Постанова № 28954014, 30.01.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2013 р. Справа № 6/104/5022-1679/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГончарука П.А.,суддіКондратової І.Д.(доповідач),суддіСтратієнко Л.В.,за участю представників сторін від позивачаПлескун В.В.,від відповідача Денис А.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В."на рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.02.2012 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2012рокуу справі № 6/104/5022-1679/2011 Господарського суду Тернопільської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Перша лізингова компанія"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В."простягнення 206 041,38 грн. неустойки

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша лізингова компанія" (надалі - ТОВ "Перша лізингова компанія", позивач) звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В." (надалі - ТОВ "Р.Е.Й.В.", відповідач) та просило суд стягнути з останнього 206041,00 грн. неустойки, нарахованої з часу отримання повідомлення про припинення договору фінансового лізингу від 08 грудня 2008 року, який укладений між сторонами, по день повернення лізингового транспортного засобу, з підстав, передбачених частиною другої статті 785 Цивільного кодексу (надалі - ЦК) України.

ТОВ "Р.Е.Й.В." проти позову заперечував, посилаючись на те, що нарахування і стягнення позивачем неустойки не відповідає вимогам чинного законодавства.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 16.02.2012 року (суддя Шумський І.П.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2012 року (судді: Бойко С.М., Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.), позов задоволено повністю; стягнуто з ТОВ "Р.Е.Й.В." на користь ТОВ "Перша лізингова компанія" 206041,38 грн. неустойки та судові витрати.

ТОВ "Р.Е.Й.В.", не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.08.2012 року у справі № 6/104/5022-1679/2011 (судді: Дунаєвська Н.Г., Мележик Н.І., Подоляк О.А.) касаційну скаргу ТОВ "Р.Е.Й.В." залишено без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2012 року - без змін.

ТОВ "Р.Е.Й.В." у порядку статті 11119 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) було подано заяву про перегляд Верховним Судом України рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.02.2012 року, постанови Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2012 року та постанови Вищого господарського суду України від 08 серпня 2012 року у справі № 6/104/5022-1679/2011 з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм статей 785 та 806 ЦК України.

Постановою Верховного Суду України від 18.12.2012 року у справі № 6/104/5022-1679/2011 заяву ТОВ "Р.Е.Й.В." задоволено, постанову Вищого господарського суду України від 08.08.2012 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.01.2013 року прийнято до провадження касаційну скаргу ТОВ "Р.Е.Й.В." та призначено її до розгляду.

29.01.2013 р. позивач надав пояснення з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 18.12.2012 року.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу відповідача, заслухавши доповідь судді-доповідача по справі та пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права та врахувавши висновок Верховного Суду України про правильне застосування норми матеріального права щодо спірних правовідносин, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що 08.12.2008 року між ТОВ "Перша лізингова компанія" (лізингодавець-позивач) і ТОВ "Р.Е.Й.В." (лізингоодержувач - відповідач) укладено лізингову угоду №FL-0484-08-LV відповідно до якої, 05.02.2009 року ТОВ "Перша лізингова компанія передала, а ТОВ "Р.Е.Й.В." отримало у фінансовий лізинг транспортний засіб - автомобіль марки BMW модель Х6, 2008 року випуску, кузов № WBAFG81030LJ38596, реєстраційний номер АА8332ІЕ, загальною вартістю станом на 08.12.2008 року 950 330,00 грн., та зобов'язувалось сплачувати щомісячно до 25.01.2013 року лізингові платежі та інші платежі відповідно до погодженого графіка в сумі, визначеній в національній валюті (гривні), що коригується пропорційно зміні офіційного курсу НБУ до іноземної валюти, зокрема Євро, на підставі виставлених йому рахунків.

Судами встановлено, що згідно ст.ст. 7, 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" та умов договору лізингу (п. 14.1 а) передбачено право лізингодавця відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатить один лізинговий платіж, штрафні санкції, інші відшкодування і таке прострочення становить більше 30 днів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, через несплату лізингоотримувачем лізингових платежів, лізингодавцем з 11.03.2011 року лізингову угоду розірвано.

На підставі виконавчого напису від 31.03.2011 року, вчиненого приватним нотаріусом, транспортний засіб - автомобіль марки ВМW Х6 2008 року випуску, реєстраційний номер АА8332ІЕ, - працівниками ДАІ вилучено і повернуто лізингодавцю 25.06.2011 року.

Предметом позову у даній справі є стягнення з лізингоотримувача неустойки, нарахованої з часу отримання повідомлення про припинення договору фінансового лізингу по день повернення лізингового транспортного засобу, тобто з 11.03.2011 року по 25.06.2011 року з підстав, передбачених частиною другої статті 785 ЦК України.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються положення частини другої статті 785 ЦК України, яка передбачає стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення у разі неповернення наймодавцеві предмета найму, а тому оскільки матеріалами справи підтверджується факт прострочення повернення суд визнав обґрунтованими вимоги позивача про стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном.

Скасовуючи постанову Вищого господарського суду України від 08.08.2012 року, якою було залишено без постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2012 року, Верховний Суд України зазначив, що

наслідки розірвання договору лізингу визначено статтею 10 Закону України "Про фінансовий лізинг", зокрема пунктами 5 і 6, якими передбачено право лізингодавця стягнути з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса та вимагати відшкодування збитків відповідно до закону або договору; господарські суди, не врахувавши особливостей щодо наслідків припинення договору фінансового лізингу, встановлених цим Законом, дійшли необґрунтованого і незаконного висновку про застосування до спірних правовідносин статті 785 ЦК України, яка передбачає стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення у разі неповернення наймодавцеві предмета найму.

Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України (частина перша статті 11128 ГПК України).

Враховуючи обов'язкове для всіх судів України рішення Верховного Суду України, що містить висновок про помилковість застосування господарськими судами до спірних правовідносин статті 785 ЦК України, яка передбачає стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення у разі неповернення наймодавцеві предмета найму, колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права (статті 785 ЦК України), що призвело до ухвалення незаконних рішень, а тому враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст. 1117 ГПК України) та положення п. 2 ст. 1119, ч. 1 ст. 11110 ГПК України, прийняті у справі судові рішення підлягають скасуванню, а оскільки обставини справи не потребують додаткового дослідження, судова колегія вважає можливим постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Згідно із п. 11 ч. 2 ст. 11111 ГПК України у постанові має бути зазначено новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача - ТОВ "Перша лізингова компанія".

Керуючись ст. ст. 49, 1115, 1117, п. 2 ст. 1119, ст. ст. 11110, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В." задовольнити.

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.02.2012 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2012року у справі № 6/104/5022-1679/2011 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша лізингова компанія" (03118, м. Київ, вул. Гвардійська, буд. 80, код 30436756) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В." (46010, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Текстильна, буд. 40А, код 24635111) 2 060,41 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, 2 060,41 грн. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, 2 060,41 грн. судового збору, сплаченого за подання заяви про перегляд рішень Верховним Судом України.

Доручити Господарському суду Тернопільської області видати наказ на виконання даної постанови.

Головуючий суддя Гончарук П.А.Суддя Кондратова І.Д.СуддяСтратієнко Л.В.