Рішення № 28952388, 22.01.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" січня 2013 р. Справа № 12/118-12

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ

до Дочірнього підприємства «Житло» орендного підприємства «Броварипромжитлобуд», Київська обл., м. Бровари

про стягнення 45494,80 грн.

за участю представників:

від позивача: Цибізова О.О. (дов. № 257/10 від 14.12.2012р.);

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі-Позивач) звернулася до господарського суду Київської області з позовом до дочірнього підприємства «Житло» орендного підприємства «Броварипромжитлобуд» (далі-Відповідач) про стягнення 45494,80 грн., з яких 39999,93 грн. заборгованості за поставлений природний газ, 3017,59 грн. пені, 406,60 грн. інфляційних втрат та 2070,68 грн. 3% річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що між позивачем та відповідачем був укладений договір № 06/10-3007ТЕ-17 від 27.12.2010р. на постачання природного газу, в порушення умов якого відповідач не в повному обсязі розрахувався за природний газ, поставлений протягом січня-квітня 2011р., в результаті чого за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 39999,93 грн. У зв'язку з наявністю зазначеної заборгованості відповідачу на підставі п. 7.3.1. договору нараховано 3017,59 грн. пені, а також на підставі ст. 625 ЦК України відповідачу нараховано 406,60 грн. інфляційних втрат та 2070,68 грн. 3% річних. Всього сума позову становить 45494,80 грн.

На підставі розпорядження голови господарського суду Київської області № 289-АР від 28.12.2012р. «Про передачу справ» справа № 12/118-12, що знаходилася у провадженні судді Грабець С.Ю. передана на повторний автоматизований розподіл. Автоматизованою системою документообігу зазначена справа визначена для розгляду суддею Рябцевою О.О.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.12.2012р. справу № 12/118-12 прийнято до провадження суддею Рябцевою О.О.

Представник позивача в судових засіданнях 04.01.2013р. та 22.01.2013р. позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судові засідання 04.01.2013р. та 22.01.2013р. не з'явився, хоча про час і місце судових засідань відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення № 34699079, № 37097428. Відповідач відзив на позов до суду не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 75 ГПК України в разі якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

27.12.2010р. між дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (постачальник) та дочірнім підприємством «Житло» орендного підприємства «Броварипромжитлобуд» (покупець) було укладено договір № 06/10-3007ТЕ-17 поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання (договір).

Відповідно до п.1.1. договору постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2. договору.

Згідно з п. 1.2. договору постачальник передає покупцю в період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 520 тис. куб. м., в тому числі по місяцях. Помісячний графік обсягів поставки визначений в договорі.

Пунктом 3.1. договору визначено, що ціна за 1000 куб. м. газу становить 840,196 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою 20%. Крім того, тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами - 234,00 грн. без ПДВ. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1309,20 грн. з ПДВ.

Згідно з п. 3.1.1. договору загальна вартість договору складається із сум вартості місячних поставок газу.

Відповідно до п. 5.1. договору строк поставки газу: з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. включно.

Згідно з п. 6.1.1. договору покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений газ.

Договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін, поширює дію на відносини, що склалися між сторонами з 01.01.2011р. і діє у частині поставки газу до 31.12.2011р. включно, а у частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення (п. 10.1. договору).

27.12.2010р. між позивачем та відповідачем було підписано додаток № 1 до договору поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/10-3007ТЕ-17 від 27.12.2010р., в якому визначені умови поставки і обліку газу, інші права та обов'язки сторін та порядок приймання-передачі газу, відповідно до якого приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість. Акт приймання-передачі газу складається на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого постачальником.

04.04.2011р. між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду № 1 до договору поставки природного газу № 06/10-3007ТЕ-17 від 27.12.2010р., якою сторони з 01.04.2011р. виклали п. 3.1. в редакції: "Ціна за 1000 куб. м. газу становить 815,000 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 259,70 грн. без ПДВ. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1309,20 грн. з ПДВ.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач у січні-квітні 2011 року поставив відповідачу природний газ в обсязі 274,69 тис. куб. м на суму 359624,15 грн., про що свідчать засвідчені належним чином копії актів передачі-приймання природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання від 31.01.2011р. на суму 119169,94 грн., від 28.02.2011р. № 62 на суму 117695,77 грн., від 31.03.2011р. на суму 95172,29 грн., від 30.04.2011р. на суму 27586,15 грн.

Відповідно до п. 4.1. договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за отриманий природний газ розрахувався з позивачем частково у період з 31.01.2011р. по 20.04.2012р. у сумі 319624,22 грн.

В порушення умов п. 4.1. договору відповідач свої зобов'язання в частині оплати отриманого природного газу в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 39999,93 грн.

Станом на час прийняття рішення заборгованість у сумі 39999,93 грн. відповідачем не сплачена.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за природний газ, поставлений у січні - квітні 2011р. на підставі договору поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/10-3007ТЕ-17 від 27.12.2010р., у сумі 39999,93 грн. на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то вимога позивача про стягнення з відповідача 39999,93 грн. підлягає задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 406,60 грн. інфляційних втрат та 2070,68 грн. 3% річних.

Відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 406,60 грн. інфляційних втрат, що нараховані за період з травня 2011р. по квітень 2012р. на заборгованість за поставлений природний газ у січні-квітні 2011 року з урахуванням дат її виникнення та часткової сплати. Оскільки розрахунок інфляційних втрат є арифметично вірним, то вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 406,60 грн. підлягає задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 2070,68 грн., що нараховані на заборгованість за поставлений природний газ у січні-квітні 2011 року з урахуванням дат її виникнення та часткового погашення, за період з 21.03.2011р. по 09.11.2012р.

Згідно з вірним арифметичним розрахунком 3% річних, нараховані за період з 21.03.2011р. по 09.11.2012р. на заборгованість за поставлений природний газ у січні-квітні 2011 року з урахуванням дат її виникнення та часткового погашення, становлять 2075,53 грн., проте стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних у сумі 2070,68 грн., в межах заявлених позовних вимог.

В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 06/10-3007ТЕ-17 від 27.12.2010р. поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання позивачем заявлено вимогу про стягнення 3017,59 грн. пені за загальний період з 09.05.2012р. по 09.11.2012р.

Так, п.п. 7.3.1., 9.3. договору № 06/10-3007ТЕ-17 від 27.12.2010р. передбачено, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1. договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у три роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Частиною 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, суд звертає увагу на те, що зазначена норма надає сторонам за договором право змінити лише строк, протягом якого управнена сторона може нараховувати штрафні санкції, тоді як момент виникнення права на нарахування відповідних штрафних санкцій є незмінним та пов'язується законом з днем, коли зобов'язання мало бути виконане, що, відповідно, кореспондується з положенням ст.ст. 260, 261 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності за вказаними вимогами з урахуванням імперативу, встановленого ч. 2 ст. 260 ЦК України щодо заборони зміни порядку обчислення позовної давності.

З матеріалів справи вбачається, що остаточні розрахунки за фактично спожиті обсяги газу мали виконуватись до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 4.1. договору), а отже прострочення платежу за кожний неоплачений місяць починається з 21 числа наступного місяця. При цьому, позивачем нараховується пеня в період з 09.05.2012р. по 09.11.2012р., протягом шести місяців, що передують зверненню з позовом, з посиланням на п. 9.3. договору.

Так, в п. 9.3. договору зазначено, що строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у три роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, стаття 259 ЦК України надає сторонам право за взаємною домовленістю збільшувати позовну давність, яка встановлена законом, а не визначати початок перебігу позовної давності, що врегульовано ст. 261 ЦК України.

Сторони скористалися правом, наданим їм статтею 259 ЦК України, та пунктом 9.3. договору збільшили скорочену позовну давність до вимог про стягнення неустойки, передбачену п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, до трьох років.

Статтею 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, ч. 2 ст. 260 ЦК України закріплено імперативну норму, відповідно до якої порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Слід зазначити, що в даному випадку, виходячи із змісту договору (п.4.1), початок перебігу позовної давності за вимогами, що випливають з даного договору починається з 21 числа наступного за місяцем поставки, який неоплачений, тобто від дня, коли позивач дізнався про порушення свого права, а відтак, з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України, саме з 21 числа місяця + 6 місяців повинна обчислюватися пеня, а не з 09.05.2012р. по 09.11.2012р., як зазначає позивач.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що пунктом 9.3. договору сторони також фактично змінили порядок обчислення позовної давності за вимогами про стягнення неустойки (штрафу, пені) на прострочену суму, оскільки, застосовуючи вказану частину пункту договору у спірних правовідносинах сторони фактично визначили, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки починає свій перебіг не з моменту прострочення платежу, а з дати, що визначається шляхом зворотнього відрахунку шести місяців від дати звернення постачальника з претензією або позовом, що не відповідає положенням ч. 2 ст. 260 ЦК України.

Отже, умови пункту 9.3. договору № 06/10-3007ТЕ-17 від 27.12.2010р. в частині нарахування неустойки за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом суперечать нормам ст. ст. 260, 261 ЦК України та положенням ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України в редакції, що діяла на дату укладення договору, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 217 ЦК України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до п. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Таким чином, оскільки пункт 9.3. договору № 06/10-3007ТЕ-17 від 27.12.2010р. в частині, якою передбачено нарахування неустойки за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом, суперечить нормам ст. 260 ЦК України, ст. 261 ЦК України та ч. 6 ст. 232 ГК України, то пункт 9.3. договору в цій частині підлягає визнанню судом недійсним згідно з ч.1 ст. 203 та ч.1 ст. 215 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 04.12.2012р. у справі № 17/034-11 та від 11.12.2012р. у справі № 15/046-11, які відповідно до ч. 1 ст. 111-28 ГПК України є обов'язковими для всіх судів України.

Водночас, пунктом 7.3.1. договору передбачено, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1. договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Як зазначалось вище, позивачем нараховується пеня в період з 09.05.2012р. по 09.11.2012р.

Проте, судом встановлено, що у позивача з'являється право на нарахування пені, з 21 числа наступного за місяцем поставки, який неоплачений, тобто від дня коли позивач дізнався про порушення свого права (з початку перебігу позовної давності), а відтак, саме з 21 числа місяця + 6 місяців повинна обчислюватися пеня, а не з 09.05.2012р. по 09.11.2012р., як зазначає позивач.

Так, позивач просить суд стягнути пеню за період з 09.05.2012р. по 09.11.2012р., згідно п. 7.3.1., 9.3. договору, тобто 6 місяців, що передує зверненню з позовом.

Як вказано судом вище, пункт 9.3. договору в частині, якою передбачено нарахування неустойки за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом визнано судом недійсним в силу вимог ст.ст. 203, 215, 260, 261 ЦК України та ст. 232 ГК України, а тому право на нарахування пені у відповідача з'являється з моменту виникнення прострочення у відповідності до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України.

Враховуючи, що згідно п. 4.1. договору оплата здійснюється до 20 числа, наступного за місяцем поставки, тобто помісячно, а тому момент прострочення відповідачем виконання зобов'язання слід встановлювати щодо кожного платежу за місяць окремо і нараховувати пеню на суму боргу за кожний місяць окремо з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відтак, господарський суд Київської області встановив, що період заявлений позивачем до стягнення пені не відповідає вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України, оскільки початок нарахування пені за неоплачений газ, отриманий навіть у квітні 2011 р. (останній місяць поставки природного газу), починається з 21.05.2011р. та закінчується 21.11.2011р., в той час як 09.05.2012р. є датою початку періоду нарахування пені заявленого позивачем.

Враховуючи вищевикладене, а також період нарахування пені, що вказаний позивачем у позовній заяві, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення 3017,59 грн. пені задоволенню не підлягає.

Посилання представника позивача в судових засіданнях на те, що позивачем не пропущений трирічний строк позовної давності, встановлений п. 9.3. договору, не береться судом до уваги, оскільки строк позовної давності і період нарахування пені не є тотожними поняттями. При цьому, судом відмовлено в позовній вимозі про стягнення пені не через пропуск позовної давності, а тому, що заявлений позивачем до стягнення пені період не відповідає вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Визнати недійсним п. 9.3. договору № 06/10-3007ТЕ-17 від 27.12.2010р., укладеного між дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та дочірнім підприємством «Житло» орендного підприємства «Броварипромжитлобуд», в частині, якою передбачено нарахування неустойки за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом (друге речення).

2. Позов задовольнити частково.

Стягнути з дочірнього підприємства «Житло» орендного підприємства «Броварипромжитлобуд» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, 10а, код 05505682) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) 39999,93 грн. (тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять грн. 93 коп.) боргу, 406,60 грн. (чотириста шість грн. 60 коп.) інфляційних втрат, 2070,68 грн. (дві тисячі сімдесят грн. 68 коп.) 3% річних та 1502,74 грн. (одна тисяча п'ятсот дві грн. 74 коп.) витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Рябцева О.О.

Рішення підписано 30.01.2013р.