р. по 01.01.2005 р.) платниками фіксованого сільськогосподарського податку є сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, в яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Платниками цього податку також є суб'єкти господарювання, утворені в результаті реорганізації сільськогосподарського підприємства - платника фіксованого сільськогосподарського податку (незалежно від терміну реорганізації), які також займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції. Новостворені суб'єкти господарювання, основним видом діяльності яких є виробництво (вирощування), переробка та збут сільськогосподарської продукції, у рік створення є платниками фіксованого сільськогосподарського податку. Підприємства, які займаються іншими видами діяльності, крім сільськогосподарської, зазначеної у цій статті, з метою оподаткування ведуть окремий облік фінансових результатів від інших видів господарської діяльності відповідно до пункту 7.20 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", які підлягають оподаткуванню на загальних підставах.

У разі, коли у звітному періоді валовий доход від операцій з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки становить менш як 75 відсотків загального обсягу реалізації, підприємство сплачує податки у наступному звітному періоді на загальних підставах.

До платників фіксованого сільськогосподарського податку належать також власники земельних ділянок та землекористувачі, в тому числі орендарі, які виробляють товарну сільськогосподарську продукцію, крім власників та землекористувачів земельних ділянок, переданих для ведення особистого підсобного господарства, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель присадибна ділянка), садівництва, дачного будівництва, а також наданих для городництва, сінокосіння та випасання худоби.

ТОВ «Агрофірма «Злагода»створена 14.10.2003 р. згідно рішення установчих зборів засновників (протокол № 1 від 14.10.2003 р.) та зареєстрована управлінням економіки Оратівської районної державної адміністрації 22.10.2003 р., реєстраційний номер 02775834Ю0010208.

За рішенням засновників від 07.11.2003 р. до ТОВ «Агрофірма «Злагода»приєднано Оратівський міжрибгосп, державну реєстрацію останнього скасовано 24.11.2003 р., у зв’язку з приєднанням його до ТОВ «Агрофірма «Злагода».

З податкової декларації з податку на прибуток за 2003 рік вбачається, що господарська діяльність у 2003 році ТОВ «Агрофірма «Злагода»не велась.

Оратівський міжрибгосп у 2003 році до приєднання до ТОВ «Агрофірма «Злагода» платником фіксованого сільськогосподарського податку не був, доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва не отримував, що стверджується його документами: податковою декларацією з податку на прибуток за 2003 рік, податковими деклараціями з податку на додану вартість за 2003 рік, головною книгою та касовою книгою господарства, а також поясненнями представника позивача в судовому засіданні.

Отже, виходячи з вищенаведеного, ТОВ «Агрофірма «Злагода»не набула статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку у 2004 році.

Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-Ш 17.1.3. У разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

З урахуванням наведеного, суд не вбачає підстав для визнання податкового повідомлення-рішення № 0000232301/0 протиправним та його скасування в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 3855 грн. (2570 грн. –основний платіж, 1285 грн. –штрафні санкції).

2. Податкове повідомлення-рішення № 0000402301/0 .

Визначення податкового зобов’язання з фіксованого сільськогосподарського податку в розмірі 514,5 грн. (343 грн. - основний платіж, 171,5 грн. - штрафні санкції) за 2005 рік ґрунтується на тому, що Товариством при складанні податкового розрахунку цього податку на 2005 рік не включено до розрахунку 19,4 га земель водного фонду на території Новоживотівської сільської ради, що використовуються на умовах оренди.

Позивач проти цього заперечує, посилаючись на те, що відповідачем не взято до уваги договори оренди водних об’єктів та кількісний і якісний склад земель водного фонду.

Відповідно до ст. 3 Закону України від 17 грудня 1998 року N 320-XIV «Про фіксований сільськогосподарський податок»об'єктом оподаткування для платників фіксованого сільськогосподарського податку (далі - платники податку) є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в тому числі на умовах оренди, а також земель водного фонду, які використовуються рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах). У випадку коли у звітному періоді відбувається зміна площ сільськогосподарських угідь, у зв'язку з набуттям права землевласника або землекористувача відповідно землевласник чи землекористувач зобов'язаний здійснити уточнення сум податкових платежів на період до закінчення податкового року і протягом місяця надати розрахунки до органів державної податкової служби за місцем розташування земельної ділянки та до органу державної податкової служби за місцем знаходження платника податку.

Ставка фіксованого сільськогосподарського податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюється у відсотках до їх грошової оцінки, проведеної за станом на 1 липня 1995 року, відповідно до Методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України, в таких розмірах: для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,15; для багаторічних насаджень - 0,09; для земель водного фонду, які використовуються рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах, - 0,45 відсотка грошової оцінки одиниці площі ріллі по областях та Автономній Республіці Крим.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок»платники податку визначають суму фіксованого сільськогосподарського податку на поточний рік у порядку і розмірах, передбачених цим Законом, і подають розрахунок органу державної податкової служби за місцем знаходження платника податку до 1 лютого поточного року. Сплата податку проводиться щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем базового звітного (податкового) місяця, у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку, у таких розмірах: у I кварталі - 10 відсотків; у II кварталі - 10 відсотків; у III кварталі - 50 відсотків; у IV кварталі - 30 відсотків.

Згідно з положеннями Порядку розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку та складання податкового розрахунку, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 27.04.99 N 230, розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку складається, виходячи зокрема з категорії земельних ділянок на підставі даних витягу з державного реєстру земель - документу, який містить відомості, що надаються з бази даних Автоматизованої системи державного земельного кадастру, видача якого регламентується наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 N 174 "Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 липня 2003 року N 641/7962. Дані про категорії земель заносяться у відповідні клітинки колонки 2 розрахунку "Категорія земельних ділянок" рядків 1.1-1.3 і т.д., 2.1-2.3 і т.д., 3.1-3.3 і т.д., 4.1-4.3 і т.д., 5.1-5.3 і т.д. (п. 7 Порядку розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку та складання податкового розрахунку).

В січні 2005 р. позивач подав до податкового органу податковий розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку, виходячи з 158,9 га земель водного фонду (а.с. 35, т.2).

Як зазначено в акті перевірки, на підставі довідки Новоживотівської сільської ради платнику податку донараховано 343 грн. фіксованого сільськогосподарського податку, з огляду на розмір земель водного фонду у користуванні позивача в 2005 році в кількості 178,3 га.

Виходячи зі змісту ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби.

Відповідно до 4.3.1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

Застосування непрямого методу для визначення податкових зобов'язань платників податків у випадках, не передбачених цим пунктом, не дозволяється (п. 4.3.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

Відповідно до пп..4.3.5 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3.1 цього пункту. Рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач визначив податкове зобов’язання з фіксованого сільськогосподарського податку позивача не на підставі визначених законодавством первинних документів, а із застосуванням непрямих методів. При цьому в акті не зазначено підстав для застосування таких методів, а податкове зобов’язання визначено на підставі акту документальної перевірки, у якому не зазначено реквізити документа (довідки сільської ради), з урахуванням якого здійснювалось донарахування податку.

Разом з тим, згідно з договором оренди водних об’єктів від 25.02.2002 р. (а.с.71 т. 2) в оренді позивача перебували водні об’єкти для риборозведення загальною площею 165,7 га; за договором оренди землі від 02.12.2004 р. (а.с. 123-131, т. 2) та актом приймання-передачі об’єкта оренди 26.07.2005 р. йому передано в користування 209,3978 га земель водного фонду, в тому рахунку: водне дзеркало –158,9208 га, болото –46,1724 га., 0,9322 га –під гідротехнічними спорудами, 0,0128 га –під будівлями і дворами, зона технічного обслуговування (сіножаті, пасовища) –3,0896 га. Це також узгоджується з даними довідки Новоживотівської сільської ради № 205 від 09.11.2006 р.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що податкове зобов’язання позивача з фіксованого сільськогосподарського податку визначено відповідачем з порушенням законодавства, а відтак позовні вимоги в частині протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000402301/0 підлягають задоволенню.

3. Податкове повідомлення-рішення № 0000252301/0 –про визначення на підставі ст. 11 Закону України від 03.07.1992 р. № 2535-ХП «Про плату за землю»(зі змінами і доповненнями), пп. 17.1.3, п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-Ш суми податкового зобов’язання з земельного податку з юридичних осіб в розмірі 7774,5 грн. (5183 грн. - основний платіж, 2591,5 грн. - штрафні санкції).

З пункту 3.1.12 акту перевірки випливає, що Товариство у 2004 році повинно було бути платником земельного податку. Однак неправомірно перебувало на обліку як платник фіксованого сільськогосподарського податку, внаслідок чого не відобразило та не сплатило земельний податок за 2004 рік в сумі 5183 грн.

Позивач проти цього заперечує, посилаючись на те, що у вказаний період сплачував за користування землею передбачену договорами оренди орендну плату.

Відповідно до ст. 2 Закону України від 3 липня 1992 року N 2535-XII «Про плату за землю»використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство у 2004 році користувалось земельними ділянками на підставі договору оренди водних об’єктів від 25.02.2002 р. (а.с.71 т. 2) та сплачувало орендну плату. Згідно з п. 3.1.8 акту перевірки порушень в нарахуванні орендної плати Товариством не виявлено.

Також податкове зобов’язання з плати за землю відповідачем теж визначено за непрямими методами у порушення вищезазначених норм Закону.

З огляду на наведене, суд вважає визначення податкового зобов’язання Товариства з земельного податку у податковому повідомленні-рішенні № 0000252301/0 протиправним.

4. Податкове повідомлення-рішення № 0000262301/0 –про визначення на підставі ст. 1 Закону України від 18.02.1997 р. № 75/97-ВР «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів», пп. 17.1.3, п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-Ш суми податкового зобов’язання з податку з юридичних осіб-власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 2462,3 грн. (1641,47 грн. - основний платіж, 820,83 грн. - штрафні санкції).

З п. 3.1.13 акту перевірки випливає, що Товариство у 2004 році неправомірно перебувало на обліку як платник фіксованого сільськогосподарського податку, внаслідок чого не відобразило та не сплатило податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів в сумі 1641,67 грн.

Позивач проти цього заперечує, посилаючись на те, що у 2004 році був платником фіксованого сільськогосподарського податку, а також відповідно до п. 2.15.2 акту перевірки ним фактично сплачено до бюджету 4465 грн. податку з власників транспортних засобів.

Висновки податкового органу щодо неправомірності перебування Товариства на фіксованому сільськогосподарському податку є обґрунтованими, про що зазначено вище по тексту.

Відповідно до пп. 17.1.3, п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-Ш, п. 6.1.3 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001 N 110 у разі коли за даними документальних перевірок результати діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, і контролюючий орган виявляє суму недоплати платника податків, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми недоплати та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. З метою обрахування штрафів відповідно до цього пункту Інструкції під базовим податковим (звітним) періодом для земельного податку, фіксованого сільськогосподарського податку та податку з власників транспортних засобів береться календарний місяць.

Сплата 4465 грн. податку по особовому рахунку у 2004 р. не спростовує факту заниження позивачем податкового зобов’язання за цей період та його недоплати, оскільки, як свідчать дані особового рахунку позивача, цією сумою погашено його заборгованість по сплаті податку, що виникла на початок року та нараховану пеню (а.с. 12, т. 2).

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000252301/0 задоволенню не підлягають.

3. Рішення форми «С»№ 0000272301/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 408,59 грн. на підставі п. 11 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 р. № 436/95-ВР за порушення п. 2.11 Положення про порядок ведення касових операцій у національній валюті України в редакції Постанови правління НБУ від 15.12.2004 р.

З п. 3.3.1 акту перевірки випливає, що штрафні санкції застосовані за порушення порядку видачі готівки під звіт та її витрачання за період з лютого по серпень 2004 р.

Статтею 1 Указу Президента України від 12.06.1995 р. № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»передбачено, що за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів - у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України цей Кодекс (далі –ГК України) визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Безпосередня участь держави, органів державної влади та органів місцевого самоврядування у господарській діяльності на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, передбачена зокрема главами 2,3,27 ГК України.

Так ст. 238 ГК України встановлено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Відповідно до ст. 239 ГК України до адміністративно-господарських санкцій відноситься зокрема адміністративно-господарський штраф.

Згідно зі ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Зазначений у рішенні форми «С»№ 0000272301/0 штраф є адміністративно-господарським та застосований з порушенням положень ст. 250 ГК України.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги про визнання недійсним та скасування рішення форми «С» № 0000272301/0 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій підлягають задоволенню.

6. Перша податкова вимога № 1/312 на сплату податкового боргу в сумі 34520,55 грн. (по податку на прибуток –21000 грн., штрафних санкціях за порушення порядку ведення касових операцій - 408,59 грн., по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів - 2456,63 грн., по земельному податку - 8404,2 грн., по фіксованому сільськогосподарському податку –2251,13 грн.), сформована органом ДПС 21.12.2006 р.; друга податкова вимога № 2/36 на сплату податкового боргу в сумі 32652,76 грн. (по податку на прибуток –21000 грн., штрафних санкціях за порушення порядку ведення касових операцій - 408,59 грн., по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів - 2457,16 грн., по земельному податку - 8404,2 грн., по фіксованому сільськогосподарському податку –382,81 грн.) сформована 22.01.2007 р.

Позивач проти цих актів податкового органу заперечує, посилаючись на те, що вони прийняті до узгодження визначеного податкового зобов’язання.

Відповідно до п. 6.2.3 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить

повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення (п. 6.2.4 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

Згідно з п. 5.2.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту, тобто у разі адміністративного оскарження рішення податкового органу у встановленому вказаним підпунктом порядку.

Відповідно до пп. 5.2.4 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами») процедура адміністративного оскарження закінчується зокрема останнім днем строку, передбаченого підпунктом 5.2.2 цього пункту для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу, у разі коли така заява не була подана у зазначений строк.

Як свідчать матеріали справи, оскаржені позивачем податкові повідомлення-рішення отримані його керівником у день їх прийняття 27.11.2006 р.

Скарга в адміністративному порядку на ці рішення протягом 10 днів згідно з пп. 5.2.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»строк позивачем не подана. Таким чином, строк для оплати узгоджених у такий спосіб податкових зобов’язань, виходячи з пп. 5.2.2, 5.3.1 ст. 5 цього Закону, настав 19.12.2006 р.

Таким чином, прийняття відповідачем 21.12.2006 р. першої податкової вимоги не суперечить законодавству.

Разом з тим, дану податкову вимогу частково сформовано на підставі податкових повідомлень-рішень, що прийняті податковим органом з порушенням законодавства, також в ній виставлено вимоги на сплату 629,7 грн. по земельному податку та 1994,06 грн. по фіксованому сільськогосподарському податку внаслідок невірного визначення податкових зобов’язань, про що зазначено представником відповідача в поданих до суду 29.01.2008 р. письмових поясненнях та підтверджено наданими в судовому засіданні усними поясненнями.

З урахуванням вищенаведеного, перша податкова вимога є протиправною в частині податкового боргу з податку на прибуток в сумі 11430 грн. та штрафних санкцій з цього податку в сумі 5715 грн., з фіксованого сільськогосподарського податку –в повному обсязі, з земельного податку - в повному обсязі та штрафних санкцій за порушення ведення касових операцій у повному обсязі.

В решті дана податкова вимога відповідає законодавству.

Як свідчать перша податкова вимога та поштове повідомлення про вручення її позивачу, датою вручення її платнику податку є 10.01.2007 р. (це випливає з дати формування податкової вимоги та поштового штампу на повідомленні про вручення).

З огляду на це, формування другої податкової вимоги 21.01.2007 р. та відправка її платнику податку 26.01.2007 р. суперечить абзацу «б»п. 6.2.3 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а відтак позовні вимоги про визнання її протиправною та скасування підлягає задоволенню у повному обсязі.

Понесені позивачем судові витрати з розгляду цієї справи розподіляються за правилами ст. 94 КАС України.

Керуючись розділом УП, ст.ст. 2, 7, 71, 72 ч. 1, 86, 94 ч. 1, 158, 160, 162, 163, 255, 257 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції від 27.11.2006 р: № 0000232301/0 - в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 17145 грн. (11430 грн. основного платежу та 5715 грн. штрафних санкцій), № 0000402301/0 - про визначення податкового зобов’язання з фіксованого сільськогосподарського податку у повному обсязі, № 0000252301/0 - про визначення податкового зобов’язання по земельному податку в повному обсязі, рішення форми «С»№ 0000272301/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у повному обсязі, першу податкову вимогу № 1/312 від 21.12.2006 р. в частині податкового боргу з податку на прибуток в сумі 17145 грн., з фіксованого сільськогосподарського податку –в сумі 2251,13 грн., по земельному податку - в сумі 8404,2 грн., зі штрафних санкцій за порушення ведення касових операцій в розмірі 408,59 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України через відповідний орган державного казначейства на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Злагода" (22620, Вінницька обл., Оратівський р-н, с. Новоживотів, вул. Перемоги, 54) 1,7 грн. судових витрат на сплату судового збору.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кожухар М.С.

Повний текст постанови складено 03.02.2009 р.

Надруковано прим:

1 –у справу