Ухвала суду № 28958938, 22.01.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2013 р.Справа № 2а-11867/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

представника відповідача Кісельової І.І.

представника відповідача Бикова В.А.

представника позивача Якубенко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Ізюмської об"єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2012р. по справі № 2а-11867/12/2070

за позовом Приватного підприємства "Фортуна"

до Ізюмської об"єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

19 листопада 2012 року постановою Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов Приватного підприємства "Фортуна" до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби про скасування рішення - задоволено.

Скасовано в повному обсязі податкове повідомлення - рішення Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби №0000301521 від 26.09.2012р.

Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, винести нову постанову про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неналежну оцінку обставин справи. В обґрунтування заявлених вимог відповідач вказує, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки встановленим під час перевірки Приватного підприємства "Фортуна" порушенням вимог податкового законодавства, а саме: отриманий у користування позивачем за договором фінансового лізингу від 25.07.2011р. №00002806 легковий автомобіль не використовувався у господарській діяльності підприємства, що свідчить про неправомірне завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідком операції з придбання вказаного автомобіля.

Позивач у поданих запереченнях на апеляційну скаргу просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2012 року залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з незаконності та необґрунтованості вимог відповідача.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що з 21.08.2012 р. по 27.08.2012 р. Ізюмською ОДПІ Харківської області ДПС було проведено позапланову невиїзну перевірку з питання правомірності формування ПП "Фортуна" від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року та його вплив на визначення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового періоду (рядок 24 декларації з ПДВ) за період з вересня 2011 р. по червень 2012 р.

27.08.2012 року за результатом проведеної перевірки складено акт №610/1520/31476700, в якому встановлено порушення платником податків п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, а саме: завищення ПП "Фортуна" податкового кредиту з ПДВ на суму 73.363,00грн. за операцією з придбання легкового автомобілю, що призвело до завищення від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 року на суму 73363 грн.та до завищення залишку, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступних звітних (податкових) періодів, на загальну суму податку на додану вартість 73363 грн. (т. 1 а.с. 8-22).

26.09.2012 р. на підставі акту перевірки №610/1520/31476700 Ізюмською ОДПІ Харківської області ДПС винесено податкове повідомлення-рішення №0000301521, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 73.363,00 грн. (т. 1 а.с.23).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що право позивача на збільшення податкового кредиту за звітний період серпня 2011 року, за рахунок включення до його складу суми податку на додану вартість, сплаченого в ціні придбаного позивачем легкового автомобілю, підтверджено належними та допустимими документальними доказами по справі.

Колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції правомірним та обґрунтованим, таким, що винесено з дотриманням норм матеріального права, виходячи з наступного.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (ПК України) встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що 25.07.2011 р. між ПП "Фортуна" (лізингоодержувач) та ТОВ "Порше лізинг Україна" (лізингодавець) укладено договір про фінансовий лізинг №00002806. Об'єктом лізингу, згідно умов договору, є транспортний засіб типу VW Passat CC 2.0 TFSI 2011 року виробництва. Відповідно до графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (додаток до договору про фінансовий лізинг), загальна сума виплат становить 43 596,58 дол. США, в тому числі ПДВ - 5 500,47 дол. США (а.с.41-43 т.1).

Позивачем на підставі здійснених витрат на отримання у користування автомобілю за договором фінансового лізингу, сформовано податковий кредит за звітний період серпня 2011 року, до складу якого включено суму ПДВ у розмірі 73363 грн.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п.201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України , датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

З наявних у справі документів випливає, що на виконання зобов'язань за договором фінансового лізингу від 25.07.2011 року, ТОВ "Порше лізинг Україна" 01.08.2011 р. поставлено, а позивачем прийнято та оплачено легковий автомобіль марки VW моделі Passat CC вартістю 440.177,51грн. (у т. ч. ПДВ - 73.362,92 грн.), що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткової накладної №002159 від 01.08.2011р., акту прийому-передачі від 01.08.2011р., платіжних доручень (а.с.47-62 т.1). ТОВ "Порше лізинг Україна" виписано позивачеві податкову накладну №5 від 01.08.2011 р. на суму 440.177,51 грн. (в т. ч. ПДВ - 73362,92 грн.) (т. 1 а.с.46).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Вимоги щодо форми та змісту первинних документів бухгалтерського обліку передбачені ч. 2 ст. 9 вказаного Закону, а також Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88.

Дослідивши наявні у матеріалах справи копії первинних документів, складених на виконання договору фінансового лізингу від 25.07.2011 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вони належним чином фіксують та підтверджують проведену господарську операцію, складені з дотриманням вимог чинного податкового законодавства щодо їх форми і змісту, що також не заперечується сторонами по справі.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Так, вимоги щодо оформлення податкової накладної передбачено п.201.1 ст. 201 ПК України, а саме: платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Колегія суддів зазначає, що ТОВ "Порше Лізинг Україна" при оформленні податкової накладної на виконання договору фінансового лізингу з позивачем дотримано всіх встановлених Законом умов, податкова накладна складена належним чином, містить всі необхідні реквізити, підписана уповноваженою особою та скріплена печаткою.

Керуючись зазначеними нормами Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", колегія суддів приходить до висновку, що первинні документи на виконання договору фінансового лізингу між позивачем та ТОВ "Порше Лізинг Україна" оформлені належним чином, та є необхідною та достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість, сплаченого в ціні товару за вказаним договором, до складу податкового кредиту.

Відповідно до вищевикладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що отриманий у користування позивачем за договором фінансового лізингу від 25.07.2011р. №00002806 легковий автомобіль не використовувався у господарській діяльності підприємства, що підтверджується копіями подорожніх листів, оформлених із порушенням наказу Державного комітету статистики України від 17.02.98р. №74, Закону України "Про дорожній рух", наказу Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства внутрішніх справ України від 5 червня 2000 р. N 124/345 (не зазначено номер подорожнього листа, номер посвідчення водія, витрати пального за робочий день, встановлено невідповідність залишку пального на кінець періоду, відсутність медичного передрейсового огляду водіїв, відсутність технічного огляду автомобіля), колегія суддів вважає такими, що висновків суду не спростовують. На думку суду, зазначені заявником порушення в оформленні подорожніх листів не можуть вважатись достатнім доказом на підтвердження того факту, що легковий автомобіль, отриманий за договором фінансового лізингу від 25.07.2011р., позивачем не використовувався у господарській діяльності.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Ізюмської об"єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2012р. по справі № 2а-11867/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Сіренко О.І.Судді(підпис) (підпис) Любчич Л.В. Спаскін О.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: СУДДЯ Сіренко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 28.01.2013 р.